Правове регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

 

Юридичний факультет

Кафедра адміністративного права

та адміністративного процесу

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

на тему:

"АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ"

 

 

Розробила

ст. гр. 5         Р.В. Покидько      

                                                        (підпис, дата)

Керівник

доцент кафедри адміністративного

права та адміністративного процесу

к.ю.н.          Ю.Р. Лозинський

 

 

 

Львів – 2011

План

 

Вступ 
1. Відповідальність в адміністративному праві 
1.1. Поняття відповідальності, її різновиди 
1.2. Юридична відповідальність: сутність, ознаки, класифікація

1.3. Принципи юридичної відповідальності

1.4. Правова есенція адміністративної  відповідальності 
2. Правове регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх 
2.1. Застосування до неповнолітніх заходів впливу 
2.2. Органи та особи, уповноважені притягувати неповнолітніх до адміністративної відповідальності, їх компетенція 
3. Особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх 
Висновки 
Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Метою дослідження є з’ясування місця й ролі інституту адміністративної відповідальності неповнолітніх в системі права. Дослідження проблематики застосування адміністративної відповідальності дає змогу більш глибоко аналізувати надзвичайно актуальні й складні питання притягнення до відповідальності, доцільності її застосування у деяких випадках. Адміністративні проступки є одними з найбільш масових проявів правопорушень, а боротьба з ними є актуальною і важливою, насамперед, як запобігання злочинам, виховання населення у дусі поваги до законів.

Ця мета конкретизована у комплексі науково-дослідницьких завдань. До них належать:

• визначити загальне поняття відповідальності, сутність відповідальності;
• дослідити класифікацію відповідальності, принципи та засади, на яких вона здійснена;
• з’ясувати місце адміністративної відповідальності в системі видів відповідальності;
• розкрити сутність поняття адміністративної відповідальності, її специфічні ознаки;
• визначити підстави настання адміністративної відповідальності;
• висвітлити специфіку адміністративної відповідальності різних категорій осіб;
• з’ясувати перспективи розвитку інституту адміністративної відповідальності, можливі вдосконалення та зміни його.

Об’єкт дослідження – адміністративна відповідальність неповнолітніх.

Предметом дослідження є правове регулювання інституту правової відповідальності неповнолітніх, визначення тенденцій, можливості та особливостей притягнення до адміністративної відповідальності даної категорії осіб, виявлення колізій у законодавстві, що стосуються адміністративної відповідальності.

 

1. ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

 

1.1 Поняття відповідальності, її різновиди

У нашому повсякденному житті ми часто зустрічаємо термін «відповідальність» в різних контекстах: моральна, політична, юридична, професійна та інших. Саме соціальна відповідальність є родовим поняттям щодо цих її різновидів. Юридичну відповідальність необхідно досліджувати у взаємозв’язку із соціальною, як часткове і загальне, порівнюючи їх ознаки і визначаючи спільні риси та відмінності.

Різні вчені по-різному підходять до тлумачення терміну «соціальна відповідальність». Наприклад, Л. Білецька [10; с.21] визначає соціальну відповідальність як обов’язок особи оцінити власні наміри та здійснювати вибір поведінки відповідно до норм, що відображають інтереси суспільного розвитку, а у випадку порушення їх – обов’язок звітувати перед суспільством і нести покарання.

О. Плахотний вважає, що поняття відповідальності поєднує дві форми, два різних види відповідальності: 1) відповідальність як реакція суспільства на поведінку індивіда (суспільна відповідальність); 2) відповідальність як система відповідей індивіда на вимоги суспільства (особиста відповідальність) [21; с.46]. Автор підкреслює, що між суспільством та індивідом існує взаємозв’язок: з одного боку, суспільство покладає на індивіда обов’язок вчиняти соціально корисні вчинки, а з іншого – воно зобов’язано сприяти суб’єкту у здійсненні ним своїх прав та обов’язків.

