Особливо небезпечні злочини проти громадської безпеки

Винність Алехіна Р.А. у вчиненні навмисного вбивства працівника міліції Пуши Є.І. у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, підтверджується наступними доказами: протоколом огляду трупа Пуши Є.І. (т.1 л.д.10-32); висновком судово-медичної експертизи трупа Пуши Є.І. №2153 від 23.09.1998, за яким смерть Пуши Є.І. настала внаслідок вогнепального кульового поранення грудної клітини, з пораненням серця і наступною його тампонадою кровю, у проміжок часу в 10 хвилин (т.1 л.д.216-228); показаннями підсудного Алехіна Р.А., який пояснив, що постіл він зробив через жах, побачивши, як Пуша Є.І. витягає з кобури пістолет, і щоб запобігти пострілу міліціонера; показаннями Максимчука О.М., а також свідка Горбачевої С.В.

Винність Алехіна Р.А., Максимчука О.Н., Гречка С.В. і Целуйко С.Ф. у вчиненні нападу на касира і міліціонера-охоронця при доставці ними грошей в обмінний пункт валют у приміщенні ПК “Залізничник”, а Алехіна Р.А. в організації банди з участю в ній Максимчука О.М. і встановленої слідством особи, і привласненням грошей АК АПБ “Україна” в особливо великих розмірах підтверджується наступними доказами: договором оренди АК АПБ “Україна” місця в холі ПК “Залізничник” під пункт обміну валют (т.1 л.д.292-295); довідкою Правобережного відділення АК АПБ “Україна” про те, що в інкасаторських сумках для обмінного пункту знаходились грошові кошти на суму 139 525 гривень; показаннями підсудного Целуйко С.Ф. про підготовку нападу і домовленість про використання засобів при його вчиненні (тільки газовий пістолет і деревинна палиця для долання опору); підсудного Гречка С.В. (йому була відведена роль водія), підсудного Максимчука О.М., Алехіна Р.А. – організатора нападу, потерпілих Токаревої Н.С. і Кожушко С.Н., свідка Шкуренко М.А.; протоколами відтворення обстановки обставин подій з Алехіним Р.А., Целуйко С.Ф., Гречко і Максимчуком О.М. у присутності понятих (т.2 л.д.91-96, 215-219, т.5 л.д.88-89, т.6 л.д.196-198); протоколами упізнання Алехіна Р.А. свідками Горбачевою С.В. і Шкуренком М.А. (т.5 л.д.87, 180); висновками судово-медичної експертизи №3524-Е від 17.08.98 р. і №4740Е від 27.10.98 з приводу визначення тілесних ушкоджень, заподіяних Токаревій Н.С. і Кожушку С.Н., як легких; і висновком “2153 від 23.09.98 про заподіяння Пуши Є.І. тілесних ушкоджень у дільниці спини категорії середньої тяжкості і в дільниці голови – легкої.

У ході слідства вияснилося, що ще 20 серпня 1997 р. Алехін Р.А. вступив у злочинну змову з Берошвилі Є.В., спрямовану на вчинення розбійного нападу на ювелірну майстерню ООО “Агат” у м. Запоріжжя, який і був скоєний 23 серпня 1997 р. із застосуванням обріза і газового пістолета. Вони захопили: 5 кілець, 6 браслетів, 3 золотих ланцюжка, всього на суму 14636 грн. 30 коп., що у 250 разів перевищувало встановлений мінімальний розмір заробітної плати за станом на 23 серпня 1997 року. Після нападу Алехін Р.А. і Берошвилі Є.В. з місця злочину зникли.

У цьому злочину Алехін Р.А. визнав свою вину, відтворивши всі обставини здійснення нападу (т.5 л.д.88-89). Берошвилі Є.В. був засуджений вироком Орджонікідського районного суду від 29 березня 1999 р. м. Запоріжжя за ст.86-1 КК України за розбійний напад 23 серпня 1997 р. на ООО “Агат”.

Крім цих злочинів, Алехін Р.А. виготовляв саморобну зброю, виготовив вибуховий прилад у грудні 1998 р. у Запоріжжі, яке було вилучено при обшуку 17 вересня 1999 р. на його квартирі у Запоріжжі. Винність Алехіна Р.А. у незаконному виготовленні, ношенні, зберіганні і збуті вогнепальної зброї підтверджується: показаннями Алехіна Р.А., показаннями свідка Поповича Ю.І., який давав Алехіну Р.А. обріз; протоколом огляду і вилучення у Поповича Ю.І. обріза мисливської рушниці 16 калібру № 31287-58 від–18.02.99; висновком балістичної експертизи №441 від 26.1.99 р. щодо придатності вилученого у Поповича обріза для стрілянини (т.4 л.д.63-65).

З урахуванням встановленого і наведених доказів судова колегія кваліфікувала дії підсудних Гречка С.В. і Целуйко С.Ф. за ст.86-1 КК України, як крадіжки колективного майна, здійснену в особливо великих розмірах шляхом розбійного нападу, сполученого із насильством, небезпечним для життя і здоров’я осіб, які піддались нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, без ознак розбою.

Дії Максимчука О.М. судова колегія кваліфікувала таким чином:

• за ст. 69 КК, як участь в озброєній банді, створеній з метою вчинення розбійного нападу на касира і міліціонера-охоронця з метою привласнення колективного майн в особливо великих розмірах і участь у чиненні бандою нападу;
• за ст.86-1 КК України, як крадіжка колективного майна в особливо великих розмірах шляхом розбійного нападу, сполученому із насильством, небезпечним для життя і здоров’я осіб, які піддались нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб особою, яка раніше вчинила бандитизм; без ознак розбою;
• за ст. 222 ч.1 КК, як незаконне придбання, носіння і збут вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, без відповідного дозволу;
• за ст. 223 ч.2 КК. Як крадіжка вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, вчинене шляхом розбійного нападу.

Дії Алехіна Р.А. кваліфікуються:

• за ст. 69 КК, як організація озброєної банди з метою нападу шляхом розбою на касира і міліціонера-охоронця з метою привласнення колективного майна в особливо великих розмірах, а також участь у банді і скоєному нею нападі;
• за ст. 86-1 КК, як крадіжка колективного майна в особливо великих розмірах шляхом розбійного нападу, сполученому із насильством, небезпечним для життя і здоров’я осіб, які піддались нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб особою, яка раніше вчинила розбій і бандитизм; без ознак розбою у нападі 14 серпня 1998 р. і 23 серпня 1997 р.;
• за ст. 222 ч.1 КК, як незаконне придбання, носіння і збут вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, без відповідного дозволу;
• за ст. 190-1 КК, як посягання на життя працівника правоохоронних органів у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків.

Обговорюючи питання про міру покарання Алехіну Р.А. і Максимчуку О.М., судова колегія врахувала характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних ними злочинів, визнання ними вини і покаяння у скоєному. При вирішенні питання про міру покарання Гречко С.В. і Целуйко С.Ф., було враховано характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ними злочину, визнання ними своєї провини і покаяння у скоєному, їх незначну роль у вчиненні злочину, а також той факт, що обидва були хворі.

Підсудні Алехін Р.А., Максимчук О.М., Гречка С.В. і Целуйко С.Ф. згідно висновку судово-психіатричної експертизи під дію ст.12 КК не підпадають.

Остаточний вирок суду був таким.

Визнати Целуйко С.Ф. і Гречка С.В. винними у скоєнні злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України, і призначити їм покарання, із застосуванням ст.44 КК, у вигляді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього майна, що особисто належить йому. Покарання відбувати в ВТК підсиленого режиму. Строк відбуття покарання рахувати з 24 серпня 1998 р.

Максимчука О.М. визнати винним за ст.69 КК, ст.86-1, 222 ч.1 і ст.223 ч.2 КК України і призначити покарання:

• за ст. 69 КК 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
• за ст. 222 ч.1 КК чотири роки позбавлення волі;
• за ст.223 ч.2 КК шість років позбавлення волі.

На підставі ст.42 КК за сукупністю злочинів Максимчуку О.М. призначити покарання, використовуючи принцип часткового складення призначених покарань, у вигляді позбавлення волі строком на десять років шість місяців з конфіскацією всього його особистого майна. Покарання відбувати в ВТК підсиленого режиму. Строк відбуття покарання рахувати з 25 вересня 2000 р.

Алехіна С.А. визнати винним за ст.69, ст.86-1, ст.222 ч.1, 190-1 КК України і призначити покарання:

• за ст. 69 КК одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
• за ст.86-1 КК в 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
• за ст. 222 ч.1 КК в шість років позбавлення волі;
• за ст. 190-1 КК в 13 років позбавлення волі.

За принципом часткового складення призначених покарань, усього 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Покарання відбувати в ВТК підсиленого режиму. Строк відбуття покарання рахувати з 17 вересня 1999 р.

Крім того, стягнути з групи на користь АК АПБ “Україна” 139 525 грн., а з Алехіна Р.А. – на користь Пуши Н.М. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної гибеллю чоловіка, 100000 грн. І 1500 грн. на похорон.

Вирок було винесено 25 вересня 2000 р.

За новим КК покарання Алехіну Р.А. виглядало б так:

• за ст. 257 – 11 років;
• за ст. 348 (вбивство працівника правоохоронного органу) – 15 років або довічне позбавлення волі;
• за ст. 263 ч.1 (носіння, зберігання вогнепальної зброї) – 3-5 років;
• за ст. 185-4 (крадіжка майна в особливо великих розмірах) – 5-8 років.

Загальний строк вийшов би значно більшим за рахунок більш жорсткого покарання за вбивство міліціонера.

Загальні висновки

1. Створення злочинної організації, терористичної групи та інших  злочинних об'єднань, участь в них та у злочинах, що вчиняються чи пов'язані з ними – становлять першу групу злочинів проти громадської безпеки і регулюються ст.ст. 255-261.

2. Злочинна організація  – це стійке ієрархічне об'єднання  декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Мета злочинної організації – підготування і вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів з метою збагачення.

Покарання: позбавлення волі на строк від 5 до 12 років (ч.1. ст. 255).

Учасник злочинної організації, крім організатора та її керівника, звільняється від кримінальної відповідальності за участь в цій організації та за вчинення злочину, організованого нею, якщо він добровільно попередив органи про створення або існування злочинної організації та свою участь у ній і активно сприяв її розкриттю.

3. Бандитизм – організація озброєних  банд і участь в них з  метою вбивства, грабежу, політичного терору. У США ватажки бандитських зграй, нерідко організованих у трести, зв’язані з поліцейськими і судовими органами, що особливо сприяє зростанню кримінальної злочинності і робить її майже безкарною. Бандитизм – явище, характерне для капіталістичного ладу, воно копіює модель ринкової економіки та засоби отримання надприбутку.

4. У сучасних умовах бандитизм переріс або переростає в організовану злочинність. Організована злочинність – це процес вчинення різноманітних злочинних діянь, пов’язаних в одне ціле, здійснюваних систематично злочинними організаціями чи бандами, які мають між собою тісний зв’язок. Мета ОЗ – стабільне, безпечне і легке отримання надприбутків. Її рушійна сила – неконтрольовані злочинні прибутки, Тенденції розвитку – ріст масштабності охоплення різних сфер соціального життя, корумпування (залучення до себе посадових осіб), об’єднання груп між собою з розподілом сфер впливу, політизація. 

5. Найкращий спосіб боротьби  з організованою злочинністю  і, отже, бандитизмом та злочинними організаціями як її складовими, - це перекриття каналів її прибутків, відсікання джерел надприбутків від кримінальних структур або навпаки. Найкращим засобом боротьби з ОЗ є нанесення ударів по її прибутках, виявлення кримінально-олігархічних кланів та корупції в центральних і регіональних державних органах26.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Адашкевич Ю.М. Рушительная сила организованной преступности // Организованная преступность. – М., 1996. – С.93-98;
2. Антонян Ю.М., Пахомов В.Д. Организованная преступность и борьба с ней // Сов. государство и право. – 1989. - №7. – С.67-68.
3. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1995. - № 1.
4. Войцехович В.Э. Организованная преступность как научная категория. – М.: Тверской филиал Московского института МВД России, 1996.
5. Джужа О.М., Моісєєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія: Спеціалізований курс лекцій зі схемами. Навчальний посібник. – К., 2001. – С.70.
6. Долгова А.И. Организованная преступность, ее развитие и борьба с ней // Организованная преступность. – М., 1996. – С.20.
7. Дульський О. Стратегія діяльності спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України на сучасному етапі // Право України. – 2002. - №8. – С.72-78.
8. Єфремов С. Поняття організованої злочинності // Право України. – 2002. - №9. – С.89-91.
9. Кара-Мурза С. Советская цивилизация. Кн. 1: От начала до Великой Победы. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2002.
10. Криминология / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М., 1994. – С.297-298.
11. КРИМИНОЛОГИЯ Учебник для вузов / Под редакцией академика В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. – М., 1995.
12. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002. – С.233; Чаплинський К. Поняття лідера організованого злочинного угруповання // Право України. – 2002. - №7. – С.50.
13. Латов Ю.В. Бизнес организованной преступности. – М.: Тульский филиал Юридического института МВД России, 1996.
14. Лунеев В.В. Преступность ХХ века: Мировые, региональные и российские тенденции. – М., 1999. – С.285.
15. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. / За ред. В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 1997. – 960 с.
16. Организованная преступность / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. – М., 1993.
17. Организованная преступность / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. – М., 1989.
18. Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. – М., 1996.
19. Пленум Верховного Суду Украіни від 7 липня 1995 р. № 9 «Про судову практику в справах про бандитизм» // Юридичний вісник України. – 1995. – 5-9 вересня.
20. Политический режим и преступность / Под ред. В.Н. Бурлакова, Ю.Н. Волкова, В.П. Сальникова. – СПб., 2001
21. Постанова від 7 липня 1995 р. № 9.
22. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 1 "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1995. - №1.
23. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12.
24. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 липня 1994 р. № 6 “Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами" // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. - № 1.
25. Правовісник. Додаток до журналу «Право України». – 1996. - № 1.
26. Тихий В. П. Злочини проти суспільної (загальної) безпеки. — X., 1996.
27. Устинова Т.Д. Уголовная ответственность за бандитизм. - М., 1997.
28. Чаплинський К. Поняття лідера організованого злочинного угруповання // Право України. – 2002. - №7. – С.50-52.
29. Чернишова Н.В., Володько М.В., Хазін М.А. Кримінальне ПРАВО України: Тези лекцій і практичні завдання для курсантів Київського училища міліції МВС України / За ред. В.М. Бовсуновського. – К.: Наукова думка, 1995. – 455 с.
30. Юридична енциклопедія. – М., 1995.
31. Юридичний вісник України. — 1996. — 10—17 січня.