Особливо небезпечні злочини проти громадської безпеки

Банда створюється з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Нападом необхідно вважати дії, поєднані із застосуванням насильства. Насильство може бути як фізичним (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, нанесення ударів, побоїв, зв'язування, позбавлення волі, інші насильницькі дії), так і психічним — реальна погроза негайного застосування фізичного насильства. Таким чином, під озброєною бандою необхідно розуміти стійке, озброєне об'єднання трьох і більше суб'єктів злочину, які організувалися для вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Участь у банді означає не тільки більш-менш тривалий злочинний зв'язок кількох осіб, які об'єднані загальною метою нападів на ті чи інші об'єкти, але й сам факт вступу в банду і практичну участь у її діяльності. При цьому особа, яка вступила в озброєну стійку групу, не обов'язково повинна брати участь у вчинюваних бандою нападах. Участь у ній може полягати у переховуванні членів банди, засобів злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, підшукуванні об'єктів для нападу, втягненні нових осіб, фінансуванні, а також у виконанні інших функцій, які спрямовані на досягнення загальної мети банди. Участь у банді визнається закінченим злочином з моменту, коли особа дізналась про злочинні наміри та плани банди і дала згоду на вступ у цю злочинну групу і виконала її доручення, незалежно від того, вчинила банда заплановані напади чи ні.

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи. на окремих осіб — це будь-які дії, результатом яких стало створення банди. Вони можуть виражатися в підшукуванні та вербуванні співучасників, у змові, придбанні зброї, розробці планів створення банди або вчиненні злочинних нападів тощо. Саме з моменту створення банди бандитизм вважається закінченим злочином, незалежно від того, чи вчинила банда хоча б один напад. Якщо дії винного не призвели до створення банди з причин, які не залежали від його волі, вони мають кваліфікуватися як незакінчений злочин, тобто за ст. 14 чи статтями 15 і 257.

Небезпека бандитизму полягає в тому, що банда, будучи особливим видом злочинного угруповання, яка володіє зброєю, загрожує основам громадської безпеки.

Бандитизм має місце при вчиненні хоча б однієї із таких дій:

І) організація озброєної банди; 2) участь у такій банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою.

Для складу бандитизму досить вчинення хоча б однієї з цих дій. Це становить об'єктивну сторону бандитизму.

Бандитизм може полягати у вбивстві, нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, заволодінні майном. Всі ці випадки, за винятком умисного вбивства, охоплюються складом злочину бандитизм. Вчинення ж умисного вбивства при бандитизмі не охоплюється ст. 257, а потребує додаткової кваліфікації за ст. 115. "Оскільки диспозицією ст. 69 не передбачені такі наслідки, як позбавлення життя людини і санкція цього закону більш м'яка, ніж санкція ст. 93 чи ст. 94 КК, дії винного у таких випадках слід кваліфікувати за сукупністю злочинів як бандитизм і умисне вбивство". Хоча зміст цих статей у новому КК дещо змінився, кваліфікація залишилась тією же5.

2.2.2. Об'єктивні ознаки бандитизму

Банда виступає як стійка збройна група, злочинна організація, що відрізняється від інших видів співучасті якісними характеристиками. Під злочинною організацією варто розуміти стійке об'єднання, що зорганізувалося для здійснення злочинів, має керівника і підлеглих, де розподіл обов'язків ретельно продуманий.

Таким чином, банда як один з різновидів групового злочину, характеризується численністю учасників, особистою участю кожного з них у забезпеченні виконання дій, що складають об'єктивну сторону того самого складу злочину; здійснення злочинного наміру спільною участю всіх облич, що об'єдналися в банді від виконання інтелектуальних функцій до додатка безпосередніх фізичних зусиль.

Кожен з учасників співтовариства бере на себе певні зобов'язання, що випливають з його цілей. Будь-який акт злочинної діяльності того чи іншого учасника, зроблений у напрямку досягнення загальної мети, є актом індивідуальної волі того чи іншого учасника й у той же час є вираженням погоджених злочинних устремлінь учасників співтовариства в цілому. Тому якщо всі ці фактичні обставини не були відомі суб'єкту і не охоплювалися його наміром, його дії не можна кваліфікувати за ст.257.

Організованість як ознака бандитизму, виражається у встановленні певних організаційних форм зв'язку між всіма учасниками, що виражаються в ієрархічній будівлі і розподілі функцій; погодженості дій, готовності до виконання загальних задач відповідно до ролі в злочинному суспільстві. Підкріплює все це дисципліна.

Під стійкістю варто розуміти постійну чи тимчасову злочинну діяльність, розраховану на неодноразовість здійснення злочинних дій, відносну безперервність у здійсненні злочинних діянь. Перерви в здійсненні злочину можуть мати місце, але банда як споєне формування продовжує функціонувати на інтелектуальному рівні, готуючи черговий напад, при цьому кожному учаснику банди довіряється виконання певних дій, спрямованих на здійснення злочину. У цьому і полягає розходження бандитського формування від простої співучасті чи здійснення злочинною групою.

Стійкість як характеристика бандитизму має великий діапазон коливань, багато ступенів, від найпростішого, коли є просте об'єднання збройних людей, спонтанно здійснюючих злочин без особливої їхньої ретельної розробки, до детальної розробки участі кожного члена в чиненому нападі, його позначки і ролі в чиненому злочині.

Найважливіший елемент стійкості – попередня змова. Попередня змова повинна мати місце до здійснення злочину, у противному разі співучасники не складуть злочинної організації. Угода повинна бути саме про спільні дії.

Напад – одна з обов'язкових ознак складу бандитизму, прямо зазначена у законі.

У кримінально-правовому змісті напад – це агресивна протиправна дія, чинена з якою-небудь злочинною метою, що створює реальну і безпосередню небезпеку негайного застосування насильства як засобу досягнення цієї мети. Напад при бандитизмі може виражатися в різноманітних формах і відбуватися з різними цілями, і, як правило, супроводжується або насильством, або погрозою його застосування, найчастіше – фізичною розправою. Напад характеризується тривалістю в часі.

При нападі при бандитизмі може бути використано не тільки фізичне, але і психічне насильство у формі погрози застосування до потерпілого негайного фізичного насильства. Наприклад, члени збройної банди виламують вікна і двері й уриваються в приміщення, де є люди, у цьому разі все рівно є в наявності напад із психічним насильством над потерпілим, навіть якщо до потерпілих не було застосовано фізичне насильство.

Озброєність є істотною ознакою банди. При цьому інші члени банди знають про наявність зброї (хоча б у одного члена) та її призначення. Саме озброєність для нападів у поєднанні зі стійкістю та. іншими ознаками і утворює ту міру суспільної небезпечності, яка характеризує банду.

Під зброєю розуміють пристрої, прилади та інші предмети, конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої чи іншої цілі, тобто зброя у вузькому, власному значенні слова6.

До зброї, аби вона складала ознаку озброєності банди, пред'являються чіткі вимоги, зафіксовані ст. 222 та постановою Пленуму Верховного Суду України від 8 липня 1994 р. № 6. Під зброєю варто розуміти предмети, винятково призначені для поразки живої мети, які не мають іншого господарського призначення7.

Зброя може бути:

• вогнепальною - гвинтівка, пістолет, обріз, рушниця тощо,
• холодною - кортик, фінський або армійський ніж, шабля тощо,
• вибуховою – гранати, бомби, вибухівки,

• іншою - наприклад, зброя, вражаюча сила якої засновується на використанні електричної енергії, радіоактивних випромінювань, біологічних та хімічних чинниках тощо.

Якщо зброя є лише у одного члена банди, необхідно, щоб інші учасники знали, що він має зброю і вона може бути використана під час нападу. Для складу бандитизму не обов'язково, щоб зброя була застосована, пущена в хід при нападі. Тобто для відповідальності за бандитизм достатньо того, що зброя була у розпорядженні банди і могла бути використана.

Банда визнається збройною, якщо зброя є хоча б в одного з її учасників і всі учасники знають про це.

2.2.3. Суб'єктивні ознаки бандитизму

Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується наявністю прямого умислу. Його зміст визначається усвідомленням особи, що вона з метою вчинення нападів створює злочинну групу, бере участь у ній або у вчинюваному нею нападі, і бажає чинити саме так. При цьому учасники банди, а також інші учасники вчинюваних нападів найчастіше керуються корисними мотивами, бажанням наживи. Іноді їх дії продиктовані іншими мотивами, наприклад, помстою. Банда може бути створена для вчинення вбивств, зґвалтувань та інших злочинів. Суб'єктом бандитизму визнається особа, яка досягла віку 14 років.

