Отчет по практике в юридической конторе

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

1. Оволодіння практичними навичками планування роботи юрисконсульта виходячи з вимог кваліфікаційної характеристики.

2. Установчі і інші документи, що регулюють господарську діяльність підприємства

3. Договірна робота, складання і оформлення угод

4. Претензійно-позовна робота

5. Тудові угоди

6. Порядок ведення трудових книжок

7. Процесуальні документи, що склалися в процесі розгляду справ господарськими судами

8. Процесуальні документи, що склалися в процесі розгляду справ судами загальних юрисдикцій

9. Робота архіву суду

10. Робота районних (міських) управлінь юстицій та  державної  виконавчих служб

11.  Робота  органів  реєстрування актів  РАЦСУ

12. Виконання   провадження

Висновок 

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Метою практики є набуття  та вдосконалення практичних навичок  роботи на підприємстві, теоретичні основи яких були освоєні під час навчального  процесу. У даному звіті поданий  аналіз зібраної документації, у проведенні якого важливе місце займали  консультації працівників підприємства.

Як свідчить новітня  історія, розвиток молодої української  держави відбувається в досить складних, іноді суперечливих економічних  і внутрішньополітичних умовах. Звичайно, на цьому шляху було допущено багато помилок та недоліків. Водночас позитивний вплив реформ на стан національної економіки досі недостатній. В економіці ще не накопичено необхідного потенціалу економічного зростання..."

Окремими причинами  такого стану, відповідно до Послання, є відсутність дієздатної системи державного управління та несформованість дієздатного ядра управлінської еліти, недостатність висококваліфікованих менеджерів. Наявна система підготовки та перепідготовки кадрів, особливо державних службовців, ще далека від вимог сьогодення. З огляду на стратегічний характер документа у ньому відсутні конкретні відповіді на запитання: чому це трапилося.

Пошук відповіді слід починати з аналізу поняття "державне управління", оскільки безпосереднє управління сферами суспільного  життя є компетенцією органів  державної влади. Можливість впливати на суспільство - специфічна властивість державного управління, яка реалізується не тільки у межах конкретної держави, але поширюється навіть на інші спільноти людей у межах міжнародної політики, що здійснюється державою відповідно до її геополітичних інтересів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Оволодіння практичними навичками планування роботи юрисконсульта виходячи з вимог кваліфікаційної характеристики.

 

Призначення планування як функції управління полягає в намаганні завчасно врахувати за можливістю всі внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і розвитку органів державної влади, підприємств, установ, організацій всіх форм власності (далі –організація).

      Воно  передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найефективнішого використання ресурсів кожним структурним підрозділом і організацією в цілому. Тому планування повинно забезпечити взаємозв'язок між окремими структурними підрозділами організації.

Кожна галузь має певну  специфіку правової роботи, тому не існує єдиних вимог до змісту плану роботи  юридичних служб, але основні розділи плану мають відповідати основним завданням юридичної служби органу виконавчої влади, підприємства, визначених п.п. 10, 11 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2012 № 1040., крім поточної правової роботи – візування проектів наказів, розпоряджень, рішень, постанов, участь і виступ у судових засіданнях судів загальної юрисдикції, спеціалізованих судах, надання юридичних консультацій, яка не планується і виконується в разі потреби. До плану роботи необхідно включати питання звітності, яка надається вищестоящій організації чи іншим органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям[1, c. 111].

    При плануванні  правової роботи необхідно враховувати  її обсяг і характер,  кількість юристів та їхню кваліфікацію. 

Розроблюючи плани роботи юридичної служби, необхідно також  суворо дотримуватись таких вимог: безперервності планування; обрання основного напрямку в роботі, пов'язаного зі специфікою діяльності підприємства; комплексності, оперативності, реальності заходів; здійснення контролю за виконанням планових заходів, перевірки їх  ефективності. 

    Належне виконання  планів роботи юридичною службою  забезпечується складанням на  їх основі особистих планів роботи кожного юрисконсульта, як правило, на місяць.  Особисті плани затверджує керівник юридичної служби.

    Як правило,  робота структурних підрозділів  організації здійснюється за  квартальними планами, які затверджуються  керівником або його заступниками (відповідно до розподілу обов’язків).

     Кожен план, незалежно від виду, обов’язково  повинен мати реквізити – обов’язкову  інформацію:

• найменування плану та відомості про назву організації (структурного підрозділу, особи), що його розробила та затвердила, час та місце дії плану;
• нумерація розділів та заходів;
• назва заходів, що плануються;
• термін виконання заходів;
• назви (прізвища) виконавців;
• відмітки про виконання;
• примітки.

    Щодо заходів,  які зазначаються у плані, то  це мають бути конкретизовані  та деталізовані завдання, а не дублювання основних завдань чи повноважень підрозділу (особи), що зазначені в положення про підрозділ чи в посадовій інструкції.

    Терміни виконання  повинні бути чіткі, із зазначенням  конкретної дати виконання. Слід  уникати неконкретних, декларативних формувань змісту, наприклад, «здійснювати контроль…».

     В обов’язковому  порядку у планах проставляються  відмітки про виконання, де  зазначається дата виконання  та номер документу (де він  зберігається), який свідчить про  виконання того чи іншого пункту плану.

