Фізіологія сенсорних систем

Зараз частіше стали використовувати  «поведінкову терапію» для боротьби з хронічним болем. Людина за допомогою  «біологічного зворотного зв'язку»  може позбавитись його (наприклад, при  мігрені). У нашій країні було запропоновано  метод часткового знеболювання пологів  — фізіопсихопрофілактику. Він грунтується  на природному фізіологічному гальмуванні, на формуванні домінанти. Цього досягають  шляхом самонавіювання і застосування деяких спеціальних засобів. Спосіб знеболювання пологів, якщо ним правильно  користуватись, виявляє потрібну дію.

До хірургічних методів  лікування з приводу болю належать перерізування відповідного чутливого  нерва вище від місця виникнення болю (периферична невротомія), перетин  болепровідних шляхів у спинному мозку (лордотомія, комісури, бульбарна  трак-тотомія) тощо. Особливе місце  посідають операції на великому мозку. Мета їх полягає у тому, щоб розірвати  зв'язки між таламусом і корою  великого мозку, де формується об'єктивне  відчуття болю. До них належать стереотаксична операція на ядрах таламуса (таламектомія), розтин нервових волокон у глибині  лобної частки, які зв'язують її з  таламусом (лобна лейкотомія), видалення  кори задньої центральної звивини  і відділів тім'яної частки, які прилягають до неї, кори скроневої частки і нижніх відділів лобної. Коло операцій при больових проявах значно ширше і не обмежується втручанням тільки на нервовій системі.

Лікарям нерідко доводиться спостерігати пацієнтів, у яких незначне больове подразнення, а інколи й  дотик супроводжуються сильним  тривалим болем. Часто надмірна больова  чутливість (гі-пералгезія) обмежується  певними ділянками тіла, але інколи охоплює всю шкіру і зовнішні слизові оболонки. Хворим із підвищеною больовою чутливістю важко носити одяг, оскільки він викликає больове відчуття. Частіше відзначається підвищена  чутливість до температури. В основі підвищеної чутливості лежать або патологічні  зміни шкірних рецепторів, або  порушення ЦНС (таламуса, кори великого мозку, задніх стовпів спинного мозку).

У клінічній практиці зустрічаються  також люди, позбавлені больової чутливості (аналгезія). Вони не реагують на опіки, забиття, поранення тощо. На жаль, досі ще не встановлені причини цього  явища. Проте той факт, що нечутливим до болю може бути весь організм, вказує на центральне походження названої патології. Інколи людина добре відчуває біль, але не реагує на нього. Як показали результати посмертних анатомічних  досліджень, у таких людей є  ділянки переродження у лобних і  тім'яних відділах головного мозку.

Відомо, що припинення або  різке зменшення кровопостачання, зумовлене тими чи тими причинами, спричинює  у кінцівці різкий біль. З'ясувалось, що джерелом больового відчуття е  власне м'язи: біль виникає внаслідок  подразнення нервових закінчень  продуктами метаболізму, які утворилися у м'язах у відповідь на припинення кровопостачання (субстанція Р тощо). При недостатньому постачанні кров'ю  тканини м'язів з'являється біль, на який нерідко скаржаться жінки. Це менструальний біль. Він виникає  при звуженні просвіту судин матки  внаслідок зміни їх внутрішньої  оболонки.

У лікарській практиці нерідко  зустрічаються хворі, які скаржаться на нестерпний біль у неіснуючих кінцівках (фантомний), тобто після їх ампутації. Це відчуття стає домінуючим, хоча хворий добре розуміє, що це тільки ілюзія. Він може розповідати про положення  відсутньої кінцівки, про рух пальців  та ін. Встановлено, що причиною фантомного болю нерідко є подразнення симпатичних  сплетінь великих артеріальних стовбурів. Це аферентація, яка надходить у  певні ділянки кори великого мозку, підтримує ті умовнорефлекторні  зв'язки, уявлення, образи, які склались у людини протягом свідомого життя. Для виникнення фантомних відчуттів  і фантомного болю конче потрібні подразнення, які виникають на периферії  і надходять у ЦНС. Але без включення у процес центральних (кортикальних) механізмів явище фантому виникнути не може. Перебудова вищої нервової діяльності потребує часу.

Перемогти біль не можна лише за допомогою медикаментів, хоча у  цій галузі досягнуто значних  успіхів. Тому треба розвивати і  вдосконалювати психофізіологічні  дослідження, поглиблювати знання про  фізіологічні і біохімічні механізми  болю.