ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ В УКРАЇНИ

Інваліди війни мають  право на першочергове працевлаштування за спеціальністю відповідно до підготовки та висновків медико-соціальної експертизи, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства. Інваліди війни мають право на використання щорічної оплачуваної відпустки у зручний для них час, а також на одержання відпустки без збереження заробітної плати до двох тижнів на рік.

Кабінет Міністрів України 3 травня 1995 р. прийняв постанову  № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” і затвердив Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів [44].

Визнано, що робоче місце  інваліда — це окреме робоче місце  або ділянка виробничої площі  на підприємстві, незалежно від форм власності і господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда може бути звичайним, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізованим, тобто обладнаним спеціальним технічним оснащенням, пристосуванням і пристроями для праці інвалідів залежно від анатомічних дефектів.

Підприємства, незалежно  від форм власності і господарювання, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.

Місцеві Ради народних депутатів  спільно з підприємствами, громадськими організаціями інвалідів за участю відділень Фонду України соціального захисту інвалідів щорічно визначають для всіх підприємств нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі не менш як 4 відсотки від загальної чисельності працюючих. При зайнятості на підприємстві від 15 до 25 чоловік для працевлаштування інвалідів встановлюється норматив у кількості одного робочого місця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1997 р. №1335 встановлені пільги в оподаткуванні  товарів, робіт і послуг, що надаються підприємствами, заснованими всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів.

За інвалідами внаслідок  трудового каліцтва або професійного захворювання, які проходять професійну реабілітацію, якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше одного року, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по інвалідності протягом реабілітації. Відшкодування витрат з урахуванням сплачених сум пенсій здійснюється підприємством, у період роботи на якому сталася інвалідність.

 

2.4. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці

Окремої уваги  заслуговує діяльність органів державного нагляду громадського контролю за дотриманням законодавства про охорону праці (розділ 7 і 8 Закону).

Державний нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють:

• Державний Комітет України з нагляду за охороною праці;
• Державний Комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;
• органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;
• органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об’єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові  особи органів державного нагляду  за охороною праці (державні інспектори) мають право:

• безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;
• надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці;
• зупинити експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень, які створюють загрозу здоров’ю чи життю працюючих;
• притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушеннях;
• надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань [48].

Власник повинен  безкоштовно створити необхідні  умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.

Громадський контроль здійснюють:

• трудові колективи через уповноважених ними;
• професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Держнаглядохоронпраці.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання  цих обов’язків власник за свій рахунок організовує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на непередбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.

Професійні  спілки здійснюють контроль за дотриманням власниками законодавчих і нормативних актів, створенням належних умов праці і виробничого побуту та забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту.

Згідно із статтею 49 Закону, працівники несуть відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці. За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок винні працівники притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

У загальному розумінні контроль за охороною праці полягає в створенні системи постійно діючих взаємопов’язаних заходів, спрямованих на перевірку відповідності процесу функціонування об’єкта управлінським рішенням, що були прийняті, наказам, законам, положенням, нормам, стандартам, правилам; виявлення результатів впливу суб’єкта (управлінських структур) на об’єкт управління (окремих працівників та колективи) і відхилень від управлінських рішень; виконання приписів посадових осіб і держнаглядових органів щодо усунення виявлених порушень вимог нормативних актів тощо [53].

Система контролю повинна  формуватися на основі певних уніфікованих принципів та концептуальних підходів.

Виходячи з практичного  досвіду організації та проведення контрольної діяльності, відомостей, що їх містить спеціальна література, до числа таких основоположних принципів можна віднести наступні.

 

Контроль повинен бути безперервним у часі, тобто мати систематичний характер, проводитися в кожному часовому інтервалі (день, тиждень, місяць, квартал, рік), на всіх стадіях організації та здійснення виробничої діяльності, ієрархічних рівнях управління та виконання.

При цьому чим нижчим є ранг керівника, тим частіше треба проводити контроль. В окремих випадках необхідним є постійне і безпосереднє спостереження за ходом виконання робіт. Особливі випадки, які потребують з точки зору забезпечення безпеки такого контролю, зазначені у відповідних правилах та інструкціях.

Контроль повинен бути повним, всебічним, об’єктивним, охоплювати всі сторони діяльності підприємства в галузі охорони праці, а висновки - відображати реальний стан цієї діяльності в контрольованих підрозділах, на дільницях і робочих місцях; повинен забезпечувати одержання на кожному обліковому часовому інтервалі даних, необхідних для оцінки стану охорони праці, бути максимальною мірою об’єктивним, не залежним від суб’єктивних особистісних оцінок.

Контроль повинен бути випереджаючим (чи запобіжним), тобто мати профілактичний характер. Система контролю має бути спрямована на запобігання порушенням, а не тільки на їх констатацію. Це необхідно для того, щоб запобігти нещасному випадку, аварії, профзахворюванню. Виявляючи фактори ризику як передумови травм і аварій, ми тим самим знижуємо чи унеможливлюємо реалізацію потенційної небезпеки.

Прикладами запобіжного  контролю є: діагностика технічного стану технологічного устаткування та механізмів, інвентарю, оснастки; перевірка наявності та стану засобів індивідуального захисту; первинний і періодичний медичний контроль працівників тощо.

Система контролю повинна  бути ув’язана з економічним механізмом регулювання та мотивації безпечної роботи. За результатами контролю та оцінки стану охорони праці повинно здійснюватися заохочення (за роботу без травм і аварій), а також покарання (за низький рівень охорони праці) посадових осіб, окремих порушників, виробничих колективів і підрозділів.

Контроль  повинен бути ефективним. Цей принцип полягає в тому, що наглядові функції здійснюються не заради самого контролю, а для усунення виявлених недоліків з метою приведення умов праці на робочих місцях та дільницях до нормативних вимог, для зниження потенційного ризику, підвищення безпеки трудових та виробничих процесів. Однак, при цьому треба враховувати, що ефективним може бути тільки такий контроль, який забезпечить необхідну і своєчасну оцінку стану та перспектив розвитку ситуації за мінімальних затрат часу та зусиль. Тому, успішність контролю визначається не тільки вжитими заходами, але й оперативністю (швидкодією) системи. Проте контролювати всі фактори економічно і практично нереально, тому в практичній діяльності доцільно користуватися принципами контролю, запропонованими Луїсом Алленом:

1. Принцип мінімуму причин - істотний вплив на кінцевий результат виробничого процесу справляє лише невелика кількість факторів.

2. Принцип точки контролю - найбільш ефективним є контроль, який здійснюється в точці докладання зусилля.

Стосовно охорони праці ці принципи можна інтерпретувати таким чином:

- винуватцем більшості нещасних випадків, помилок та порушень регламентованих правил є лише невелика частина працівників;

- небагато операцій чи колективів регулярно створюють серйозні труднощі.

На цих двох моментах і має бути зосереджена увага керівників підрозділів та дільниць. Наприклад, на безпеці робіт на конкретні дільниці, чи певної категорії працівників, чи при виконанні окремих технологічних процесів.

Наведені положення лежать в основі стандарту СТП “Організація безперервного контролю на підприємстві”.

 

За характером та обсягом (змістом) контролю стандарт передбачає такі види перевірок: організаційно-технічну, комплексну, цільову, а також перевірку нормативних умов.

Перевірка нормативних  умов – це контроль умов праці на робочих місцях і дільницях, технологічних та виробничих процесів на відповідність нормативним вимогам, а саме: додержання правил і норм безпосередніми виконавцями, забезпеченість інвентарем) робочих місць і дільниць тощо. Він здійснюється на виконавчому рівні.

Організаційно-технічна перевірка передбачає контроль за організаційно-технічним забезпеченням безпеки праці в підрозділах і реалізується на рівні організаторів та виконавців робіт.

Комплексна перевірка - контроль підрозділів за всіма аспектами діяльності в галузі охорони праці: управлінського, організаційного, технічного забезпечення безпеки праці; організації виконуваної профілактичної роботи, створення і додержання нормативних умов; аналіз статистики травматизму тощо. Реалізується на управлінському рівні.

Цільова перевірка - контроль, який передбачає поглиблену перевірку певного виду діяльності підрозділу(ів) з охорони праці (додержання правил експлуатації вантажопідйомних машин, будівель і споруд, електричного чи іншого устаткування, забезпечення спецодягом тощо) на відповідність нормативним вимогам.

Контроль буває поточним, оперативним або періодичним.

Поточний  контроль проводиться щозмінно (щовахтно) до початку і в процесі роботи. Полягає в перевірці готовності виконавців (на етапі організації) до трудової діяльності, відповідності та додержання умов праці та вимог безпеки на робочих місцях і дільницях під час виконання трудових і виробничих процесів. Він здійснюється керівниками дільниць, організаторами робіт (виконробами), виконавцями (в останньому випадку в порядку самоконтролю).