    Важливим етапом  планування є здійснення контрою  за виконанням плану. Контроль  за виконанням плану  роботи  може здійснюватись як:

• попередній – з метою усунення недоліків, що могли виникнути при розробці плану;
• поточний (оперативний) – з метою виявлення труднощів у реалізації плану, визначення та усунення недоробок, оцінки фактичного стану виконання на конкретну дату;
• заключний (наступний) для оцінки ступеня реалізації поставлених завдань.

      Отже, здійснення планування роботи  юридичної служби є одним із заходів забезпечення ефективної діяльності її працівників та організації в цілому[2, c. 47].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Установчі і інші документи, що регулюють господарську діяльність підприємства

 

Власне поняття "установчі документи" опосередковано вказує на те, що результатом їх складання і реєстрації в установленому законом порядку є створення відповідної "установи", тобто, в широкому розумінні, юридичної особи. Незважаючи на наявність у філій, представництв та інших відокремлених підрозділів юридичної особи пакету документів, на підставі яких вони провадять свою діяльність, статусу установчих вони не мають. 
На відміну від юридичних осіб, для яких характерна спеціальна правоздатність (характеризується тим, що юридична особа має право займатися лише тими видами діяльності, що зазначені в її установчих документах), фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності користується універсальною право-дієздатністю (тобто здатністю займатися будь-якою діяльністю, яка не суперечить законодавству). Виходячи з цього, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності діють не на підставі установчих документів, а на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Незважаючи на це, фізична особа не позбавляється обов'язку отримання ліцензій, патентів, дозволів на той вид діяльності, яким вона фактично займається (якщо, звичайно, така діяльність підлягає ліцензуванню, або для її здійснення, згідно із законодавством, вимагається певний дозвіл).

Загальні положення щодо установчих документів суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб містяться у ст. 87 ЦК України, ст. 57 ГК України та ст. 8 Закону України від 15 травня 2012 р. № 755-Р/ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ч. З якої до установчих відносить такі документи:

1) установчий  акт;

2) статут;

3) засновницький  договір;

4) положення[3, c. 81].

Наведений в  Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" перелік установчих документів стосується всіх юридичних осіб: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також юридичних осіб, що такого статусу не мають. На підставі установчого акта діють установи - див. ЦК України; на підставі положення - юридичні особи публічного права (органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо) - див. ЦК України. Для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності характерна наявність двох документів, що належать до категорії установчих - статуту та засновницького договору.

ГК України  до установчих документів додатково  відносить рішення засновників  про утворення суб'єкта господарювання.

На перших загальних  зборах засновники (учасники) майбутньої юридичної особи повинні вирішити ряд питань організаційного характеру. Тому рішення зборів засновників з цих питань (втім, як і з будь-яких інших) в обов'язковому порядку оформляються протоколом, який подається разом із установчими документами до органу реєстрації.

Протокол повинен  містити:

1. Дату і місце  зборів.

2. Перелік осіб (засновників), які беруть участь у зборах. Зазвичай серед засновників обирається голова зборів і секретар, проте функцію останнього може виконувати й особа, яка засновником не є. Відомості про цих осіб також вносяться до протоколу.

3. Порядок денний зборів. На перших зборах між засновниками укладається засновницький договір про створення юридичної особи (якщо вони не зробили цього раніше), затверджується статут юридичної особи, а також вирішується питання про формування її виконавчого органу (призначення директора та ін.). Результати роботи загальних зборів відображаються у протоколі.

4. Процедурні  питання. За кожним пунктом  порядку денного зазначається  особа, яка виступила, результати  голосування засновників з цього  питання, а також рішення, що  було ними прийняте.

5. Підписи засновників  (учасників).

Згідно з  ГК України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про  його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Іншими словами, статут юридичної особи визначає її структуру, види і напрями діяльності, порядок управління та інші питання діяльності власне суб'єкта підприємницької діяльності.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону (ГК України). На відміну від статуту, головним для засновницького договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками юридичної особи, насамперед майнового і організаційного характеру - їх прав та обов'язків, порядку внесення вкладів, порядку розподілу прибутків та збитків тощо[4, c. 68].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Договірна робота, складання і оформлення угод

 

Для складання службових документів використовується папір форматів А4 (210 х 297) та А5 (148 х 210). Складання документів на папері довільного формату не дозволяється.

Службові документи оформляються на бланках установ і приватних нотаріусів. Бланки виготовляються відповідно до вимог нормативної документації.

Кожний вид документа  повинен мати визначений комплекс реквізитів і стабільний порядок їх розміщення.

Найменування виду документа (за винятком листів вказується на бланку).

До кожного документа, що друкується на папері формату А4, незалежно від його призначення, складається заголовок, який повинен  бути максимально стислим, точно  відображати зміст документа  та відповідати на запитання "Про що документ".

Заголовки не складаються  до текстів телефонограм, повідомлень  і до документів, які друкуються на папері формату А5.

Документ адресується  установі, її структурному підрозділу або конкретній посадовій особі.

Найменування установи та її структурного підрозділу, яким адресується лист, зазначаються в називному відмінку.

При адресуванні документа  керівнику установи або його заступнику найменування установи повинно входити  до складу найменування посади адресата.

Поштова адреса кореспондента  вказується повністю після назви установи, якій надсилається документ.

При адресуванні документа  громадянину спочатку зазначається поштова адреса, а потім ініціали та прізвище одержувача.

Датою документа є  дата його підписання або затвердження. Дата на документі проставляється трьома парами арабських цифр (10.12.12), які розділяються крапками. Якщо початковий номер місяця або числа складається з однієї цифри, то перед ними ставиться нуль[5, c. 175].