ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ В УКРАЇНИ

 інші закони, а також  підзаконні нормативно-правові акти, зокрема: постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Порядок проведення розслідування”  від 17 червня 1998 року № 923, постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження програми вивільнення жінок із виробництв, пов’язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998 р.” від 27 березня 1996 р. № 381, постанова Кабінету Міністрів України “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” і затвердив Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів від 3 травня 1995 р. № 314, Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. № 256 тощо. 

2. У широкому значенні під охороною праці розуміється сукупність правових норм, що охоплюють увесь комплекс питань застосування праці й належних до різних інститутів трудового права (трудового договору, робочого часу і часу відпочинку та ін.). До них належать норми, які забороняють необґрунтовану відмову в прийнятті на роботу, обмежують переведення та звільнення працівників, встановлюють граничну тривалість робочого часу, регламентують час відпочинку, та багато інших, спрямованих на створення сприятливих загальних умов трудової діяльності.

3. Зміст охорони праці розглядають у соціальному, технічному, медико біологічному, юридичному, галузевому та вузькоспеціальному аспектах. Кожен аспект охорони праці має свій зміст і є самостійним напрямком у системі заходів щодо безпеки життя та здоров’я у процесі трудової діяльності.

Соціальний аспект охорони праці передбачає забезпечення всебічного соціального розвитку кожної працюючої особи, захист особи. Соціальний аспект охорони праці передбачає визнання пріоритету життя та здоров’я людини у процесі виробничої та трудової діяльності. До соціального змісту охорони праці належить запобігання шкідливим наслідкам, до яких може призвести ігнорування вимог техніки безпеки та гігієни праці на виробництві. Запобігання шкідливим наслідкам потребує встановлення юридичних гарантій:

• надання технічним  та санітарним правилам сили правових норм;

• запровадження нагляду  та контролю за додержанням норм з  охорони праці;

• встановлення відповідальності за невиконання норм з охорони  праці.

Техніко-економічний аспект охорони праці має бути спрямований на удосконалення засобів праці, техніки та технологій.

Медико-біологічний аспект охорони праці враховується насамперед при нормуванні праці.

 

Юридичний аспект охорони праці полягає у забезпеченні права працівника на життя, охорону здоров’я, на належні, безпечні і здорові умови праці. Охорона праці в юридичному аспекті являє собою правовий інститут, що має міжгалузевий характер.

4. Права громадян, у тому числі працівників, закріплені у відповідних нормативно-правових актах, можуть бути реалізовані тільки за умови, якщо в нормативному порядку буде встановлено необхідні для цього гарантії.

Законодавство України  встановлює загальні гарантії права  на безпечні та нешкідливі умови праці, що надаються всім працівникам, а також передбачає додаткові гарантії для певних категорій працівників, що зумовлено підвищеними вимогами охорони їх здоров’я. До таких категорій належать працівники, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, неповнолітні особи, жінки, особи з пониженою працездатністю тощо.

Відповідно  до Конституції України кожен  має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює  умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

5. Організація роботи в галузі управління охороною праці полягає у виборі і формуванні такої структури управління охороною праці на виробництві, котра якнайкраще відповідала б основній меті – забезпеченню безпеки і здорових умов праці.

Метою управління охороною праці є керування і  координація роботи підрозділів та відділів в галузі охорони праці, планомірний і цілеспрямований вплив на фактори та умови, що визначають безпеку, нешкідливість, ступінь важкості та напруженості праці на всіх етапах формування виробничого процесу. Управління охороною праці організовується на основі: щоденного контролю умов праці на робочих місцях; щомісячної оцінки рівня безпеки праці в об’єднанні, підприємстві, цеху, на дільниці; щомісячної оцінки рівня безпеки праці в структурних підрозділах галузі.

6. Окремої уваги заслуговує діяльність органів державного нагляду громадського контролю за дотриманням законодавства про охорону праці (розділ 7 і 8 Закону).

Державний нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють:

• Державний Комітет України з нагляду за охороною праці;
• Державний Комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;
• органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;
• органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об’єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Контроль буває поточним, оперативним або періодичним.

7. Однією з гарантій, що забезпечує право працівника на безпечні і нешкідливі умови праці, є встановлення юридичної відповідальності за порушення нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, представників професійних спілок, найманих працівників.  У разі вчинення цих правопорушень настає адміністративна, кримінальна, цивільно-правова відповідальність та відповідальність за трудовим правом.

Законодавство України  про охорону праці передбачає також сплату роботодавцями штрафних санкцій, що зараховуються до Державного бюджету України. Штрафи накладаються за порушення законодавства про  охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

Нормативна  література:

 

1. Конституція України від 28.06.1996 р. //ВВР України.-2005.-№ 2.-С.18.

2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // ВВР України. - 2005.- № 2.-С. 36.

3.  Закон України “Про охорону праці” від 14.10.92 року// ВВР України - 2005.- № 7-8.- С. – 162.

4. Закон України від  23.09.199 р. № 1105-ХІІ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” // Відомості Верховної Ради України .- 1999.- № 46-47.

5. Закон України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993р.  // ВВР.-1993.-№ 36.-С.361.

6. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.1999 р. //ВВР України .- 2004. - № 17-18. – С.250.

7. Закон України “Про оплату праці” від 24.03.1995 р. // ВВР України .- 2004. - № 6.- С.38.

8. Закон України “Про відпустки” від 15.11.96 року// ВВР України - 2005.- № 9.- С. – 178.

9. Закон України “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку” від 8.02.95 р.

10. Закон України від 21.05.1997 р “Про місцеве самоврядування в Україні ” //  Відомості Верховної Ради України. - 1997.-  № 24.

11. Закону України від 21 березня 1991 / “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- № 21.

12. Закон України від 05.11.1991 р. “Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради України. - 1991- № 53.

13. Положення про порядок проведення розслідування та облік нещасних випадків пов’язаних з виробництвом, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. в редакції постанови від 17 червня 1998 року № 923.

14. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27 березня 1992 р. // Вісник Верховного Суду України. - 1998. - №3.

15. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. № 256.

16. Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Державного комітету Україні з нагляду за охороною праці від 14.08.2002 р. № 309.

17. Типове положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 № 53.

18. Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, затверджене наказом Державного комітету Україні з нагляду за охороною праці від 28.12.1993 р. № 135.

19. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства, затверджене наказом  Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 15.11.2004 № 255.

20. Положення про затвердження форм державного статистичного спостереження з питань травматизму на виробництві та Інструкції щодо їх заповнення, затверджене наказом Державного комітету статистики України від 14.08.2002 р. № 309.

21. Положення про граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 р. № 241.

 

 

Основна література:

 

22. Бедрій Я. І. Охорона праці: Навчальний посібник. - Львів: К.К.К., 1997. - 258 с.

23. Бойко М. Д. Трудове право України. Навч. посіб. — К.: Олан, 2002.

24. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2003. – С. 407.

25. Венедиктов В. С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: Учеб. пособ. для высш. учеб. заведений. — Харьков: Кон-сум, 1998.

26. Гаврик Є.О. Охорона праці. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 280 с.

27. Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці: Підручник для студ. вищих навч. закладів, 3-те вид., За ред. Гандзюка М. П. - К.: Каравела, 2005. - 392 с.

28. Гирич О. Г. Трудове право: Курс лекцій: Для студ. юрид. вузів та факультетів. — К.: Вілбор, 1999.

29. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці: Підруч. для студ. вузів. - Львів: Афіша, 2002. – 320 с.

30. Законодавство України про охорону праці: 36. нормат. документів. - К.: Основа, 1997. –576 с.

31. Зеркалов Д. В. Основи охорони праці: Навч. посіб. - К.: Науковий світ, 2000. -278 с.

32. Керб Л. П. Основи охорони праці: навч.-метод. посібник. - К, 2001. - 252 с.

33. Москальова В. М. Основи охорони праці: Підручник. – К.: ВД Професіонал, 2005. – 672 с.

34.  Основи охорони праці / За ред. Гандзюка М.П., Купчика М.П. - К.: Основа, 2000. - 416с.

35. Охорона праці: Навч. посіб. / За ред. Гаврика Є.О. - Львів, 2000. - 279 с.

36. Охорона праці: опорний конспект лекцій. /Уклад. Бублик Г.А. - К.: КНТЕУ, 2002. - 72 с.

37. Пістун І. П. та ін. Охорона праці. Практикум: Навч. посіб. - Суми, 2000. - 241 с.

38.Прокопенко В. I. Практикум з трудового права України: Навч. посіб. —Харків: Консум, 1999.

39.Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. — Харків: Консум, 1998. 143

40.Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушение трудового законодательства. – М.: Юрид. лит., 2002.- 178 с.

41.Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – К.: А.С.К., 2000.- 1072 с.

42. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П. Д. Пилипенка. — Львів: Вільна Україна, 1996.

43.Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої. — К.: Т-во “Знання”; КОО, 2000.

44. Чанышева Г.И., Болотина Н.Б. Трудовое право Украины. – Х.: Одиссей, 2006

Наукова література:

 

44. Баклан О. Контрольно-наглядова  діяльність у сфері охорони  праці //Охорона праці .- 2000.- №  16.- С.69-70.

45. Бородін В. Стан  нормативно-правового забезпечення  охорони праці // охорона праці.  – 2004.- № 2.- С.8-9.

46. Відповідальність за  порушення нормативних актів  про охорону праці // охорона  праці. – 1997.- № 5.- С.42-45.

47. Кобець В. Оперативний  контроль за охороною праці  // Охорона праці. – 2004.- № 9.-  С. 5-9.

48. Лесенко Г. Державний  нагляд і контроль за станом охорони праці в Україні// Охорона праці .- 2001.- № 7.- С.3-5.

49. Миленький М. Колективний договір  і його роль і значення у  вирішенні проблем охорони праці  // Юридичний вісник. – 2005.- № 4.- С. 34-36.

50. Петров В. Про колективні  договори і охорону праці// Охорона праці. - 2001.- № 4.- С.5-7.