Шпаргалка по "Социальной политике"

65. Центри соціальних служб для молоді (ЦССМ) та напрями їх діяльності.

 Згідно з Декларацією про  загальні засади державної молодіжної  політики в Україні, ст. 6 Закону  України «Про сприяння соціальному  становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.93 та постановою Кабінету Міністрів України № 648 від 13 серпня 1993 р. «Про соціальні служби для молоді» було створено мережу центрів соціальних служб для молоді (ЦССМ). Мета їх діяльності — реалізувати державні, національні та галузеві програми допомоги дітям і молоді, зокрема Національну програму «Діти України», Національну програму планування сім’ї, Національний план дій щодо поліпшення становища жінок і підвищення їх ролі в суспільстві, Комплексну програму розв’язання проблем інвалідності. 
У 2001 р. відповідно до ст. 13 Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» та Указу Президента України від 
23 червня 2001 р. № 467 «Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями» Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 3 жовтня 2001 р. № 1291 «Загальне положення про центри соціальних служб для молоді».

У зазначеному  документі сказано, що:

1. Центри соціальних служб для молоді (далі — центри) — це спеціальні заклади, вповноважені державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики шляхом проведення соціальної роботи з дітьми та молоддю.
2. До системи центрів належать Державний центр соціальних служб для молоді, республіканський (Автономна Республіка Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міські, районні у містах, селищні і сільські центри.
3. Центри у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Держком молодьспорттуризму та директора Державного центру соціальних служб для молоді, рішеннями відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, цим Положенням, а також положеннями про центри.
4. Основною метою діяльності центрів є створення соціальних умов для життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб.

Тобто основні завдання ЦССМ передбачають участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері соціальної роботи з дітьми, молоддю, жінками та різними категоріями сімей з метою поліпшення їхнього становища, розв’язання актуальних соціальних проблем і виховання молодого покоління на засадах гуманізму. 
За роки функціонування структура ЦССМ організаційно зміцніла, а завдяки державній підтримці утвердилася на всій території України. За цей період ЦССМ виконано велику практичну, методичну та наукову роботу. В ЦССМ отримали різні види допомоги мільйони молодих людей та їхні батьки. Центри напрацювали власні і апробували закордонні методики індивідуальної, групової та масової соціальної роботи. Нині функціонують 59 експериментальних майданчиків, на базі яких відпрацьовувалися технології соціальної роботи з дітьми та молоддю. У переважній більшості регіонів налагоджено взаєморозуміння та взаємодію з іншими інфраструктурами, які займаються соціальною роботою з населенням, зокрема спостерігається плідна співпраця з державними структурами й розширюються досить тісні контакти між організаціями. 
Значно розширилися межі тих категорій населення, які одержують соціальну допомогу в ЦССМ. Якщо на початку становлення основний об’єкт діяльності ЦССМ становила молодь віком від 15 до 28 років, то нині допомога надається всім верствам населення. Центри перетворилися на основні осередки соціальної роботи з окремими категоріями дітей, молоді, жінок і сімей. Вони фактично здійснюють соціальну роботу з дітьми, молоддю та сім’ями за такими напрямами: 
соціальне обслуговування (соціальні послуги та соціальна допомога, соціальний патронаж); 
соціальна профілактика (запобігання негативним явищам, соціальним наслідкам інвалідності, сирітства тощо та їх подолання); 
соціальна реабілітація (відновлення морального, духовного, фізичного та психічного стану дітей, молоді та сімей). 
Центри соціальних служб для молоді, охоплюючи означені напрями роботи, стали невід’ємною та важливою структурою в системі державних соціальних установ, що реалізують соціальну політику в Україні Вони продовжують розвиватися і сьогодні. Так у столиці України м. Києві відповідно до розпорядження Київського міського голови Олександра Омельченка, повідомляє Укрінформ1 створюється банк даних студентських сімей. Згідно з розробленим міськдержадміністрацією планом, студентським сім’ям надаватиметься інформаційна, психологічна і соціально-правова допомога. Сімейним парам з числа випускників, які не отримали направлення на роботу і перебувають на обліку в службі зайнятості, також надаватиметься допомога в працевлаштуванні.

