Особливо небезпечні злочини проти громадської безпеки

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Сентября 2014 в 15:21, реферат

Описание работы

Актуальність розробки запропонованої проблеми пояснюється також і тим, що за увесь час існування карної норми про бандитизм не було прийнято жодної спеціальної постанови Верховного суду СРСР, присвяченої цьому питанню. Тільки понад 30 років після прийняття Кримінального кодексу 1960 р. була прийнята постанова Пленуму Верховного суду від 7 червня 1995 р. № 9 “Про судову практику в справах про бандитизм”, що досить докладно проаналізувала питання, зв'язані з кваліфікацією бандитизму і виробила обов'язкові для всіх судів рекомендації.
Об’єкт дослідження – бандитизм та злочинна організація.

Файлы: 1 файл

громадська безпека.doc

— 293.00 Кб (Скачать файл)

Винність Алехіна Р.А. у вчиненні навмисного вбивства працівника міліції Пуши Є.І. у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, підтверджується наступними доказами: протоколом огляду трупа Пуши Є.І. (т.1 л.д.10-32); висновком судово-медичної експертизи трупа Пуши Є.І. №2153 від 23.09.1998, за яким смерть Пуши Є.І. настала внаслідок вогнепального кульового поранення грудної клітини, з пораненням серця і наступною його тампонадою кровю, у проміжок часу в 10 хвилин (т.1 л.д.216-228); показаннями підсудного Алехіна Р.А., який пояснив, що постіл він зробив через жах, побачивши, як Пуша Є.І. витягає з кобури пістолет, і щоб запобігти пострілу міліціонера; показаннями Максимчука О.М., а також свідка Горбачевої С.В.

Винність Алехіна Р.А., Максимчука О.Н., Гречка С.В. і Целуйко С.Ф. у вчиненні нападу на касира і міліціонера-охоронця при доставці ними грошей в обмінний пункт валют у приміщенні ПК “Залізничник”, а Алехіна Р.А. в організації банди з участю в ній Максимчука О.М. і встановленої слідством особи, і привласненням грошей АК АПБ “Україна” в особливо великих розмірах підтверджується наступними доказами: договором оренди АК АПБ “Україна” місця в холі ПК “Залізничник” під пункт обміну валют (т.1 л.д.292-295); довідкою Правобережного відділення АК АПБ “Україна” про те, що в інкасаторських сумках для обмінного пункту знаходились грошові кошти на суму 139 525 гривень; показаннями підсудного Целуйко С.Ф. про підготовку нападу і домовленість про використання засобів при його вчиненні (тільки газовий пістолет і деревинна палиця для долання опору); підсудного Гречка С.В. (йому була відведена роль водія), підсудного Максимчука О.М., Алехіна Р.А. – організатора нападу, потерпілих Токаревої Н.С. і Кожушко С.Н., свідка Шкуренко М.А.; протоколами відтворення обстановки обставин подій з Алехіним Р.А., Целуйко С.Ф., Гречко і Максимчуком О.М. у присутності понятих (т.2 л.д.91-96, 215-219, т.5 л.д.88-89, т.6 л.д.196-198); протоколами упізнання Алехіна Р.А. свідками Горбачевою С.В. і Шкуренком М.А. (т.5 л.д.87, 180); висновками судово-медичної експертизи №3524-Е від 17.08.98 р. і №4740Е від 27.10.98 з приводу визначення тілесних ушкоджень, заподіяних Токаревій Н.С. і Кожушку С.Н., як легких; і висновком “2153 від 23.09.98 про заподіяння Пуши Є.І. тілесних ушкоджень у дільниці спини категорії середньої тяжкості і в дільниці голови – легкої.

У ході слідства вияснилося, що ще 20 серпня 1997 р. Алехін Р.А. вступив у злочинну змову з Берошвилі Є.В., спрямовану на вчинення розбійного нападу на ювелірну майстерню ООО “Агат” у м. Запоріжжя, який і був скоєний 23 серпня 1997 р. із застосуванням обріза і газового пістолета. Вони захопили: 5 кілець, 6 браслетів, 3 золотих ланцюжка, всього на суму 14636 грн. 30 коп., що у 250 разів перевищувало встановлений мінімальний розмір заробітної плати за станом на 23 серпня 1997 року. Після нападу Алехін Р.А. і Берошвилі Є.В. з місця злочину зникли.

У цьому злочину Алехін Р.А. визнав свою вину, відтворивши всі обставини здійснення нападу (т.5 л.д.88-89). Берошвилі Є.В. був засуджений вироком Орджонікідського районного суду від 29 березня 1999 р. м. Запоріжжя за ст.86-1 КК України за розбійний напад 23 серпня 1997 р. на ООО “Агат”.

Крім цих злочинів, Алехін Р.А. виготовляв саморобну зброю, виготовив вибуховий прилад у грудні 1998 р. у Запоріжжі, яке було вилучено при обшуку 17 вересня 1999 р. на його квартирі у Запоріжжі. Винність Алехіна Р.А. у незаконному виготовленні, ношенні, зберіганні і збуті вогнепальної зброї підтверджується: показаннями Алехіна Р.А., показаннями свідка Поповича Ю.І., який давав Алехіну Р.А. обріз; протоколом огляду і вилучення у Поповича Ю.І. обріза мисливської рушниці 16 калібру № 31287-58 від–18.02.99; висновком балістичної експертизи №441 від 26.1.99 р. щодо придатності вилученого у Поповича обріза для стрілянини (т.4 л.д.63-65).

З урахуванням встановленого і наведених доказів судова колегія кваліфікувала дії підсудних Гречка С.В. і Целуйко С.Ф. за ст.86-1 КК України, як крадіжки колективного майна, здійснену в особливо великих розмірах шляхом розбійного нападу, сполученого із насильством, небезпечним для життя і здоров’я осіб, які піддались нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, без ознак розбою.

Дії Максимчука О.М. судова колегія кваліфікувала таким чином:

  • за ст. 69 КК, як участь в озброєній банді, створеній з метою вчинення розбійного нападу на касира і міліціонера-охоронця з метою привласнення колективного майн в особливо великих розмірах і участь у чиненні бандою нападу;
  • за ст.86-1 КК України, як крадіжка колективного майна в особливо великих розмірах шляхом розбійного нападу, сполученому із насильством, небезпечним для життя і здоров’я осіб, які піддались нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб особою, яка раніше вчинила бандитизм; без ознак розбою;
  • за ст. 222 ч.1 КК, як незаконне придбання, носіння і збут вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, без відповідного дозволу;
  • за ст. 223 ч.2 КК. Як крадіжка вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, вчинене шляхом розбійного нападу.

Дії Алехіна Р.А. кваліфікуються:

  • за ст. 69 КК, як організація озброєної банди з метою нападу шляхом розбою на касира і міліціонера-охоронця з метою привласнення колективного майна в особливо великих розмірах, а також участь у банді і скоєному нею нападі;
  • за ст. 86-1 КК, як крадіжка колективного майна в особливо великих розмірах шляхом розбійного нападу, сполученому із насильством, небезпечним для життя і здоров’я осіб, які піддались нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб особою, яка раніше вчинила розбій і бандитизм; без ознак розбою у нападі 14 серпня 1998 р. і 23 серпня 1997 р.;
  • за ст. 222 ч.1 КК, як незаконне придбання, носіння і збут вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, без відповідного дозволу;
  • за ст. 190-1 КК, як посягання на життя працівника правоохоронних органів у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків.

Обговорюючи питання про міру покарання Алехіну Р.А. і Максимчуку О.М., судова колегія врахувала характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних ними злочинів, визнання ними вини і покаяння у скоєному. При вирішенні питання про міру покарання Гречко С.В. і Целуйко С.Ф., було враховано характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ними злочину, визнання ними своєї провини і покаяння у скоєному, їх незначну роль у вчиненні злочину, а також той факт, що обидва були хворі.

