Особливо небезпечні злочини проти громадської безпеки

Перша ознака ОЗ - наявність об'єднання осіб для систематичного заняття злочинами з вираженою ієрархією, суворою дисципліною і стійкою системою карних традицій. Рівень ОЗ умовно поділяється на примітивний, середній і високий. Примітивний менш небезпечний, оскільки носить локальний характер і не має зв'язку з чиновниками органів влади і керування. Середній і високий рівні схожі. Для них характерні:

1. Між ватажком і виконавцем існують проміжні ланки.
2. Наявність підрозділів, що спеціалізуються на різних видах діяльності.
3. Зв'язки з чиновниками органів влади і керування.

Для високого рівня - організація відносин між різними групами і координація дій.

Друга ознака ОЗ - економічна. Головна мета систематичного порушення закону - збагачення, нагромадження капіталу, з чим нерозривно зв'язана діяльність з легалізації капіталів отриманих злочинним шляхом (відмивання грошей).

Третя ознака ОЗ - корупція.

Як бачимо, за першою та частково другою ознакою бандитизм має спільні риси із ОЗ.

Які дають визначення ОЗ? Найбільш відомі правові, котрі зводяться до наступного. ОЗ називають:

1) явищем (феноменом і тому подібним, що занадто не виразно);

2) організованою злочинною групою, співтовариством, сукупністю кримінальних діячів (що зручно в правозастосовчої діяльності, але зводить ОЗ лише до найбільш активних суб'єктів - прямим організаторам, виконавцям, залишаючи осторонь тих, хто за хабарі створює сприятливі умови для злочинних діянь, але не несе відповідальності за них, депутати, вищі посадові особи виконавчої влади і т.п.);

3) системою соціальних зв'язків  і відносин з приводу отримання  надприбутку (що правильно, але занадто  загальне і тому незручно для правоохоронних органів);

4) злочинною діяльністю групи  осіб (що правильно, ефективно і  практично працює в правових документах США, ФРН і ряду західних країн).

До обов'язкових ознак організованих злочинних груп відносять наступні:

- стійкість і тривалість існування,

- розмежування функцій між учасниками,

- ієрархічність,

- спеціалізація діяльності,

- мета - максимальний прибуток у  мінімальний термін,

- специфічне соціальне "страхування" членів групи,

- міри безпеки,

- тверда дисципліна (аж до убивства ослушників).

Визначення поняття організованої злочинності становить досить складну наукову проблему. Навряд чи можна дати вичерпне визначення цього виду злочинності або таке, в якому були б повністю відображені найбільш істотні її ознаки. У літературі зустрічаються пропозиції вирішити проблему визначення ОЗ шляхом застосування казуїстичного підходу, тобто наведення переліку злочинів, сукупність яких утворює дане явище. Такий підхід реалізується в окремих країнах не тільки на теоретичному рівні, а й у практичні діяльності правоохоронних органів. Наприклад, правоохоронні органи та кримінологи Португалії класифікують організовану злочинність за видами злочинів, до яких, зокрема, віднесені наркобізнес, виготовлення та збут фальшивих банкнот, підробка документів, нелегальна торгівля зброєю, незаконні операції з нерухомістю, квартирні крадіжки, приховування краденого, збройні пограбування, угон та незаконний продаж автомобілів, залякування підприємців, тероризм8.

За думкою В.В. Лунєєва, який аналізує тенденції розвитку ОЗ, ця злочинність постійно та цілеспрямовано здійснює пошук високоприбуткових і малоризикованих злочинних діянь. Обравши якийсь злочин як головний засіб досягнення своєї мети, організовані злочинці (у банді, злочинній організації чи корумпованій групі) об’єктивно та суб’єктивно не в змозі зупинитися перед вчиненням будь-якого іншого діяння, яке відкриває можливість розквіту, виживання або спасіння. У зв’язку з цим їх кримінальна діяльність з часом генералізується. Тому дати вичерпний перелік злочинів, що вчиняються організованими злочинцями, апріорі неможливо9.

Аналіз визначень поняття організованої злочинності свідчить про неоднаковість рівня відображення в них цього явища. Організована злочинність розглядається як альтернатива державі, існуюча паралельно з нею організація, що повторює суспільну систему, в якій вона діє, пристосовується до неї і заповнює ті ніші, які ще не заповнені державою10; як соціальний інститут щодо держави, що девіантно11 заміщує її, тощо. Ці визначення потребують конкретизації з метою їх практичного використання. Вада окремих визначень, на думку С. Єфремова, полягає в тому, що їх предметом є не організована злочинність як така, а її складові – організована злочинна діяльність чи субєкти такої діяльності, тобто злочинні організації або організовані групи12.