66. Види соціальних послуг для молоді в ЦССМ.

 Комплексно види соціальних послуг, які можуть отримати молодь, а також громадяни старшого віку в ЦССМ, включають соціально-медичну, психолого-педагогічну, правову, матеріальну (з розподілом на речову і грошову), інформаційну допомоги (рис. 8.2).

 
Рис. 8.2. Комплекс видів соціальних послуг 
та допомог, які надаються молоді, а також 
громадянам старшого віку в ЦССМ 
Соціально-медична допомога — це надання клієнтам ЦССМ первинної консультаційної допомоги спеціально залученими фахівцями: медиками (наркологами, венерологами, сексологами, сексопатологами) та переадресація клієнтів до відповідних фахівців; допомога спеціалістів дітям-інвалідам у реабілітаційних ЦССМ, оздоровлення соціально незахищених верств дітей і молоді. 
До психолого-педагогічної допомоги слід віднести проведення бесід, лекцій, надання педагогічних порад і психолого-корекційної допомоги. Об’єктом такої діяльності є молодь і їхні батьки, працівники органів освіти, педагогічні колективи притулків і реабілітаційних центрів, які потребують допомоги. 
Правова допомога передбачає надання консультацій різним категоріям молоді та сім’ям з питань чинного законодавства та здійснення правового захисту (оформлення документів, адвокатська допомога тощо). 
Матеріальна допомога — це речова допомога окремим соціально незахищеним верствам населення (багатодітним і малозабезпеченим сім’ям, дітям-сиротам, дітям-інвалідам) одягом, взуттям, продуктами харчування, предметами побуту; грошова допомога — це виплати соціально незахищеним дітям, молоді, різним категоріям сімей. 
Інформаційна допомога — це просвітницько-інформаційна діяльність, яка допомагає клієнтам орієнтуватися в тих варіантах допомоги, яких вони потребують. 
За період функціонування ЦССМ в Україні найсуттєвішою за кількісними показниками є саме інформаційна допомога. 
7. Державна допомога сім’ям 
з дітьми та її види 
Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 і його останньої редакції від 22.03.2001 ст. 3 установлено, що в нашій країні призначаються такі п’ять видів державної допомоги сім’ям з дітьми:

1. допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
2. одноразова допомога при народженні дитини;
3. допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4. допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;
5. допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми.

Порядок надання, тривалість та розміри допомог наведені в табл. 8.1. 
Таблиця 8.1 
Перелік видів допомоги сім’ям з дітьми

Закінчення табл. 8.1

Коментуючи табл. 8.1, потрібно підкреслити, що більшість положень Закону «Про державну соціальну допомогу сім’ям з дітьми», а також нових документів Верховної Ради та Кабінету Міністрів України1 стосується осіб, не застрахованих у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Простіше — непрацюючих людей, тобто тих, з чиєї зарплати не перераховуються гроші на обов’язкове соціальне страхування:

1. безробітні;
2. студенти;
3. жінки-військовослужбовці.

Зокрема, згідно з цим законом  та відповідними постановами три види допомогипризначаються тільки незастрахованим особам, а саме:

1. у зв’язку з вагітністю і пологами;
2. одноразова допомога при народженні дитини;
3. допомога по догляду за дитиною до трьох років.