Професор О. Поляков характеризує соціальну відповідальність як негативну реакцію з боку суспільства на нормопорушуючі дії суб’єкта, що порушують соціальну комунікацію, і являє собою легітимну соціальну відповідь на неприпустиму поведінку через реалізацію принципу покарання [22; с.811].

Виходячи з наведених визначень можна дати узагальнене поняття соціальної відповідальності: це такий зв’язок між особою та суспільством, що характеризується обов’язком особи виконувати приписи соціальних норм та покладенням різноманітних засобів впливу у разі їх порушення.

Соціальну відповідальність можна поділити на неправову та правову. Неправова соціальна відповідальність не має юридичного характеру і виступає у формі:

• моральної відповідальності – настає у випадку порушення традицій, звичаїв, норм культури і відображається у суспільному осуді;
• політичної – настає при порушенні норм, дотримання яких покладається суспільством на публічного політика, відображається у необранні політика на новий термін до представницького органу, виключення з певної організації;
• релігійної – засновується на нормах, що регламентують порядок відправлення релігійних культів, та на вірі у Бога.
• і інші види.

Усі перераховані види відповідальності мають пасивний характер, оскільки негативна реакція з боку суспільства у цих випадках не передбачає примусового впливу на нормопорушника. Вона не заснована на праві вимагати відповідної поведінки, а відображається у бажанні висловити негативне ставлення шляхом відмови у спілкуванні чи іншими шляхами.

Правова, або юридична, відповідальність настає у випадку порушення норм державно-організованого права. Вона має активний характер, оскільки передбачає активний психологічний вплив на порушника аж до застосування примусового фізичного впливу.

Соціальна та юридична відповідальність співвідносяться як загальне та особливе, і їм обом притаманні такі спільні риси:

• як будь-яка соціальна, так і юридична відповідальність є засобом гарантування та охорони суспільних відносин;
• вони встановлюються певними суб’єктами та гарантуються певними засобами;
• є засобами гарантування прав людини та суспільних інтересів;
• є елементами надбудови суспільства, що залежать від рівня розвитку економічних, політичних та суспільних відносин;
• мають динамічний характер, тобто розвиваються та трансформуються разом із суспільними відносинами;
• існують у певній сфері та регламентуються певним різновидом соціальних норм;
• передбачають настання певних наслідків для порушника;
• виробляють повагу до прав і свобод людиниі є проявами культури суспільства.

Однак при цьому юридична відповідальність має певні особливості та відмінності від інших видів соціальної відповідальності:

Юридична відповідальність	Інші види соціальної відповідальності
Встановлюється компетентними органами держави	Призначається недержавними структурами
Передбачається правовими нормами	Регламентується соціальними нормами
Має примусовий характер	Не є засобом примусу
Застосовується відповідно до нормативно закріпленого процесу	Регламентується у довільному порядку
Має визначений вид і форму	Має довільну форму
Пов’язана з правопорушенням	Пов’язана з порушенням соціальних норм
Пов’язана з державно-владною діяльністю	Пов’язана із засобами суспільного впливу
Настає незалежно від розуміння змісту норм суб’єктами та ставлення до них	Настає в результаті порушення норм у залежності від розуміння їх змісту і ставлення до них
Має виключно правовий характер	Існує у різних видах

 

Отже, соціальна відповідальність є комплексною категорією, що передбачає наявність різних форм та видів. Важливим різновидом такої відповідальності є юридична.

 

1.2 Юридична відповідальність: сутність, ознаки, класифікація

 

Оскільки юридична відповідальність є різновидом соціальної, то їй притаманні всі ознаки соціальної. Але існування особливих рис зумовлює самостійний характер юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність – це застосування в особливому процесуальному порядку до особи, яка вчинила правопорушення, засобів державного примусу, передбачених санкцією правової норми.

