Особливо небезпечні злочини проти громадської безпеки

 

 

 

 

Зміст роботи

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Темою роботи є “Особливо небезпечні злочини проти громадської безпеки. Створення злочинної організації та бандитизму”. Актуальність цієї теми викликана тим, що останнім часом у загальній структурі злочинності значно зросла організована злочинність, однією з різновидів якої є бандитизм. Він сполучений зі збройними нападами на організації і громадян. Останні особливо уразливі, оскільки під загрозу ставиться не тільки їхня власність, але і життя. Як показало вибіркове вивчення кримінальних справ на осіб, засуджених за бандитизм, у 78% випадків бандитські напади закінчувалися убивством потерпілих, на рахунку окремих банд їх у середньому від п'яти і більше.

Активізація боротьби з бандитизмом почалася після прийнятої 7 червня 1995 р. Постанови Пленуму Верховного Суду України 9 “Про судову практику в справах про бандитизм” й необхідні заходи для захисту населення від бандитизму й інших проявів організованої злочинності.

Як показало вивчення практики застосування Карного законодавства, не завжди правильно приймаються такі ознаки складу бандитизму, як організація банди і керівництво нею, участь у банді й участь у бандитських нападах. Недостатньо повно з'ясовується, які саме дії вчинив кожен учасник банди, не встановлюються особи, що сприяють бандитській діяльності. Допускаються помилки в кваліфікації чинених бандою нападів по сукупності з іншими діяннями, оскільки не всі злочини, у яких взяла участь банда, охоплюються поняттям бандитизму.

Актуальність розробки запропонованої проблеми пояснюється також і тим, що за увесь час існування карної норми про бандитизм не було прийнято жодної спеціальної постанови Верховного суду СРСР, присвяченої цьому питанню. Тільки понад 30 років після прийняття Кримінального кодексу 1960 р. була прийнята постанова Пленуму Верховного суду від 7 червня 1995 р. № 9 “Про судову практику в справах про бандитизм”, що досить докладно проаналізувала питання, зв'язані з кваліфікацією бандитизму і виробила обов'язкові для всіх судів рекомендації.

Об’єкт дослідження – бандитизм та злочинна організація.

Предмет – створення злочинної організації, особливо небезпечні злочини проти громадської безпеки.

Мета дослідження – надати узагальнений юридичний аналіз статей 255, 256, 257 КК, особливості їх розмежування та кваліфікації.

Завдання:

• дати поняття банди, злочинної організації, їх об’єктивні та суб’єктивні ознаки;
• охарактеризувати історію розвитку законодавства у відношенні боротьби з бандитизмом;
• надати сучасний стан бандитизму у країні, його відмітні риси та нові явища;
• представити повний юридичний аналіз статті 257 КК, особливості кваліфікації дії банди, вчинених нею злочинів;
• надати юридичний аналіз статей 255, 256;
• проаналізувати суміжні (конкуруючі) склади злочину та їх відмінності від зазначених злочинів;
• навести приклади із слідчої та судової діяльності кваліфікації дій винних осіб за таких обставин.

Основним методом виконаного дослідження є юридично-порівняльний аналіз законодавства, постанов та нормативних актів, спеціально-юридичний метод (аналіз змісту чинного законодавства і практики застосування його державними органами). При розгляді окремих питань застосований порівняльно-правовий метод (аналіз законодавства інших країн з означеної проблеми).

Структура роботи наступна:

Перший розділ присвячено юридичному аналізу статей щодо феномена злочинної організації (її створення, участь, добровільне розкриття).

Другий розділ відведений аналізу явища бандитизму, особливостям його кваліфікації із суміжними злочинами, ознакам, порівняльному аналізу з іншими КК, історичний огляд розвитку законодавства щодо бандитизму, відмінностям бандитизму від розбою та вимагання, що часто стає предметом судових помилок; тенденціям розвитку бандитизму у сучасну добу, характеристиці організованої злочинності, її визначення, відмітних рис, цілей тощо.

Третій розділ присвячено аналізу практичної справи із судової практики, яка стосується злочинів проти громадської безпеки.

 

 

1. особливо небезпечні злочини проти громадської безпеки

1.1. Поняття і види злочинів проти  громадської безпеки

 

Злочини проти громадської безпеки є загальнонебезпечними діяннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров'я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.

Об'єктом цих злочинів є громадська безпека — стан захищеності суспільства — таких його цінностей, як життя та здоров'я людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій від загальнонебезпечних посягань1.

Предметом багатьох злочинів проти громадської безпеки є зброя, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, радіоактивні матеріали та інші предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

Об'єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки полягає у суспільне небезпечному, протиправному діянні (дії або бездітності), що порушує громадську безпеку і створює загальну небезпеку для життя людей чи заподіяння істотної шкоди здоров'ю або власності, довкіллю, нормальній діяльності підприємств та організацій.

Більшість злочинів проти громадської безпеки відносяться до злочинів з формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії, а злочини з матеріальним складом (статті 264, 267 і 270) вчиняються як шляхом дії, так і бездіяльності. Засобами вчинення багатьох злочинів проти громадської безпеки є або можуть бути предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

Суб'єктивна сторона багатьох цих злочинів — прямий умисел або змішана форма вини, що передбачає умисел щодо діяння (наприклад, щодо порушення певних правил) і необережність щодо слідку (наприклад, до загибелі людей).

Суб'єкт злочинів проти громадської безпеки, як правило — будь-яка особа, а за деякі злочини, наприклад, терористичний акт — особа, яка досягла 14-ти років.

У багатьох випадках кваліфікуючими або особливо кваліфікуючими ознаками злочинів проти громадської безпеки є загибель людей або настання інших тяжких наслідків. Загибель людей означає загибель однієї або кількох осіб. Під іншими тяжкими наслідками необхідно розуміти заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одній або кільком особам, середньої тяжкості двом чи більше особам, заподіяння майнової шкоди у великому або в особливо великому розмірі тощо.

Виходячи з послідовності злочинів, вказаних у дев'ятому розділі Особливої частини КК, всі злочини проти громадської безпеки можуть бути поділені на три групи:

1) створення злочинної організації, терористичної групи та інших  злочинних об'єднань, участь в них та у злочинах, що вчиняються чи пов'язані з ними (ст. 255-261);

2) незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими  речовинами чи радіоактивними матеріалами (статті 262—266);

3) порушення різних правил, що  забезпечують громадську безпеку (ст.267-270).

В нашій роботі ми розглянемо першу групу злочинів проти громадської безпеки.

1.2. Створення злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об'єднань, участь у них та у злочинах, що вчиняються ними чи пов'язані з ними

 

Створення злочинної організації визначається у ст. 255.

Поняття злочинної організації дається у ч. 4 ст. 28, за якою злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у формах:

1. створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину;
2. керівництві такою організацією;
3. участі у ній;
4. участі у злочинах, вчинюваних такою організацією;
5. організації зустрічі (сходок) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп;
6. керівництві цією зустріччю (сходкою);
7. сприянні такій зустрічі (сходці).

Створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину полягає у: підшукуванні зброї або співучасників, вербуванні їх до злочинної організації, розподілі функцій між учасниками тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Керівництво злочинною організацією - це напрям діяльності злочинної організації, дій її учасників, давання вказівок, розпоряджень, завдань співучасникам, виконання функцій ватажка або одного з ватажків злочинної організації, управління нею, її учасниками2.

Участь у злочинній організації передбачає існування вже створеної злочинної організації. Тут йдеться про випадки, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, але вступила (увійшла) до злочинної організації, створеної іншими особами. З моменту давання згоди на вступ (входження) до злочинної організації дії винного розцінюються як закінчений злочин — участь у злочинній організації, хоч би той, хто вступив до злочинної організації і не брав участі у вчинених нею злочинах. Вступ до злочинної організації і членство в ній є закінченим злочином з тих підстав, що сам по собі цей факт означає надання злочинній організації можливості використання її учасника згідно з планами злочинної організації. Участь у злочинній організації, поряд з вступом до неї, може виразися в різних діях.

Участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, має місце тоді, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, не вступала до цієї організації, не була її учасником, але брала безпосередню участь у злочині, вчиненому злочинною організацією.

Організація зустрічі (сходки) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення чинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп - це залучення до зустрічі (сходки), розробка плану її підготовлення і проведення, об'єднання злочинних осіб, їх мобілізація, спрямованість на зустріч (сходку), налагодження, упорядкування, зустрічі (сходки) для успішно і ефективної злочинної діяльності. Поняття організованої групи дається у ч. 3 ст. 28, за якою злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Керівництво вказаною зустріччю (сходкою) — це управління зустріччю (сходкою) для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп.

Сприяння вказаній зустрічі (сходці) — це створення відповідних умов для її здійснення, надання допомоги тощо.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони створення злочинної організації є мета вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а організації, керівництва чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп — мета розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп. Мотиви злочину можуть бути різними. У більшості випадків це прагнення до наживи, матеріальної вигоди. Особа, яка створила злочинну організацію з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, або яка керувала такою організацією, підлягає кримінальній відповідальності не лише за ст. 255, але відповідно до ч.1 ст.30 і за всі злочини, вчинені злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом. Інші учасники злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за участь у ній, а також за вчинені злочинне організацією злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брала участь. У разі вчинення окремими членами злочинної організації злочинів, які не передбачалися (не охоплювалися) цілями злочинної організації і не входили в плани її діяльності, відповідальності злочини підлягають лише особи, які їх вчинили.

Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка фізична особа, яка досягла 16-річного віку.

Вчинення злочинною організацією злочинів, санкції за які не перевищують 12 років позбавлення волі, охоплюється ст. 255 і не вимагає додаткової кваліфікації. Якщо ж злочинною організацією вчинений злочин, за який передбачене більш суворе покарання, ніж визначене у ст. 255, такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів — за ст. 255 і за статтею КК, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин.

Відповідно до ч.2 ст. 255 звільняється від кримінальної відповідності особа, крім організатора чи керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю. Добровільність заяви про створення злочинної організації або участь у ній означає вчинення цих дій з різних мотивів, але з власної волі і за усвідомлення об'єктивної можливості і надалі брати участь у ній.