Ці гроші виплачуються з бюджетних  коштів органами соціального захисту населення. 
Якщо мати працює і відповідно має страховий стаж, то для застрахованих осіб механізм нарахування і виплати цих видів допомоги регулюється Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами на народження і поховання». Гроші виплачують підприємства з коштів Фонду соціального страхування. Тому з 2002 року працюючим жінкам, які пішли в декретну відпустку, за призначенням цих видів допомоги потрібно звертатися на свої підприємства. 
Утім, існують ще два види допомоги, виплачувані органами соціального захисту (а саме: дітям, що перебувають під опікою чи піклуванням і малозабезпеченим сім’ям з дітьми), на які можуть претендувати як непрацюючі, так і працюючі батьки. 
Допомогу по вагітності та пологах тепер можуть одержувати всі незастраховані жінки, включаючи неповнолітніх. 
Спинимось докладніше на кожному виді допомоги.  
По-перше, стосовно допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами слід зазначити, що нова редакція Закону істотно розширила коло осіб, що мають право претендувати на цей вид допомоги. Приміром, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами тепер можуть одержувати всі незастраховані жінки, включаючи неповнолітніх. Причому незалежно від того, одержує жінка допомогу по догляду за старшою дитиною до досягнення нею трирічного віку чи ні. Цей вид допомоги будуть (як і колись) нараховувати на підставі довідки з лікувальної установи і заяви матері. Крім того, жінка повинна надати в органи соціального забезпечення документ, що підтверджує те, що вона не застрахована в системі державного соціального страхування. Таким документом може бути:

1. довідка з Державної служби зайнятості про те, що жінка зареєстрована як безробітна;
2. довідка з основного місця служби (для жінок-військовослужбовців. До речі, цей вид допомоги виплачується їм за місцем служби) чи навчання (для студенток, аспіранток і т. ін.);
3. довідка з ЖЕКу за місцем проживання про те, що жінка не працює (не служить, не навчається).

Якщо такий документ у жодній із переліченних інстанцій не вдається оформити, органи соціального захисту мають право провести перевірку умов, у яких проживає жінка, скласти акт і вказати в ньому, що вона не працює. 
Потрібно зазначити, що ця допомога надається тільки в тому випадку, якщо жінка звернулася в органи соціального захисту не пізніше, ніж через шість місяців після закінчення відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами. 
Тривалість цієї відпустки у більшості випадків — 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після. При ускладнених пологах або при народженні двох дітей і більше післяпологова відпустка збільшується до 70 днів. А жінкам-«чорнобильцям» загальний термін відпустки збільшується до 180 днів (90 днів — до пологів і 90 — після). 
Які ж розміри допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами? 
Слід зазначити, що починаючи з 2002 року місячний розмір становить для незастрахованих матерів 91,25 гривень, а для жінок, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства, — 100 % їхнього середньомісячного доходу. Цей вид допомоги виплачується навіть у випадку народження мертвої дитини. А от у випадку викидня він не виплачується. 
Допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може одержувати будь-який працездатний непрацюючий родич, що доглядає за малям. 
Крім того, родині виплачується одноразова допомога при народженні дитини. Вона призначається одному з батьків на кожну народжену чи всиновлену дитину на підставі свідоцтва про народження (рішення про всиновлення). У цьому випадку знов-таки діє обмеження терміну — за допомогою варто звернутися не пізніше, ніж через шість місяців після дня народження дитини. У випадку народження мертвої дитини цей вид допомоги не виплачується. 
На яку суму може розраховувати родина при народженні дитини? Законом «Про державний бюджет України на 2002 рік» передбачено, що розмір цієї допомоги становить 200 гривень. 
Утім варто зазначити, що в даному випадку перевагу по виплаті має застрахована особа. Тобто якщо батько працює, а мати — ні, одноразова допомога буде виплачена йому за місцем роботи. Саме тому при оформленні документів на цей вид допомоги в районне управління праці та соціального захисту потрібно подати не тільки заяву і копію свідоцтва про народження дитини, а й копії трудових книжок обох батьків, а також довідку з місця навчання (служби) заявника.  
Після одержання перших двох видів допомоги родина може розраховувати на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому ця допомога виплачується щомісяця на кожне маля. 
Вона (допомога) призначається не тільки матері, на неї має право претендувати будь-хто з родичів, що доглядає за дитиною. Цей вид допомоги виплачується будь-якому працездатному, але непрацюючому родичу, що фактично доглядає дитину (згідно із законом пенсіонери не мають права на одержання цього виду допомоги). Тобто якщо за малям доглядає мати, то допомога буде призначена їй. 
Якщо ж мати вийшла на роботу, вона повинна сповістити про це органи соціального забезпечення, щоб їй припинили виплату допомоги. 
Якщо мати-студентка закінчила навчання і вийшла на роботу (тобто не оформляла відпустку по догляду за дитиною) і маля доглядає непрацюючий батько, допомога призначається йому. У такому випадку родина повинна переоформити виплату цього виду допомоги на реального одержувача. Для цього родичу потрібно письмово звернутися в органи соціального забезпечення і надати довідку з місця роботи (служби) матері про те, що вона вийшла на роботу до закінчення відпустки по догляду за дитиною і виплата даного виду допомоги припинена. У довідці обов’язково вказується дата припинення виплати допомоги. 
У цілому для призначення допомоги за дитиною до трьох років непрацюючим особам варто письмово звернутися в органи соціального забезпечення. Крім заяви, потрібно надати копії свідоцтва про народження дитини і трудової книжки (якщо вона є), а також довідку з місця навчання (для студентів, аспірантів, докторантів і т. д.) чи виписку з наказу за місцем служби про надання відпустки (для військовослужбовців). 
Непрацюючий заявник повинен надати довідку з податкових органів про те, що він не займається підприємницькою діяльністю, і довідку з Державної служби зайнятості, що підтверджує той факт, що він не перебуває в них на обліку і не одержує допомоги по безробіттю. 
Розмір цієї допомоги згідно із Законом «Про Державний бюджет України на 2002 рік» передбачено, що він становить 50 % рівня забезпечення прожиткового мінімуму, тобто 40 гривень на місяць. До речі, до 2002 р. розмір допомоги по догляду за дитиною непрацюючим батькам становив 11,8 гривень. 
Коментуючи перелік прав на допомоги сімей з дітьми, варто зазначити також, що законодавство не передбачає право повернення даного виду допомоги за попередній період. Це означає, що якщо мати одержала право на допомогу, наприклад, у січні, але звернулася в органи соціального захисту тільки в березні, допомога їй буде призначена починаючи тільки з березня. 
Якщо мати вийде на роботу, але не переоформить допомогу на свого непрацюючого чоловіка або родича (наприклад, через відсутність таких), а буде продовжувати одержувати її сама, зайво виплачена сума повинна бути повернута в органи соціального забезпечення. Тобто, якщо жінка починає працювати, вона повинна повідомити про це органи соціального забезпечення, щоб їй припинили виплату допомоги. Якщо ж вона цього не зробить добровільно, повернення незаконно отриманої суми буде зроблено в судовому порядку. 
Стосовно четвертого виду допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, слід зазначити, що його розмір дорівнює різниці між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму (80 грн) та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів і пенсії за попередні 6 місяців. Його виплачують місцеві органи праці та соціального захисту населення. Джерелом коштів є Державний бюджет у вигляді субвенцій (дотацій) до місцевих бюджетів. 
Допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми (п’ятий вид допомоги) визначається як різниця між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму (80 грн) та середньомісячним сукупним доходом сім’ї за попередні 6 місяців. Його виплачують також місцеві органи праці та соціального захисту населення. Джерелом коштів також є Державний бюджет у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. 
Стосовно останніх двох видів допомоги, а саме: малозабезпеченим сім’ям з дітьми і дітям, що перебувають під опікою чи піклуванням, див. детально в темі 9 цього посібника.  
Про міжнародний досвід більш детально можна прочитати у журналі «Україна: аспекти праці»1.