ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ В УКРАЇНИ

Нехтування таким фактором, як охорона праці, призводить до швидкого погіршення стану виробництва, відтоку значної частини продуктивних сил в інші галузі (в основному в невиробничу сферу), дисбалансу і нестабільності економіки.

Тому, питання охорони праці на виробництві є інколи визначальними при підписуванні довгострокових міжнародних програм та проектів. Зважаючи на це, ряд міжнародних організацій, які працюють під егідою ООН, на високому науковому рівні розробили документи щодо забезпечення безпеки праці та номінального рівня санітарно-гігієнічного стану підприємств, узгодили програми щодо запобігання негативному впливу індустріалізації та хімічних виробництв на здоров’я працюючих.

Для аналізу та порівняння візьмемо міжнародні стандарти охорони  праці.  Вони мають іноді прямий вплив на стан охорони праці в Україні.

На міжнародному рівні  стандартизація охорони праці проводиться  за такими напрямами:

- обмеження використання та реалізації шкідливих і небезпечних речовин;

- підвищення вимог до виробничих процесів, що максимально шкодять довкіллю;

- утилізація шкідливих і радіоактивних речовин;

- забезпечення належної інформації про небезпеку виробничих процесів і продукції;

- визначення допустимих рівнів забруднення і шуму;

- вимоги до засобів індивідуального захисту.

За даними напрямами здійснюють свою діяльність технічні комітети Міжнародної організації стандартизації — ТК/ІSO 11 «Котли і посудини, що працюють під тиском», ТК/ІSO 92 “Випробування будівельних матеріалів”, ТК/ІSO 94 “Засоби індивідуального захисту. Захисний одяг і обладнання”, ТК/ІSO 96 “Вантажопідйомні крани”, ТК/ІSO 142 “Обладнання для очищення повітря та інших газів”, а також комітети   Європейської   організації стандартизації ТК/СЕN 79 “Респіраторне захисне обладнання”, ТК/СЕN 85 “Обладнання для захисту зору”, ТК/СЕN 70 “Переносні вогнегасники”, ТК/СЕN 72 “Системи автоматичної сигналізації пожежонебезпечності” тощо [51]. Розроблені комітетами міжнародних організацій із стандартизації документи, що стосуються охорони праці, викликають велике зацікавлення в країнах, де через певні обставини не були своєчасно підготовлені та введені в дію аналогічні розробки. Використовуючи міжнародні керівні документи, вказівки, стандарти, проекти як основу для своїх розробок у галузі охорони праці та доопрацьовуючи їх відповідно до вимог своїх країн, національні органи управління і нагляду за станом охорони праці забезпечують високий рівень нормативних документів, що циркулюють у країні. Такі нормативні документи не потребують додаткових зусиль щодо гармонізації та добре сприймаються більшістю підприємців і споживачів.

На основі міжнародних стандартів приймаються і вводяться в дію національні стандарти з охорони праці. Використання такої  схеми  введення нормативних  документів:   ознайомлюючі  вказівки міжнародних організацій — керівні документи і директиви міжнародних організацій — добровільні (не обов’язкові, але бажані) стандарти — національні  стандарти  — міжнародні стандарти з охорони праці забезпечує хороший рівень сприйняття і розуміння  в  країні та  відмінний зворотний    зв’язок,    можливість постійного удосконалення та актуалізації документів.

Таким чином, враховуючи реакцію національних комітетів із стандартизації, вимоги ділових і промислових кіл, готується підґрунтя для широкого впровадження міжнародних стандартів систем управління охороною праці (МС СУОП, відомі як стандарти  150 серії  18000). Введення  в дію стандартів систем управління охороною праці як національних може створювати труднощі для  підприємців та урядів    на    початкових   етапах впровадження (особливо в країнах, які не мають передових технологій).  Відпрацьованими є два шляхи доведення міжнародних вимог до рівня  національної документації:

- розробка національних  гармонізованих стандартів;

- приведення відповідних  національних норм до рівня міжнародних.

Відсутність оперативного реагування на вимоги міжнародних документів з питань охорони праці створює  для держав труднощі, призводить до підвищення рівня виробничого травматизму, збільшення кількості нещасних випадків на виробництві і, як наслідок, до знищення продуктивності праці. Так, запровадження стандартів систем управління охороною праці у Великобританії, Австралії, Новій Зеландії, Данії, Норвегії сприяло зниженню вказаних вище показників. Навіть у таких галузях, як гірниче виробництво, сільське господарство, будівництво, в яких завжди спостерігалася велика кількість нещасних випадків на виробництві.

