Правове регулювання державних закупівель

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОДИНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОСТІ

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

«Правове регулювання державних закупівель»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент групи М-2013

факультета «Економіки та Права»

Сергійченко Д.О.

Керівник: старший викладач кафедри

Колоденко Н.Т.

 

 

 

Родинське 2014 р.

Зміст

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКУПІВЕЛЬ ЗА ДЕРЖАВНІ КОШТИ ТА ЇХ ПРАВОВИХ ОСНОВ

1.1 Поняття правового регулювання в сфері державних закупівель

1.2 Поняття державного замовлення та державного контракту та їх відмінності

1.3 Загальний порядок здійснення державних закупівель

РОЗДІЛ 2 СВІТОВИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

2.1 Загальна характеристика міжнародного законодавства та практики щодо державних закупівель

2.2 Американська система державних закупівель

2.3 Європейська система державних закупівель

ВИСНОВКИ

Література

Додатки

закупівля державний контракт

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сьогодні особлива увага прикута до ситуації, що склалася у системі державних закупівель, адже не викликає сумніву те, що рівень корупції та зловживань у цій сфері надзвичайно високий.

Світовий досвід та дослідження провідних фахівців переконливо свідчать про те, що дієва система громадського та парламентського контролю значно стимулює конкурентне середовище учасників ринку держзакупівель, що робить процедуру витрачання державних коштів максимально гласною та прозорою. Упровадження такого контролю дає можливість усунути ситуацію, за якої процес державних закупівель монополізовано окремими чиновниками, стримати корупцію та запобігти всіляким зловживанням, що, безперечно, є однією з умов наближення України до інтеграції в міжнародну спільноту.

Підвищення громадської свідомості та зростання участі громадськості в усіх сферах життєдіяльності через розроблення ефективних механізмів громадського контролю стало невід'ємною складовою громадянського суспільства.

Прозорість використання бюджетних коштів, тобто доступність інформації про закупівлі кожному громадянину країни - основна риса демократичного правління країн світу. Вимога прозорості та відкритості процесу держзакупівель та інформації стала загальноприйнятим світовим стандартом.

Як свідчить досвід більшості країн світу процес здійснення державних закупівель характеризується загальними принципами, переліченими відповідно до їх суспільної суттєвості:

Процес здійснення держзакупівель має відбуватися публічно, а інформація має бути доступною. При цьому головним принципом є «презумпція відкритості», коли будь-який користувач цієї інформації не зобов'язаний пояснювати причин, з яких він робить запит цієї інформації, а державний орган має надати відповідь з урахуванням вимог чинного законодавства.

Державні закупівлі повинні відбуватися з максимальною ефективністю з точки зору досягнення оптимального співвідношення ціни та якості продукції. Ця вимога виконується за рахунок підвищення конкурентності у сфері держзакупівель, розширення географії тощо.

Закупівлі мають відбуватися з максимальною економією державних коштів.

Дії державних замовників та результати держзакупівель мають бути підконтрольні спеціальним уповноваженим органам.

Публічність доступу до інформації досягається за допомогою сучасних інформаційно-технологічних можливостей, основою яких є технології електронної торгівлі (електронні державні закупівлі).

Держава в усіх країнах світу є найбільшим покупцем на ринку товарів, робіт і послуг. У більшості розвинених країн світу процес закупівель для державних потреб відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам, серед яких основне місце займає принцип «публічності, прозорості та вільного доступу до інформації».

У законодавстві багатьох країн, що пов'язане з організацією державних закупівель, містяться конкретні норми щодо забезпечення публічності та доступності інформації.

Загальною тенденцією у державних закупівлях країн Європи є розвиток та впровадження електронних систем державних закупівель. Основною метою створення таких систем є досягнення ефективного та прозорого для суспільства механізму здійснення закупівель за державні кошти. Запровадження електронних закупівель значно полегшує контроль за державними закупівлями як з боку держави, так і з боку громадськості.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний теоретико-правовий аналіз проблеми правового регулювання та здійснення процедур державних закупівель. Досягнення поставленої мети пов´язується з вирішенням наступних завдань:

- розкрити сутність правового регулювання закупівель за державні кошти;

- з´ясувати природу та зміст державних закупівель;

- спираючись на сучасний досвід зарубіжних країн, визначити можливість його запровадження в Україні;

- окреслити коло чинників, які визначають проблеми правового регулювання закупівель та впливають на його ефективність, та визначити шляхи їх подолання.

Об´єктом дослідження є теоретичні та практичні аспекти правового регулювання. закупівель за державні кошти.

Предметом дослідження є процес регулювання державних закупівель.

Методи дослідження складає система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціально наукових методів, що забезпечують об´єктивний аналіз досліджуваного предмету. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження, в роботі застосовано наступні методи:

- історико-правовий (його використання надало можливість не лише виявити динаміку розвитку правового регулювання державних закупівель і визначити певні закономірності цього процесу);

- логічний метод (його використання дозволило дослідити закономірності та отримати нові юридичні знання про найважливіші аспекти та природу правового регулювання державних закупівель);

- системно-структурний (використаний для аналізу основних тенденцій розвитку правового регулювання закупівель в сучасних умовах);

- порівняльно-правовий метод (надав можливість визначити та дослідити фактори та умови ефективності правового регулювання, охарактеризувати правове регулювання як оціночну категорію).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є одним з комплексних досліджень проблем правового регулювання державних закупівель. У роботі викладаються теоретико-методологічні та концептуальні положення щодо правового регулювання закупівель за державні кошти та на основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду у цій сфері обґрунтовуються основні шляхи та напрями подолання проблем у даній сфері.

Наукову новизну роботи у дослідженні проблеми складають наступні висновки, положення та рекомендації:

- обґрунтування сутності правового регулювання;

- визначення меж правого регулювання, які характеризують правовий впливу на господарські відносини певного виду.

Теоретична цінність і практичне значення дослідження. Теоретичне значення роботи зумовлено тим, що отримані висновки сприяють подальшим науковим дослідженням загальних проблем господарського та адміністративного права. Вміщені в роботі узагальнення щодо поняття, ознак, меж правового регулювання закупівель, його ефективності можуть слугувати базовими конструкціями у процесі наступних загальнотеоретичних і галузевих досліджень тематики.

Отримані результати мають практичну цінність і можуть бути використані:

1. У правотворчій, правозастосовчій та правоохоронній діяльності (з метою вдосконалення чинного законодавства, насичення його якісними правовими нормами, подолання прогалин тощо);
2. У науково-дослідній сфері (для подальшого наукового дослідження проблем правового регулювання закупівель за державні кошти);
3. У навчальній роботі (в процесі викладання курсів «Господарське право», «Адміністративне право» та при підготовці навчальних посібників).

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКУПІВЕЛЬ ЗА ДЕРЖАВНІ КОШТИ ТА ЇХ ПРАВОВИХ ОСНОВ

 

1. Поняття правового регулювання в сфері державних закупівель

 

Під правовим регулюванням суспільних відносин, зокрема і у сфері державних закупівель, розуміють лише одну з форм впливу права на суспільні відносини - вплив за допомогою специфічних правових засобів: норм права, правовідносин, актів правореалізації тощо. Так правове регулювання охоплює лише владний юридичний вплив, торкається безпосередньо зовнішньої поведінки (дії, бездіяльності) суб'єктів права. В ньому задіяні самі правові норми та індивідуально-правові акти компетентних органів і осіб, необхідні для регулювання певної групи суспільних відносин, належної реалізації диспозицій чи санкцій цих норм. Не випадково, що регулятивність вважається змістовною властивістю безпосередньо самого права, і ще ніхто не довів, що вона такою ж мірою притаманна всім іншим засобам юридичного впливу, у тому числі правосвідомості, правовій культурі, правовій літературі тощо [1]. З цього випливає, що регулятивну дію зумовлюють лише норми права, а інші компоненти юридичного впливу здійснюють лише ідеологічний вплив, що є дуже важливим для розуміння регулювання закупівель за державні кошти.

Вважаємо, що всі відмінності між правовим регулюванням і правовим впливом у сфері державних закупівель можна визначити як:

1. відмінності за обсягом;
2. за змістом;
3. за механізмом реалізації права.

Відмінності за обсягом полягають у наступному: предмет правового впливу на здійснення закупівель є значно ширшим, ніж предмет їх правового регулювання. Зокрема його складають відносини насамперед у сучасних реаліях політичні, а також інші (економічні, соціальні,), які безпосередньо не врегульовані правом, але на які розповсюджується його дія.

Відмінності за змістом складає таке: правовий вплив не завжди має точний юридичний засіб, адже окрім норм права, вплив охоплює інші соціальні засоби і форми впливу на поведінку людей. Правове регулювання державних закупівель завжди містить певний юридичний засіб (регулювання відбувається за допомогою визначеної правової норми зокрема регулюються за допомогою норм Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»).

За своїм змістом правовий вплив на суспільні відносини не може бути безмежним, бо право не може бути вищим, ніж економічний лад і зумовлений ним економічний розвиток суспільства, а впливати правовими методами можна лише так, щоб дії людей були підвладними їхній свідомості.

Загальновизнано, що люди, окрім своїх дій, зовсім не існують для закону. Коли зміст права проходить через свідомість людей, вона стає правосвідомістю. Люди мають поводити себе однаково в типовій ситуації, якщо право встановлює визначені правила поведінки. Формується стандарт поведінки, загальна нормативна культура як безпосередня передумова законослухняності громадян. В цьому і полягає правовий вплив на поведінку людей.

Відмінності за механізмом реалізації права полягають в наступному: правовий вплив здійснюється шляхом системи неюридичних засобів - ідеологічних, психологічних, інформаційних та інших механізмів, тоді як у правовому регулюванні право реалізується через механізм - систему правових засобів і форм (норми права, правовідносини, акти реалізації та застосування норм права тощо).

Отже, поняття “регулювання” відображає сутність впливу норм права на суспільні відносини. Л.С. Явич цілком слушно зазначає, що регулювання за допомогою правових норм полягає не лише у спрямуванні розвитку суспільних відносин, але й у охороні існуючих суспільних відносин, в створенні умов для виникнення нових відносин, які відповідають нагальним потребам суспільства [3]. Саме через зазначене, проблема правового регулювання суспільних відносин також і проблема регулювання закупівель за державні кошти є однією з центральних, основних проблем не лише теорії права, а й галузевих наук таких як господарське та адміністративне право. Тому не випадково питанням регулятивного впливу присвячено цілу низку досліджень [4-10] .

Процес ефективного правового регулювання у сфері закупівель за держані кошти розпочинається визначенням цілей і завершується їх виконанням, досягненням визначеного результату. Цілі полягають в тому, щоб суб'єкти права діяли відповідно до юридичних приписів і моделей правової поведінки, щоб процеси відбувалися в напрямах, вигідних суспільству, державі, особистості. Однак, цілі можуть досягатися або залишатися нереалізованими. Тому й результати можуть бути ефективними або неефективними.

У цілому ж категорія правового регулювання, на думку                     В.М. Горшеньова, в узагальненій формі відображає соціальне призначення права як одного з важливих організуючих факторів в системі соціального управління суспільними процесами [11]. З ним погоджується В.К. Мамутов, який вказує на те, що право є суттєвим фактором соціально-економічного розвитку, важливою організуючою силою, інструментом впорядкування суспільних відносин [12].

В свою чергу, А.П. Заєць зазначає, що право у суспільстві виступає не просто як “явище в собі”, а як зовнішній прояв, могутній регулятивний засіб, що спонукає особу діяти відповідно до вимог права [13]. Звідси випливає, що право - це норма, правило, мірило того, як необхідно діяти особі в стосунках з іншими особами. Так при укладенні договорів у сфері закупівель за державні кошти замовники зобов'язані чітко дотримуватись вставленої правовими нормами процедури закупівлі з відповідним дотриманням іншою стороною встановлених вимог, що вказує на провідну роль права в сфері регулювання суспільних відносин з приводу укладення особливих видів господарських договорів, зокрема державних контрактів.