Правове регулювання державних закупівель

- структура, по якій клієнт бажає отримати інформацію (наприклад, з розбиттям по роках, відомствах, назвах виконавців, комбіновані варіанти). Також окрема вказівка потрібна при необхідності отримання загальної суми у вартісній формі.

Електронні торги. Мета впровадження електронних торгів при здійсненні федеральних закупівель - не тільки автоматизація рутинних процесів взаємодії закупівельних органів з потенційними підрядчиками, але і зниження витрат на виконання закупівельних процедур і різке скорочення термінів проведення цих операцій. Масштаби використання електронних торгів при здійсненні федеральних закупівель в США в даний час є відносно невеликими порівняно з об'ємом їх застосування при укладенні оборудок між комерційними фірмами. Електронні торги в основному використовуються для закупівель за спрощеними процедурами по контрактах вартістю до 100 тис. дол. Це обумовлено зайве жорсткою регламентацією процедур федеральних закупівель, яка повністю задовольняє умовам їх проведення за допомогою документів на паперових носіях, але створює певні складнощі при проведенні закупівель за допомогою електронних торгів.

Важливими умовами застосування електронних торгів є розвинене законодавство у сфері регулювання використання Інтернет - технологій і засобів зв'язку, захисту інформації, а також наявність базових стандартів безпеки для комп'ютерних мереж.

Інформаційні ресурси забезпечують реалізацію вказаних вище принципів - публічності процесу закупівель продукції для державних (федеральних) потреб, рівноправ'я в процесі закупівель і відкритого доступу до інформації по укладених контрактах. Відповідно до вимог законодавства забезпечення публічного відкритого доступу до цих ресурсів здійснюється за допомогою їх публікації на єдиному урядовому порталі. Електронна версія Федерального регістра контрактів також розміщена в Інтернет.

Основна перевага американської інформаційної системи федеральних закупівель полягає в тому, що вона забезпечує:

• високу оперативність і точність надання Конгресу, адміністрації президента, федеральним відомствам і приватному сектору даних про положення в області контрактів на закупівлі для державних потреб;
• дозволяє отримати відомості по федеральних закупівлях в різних розрізах, що цікавлять користувача: по роках, відомствах, контрактурам і т.п.

В той же час наголошуються наступні недоліки системи:

• неповне надання даних окремими федеральними відомствами;
• недостатня активність використання інформаційних ресурсів як з боку урядових відомств, так і з боку населення;
• недостатня інформаційна сумісність між ланками системи і ін.

У США у складі федеральної контрактної системи функціонує Центральний федеральний інформаційний центр, куди щорічно поступає декілька мільйонів нових документів.

2.3 Європейська система державних закупівель

Досвід США був використаний і при створенні єдиної системи закупівель Європейського союзу. У країнах Євросоюзу створена єдина система наднаціонального законодавства. Її основними цілями є:

- оптимізація закупівель для державних потреб при мінімізації витрат;

- забезпечення рівних умов конкуренції при висновку контракту, зокрема забезпечення рівноправної конкуренції на національних ринках і в цілому на ринку ЄС;

- дотримання вимоги публічності;

- сприяння здійсненню чесного і відкритого бізнесу;

- допомога малим і середнім підприємствам в отриманні урядових замовлень.

Американський досвід був використаний також при розробці в Євросоюзі процедур, способів і методів проведення закупівель для державних потреб, основ побудови їх інформаційного забезпечення. Подібні роботи в Європі почалися пізніше, і створення наднаціонального законодавства з цих питань тут є складнішою проблемою із-за існуючих відмінностей в законодательствах країн, що входять в Євросоюз.

Основні інформаційні ресурси, що забезпечують процес закупівель і відомості, що містять, про укладені контракти країн-членів Європейського Союзу, включають всі відомості, які стосуються пропозицій про закупівлі і повинні бути обов'язково опубліковані в «Офіційному журналі ЄС». Паперова версія цього видання була скасована в 1998 г.; тепер офіційною є електронна база даних «Щоденний електронний тендер» (Tender Electronics Daily, TED). База даних TED випускається на компакт-дисках і доступна через інтернет. Вона щодня поповнюється 500-750 новими оголошеннями і також містить деякі відомості про укладені контракти. Повніші дані про контракти і постачальників представлені в національних інформаційних системах країн, що входять в Євросоюз; крім того, існує більше 200 інформаційних центрів, що надають довідкові і консультаційні послуги учасникам держзакупівель.

Європейські моделі державних закупівель. У країнах ЄС є дві домінуючі моделі організації закупівельної діяльності: розподілена (децентралізована) і централізована.

При розподіленій моделі кожен підрозділ компанії (департаменти, міністерства і т.д.) проводить необхідні для задоволення своїх потреб закупівлі самостійно. З цією метою в його структурі створюються спеціалізовані закупівельні відділи або інші аналогічні по функціях одиниці.

Централізована модель передбачає створення своєрідного закупівельного центру, куди стікаються заявки на закупівлі від підрозділів. У разі максимального рівня централізації формується спеціальне відомство, що відповідає за всі держзакупівлі, або відповідний закупівельний департамент для крупної компанії.

Плюси і мінуси обох схем очевидні: розподілена модель вельми гнучка, проте більш витратна. У свою чергу централізована модель, що забезпечує низькі ціни за рахунок крупно гуртових закупівель, менш мобільна і не завжди враховує всі нюанси в заявках на придбання необхідних товарів і послуг. Обидві описані моделі давно використовуються у всьому цивілізованому світі. Так, у Великобританії вони є прерогативою Державного казначейства (Her Majesty's Treasury).  
У ЄС найбільш ефективним виявляється комбінування моделей, коли, наприклад, загальне керівництво закупівельною діяльністю (розробка нормативно-правової бази, планування, контроль і координація) здійснює міністерство фінансів або економіки, зокрема шляхом формування бюджету, а конкретні закупівлі проводяться спеціалізованими закупівельними структурами (відділами). Саме таку структуру має система державних закупівель у Великобританії, де крім головного координуючого відомства - Казначейства - діють спеціалізовані галузеві закупівельні служби, такі як National Health Service Supplies (служба закупівель для системи національної охорони здоров'я).

Аналіз світового досвіду застосування різних закупівельних процедур показує, що однією з найбільш ефективних форм організації крупних закупівель товарів і послуг є проведення відкритих конкурсів (тендерів).

Тендери лежать в основі державних закупівель в переважній більшості розвинених країн. Правила закупівель, головним методом яких є конкурсні процедури, ООН і ВТО рекомендують для всіх своїх членів. Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСИТРАЛ) навіть запропонувала типовий закон про закупівлі товарів (робіт) і послуг, що є зразком і можливим базисом для законодавства по держзакупівлях. Вимоги по закупівлях до країн - членам Усесвітньої торгової організації зафіксовані в багатобічній угоді про державні закупівлі в рамках ВТО. Закупівельна діяльність країн Європейського співтовариства регламентується відповідними директивами ЄС.

У європейській закупівельній практиці існує вже стала система базових принципів, які включають:

• прозорість (Transparency) - відвертість і доступність інформації про закупівлі;
• підзвітність і дотримання процедур (Accountability and due process) - чітке проходження закупівельним процедурам при державному і суспільному контролі;
• відкриту і ефективну конкуренцію (Open and effective competition) - недопущення дискримінації;
• справедливість (Fairness) - рівні можливості для всіх учасників закупівель.

Ці принципи лягли в основу законодавства в багатьох країнах і закріплені поряд міжнародних документів, зокрема багатобічною угодою про державні закупівлі в рамках Всесвітньої торгової організації.

У європейських країнах предмети держзакупівель прийнято підрозділяти на товари, роботи і послуги. По класифікації, запропонованою ЮНСИТРАЛ, до товарів зазвичай відносять сировину, вироби, устаткування і предмети в твердому, рідкому або газоподібному стані, електричну енергію, а також послуги, супутні постачанням товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує ціни самих товарів.

Під роботами розуміють будь-яку діяльність, пов'язану з будівництвом, реконструкцією, зносом або ремонтом будівель, споруд або об'єктів, зокрема підготовку будівельного майданчика, виїмку ґрунту, зведення, споруду, монтаж і обробку, а також супутні будівельні послуги, такі як буріння, геодезичні роботи, аеро- і супутникова зйомка, сейсмічні дослідження і аналогічні послуги, якщо їх вартість не перевищує вартості робіт.

Нарешті, до послуг методом виключення відносять будь-який предмет закупівель крім товарів і робіт.

Законодавче регулювання різних категорій закупівель зазвичай розрізняється, причому в першу чергу це стосується використовуваних тендерних процедур і способів визначення переможців.

Крім відкритих і закритих одно- і двохетапних конкурсів, методів запиту котирувань і закупівлі у єдиного джерела, добре знайомих по вітчизняній практиці держзакупівель, в деяких країнах використовують також методи запиту пропозицій і конкурентних переговорів.

Запити пропозицій прямують не менше чим трьом постачальникам. Замовник (закупівельна організація) встановлює критерії для оцінки пропозицій, їх відносне значення і порядок застосування при оцінці. У даній ситуації допустиме проведення переговорів, запит або дозвіл замовником перегляду пропозицій. Переговори носять конфіденційний характер, і можливість брати участь в них надається всім претендентам, які внесли пропозиції і пропозиції яких не були відхилені. Потім замовник пропонує постачальникам представити до певної дати свої остаточні варіанти, з яких і вибирається якнайкращий.

У деяких країнах ЄС місцевим постачальникам і підрядчикам при держзакупівлях надаються різного роду преференції, зазвичай на рівні 5-10%. Проте зустрічаються і виключення: наприклад, в Угорщині рівень преференції протягом певного періоду складав 20%. У деяких країнах частина державного замовлення резервується для певних категорій постачальників, зокрема для малого бізнесу. Іноді з цією ж метою крупні лоти умисне ділять на дрібніші.

Крім спеціальних обмежень доступу іноземних постачальників до держзамовлень все частіше використовуються менш явні способи, такі як митні збори і нетарифні обмеження (стандарти, сертифікати, ліцензії і т.п.), а то і пряма заборона. Зараз ця практика - багато в чому завдяки діяльності міжнародних організацій, в першу чергу ВТО, - поступово скорочується, але повністю відійдуть від неї, видно, ще не скоро.

Німецький досвід. На думку російських експертів, найцікавішим досвідом організації електронної системи держзакупівель серед країн Євросоюзу володіє Німеччина.

Федеральна Республіка Німеччина як член ЄС зобов'язана неухильно виконувати все без виключення положення європейського законодавства про державні закупівлі, інакше великий ризик вживання дисциплінарних заходів з боку Європейської комісії і подальших розглядів в Європейському суді. Німеччині вдалося порівняно легко адаптувати своє законодавство у сфері розміщення державних замовлень до вимог Євросоюзу, оскільки створення конкурентного середовища і неприпустимість дискримінації дозволяють раціонально витрачати державні кошти. Європейське законодавство у сфері державних закупівель знайшло своє віддзеркалення не в спеціальному законі, а в розділі німецького закону про неприпустимість обмеження конкуренції (антимонопольне законодавство) - це відповідає положенням проекту європейської Конституції, де задоволення державних потреб розглядається в контексті принципів ринкової економіки.

Система контролю процедури держзакупівель, що діє в Німеччині, відповідає вимогам ЄС, але має певну специфіку. У сферу її дії потрапляють всі організації, прирівняні до державних замовниками відповідно до дефініції Євросоюзу. Таким чином, держзамовником вважається і цілий ряд приватних структур. Система контролю включає дві інстанції:

1) апеляційну - у формі незалежної установи;

2) судову - у формі судового органу.

Можливість оспорювати рішення про розміщення держзамовлення в суді стала в Німеччині успішним нововведенням. Ухвали, що виносяться обома інстанціями, публікуються і служать подальшому розвитку має рацію у сфері держзакупівель. Оскільки законом для цих інстанцій встановлений прискорений порядок розгляду скарг на дії замовника, оскарження не приводить до затримки інвестування засобів.

Процес закупівель для задоволення державних потреб в країні децентралізований. Федеральні, регіональні і місцеві органи влади, а також приватні структури, що працюють в секторах життєзабезпечення, розміщують заявки, керуючись положеннями існуючого законодавства і під власну відповідальність. Тут до цих пір діє роздільна система правил розміщення державних замовлень: вище і нижче за порогові величини (у грошовому вимірюванні), передбачені у відповідних директивах ЄС. Зокрема, використовується різний порядок контролю і оскарження дій замовника.