Підсудні Алехін Р.А., Максимчук О.М., Гречка С.В. і Целуйко С.Ф. згідно висновку судово-психіатричної експертизи під дію ст.12 КК не підпадають.

Остаточний вирок суду був таким.

Визнати Целуйко С.Ф. і Гречка С.В. винними у скоєнні злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України, і призначити їм покарання, із застосуванням ст.44 КК, у вигляді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього майна, що особисто належить йому. Покарання відбувати в ВТК підсиленого режиму. Строк відбуття покарання рахувати з 24 серпня 1998 р.

Максимчука О.М. визнати винним за ст.69 КК, ст.86-1, 222 ч.1 і ст.223 ч.2 КК України і призначити покарання:

  • за ст. 69 КК 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
  • за ст. 222 ч.1 КК чотири роки позбавлення волі;
  • за ст.223 ч.2 КК шість років позбавлення волі.

На підставі ст.42 КК за сукупністю злочинів Максимчуку О.М. призначити покарання, використовуючи принцип часткового складення призначених покарань, у вигляді позбавлення волі строком на десять років шість місяців з конфіскацією всього його особистого майна. Покарання відбувати в ВТК підсиленого режиму. Строк відбуття покарання рахувати з 25 вересня 2000 р.

Алехіна С.А. визнати винним за ст.69, ст.86-1, ст.222 ч.1, 190-1 КК України і призначити покарання:

  • за ст. 69 КК одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
  • за ст.86-1 КК в 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
  • за ст. 222 ч.1 КК в шість років позбавлення волі;
  • за ст. 190-1 КК в 13 років позбавлення волі.

За принципом часткового складення призначених покарань, усього 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Покарання відбувати в ВТК підсиленого режиму. Строк відбуття покарання рахувати з 17 вересня 1999 р.

Крім того, стягнути з групи на користь АК АПБ “Україна” 139 525 грн., а з Алехіна Р.А. – на користь Пуши Н.М. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної гибеллю чоловіка, 100000 грн. І 1500 грн. на похорон.

Вирок було винесено 25 вересня 2000 р.

За новим КК покарання Алехіну Р.А. виглядало б так:

  • за ст. 257 – 11 років;
  • за ст. 348 (вбивство працівника правоохоронного органу) – 15 років або довічне позбавлення волі;
  • за ст. 263 ч.1 (носіння, зберігання вогнепальної зброї) – 3-5 років;
  • за ст. 185-4 (крадіжка майна в особливо великих розмірах) – 5-8 років.

Загальний строк вийшов би значно більшим за рахунок більш жорсткого покарання за вбивство міліціонера.

     

Загальні висновки

 

1. Створення злочинної організації, терористичної групи та інших  злочинних об'єднань, участь в них та у злочинах, що вчиняються чи пов'язані з ними – становлять першу групу злочинів проти громадської безпеки і регулюються ст.ст. 255-261.

2. Злочинна організація  – це стійке ієрархічне об'єднання  декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Мета злочинної організації – підготування і вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів з метою збагачення.

Покарання: позбавлення волі на строк від 5 до 12 років (ч.1. ст. 255).

Учасник злочинної організації, крім організатора та її керівника, звільняється від кримінальної відповідальності за участь в цій організації та за вчинення злочину, організованого нею, якщо він добровільно попередив органи про створення або існування злочинної організації та свою участь у ній і активно сприяв її розкриттю.

3. Бандитизм – організація озброєних  банд і участь в них з  метою вбивства, грабежу, політичного терору. У США ватажки бандитських зграй, нерідко організованих у трести, зв’язані з поліцейськими і судовими органами, що особливо сприяє зростанню кримінальної злочинності і робить її майже безкарною. Бандитизм – явище, характерне для капіталістичного ладу, воно копіює модель ринкової економіки та засоби отримання надприбутку.

4. У сучасних умовах бандитизм переріс або переростає в організовану злочинність. Організована злочинність – це процес вчинення різноманітних злочинних діянь, пов’язаних в одне ціле, здійснюваних систематично злочинними організаціями чи бандами, які мають між собою тісний зв’язок. Мета ОЗ – стабільне, безпечне і легке отримання надприбутків. Її рушійна сила – неконтрольовані злочинні прибутки, Тенденції розвитку – ріст масштабності охоплення різних сфер соціального життя, корумпування (залучення до себе посадових осіб), об’єднання груп між собою з розподілом сфер впливу, політизація. 

5. Найкращий спосіб боротьби  з організованою злочинністю  і, отже, бандитизмом та злочинними організаціями як її складовими, - це перекриття каналів її прибутків, відсікання джерел надприбутків від кримінальних структур або навпаки. Найкращим засобом боротьби з ОЗ є нанесення ударів по її прибутках, виявлення кримінально-олігархічних кланів та корупції в центральних і регіональних державних органах26.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

  1. Адашкевич Ю.М. Рушительная сила организованной преступности // Организованная преступность. – М., 1996. – С.93-98;
  2. Антонян Ю.М., Пахомов В.Д. Организованная преступность и борьба с ней // Сов. государство и право. – 1989. - №7. – С.67-68.
  3. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1995. - № 1.
  4. Войцехович В.Э. Организованная преступность как научная категория. – М.: Тверской филиал Московского института МВД России, 1996.
  5. Джужа О.М., Моісєєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія: Спеціалізований курс лекцій зі схемами. Навчальний посібник. – К., 2001. – С.70.
  6. Долгова А.И. Организованная преступность, ее развитие и борьба с ней // Организованная преступность. – М., 1996. – С.20.
  7. Дульський О. Стратегія діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України на сучасному етапі // Право України. – 2002. - №8. – С.72-78.
  8. Єфремов С. Поняття організованої злочинності // Право України. – 2002. - №9. – С.89-91.
  9. Кара-Мурза С. Советская цивилизация. Кн. 1: От начала до Великой Победы. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2002.
  10. Криминология / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М., 1994. – С.297-298.
  11. КРИМИНОЛОГИЯ Учебник для вузов / Под редакцией академика В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. – М., 1995.
  12. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002. – С.233; Чаплинський К. Поняття лідера організованого злочинного угруповання // Право України. – 2002. - №7. – С.50.
  13. Латов Ю.В. Бизнес организованной преступности. – М.: Тульский филиал Юридического института МВД России, 1996.
  14. Лунеев В.В. Преступность ХХ века: Мировые, региональные и российские тенденции. – М., 1999. – С.285.
  15. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. / За ред. В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
  16. Организованная преступность / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. – М., 1993.
  17. Организованная преступность / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. – М., 1989.
  18. Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. – М., 1996.
  19. Пленум Верховного Суду Украіни від 7 липня 1995 р. № 9 «Про судову практику в справах про бандитизм» // Юридичний вісник України. – 1995. – 5-9 вересня.
  20. Политический режим и преступность / Под ред. В.Н. Бурлакова, Ю.Н. Волкова, В.П. Сальникова. – СПб., 2001
  21. Постанова від 7 липня 1995 р. № 9.
  22. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 1 "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1995. - №1.
  23. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12.
  24. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 липня 1994 р. № 6 “Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами" // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. - № 1.
  25. Правовісник. Додаток до журналу «Право України». – 1996. - № 1.
  26. Тихий В. П. Злочини проти суспільної (загальної) безпеки. — X., 1996.
  27. Устинова Т.Д. Уголовная ответственность за бандитизм. - М., 1997.
  28. Чаплинський К. Поняття лідера організованого злочинного угруповання // Право України. – 2002. - №7. – С.50-52.
  29. Чернишова Н.В., Володько М.В., Хазін М.А. Кримінальне ПРАВО України: Тези лекцій і практичні завдання для курсантів Київського училища міліції МВС України / За ред. В.М. Бовсуновського. – К.: Наукова думка, 1995. – 455 с.
  30. Юридична енциклопедія. – М., 1995.
  31. Юридичний вісник України. — 1996. — 10—17 січня.

Информация о работе Особливо небезпечні злочини проти громадської безпеки