Заходи забезпечення кримінального провадження

Такий висновок вбачається з доводів слідчих, якими вони обґрунтовують свої клопотання і які полягають лише в тому, що особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого санкція статті КК України передбачає покарання, в тому числі, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому в поданих клопотаннях взагалі відсутнє посилання на підстави, з яких у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваного може бути тимчасово обмежено у користуванні спеціальним правом, у зв’язку з чим слідчими суддями постановлялися ухвали про відмову в задоволенні клопотань.

При цьому, мали місце випадки коли слідчі зверталися з клопотаннями про тимчасове обмеження підозрюваного у користуванні спеціальним правом в рамках кримінального провадження, досудове розслідування у якому вже тривало декілька місяців, при цьому з клопотання не вбачалося чим була обумовлена необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження наприкінці досудового розслідування.

Все ж таки, основною причиною відмов в задоволенні клопотань про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом була недоведеність слідчим та прокурором того, що застосування до підозрюваного такого заходу забезпечення кримінального провадження необхідне задля запобігання вчиненню ним інших злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

При цьому, відмовляючи в задоволенні клопотань слідчих, слідчими суддями враховувалися відомості про особу підозрюваного, зокрема, стосовно наявності у нього протягом тривалого часу права керування транспортними засобами, протягом якого особа не притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення Правил безпеки дорожнього руху України; необхідність використання підозрюваним транспортного засобу у роботі.

Також, слідчими суддями враховувалися наслідки тимчасового обмеження підозрюваного у користуванні правом керування транспортними засобами.

Проблемне питання, яке виникає під час розгляду клопотань про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом полягає в тому, що у відповідності до вимог ст. 151 КПК України, такі клопотання слідчим суддею розглядаються не пізніше трьох днів з дня надходження клопотання до суду і якщо документи, які посвідчують користування спеціальним правом не були тимчасово вилучені, лише за участю підозрюваного, його захисника.

Однак, КПК України не визначено, яке рішення повинен прийняти слідчий суддя в разі ухилення підозрюваного від явки в судове засідання з розгляду клопотання про тимчасове обмеження його у користуванні спеціальним правом і невиконання при цьому ухвал слідчого судді про здійснення приводу підозрюваного.

Також, на нашу думку одним із проблемних питань, яке може виникнути в ході розгляду клопотання про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, є відсутність в ст. 153 КПК України вказівки на строк, до якого за рішенням слідчого судді застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може бути продовжено. Таким чином, виникає питання, чи можна під час розгляду такого клопотання застосовувати положення ст. 219 КПК України і вирішувати питання про продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом в межах строків досудового розслідування.

Відсторонення від посади.

Підстави та порядок застосування слідчим суддею такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади, а також порядок продовження строку відсторонення від посади та його скасування, регламентовані         ст. ст. 154 – 158 КПК України.

Системний аналіз зазначених норм кримінального процесуального закону дає можливість прийти до висновку, що підставою застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади під час досудового розслідування є наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, ч. 1 ст. 154 КПК України передбачає можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади під час досудового розслідування лише щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину – щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. 

За проаналізований період на розгляд слідчим суддям місцевих судів Дніпропетровської області надійшло 45 клопотань про відсторонення від посади, з яких 40 клопотань було задоволено, а в задоволенні 5 клопотань відмовлено.

Випадків скасування або продовження строку дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади під час досудового розслідування в практиці слідчих суддів судів першої інстанції Дніпропетровської області не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 157 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, саме у зв’язку з недоведеністю слідчим в поданому клопотанні, а прокурором в судовому засіданні, того, що перебуваючи на займаній посаді, підозрювана зможе незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, ухвалою слідчого судді Жовтневого суду                             м. Дніпропетровська від 18 червня 2013 року було відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області про відсторонення від посади (---), підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. До висновку про необхідність відмови в задоволенні поданого клопотання слідчий суддя прийшов встановивши, що на момент розгляду клопотання підозрювана перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, а відтак не здійснює своїх посадових обов’язків.

На підставі ч. 1 ст. 157 КПК України і Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 02 липня 2013 року було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Тернівського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про відсторонення від посади (---), підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 157 КПК України зобов’язують слідчого суддю при вирішення питання про відсторонення від посади враховувати такі обставини:

1. правову підставу для відсторонення від посади;

2. достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3. наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Так, встановивши в ході розгляду клопотання слідчого Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області про відсторонення від посади (---), підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 175, ч. 2 ст. 367 КК України, факт відсутності у кримінальному провадженні достатніх доказів, які вказують на вчинення громадянином (---) кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2013 року було відмовлено в задоволенні поданого клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 156 КПК України, клопотання про відсторонення від посади слідчим суддею розглядається за участю, в тому числі, підозрюваного.

Саме у зв’язку відсутністю підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, (---), в судовому засіданні з розгляду клопотання старшого слідчого СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про його відсторонення від посади, яке було обумовлено перебуванням підозрюваного на стаціонарному лікуванні, ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2013 року було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого.     

Як було вище зазначено, кримінальний процесуальний закон передбачає застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади, лише у кримінальних провадженнях щодо злочинів середньої тяжкості, тяжких чи особливо тяжких злочинів, і незалежно від тяжкості злочину – у кримінальному провадженні щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.      

Однак, в судовій практиці Дніпропетровської області мав місце випадок коли слідчим клопотання про відсторонення підозрюваного від посади було подано всупереч вимогам ч. 1 ст. 154 КПК України.     

Так, 28 травня 2013 року слідчий СВ Довгинцівського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з клопотанням, в якому просив здійснити відсторонення від посади (---), підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368 КК України. Однак, в ході розгляду вказаного клопотання слідчим суддею районного суду було встановлено, що злочини, у вчиненні яких підозрюється (---), у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, у кримінальному провадженні щодо яких КПК України не допускає застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади, у зв’язку з чим слідчий суддя постановив ухвалу про відмову в задоволенні поданого клопотання.     

Узагальнюючи судову практику розгляду клопотань про відсторонення від посади, маємо змогу проаналізувати якість постановлених слідчими суддями ухвал, оскільки у відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 309 КПК України, ухвали слідчого судді про відсторонення від посади або відмову у ньому, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.     

Із загальної кількості ухвал, постановлених слідчими суддями місцевих судів Дніпропетровської області за наслідками розгляду клопотань про відсторонення від посади, в апеляційному порядку було оскаржено 13 ухвал про відсторонення від посади та 3 ухвали, якими в задоволенні поданих клопотань даної категорії було відмовлено.     

За наслідками апеляційного перегляду колегіями суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області було скасовано 3 ухвали слідчих суддів судів першої інстанції про відсторонення від посади, а 10 ухвал залишено без змін.     

При цьому, скасовуючи ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду               м. Дніпропетровська від 24 липня 2013 року, якою підозрювану (---) було відсторонено від посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, колегія суддів не ставила під сумнів обґрунтованість висновків слідчого судді районного суду стосовно необхідності відсторонення підозрюваної від займаної посади, однак, не погодилась з визначеним слідчим суддею строком дії такої ухвали. До такого висновку колегія суддів прийшла враховуючи, що в поданому клопотанні слідчим порушувалося питання про відсторонення підозрюваної від посади на строк 1 місяць, а не на 2, як було визначено слідчим суддею. У зв’язку з чим, скасувавши ухвалу слідчого судді, колегія суддів постановила нову ухвалу, якою задовольнила клопотання слідчого про відсторонення підозрюваної (---) від посади строком на 1 місяць.     

Підставами скасування решти 2 ухвал, якими підозрюваних було відсторонено від посади, було встановлення колегіями суддів в ході апеляційного розгляду відсутності доказів наявності достатніх підстав вважати, що такий захід забезпечення кримінального провадження необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного. Колегіями суддів було констатовано, що слідчі судді в постановлених ухвала лише зробили посилання на наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для відсторонення підозрюваного від посади, жодним чином не перевіривши та не вмотивувавши такі висновки, у зв’язку з чим, скасувавши оскаржувані ухвали колегіями суддів були постановлені нові ухвали, якими відмовлено в задоволенні поданих клопотань.     

Що стосується ухвал, якими було відмолено в задоволенні клопотань про відсторонення від посади, то за наслідками їх апеляційного перегляду, всі ухвали, в тому числі ті, приклади яких наведені вище, залишені без змін.     

Таким чином, враховуючи, що 35% ухвал від загальної кількості, постановлених за наслідком розгляду клопотань про відсторонення від посади, було оскаржено в апеляційному порядку, з яких 77% ухвал було залишено без змін, можна прийти до висновку про те, що слідчими суддями судів першої інстанції Дніпропетровської області в цілому законно та обґрунтовано приймаються рішення по даній категорії клопотань.     

Проблемним питанням, яке виникає під час розгляду клопотань про відсторонення від посади і на нашу думку, потребує роз’яснень, є відсутність розуміння того, яким чином при вирішенні питання про відсторонення від посади повинні враховуватися наслідки такого відсторонення підозрюваного від посади для інших осіб, а також яким чином такі наслідки повинні враховуватися в співвідношенні з об’єктивною наявність передбачених КПК України підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.     

Тимчасовий доступ до речей і документів.     

Відповідно ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).     

Також, вищезазначеною нормою кримінального процесуального закону встановлено, що дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів може бути надано виключно на підставі ухвали слідчого судді і відображення в КПК України відповідної норми зумовлено тим, що тимчасовий доступ до речей і документів обмежує як суспільні, так і приватні права особи, оскільки документи можуть торкатися як суспільного, так і приватного її життя, знаходитися у неї вдома і на роботі чи в іншому місті, і їх навіть тимчасове вилучення або зняття з них копій може привести до розголошення як суспільного так і приватного життя особи, а в подальшому – негативно вплинути на її особисті та суспільні стосунки.