Всі учасники банди несуть відповідальність як виконавці злочину, незалежно від тих конкретних дій, які кожен із них вчинив. Але кожному учаснику банди інкримінуються у вину тільки ті дії, які були виконані ним особисто, і ті напади, в яких він брав безпосередню участь, а також ті, вчиненню яких він сприяв. Відповідальності за бандитизм підлягає особа, яка вступила в банду як її член, але в силу тих чи інших причин не брала участі у нападах, але взяла на себе певну роль у загальній діяльності банди (вишукувала об'єкти нападу банди, надавала зброю тощо).

Несамовита особа внаслідок хронічного чи тимчасового психічного розладу, слабоумства чи іншого хворобливого стану своєї психіки не може правильно усвідомлювати характер чинених ним дій чи керувати ними. Тому такі особи не можуть розглядатися як учасники банди, тому що для участі в банді необхідна попередня спільна домовленість про чинені в майбутньому дії, адекватна їхня оцінка й усвідомлення того, що вони є суспільно небезпечними. Якщо для здійснення нападу керівник банди залучає несамовиту особу, має місце посереднє заподіяння шкоди і керівник повинен нести відповідальність за ті конкретні дії, що були зроблені несамовитими.

Покарання, призначуване особам, винним у здійсненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 257 КК, повинне відповідати ступеню злочинів і особистості засудженого. Кожному учаснику банди відповідно до його ролі і внеску в загальну злочинну діяльність повинне бути призначене строго диференційоване покарання.

Диференціація відповідальності осіб, що брали участь у банді, здійснюється на основі дотримання принципу індивідуалізації відповідальності з урахуванням всіх обставин справи. Індивідуалізація кримінальної відповідальності і покарання тісно зв'язані між собою, тому що покарання втілює в собі міру останньої. Принцип індивідуалізації покарання зв'язаний з цілями відновлення соціальної справедливості, виправлення засудженого і запобігання здійснення нових злочинів. Ці цілі можуть бути досягнуті тільки при призначенні доцільного покарання з урахуванням принципу «економії репресії». Це означає, що кожному злочинцю має бути призначене покарання, що оптимально необхідно для його виправлення і яке в той же час буде сприяти запобіганню злочинів не тільки з його боку, але і з боку інших громадян.

До числа обставин, обов'язок врахування яких покладено на судові органи при призначенні покарання за бандитизм, відносяться характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, особистість винного, обставини, що зм'якшують чи обтяжують покарання. У санкціях частин ст. 257 КК передбачений тільки один вид основного покарання – позбавлення волі (від 5 до 15 років). Як додаткове покарання за бандитизм у КК установлена конфіскація майна.

2.3. Бандитизм  як складова частина організованої  злочинності (ОЗ)

У сучасну епоху бандитизм поступово став складовим елементом і засобом видобутку коштів більш глобального кримінального явища, що одержало назву організованої злочинності (надалі – ОЗ), що є найбільш небезпечним видом професійної злочинності, оскільки стимулює карні елементи, поєднуючи і контролюючи їх, змушуючи з більшою енергією вести злочинну діяльність.

І якщо професійна злочинність настільки ж стара, як і цивілізація, то організована злочинність (у сучасному змісті слова) народилася набагато пізніше, приблизно століття тому Справа в тім, що виникнення організованої злочинності - це якісно новий етап розвитку злочинного світу. Якщо "неорганізовані" злочинці є аутсайдерами суспільства, то діяльність сучасних мафіозі будується в основному за законами бізнесу, і тому вони стали складовим елементом суспільної життєдіяльності.

Загальновідомо, що головна мета злочинних організацій - витяг максимальної матеріальної вигоди.

Формулюючи визначення організованої злочинності, вітчизняні і закордонні кримінології одностайно підкреслюють такі її характеристики, як:

а) стійкість, систематичність і тривалість;

б) ретельне планування злочинної діяльності;

в) поділ праці, диференціація на керівників і виконавців - фахівців різного профілю;

г) створення грошових страхових запасів, що використовуються для потреб злочинної організації.

Неважко побачити, що всі ці ознаки цілком копіюють характерні риси легального капіталістичного підприємництва. Тому організовану злочинність варто розглядати в першу чергу як особливу галузь бізнесу, специфічну сферу економічної діяльності. Цей підхід уже знайшов відображення в офіційних визначеннях організованої злочинності. Наприклад, у США закон 1968 року про контроль над злочинністю характеризує організовану злочинність як "протизаконну діяльність членів високоорганізованої і дисциплінованої асоціації, що займається постачанням заборонених законом товарів чи наданням заборонених законом послуг". У кримінології виділяють три основних ознаки ОЗ.