Для всіх видів юридичної відповідальності спільними є такі ознаки:

• підставою відповідальності є правопорушення – тобто, юридична відповідальність настає лише за дії, які передбачені нормами права. У процесі застосування відповідальності повинно бути доведено, що особа, яка притягується до відповідальності, вчинила правопорушення, ознаки якого вміщені у законі. Крім того, правопорушення – це фактичне діяння, отже цей вид відповідальності не може бути застосований за наміри, вислови, погрози чи вчинення моральних проступків;
• наявність визначеного суб’єкта – фізичної чи юридичної особи, що може бути притягнутою до відповідальності (мати необхідний рівень дієздатності – для фізичної особи);
• застосовується лише за наявності вини особи, тобто визначеного психологічного ставлення до скоєного, хоча існують винятки, коли відповідальність може застосовуватись без вини особи (здебільшого в цивільному праві – відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником [9; ст. 1172]; відшкодування батьками (усиновлювачами) шкоди, завданої малолітньою особою [9; ст. 1178]; також у випадках поручительства, гарантії та деяких інших випадках);
• юридична відповідальність спирається на державний примус;
• метою відповідальності є охорона правопорядку, що здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав, припинення протиправного стану чи покарання правопорушника;
• відображається у настанні певних негативних наслідків для правопорушника. Юридична відповідальність є підставою виникнення у суб’єкта, винного у скоєнні правопорушення, додаткового обов’язку зазнати певних втрат відповідно до санкції норми права та рішення правозастосовчого органу держави;
• наявність особливої процесуальної форми покладення та реалізації відповідальності, що має відповідне нормативне закріплення та виявляється у наявності певних стадій відповідальності, кожна з яких має певне значення, межі та відповідає певним вимогам.

Скакун О. Ф. [23; с. 431] вирізняє два аспекти юридичної відповідальності: перспективний (або позитивний) та ретроспективний (або негативний). Зміст першого аспекту відповідальності полягає в заохоченні – за виконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги (морально свідоме ставлення до виконання обов'язків). Другий аспект передбачає покарання за правопорушення (юридична характеристика наслідків невиконання обов'язків).

Природа інституту юридичної відповідальності має правовий характер і полягає у застосуванні до винної особи, яка скоїла правопорушення, засобів публічно-правового примусу, передбачених санкцією порушеної норми у чітко визначеному процесуальному порядку. Це самостійний правовий інститут, що є підставою охоронних правовідносин.

Оскільки відносини, що охороняються державою, є досить різноманітними, а також норми, що їх регулюють, то це дає можливість здійснити класифікацію юридичної відповідальності за різними критеріями.

1. За змістом санкцій, що застосовуються за вчинене правопорушення, розрізняють штрафну та правовідновлюючу відповідальність.

2. За формою здійснення розрізняють судову (призначається органами правосуддя) та адміністративну (покладається спеціальними органами) відповідальність.

3. За галузевою ознакою юридична відповідальність поділяється на такі види:

- конституційна;

- кримінальна;

- адміністративна;

- цивільно-правова;

- дисциплінарна.

 

1.3 Принципи юридичної  відповідальності

 

Принципи юридичної відповідальності – це положення та ідеї, що мають законодавче закріплення та визначають самостійний і реальний характер відповідальності як засобу гарантування і охорони об’єктивного і суб’єктивного права та суспільного порядку. Юридична відповідальність вцілому базується на таких принципах.

1. Принцип законності – забезпечує можливість визнання діяння правопорушенням лише за умови, якщо воно передбачене законом саме як протиправне; якщо цей закон вступив у законну силу. Законність відповідальності виявляється у застосуванні міри відповідальності у межах та формах, встановлених законом; в наявності процесуальних вимог застосування відповідальності; у можливості оскарження і спростування незаконних дій та рішень у процесі покладення відповідальності; у недопущенні зловживань і помилок при застосуванні матеріальних та процесуальних норм.

Сутність законності як принципу юридичної відповідальності виявляється у притягненні до відповідальності лише винних осіб шляхом діяльності компетентних органів держави, у межах зазначеного на законодавчому рівні порядку та за наявності нормативно закріплених підстав.