Можливі узагальнення правових визначень, що спираються на поняття діяльності (етичне, релігійне, культурологічне, антропологічне й інші). Деякі автори намагаються виразити сутність ОЗ через її найбільш значущі ознаки. Організована злочинність, наприклад, визначається як відносно самостійне негативне соціальне явище, що характеризує гуртування кримінального середовища в рамках регіону, країни з розподілом на ієрархічні рівні та виділенням лідерів, котрі здійснюють організаційні, управлінські, ідеологічні функції; корумпуванням, втягненням у злочинну діяльність посадових осіб з метою забезпечення безпеки та гарантій учасникам злочинних організацій або організованих груп; монополізацією і розширенням сфер протиправної діяльності з метою отримання максимальних прибутків при максимальній захищеності її вищих ешелонів від кримінальної відповідальності13; як явище, що на якісно новій основі об’єднує загальнокримінальну та корисливо-господарську злочинність, коли тяжкі, насамперед, корисливі злочини вчиняються очолюваними лідерами чи лідируючим ядром досить стабільними, мобільними, ієрархічними за побудовою і глибоко законспірованими організаціями, що постійно прагнуть до розширення масштабів своєї діяльності14; як кримінальне явище, що відзначається корисливою діяльністю різних злочинних формувань, які поширюють свою владу (контроль) у певних соціальних сферах або на певній території15.

На думку В.І. Кулікова, основними факторами, що справді відображають організовану злочинність як специфічне кримінальне явище, є організована злочинна діяльність та організована злочинна група. Вони і повинні, на його переконання, бути відправними при її визначенні16. ОЗ неможлива без існування високоорганізованих злочинних формувань і їх системності у проведенні злочинів – особливого роду злочинної активності як безперервного процесу. Злочинна діяльність та організоване злочинне формування є тими складовими організованої злочинності, які виражають її специфіку. Злочинна діяльність визначається як промисел, своєрідний бізнес, незаконне підприємництво тощо. Мета її – нажива. Тому одні автори (О.М. Джужа) у визначення ОЗ наголошують на відносно масовому функціонуванні стійких керованих об’єднань злочинців, які займаються злочинами як промислом17. Н.Ф. Кузнецова та Г.М. Міньковський визначають організовану злочинність як вид злочинності, сукупність злочинів, що вчиняються учасниками стійких, ієрархізованих, планово діючих злочинних обєднань, і водночас зазначають, що їх діяльність має характер бізнесу, спрямованого на одержання максимального прибутку18.

Організовану злочинність у системно-структурному плані можна уявити як систему злочинів, вчинених злочинними організаціями або організованими групами на певній території за певний період, окремими частинами (підсистемами) якої є злочини, що становлять зміст організованої діяльності окремих організацій чи груп, а її неподільним елементом є окремий злочин19.

Але загальне і найглибше розуміння ОЗ як соціального феномена, як діяльності дає філософія. Слідом за Фіхте, Гегелем, К.Марксом під діяльністю розуміють специфічно людську форму активного відношення до світу, зміст якої складається в цілеспрямованій зміні і перетворенні. Народившись у західній культурі, це поняття припускає розчленовування реальності на суб'єкт і об'єкт, а сама діяльність містить у собі мету, засіб, результат і сам процес діяльності (її розгортання від здійснення, тобто руху до мети, що може і не досягатися). Звідси можна наблизитися до узагальненого визначення.

Організована злочинність - це свідома, систематична, повторювана діяльність стійкої групи осіб. Хоча б один чи кілька елементів діяльності (мета, засіб, процес її досягнення, результат) повинні бути кримінальними.

Виходячи із соціально-філософського визначення ОЗ, її структуру можна представити у наступному вигляді:

суб'єкт ОЗГ → засоби → об'єкт → мета → результат

Організована злочинність відрізняється від традиційної злочинності цілою купою рис і, насамперед, масштабом своєї діяльності. За А.І. Долговою, організована злочинність – це не просто сукупність організованих формувань та їх діяльності, а їх органічна цілісність, наявність різноманітних стійких взаємозв’язків між ними на основі забезпечення злочинної діяльності та створення сприятливих умов для її розвитку20. Розвинутим формам ОЗ притаманні такі риси:

• наявність корумпованих зв’язків та використання злочинними формуваннями інститутів громадського суспільства і держави у своїх інтересах;
• створення “парасольки безпеки” шляхом виділення у формуванні структур, які забезпечують його безпеку;
• масштабний, міжрегіональний або навіть міжнародний характер діяльності;
• встановлення контролю над “неорганізованими злочинцями”;
• політизація злочинної діяльності, тощо21.