У країнах, де стан охорони  праці вкрай низький, рівень виробничого травматизму досить високий. До таких країн належать Україна, Росія, Білорусь. При цьому продуктивність праці по галузях, обсяг промислового та сільськогосподарського виробництва них у даних галузях зростає (особливо в 1998 р. порівняно з попередніми роками) при зменшенні обсягів виробництва.

З метою забезпечення позитивного загального виробничого клімату і сприятливої соціальної та економічної ситуації в країні, яка відповідала б вимогам і сподіванням іноземних інвесторів, в Україні з 1997 р. офіційно впроваджено документи з охорони праці, гармонізовані з міжнародними стандартами. Це сприяло зниженню рівня травматизму і підготувало основу для введення стандартів з охорони праці, гармонізованих з міжнародними стандартами. На семінарах і конференціях проводиться постійне ознайомлення підприємців із загальними положеннями МС СУОП.

Можна сподіватися, що впровадження МС СУОП створить передумову для подальшого поліпшення загальної ситуації з охорони праці в державі.( Міжнародне.)

Певний досвід в галузі охорони праці Україна могла  б перейняти від Японії. На відміну від інших країн в Японії заходи з безпеки праці реалізуються з такою ж точністю та старанністю, як і будь-які інші. Там взагалі немає такого поняття, як суттєві і не дуже суттєві розпорядження, як це іноді має місце у нас.

Зацікавленість керівників підприємств у дотриманні вимог безпеки праці пояснюється не тільки культурою, традиціями, а й реакцією оточуючого світу на нещасний випадок з тяжкими наслідками на виробництві, адже фірма певною мірою “втрачає обличчя”. Газетні повідомлення про нещасні випадки подаються як сенсація і, отже, підривають престиж фірми в очах громадськості, в результаті чого падає попит на її вироби. Керівництво ж зганяє свою образу на конкретних винуватцях з числа інженерного персоналу.

Кожен нещасний випадок розглядається як невдача, незадовільне виконання своїх трудових обов’язків та недружній акт по відношенню до фірми, тому кожен керівник вважає себе відповідальним за порушення підлеглого йому працівника. В Японії не заведено, як у багатьох інших країнах, у тому числі і в нас, відносити травму на необережність чи неуважність працівника. Жодний президент японської фірми не дозволить переконувати себе в тому, що нещасний випадок знаходиться поза колом відповідальності керівника. До того ж керівник підприємства, де сталося найбільше нещасних випадків, зобов’язаний ставити  на свій робочий стіл червоний прапорець як знак свого неуспіху. Набагато приємніше, та й для кар’єри корисніше, ставити зелений прапорець, який дається керівнику підприємства з найкращими показниками з техніки безпеки. Високий рівень травматизму серед підлеглих працівників для інженера є суттєвою перешкодою для його подальшого просування службовими сходинками. На нього дивляться так, ніби він особисто заподіяв шкоду фірмі. Недалекоглядний керівник має значно менше шансів на підвищення, ніж той, що діє обачливо, оберігаючи підприємство від зайвого ризику.

В Японії на будь-якому  підприємстві кожен інженер зупинить відвідувача і ввічливо пояснить йому, що потрібно застебнути ремінець свого захисного шолому. Кожен майстер зробить зауваження працівникові, щоб той вийняв руки з кишень, коли іде по сходах. Ні один інженер не пройде байдуже повз працівника, який переходить через рейки всупереч правилам безпеки, не залишить без уваги будь-яку недбалість з точки зору техніки безпеки. Порушення працівником правил техніки безпеки розглядається як неслухняність чи відмова від роботи. Однак, вони трапляються рідко і не тільки тому, що за це можна бути покараним, а головним чином через побоювання підвести фірму. Таке почуття колективної відповідальності виховується з дитинства. В кожному дитячому садку діти одягнені в однакові куртки, панамки, неодмінно з емблемою цього дитячого садка. Усі середні школи, вищі навчальні заклади мають свій прапор. Таке виховання дає свої плоди. Настає час поступати на службу, і вчорашні учні, студенти дають клятву вірності новій групі (колективу), до якої щойно зараховані [56].

П’ять разів на тиждень, крім суботи й неділі, японські робітники, інженери, службовці починають робочий день з фізичної зарядки та співу гімну. І це нікому не здається смішним або формальним. Виконуючи гімн, декламуючи заповіді, працівники забувають про свої негаразди, налаштовуються на продуктивну і безпечну працю, готують себе до неї. Цьому сприяє спокійна, невимушена атмосфера на підприємстві. Взагалі навчання працівників безпечній та ефективній праці — одна з основних заповідей керівника. При зарахуванні на роботу проводиться загальне роз’яснення щодо безпеки праці на виробництві. Далі настанови на робочому місці дає майстер. Він зобов’язаний домогтись, аби безпечний метод роботи увійшов у плоть і кров нового робітника. Послідовне поглиблене навчання та наступний суворий нагляд сприймаються як належне.   В   дотриманні   вимог безпеки велика роль відводиться матеріальній зацікавленості працюючих.

До речі, для багатьох країн Заходу також характерне прагнення стимулювати зацікавлення у забезпеченні безпеки на робочому місці. Ще у 1927 р. відділом технічних інспекцій страхової компанії Північної Америки проводились великомасштабні дослідження причин нещасних випадків на виробництві, після чого сформульовано основні принципи попередження виробничого травматизму, першим з яких було стимулювання зацікавленості у забезпеченні безпеки на робочому місці. Якщо систематично заохочувати безпечну поведінку, то легко змоделювати на майбутнє й необхідну поведінку працівника. Тобто, в основі модифікації поведінки лежить принцип, який стверджує, що люди поводять себе згідно з правилами, коли вони отримують негайне і послідовне заохочення за їх виконання. Причому не обов’язково матеріальне. В одній англійській фірмі, наприклад, тривалий час практикується направлення письмового вітання працівнику, який протягом певного періоду не допустив порушень правил безпеки.

Підвищити свідомість працівника японські підприємці намагаються також за допомогою так званих наставників. Вони призначаються з різних питань (підвищення продуктивності праці, підвищення якості продукції, економії енергії, а також з питань охорони праці) терміном на один рік. Наступного року беруть на себе ці функції інші працівники. Успішна діяльність наставника є важливою передумовою для підвищення його на посаді. Він не звільняється від своєї основної роботи, не має розпорядчих функцій, а є асистентом з техніки безпеки при своєму безпосередньому керівникові. Головним завданням наставника є організація маленьких робочих груп (5-6 чоловік), які фіксують порушення і розробляють пропозиції щодо підвищення безпеки праці. Змінність через рік дає змогу практично кожному працівникові бути наставником і таким чином глибше вникати в проблеми охорони праці.

Протягом останніх років  опубліковано багато фактів, що свідчать про увагу японських підприємців до здоров’я робітників і службовців. Зокрема, спеціалістами фірми “Курокава кенсецу” розроблено тести на фізичне загартування. Ухилення від тестування розглядається як прогул. Тестування проводяться в навчально-тренувальному комплексі фірми і є обов’язковими для всіх, незалежно від займаної посади. Результати тестування є критерієм щодо можливості продовження терміну перебування на службі. Якщо в 60 років робітник отримав оцінку “відмінно”, йому надається право працювати ще три роки, якщо “добре” - два роки. Як наслідок, 70% працівників мають оцінки “відмінно” і “добре”, різко знизилась захворюваність, підвищилась продуктивність праці, поліпшилась атмосфера в сім’ях. Досвід “Курокави кенсецу” використовують багато інших фірм. Можливо, це одна з причин того, що тривалість життя японських чоловіків і жінок досягла найвищих у світі показників.

Заходи з питань охорони праці, зміцнення здоров’я підтримуються урядом країни. В Японії Асоціація з техніки безпеки систематично проводить конкурс оригінальних ідей та винаходів, впровадження яких запобігає виникненню нещасних випадків. Частина з них нагороджується золотими і срібними медалями, заохочувальними призами. Вручення нагород їх авторам проводиться на Всеяпонському з’їзді з техніки охорони здоров’я. Активно працюють у цьому заході засоби масової формації. На підприємства надсилаються брошури, комплекти перспектів. Питання охорони праці освітлюються у щомісячних журналі “Безпека”, “Професійне здоров’я” та ін. До речі, в Японії щорічно і пускається понад 40 тисяч комплектів книг, брошур, листівок, плакатів і навіть шпалери з тематико охорони праці.

Все це, загалом узяте, допомагає японцям успішно  вирішував одну з найголовніших проблем збереження життя і здоров’я людей [56].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

На підставі дослідження  теми нами зроблено такі висновки.

1. Правове регулювання  охорони праці на підприємстві  здійснюється:

• Конституція України
• Кодекс законів про працю,
• Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року, в новій редакції від 21 листопада 2002 р.,
• Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”,
• Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”,
• Закон України “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку”,
• Закон України “Про прокуратуру”,
• Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ,