ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ В УКРАЇНИ

Усі вищевикладені проблеми є наслідком:

- незабезпеченості розмежування функцій управління і контролю в питаннях охорони праці на державному рівні;

- недосконалості законодавчих прав та гарантій власника, незбалансованості їх з правами та гарантіями працівника;

- низького рівня відповідальності власника і працівника за невиконання вимог охорони праці, незабезпечення їх виконання;

- недосконалості системи планування охорони праці, відсутності методичного забезпечення;

- недосконалості системи інформаційного забезпечення, контролю, дублювання напрямів контролю.

Проблема вдосконалення  системи управління охороною праці дуже насущна, і є велика потреби у її вирішенні. Ізольованість принципів управління охороною праці від принципів ринкової економіки проявляється у недосконалості норм фінансування охорони праці та призводить до різкого погіршення стану основних виробничих фондів, машин, механізмів і обладнання, санітарно-гігієнічних умов праці [54].

Найбільша потреба в  нормативно-правових актах про охорону праці існує в АПК, машинобудуванні і металообробці, електроенергетиці, металургії, на транспорті, у зв’язку, газовому господарстві, хімічній і вугільній промисловості, будівництві, деревообробці і житлово-комунальному господарстві.

Забезпеченість нормативно-правовими актами про охорону праці залежить від цілого ряду чинників, у тому числі від перегляду Державного реєстру міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстру ДНАОП), опрацювання нових НПАОП, видання і перевидання як нових, так і тих, що були опрацьовані в колишньому СРСР, і значною мірою від фінансування цих робіт.

З урахуванням НПАОП, що були опрацьовані в Україні з 1 січня по З листопада 2003 р., а також тих, що внесені до Реєстру ДНАОП станом на 01.01.2003 р., в Україні діє 2061 нормативно-правовий акт про охорону праці, без урахування санітарних норм і правил, стандартів ССБП тощо. З них 119 міжгалузевих і 1942 галузевих.

За роки незалежності України було розроблено і переглянуто  всього 230 нормативно-правових актів  про охорону праці, тобто 11,2% від  загальної кількості в Реєстрі ДНАОП. Згідно з ДНАОП 0.00-4.08.94 «Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів», що на даний час діє перегляд нормативно-правових актів про охорону праці необхідно проводити не рідша одного разу на 10 років. Серед діючих нормативно-правових актів 1831 (88% від загальної кількості) розроблено понад 10 років тому, з них 1663 — понад 15 років. З 230 опрацьованих в Україні необхідно вже переглядати 10 НПАОП [54].

У деяких галузях відсоток нормативно-правових актів, які необхідно переглядати, навіть вищий за середній рівень, а в таких галузях, як машинобудування, металообробка, деревообробна, легка, текстильна, швейна, шкіряна, хутрова, взуттєва, медична, мікробіологічна промисловість, автомобільний і морський транспорт, охорона здоров’я він становить 100%.

Спостерігається тенденція  зниження з роками кількості опрацьованих НПАОП, особливо після ліквідації фондів охорони праці, що, як наслідок, призводить до практичного призупинення роботи базових організацій з питань нормотворчої діяльності у сфері охорони праці, а також у період становлення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд).

Так, наприклад, згідно зі зведеними планами розроблення (перегляду) міжгалузевих і галузевих нормативно-правових актів про охорону праці, що затверджувалися наказами Держнаглядохоронпраці в 2001 р., необхідно було опрацювати 31 міжгалузевий і 75 галузевих нормативно-правових актів про охорону праці, фактично опрацьовано 11 і 3. У 2002 р. заплановано 14 та 56, опрацьовано 2 і 12. У 2003 р. заплановано 46 та 67, опрацьовано 5 і 3. А з урахуванням перенесення з року в рік термінів опрацювання НПАОП показники запланованих НПАОП за найменуваннями ще нижчі.

Невтішна картина і з виконанням розділів “Нормативно-правове забезпечення охорони праці” галузевих програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Мало того, що ними передбачено незначну кількість опрацювання НПАОП (105), так і за запланованими роботи або не ведуться, або порушуються терміни виконання через недостатнє фінансування чи неукладення договорів з Фондом, а в деяких випадках і через недостатню кваліфікацію розробника, які виграли тендери.

Крім того, Фондом попередньо планувалось профінансувати опрацювання НПАОП навіть у меншій кількості, ніж це передбачено галузевими програмами поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Та й офіційне рішення про фінансування цих робіт було прийнято правлінням Фонду тільки в жовтні 2003 р. Через це на опрацювання переважної більшості НПАОП договори не були оформлені.

Незважаючи на те, що стаття 25 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачає, що Фонд повинен фінансувати не тільки розроблення нормативних актів, а й їх видання, на жаль, останнє так і не вирішено. Тому, незадовільним залишається і питання стосовно тиражування нормативно-правових актів про охорону праці. Офіційним виданням і реалізацією нормативно-правових актів Реєстру ДНАОП займаються видавництва “Основа” (Київ), “Форт” (Харків), журнал “Охорона праці”. У прайс-листах цих видавництв нараховується тільки 204 найменування НПАОП, опрацьованих в Україні, які вони видають і реалізовують. Враховуючи ж повтори найменувань НПАОП, ця цифра майже вдвічі нижча за вказану вище. Стосовно ж нормативно-правових актів про охорону праці Реєстру ДНАОП, що були опрацьовані в колишньому СРСР, то їх офіційно перевидано не більше ніж 30 найменувань.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити такі висновки:

1) основними причинами незадовільного стану забезпечення нормативно-правовими актами про охорону праці є відсутність необхідних коштів на розроблення (перегляд), видання НПАОП, недостатнє фінансування цієї роботи Фондом соціального страхування; невикористання міністерствами, відомствами, об’єднаннями підприємств інших джерел фінансування, які не заборонені діючим законодавством для організації нормотворчого процесу з питань охорони праці;

2) недостатня увага з боку міністерств, відомств, об’єднань приділяється плануванню опрацювання НАОП. Тільки Мінпромполітики, Мінагрополітики, Мінтранспорту, Мінкультури, Мінекоресурсів, Держбуд, Держжитлокомунгосп, Держводгосп, Держкомліс, Укравтодор, корпорація “Укрбуд”, “Укоопспілка” передбачили розроблення (перегляд) нормативно-правових актів про охорону праці у своїх галузевих програмах, а Держкомзв’язку запланував лише кошти на цю роботу, не вказавши, які ж конкретно НПАОП необхідно опрацьовувати;

3) міністерства, відомства не належно поінформовані про наявність уже виданих НПАОП або тих, що були перевидані, незважаючи на те, що така інформація регулярно подається в журналі “Охорона праці”, прайс-листах видавництв, “Інформаційному бюлетені з охорони праці” ННДІОП, і, як наслідок,— невжиття заходів щодо придбання необхідних НПАОП для своїх галузей навіть у випадках можливості їх фінансування.

У зв’язку з подальшим вступом України до ЄС, необхідністю адаптації наших законодавчих та нормативно-правових актів про охорону праці до директив і стандартів ЄС у першу чергу належить переглянути концепцію стосовно нормотворчого процесу з питань охорони праці в нашій державі. Вирішення цього питання, а також належне фінансування Фондом робіт щодо опрацювання нормативно-правових актів та їх видання, залучення міністерствами, відомствами, об’єднаннями підприємств для цих цілей додаткових коштів згідно з діючим законодавством, покращання роботи стосовно планування, посилення контролю за процесом опрацювання НПАОП, більш принциповий відбір тендерними комісіями міністерств, відомств переможців лотів дасть змогу в подальшому поліпшити стан забезпечення нормативно-правовими актами про охорону праці в нашій державі [45]

Прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у 1948 р., визнає право людини на сприятливі умови праці. На жаль, сотні мільйонів людей у світі працюють в умовах, які принижують їхню людську гідність. Щорічно 250 млн. робітників потерпають від нещасних випадків, з них 330 тис. гине, 160 млн. одержують професійні захворювання. Економічні ж втрати еквівалентні 4% загального світового національного продукту.

Тільки за останні 10 років  в Україні на виробництві травмовано майже 500 тис. працівників, з яких понад 15 тис— смертельно, близько 100 тис. стали інвалідами праці. Якщо у 2000 р. було зареєстровано 2600 випадків професійних захворювань, то у минулому — 7300, або майже втроє більше. За існуючих темпів зростання професійної патології та інвалідизації працездатного населення через 7— 10 років може статися скорочення трудових ресурсів України на 35— 40% (з урахуванням процесів старіння населення, зростання смертності та зниження народжуваності).

Одним із пріоритетних напрямів діяльності нашої країни має бути поліпшення стану безпеки на об’єктах з високим ступенем ризику виникнення аварій. Держнаглядохоронпраці опрацьовано порядок визначення потенційно небезпечних об’єктів, що підлягають ідентифікації, створено Реєстр об’єктів підвищеної небезпеки. В цьому році запроваджується новий економічний механізм щодо перенесення навантаження з державного бюджету за можливі наслідки аварій на солідаризовані кошти самих власників шляхом обов’язкового страхування небезпечних об’єктів.

В агропромисловому комплексі  зайнято чверть працюючих в країні, де основними причинами нещасних випадків залишаються порушення виробничої дисципліни. Кожен третій потерпілий у галузі перебував у стані алкогольного сп’яніння, а серед механізаторів — кожний другий. Та все ж за п’ять років рівень травматизму знизився майже вдвічі. У землі з’являється  справжній господар, який дбає не лише про прибутки, а й опікується питаннями охорони праці — відповідним навчанням працівників та оновленням машинно-тракторного парку.

Вже шостий поспіль комітет ініціює проведення Тижня профілактики і культури охорони праці в рамках відзначення Всесвітнього дня охорони праці.

Промислова безпека  та охорона праці — це складний, багатогранний процес. Чим ширше  коло його учасників, тим дієвішими мають бути його результати. Сьогодні у нас є достатньо повноважень і важелів, щоб система державного нагляду працювала на повну силу. Тож належний рівень промислової безпеки на підприємствах України в майбутньому буде забезпечено.

Крім цього, стан пожежної безпеки на підприємствах України також має значення для охорони праці [46].

Спостереження за станом навколишнього природного середовища свідчать, що в районах з високою концентрацією промисловості існує високий рівень хімічного забруднення. Великою проблемою залишається забезпечення належних умов зберігання та утилізації відходів.

Разом з цим, умови праці на більшості підприємствах не відповідають вимогам не тільки Закону України “Про охорону праці”, а й санітарного законодавства. Лише на 22,5% підприємств умови праці відповідають санітарним нормам законодавства. У той же час стан промислової безпеки в Україні залишається незадовільним.

Наковці пропонують розробити окреме положення про розслідування профзахворювань на виробництві,

Отже, незважаючи на окремі позитивні зрушення, кардинальних змін в організації охорони праці в галузях економіки не відбулося.

Багато недоліків у  профілактиці нещасних випадків і професійних захворювань на підприємствах малого та середнього бізнесу,  що мають свою специфіку виробництва, для яких до цього часу не розроблено систему управління охороною праці. До роботи щодо створення нешкідливих і безпечних умов виробництва недостатньо залучаються трудящі підприємств.

У країні використовується майже 2000, тобто 90% нормативних актів з охорони праці колишнього Радянського Союзу, які застаріли і які необхідно допрацювати на новій методологічній основі, але й такими правилами безпеки більше, ніж половина підприємств і організацій не забезпечена.

До цього часу не виконуються  вимоги Закону «Про охорону праці» щодо:

• забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;
• проведення психофізіологічної експертизи працівників, які допускаються до виконання робіт підвищеної небезпеки та потребують професійного добору;
• визначення порядку і проведення атестації робочих місць на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;
• створення у складі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій структурних підрозділів з охорони праці та затвердження типового положення про їх завдання і функції.

Відсутність економічної  заінтересованості суб’єктів господарювання щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, а також існуючий у роботі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань пріоритет відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю працівників, над проведенням профілактичних заходів уповільнюють реалізацію необхідних заходів щодо запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям на виробництві.

Учасники комітетських слухань рекомендують Кабінету Міністрів підготувати Національну доповідь про стан охорони праці в Україні та розробити Концепцію удосконалення законодавства про охорону праці, яка б передбачала уніфікацію нормативних актів з урахуванням вимог Міжнародної організації праці, Європейського Союзу у цій сфері та довгострокову Програму нормативно-правового забезпечення охорони праці.

Визначальним фактором процвітання і економічного благополуччя будь-якої країни на нинішньому етапі розвитку є не тільки рівень національного доходу і розвиток виробництва, але й загальний стан охорони здоров’я в країні, куди також відносять й охорону праці.