Провідну роль в ОЗ як діяльності відіграє суб'єкт ОЗГ. До правових характеристик його можна додати соціально-філософські:

1) орієнтація на цінності, протилежні  нормальному суспільству і культурі, тобто не на істину, добро, красу, любов, а на їх протилежності - неправда, зло, ненависть, відповідно і творчість в ОЗГ не позитивна, а негативна, що веде до руйнації нормального суспільства:

2) відповідні деградаційні норми  поведінки, аморальна система заохочень  і покарання;

3) використання недоліків, пробілів, протиріч в економіці, соціальній структурі, у законодавстві, у психіці людей, тобто орієнтація не на світлі, а на темні сторони буття, у чому виявляється бездуховна, агресивна й одночасно паразитична природа злочинності взагалі,

4) створення власної, кримінальної бюрократії, політичної й економічної еліти, засобів масової інформації, тобто власної злочинної держави (із усіма його атрибутами). Спочатку елементи мафіозної держави сховані, змішані з нормальною державою (за рахунок корупції чиновників і звичайних службовців), а потім прагнуть витиснути останнє, захопити владу в країні в цілому. Як бачимо, кінцева мета у ОЗ значно ширша, ніж у простої банди. Тому бандитизм як засіб отримання коштів чи засіб боротьби за владу між угрупуваннями слугує у підсумку лише інструментом існування ОЗ і одним із засобів досягнення її кінцевої мети загального тіньового керування у суспільстві.

Особлива небезпека полягає в тім, що часто людині, що вступає в ряди ОЗ, не доводиться долати психологічний бар'єр, тому що безпосередньо насильством, вимаганням, крадіжками (у побутовому розумінні), бандитизмом чи розбоєм займаються тільки певні підрозділи організованої злочинної групи. Більшість зайняті забезпеченням діяльності цих підрозділів, що ззовні не виглядає криміналом. Це визначається принципами побудови ОЗ, схожими з принципами побудови бізнесу, що дозволяє застосовувати методи ведення бізнесу в кримінальній діяльності. Так само, як у правильно організованій фірмі в ОЗ падає роль особистих якостей окремих осіб. Злочинна діяльність систематизована. Існує поділ «праці», і чітка система керування. Відпрацьовано технологію злочинної діяльності, отже, до кандидатів у члени злочинної групи не пред'являється високих вимог. Досить змусити їх дотримуватися вироблених правил. Тут прийнятно таке висловлення: «незамінних людей ні».

Особливий інтерес викликають питання про класифікацію ОЗ по видах і про корені і можливості істотного обмеження ОЗ. Природно класифікувати ОЗ за видами елементів (суб'єктів, об'єктів, засобів, за цілями і результатами).

Суб'єкти (ОЗГ). Зазвичай їх розділяють за величиною (група, формування, організація, співтовариство), а засоби масової інформації додають мафія (організація загальнонаціонального масштабу) і "надмафія" (міжнародні організації, що вже нагадують транснаціональні корпорації, де границя між легальним і кримінальним бізнесом нерідко розмита). Крім того, ОЗГ розділяють за місцем базування, за етнічною ознакою (переважному національному складу). До прийнятого в практиці можна додати й інші критерії - за внутрішньою структурою (її розвиненості), за зовнішніх зв'язках (з корумпованими чиновниками, з легальним бізнесом) і ін.

Об'єкти. Їх тисячі: стратегічні ресурси (нафта, метал), наркотики, зброя..., але головний об'єкт - люди, власники, з яких можна "качати" гроші. Їхній бізнес, власність настільки ж різноманітні, як і вся економіка (промисловість, сільське господарство, сфера послуг і т. ін.). Істотну роль відіграє форма власності - державна, приватна, акціонерна, іноземна, спільне володіння, тому що при пануючому менталітеті легше грабувати недержавні середні і дрібні фірми. Провідна для ОЗГ характеристика об'єкта - прибутковість. Остання зв'язана із суперечливістю економічних відносин (сильні перепади цін, інфляція, курс долара), недосконалістю законодавства, високим попитом на заборонні послуги і т.п.

Засоби. Природний розподіл на матеріальні й ідеальні (психічні) засоби впливу на об'єкт. Матеріальні засоби надзбагачення зводяться до крадіжок, пограбувань, розбою, бандитизму, тобто привласненню товарів, грошей, інформації. Психічні засоби зводяться до впливу не на речі, а на власника, на особу, наділену владними функціями, на щиросердечні слабості. Це експлуатація нижчих людських почуттів страху, жадібності, заздрості, гордині, почуття мести, сексуального почуття. Вони викликаються через шантаж, насильство, катування, убивства, поширення брехливих слухів, залякування, спокусу...

Цілі. Подібно засобам вони поділяються на матеріальні і духовні. Дев'яносто дев'ять відсотків цілей зводяться до одержання надприбутку. Гроші ОЗГ витрачають на подальше "роблення грошей" і почуттєві задоволення.

Результати. Поділяються на локальні і глобальні. Про локальні результати турбуються самі ОЗГ, тобто наскільки результат діяльності ОЗГ близький до мети (досягнення надприбутку, знищення конкурента). Глобальні результати від ОЗ мають значення для суспільства в цілому. Вони у свою чергу поділяються на негативні і позитивні. Негативні наслідки від організованої злочинної діяльності - це підрив життєздатності суспільства (висока смертність населення, атмосфера страху, кримінальний тупик економічних реформ, у кінцевому рахунку - небезпека розпаду держави). Незначні позитивні наслідки - усвідомлення суспільством (масами, у меншому ступені елітою) необхідності глибокої перебудови країни, тобто: