Аналіз ефективності використання основних фондів

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Для того щоб, відбувалося нормальне функціонування підприємства, необхідна наявність певних коштів і джерел. Основні виробничі фонди, що полягають із будинків, споруджень, машин, устаткування й інших коштів праці, які беруть участь у процесі проведення, є найголовнішою основою діяльності фірми. Без їхньої наявності чи навряд могло що-небудь здійснитися.

В умовах швидкого технічного прогресу відбувається постійне вдосконалювання техніки, створюються нові, більш високопродуктивні види механізмів і апаратів, що заміняють стару техніку. Строк використання ( термін служби) основних фондів у виробничому процесі здобуває все більше значення як з погляду технічного прогресу, так і з погляду більш правильного високоефективного використання тих капітальних вкладень, які затрачаються на створення нових основних фондів.

Одна з головних завдань промисловості - підвищення ефективності і якості суспільного виробництва й значне збільшення віддачі капітальних вкладень і основних фондів, що є матеріальною базою проведення й найважливішою складовою частиною продуктивних чинностей країни, тому аналіз ефективного використання основних фондів є важливою й актуальною проблемою.

Маючи чітке уявлення про роль кожного елемента основних фондів у виробничому процесі, фізичнім і моральнім їхньому зношуванні, факторах основних фондів, що впливають на використання, можна виявити методи, напрямки, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат проведення й ріст продуктивності праці.

В умовах ринкових відносин на перший план висуваються такі питання, що стосуються основних фондів, як технічний рівень, якість, надійність продукції, що цілком залежить від якісного стану техніки й ефективного її використання. Поліпшення технічної якості коштів праці й оснащеність працівників ними забезпечують основну частину росту ефективності виробничого процесу [2, с. 65].

Предмет дослідження – шляхи вдосконаленння основних фондів підприємтсва та їх значення для його розвитку.

 Об’єкт дослідження – значення основних фондів підприємства.

Метою даної роботи є висвітлення теоретичних аспектів аналізу ефективності використання основних фондів підприємства, а також розробка основних напрямків поліпшення їх використання.

Для досягнення мети необхідно дозволити наступні завдання:

- визначити забезпеченість керування основними фондами й рівень їх використання по узагальнюючих і приватних показниках;

- установити причини зміни їх рівня;

- розрахувати вплив використання основних фондів на обсяг виробництва продукції й інші показники;

- виявити резерви підвищення ефективності використання основних коштів.

 

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

 

1.1. Сутність, склад і структура  основних фондів

 

Основні фонди - це найважливіша частина національного багатства, як підприємства в цілому, так і країни. Матеріальною основою виробничого процесу виступають насамперед засоби праці, які характеризують технічний і економічний рівень розвитку суспільства. На підприємствах сукупність засобів праці, що застосовують, набуває економічної форми основних фондів.

Основні фонди створюють необхідні умови для науково-технічного прогресу, як фактора розвитку народного господарства і соціального розвитку суспільства. Збільшення обсягу виробничих основних фондів, удосконалення їх якісного складу виступають передумовою поліпшення умов праці, підвищення її продуктивності. Зростання основних виробничих фондів, їх удосконалення є з головною метою розвитку господарства  [11, с. 81].

Засоби праці (машини, апарати, устаткування, виробничі будинки, спорудження, силові установки і т.д.) являють собою найбільш дорогу частину засобів виробництва й обслуговують велика кількість виробничих циклів протягом тривалого часу, їх прийнято називати основними фондами. Їхня вартість переноситься частинами на, що добувається або виготовлену продукцію.

Основні фонди беруть участь у процесі проведення тривалий час, обслуговують велика кількість виробничих циклів і, поступово зношуючись у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію, зберігаючи при цьому натуральну форму. Ця особливість основних фондів робить необхідним їх максимально ефективне використання [1, с. 57].

Сутність основних фондів полягає в тому, що вони:

- речовинне втілені в коштах праці;

- зберігають натуральну форму тривалий час;

- переносять свою вартість на продукцію вроздріб

Раціональне й ощадливе використання основних фондів є першочерговим завданням будь-якого підприємства. Тому необхідно розглянути сутність, склад, структуру основних виробничих фондів і шляхи поліпшення їх використання.

Проблема підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей підприємств займає центральне місце в період переходу України до ринкових відносин. Від рішення цієї проблеми залежить місце підприємства в промисловім виробництві, його фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку [3, с. 90].

Зміни в інвестиційній політиці значною мірою сприяють зростанню виробничого апарату, а отже і активної частини засобів праці, приводять до зміни галузевої структури основних фондів у бік підвищення частини тих галузей, що сприяють розвитку науково-технічного прогресу, підвищенню добробуту населення.

Підвищення активної частини основних фондів свідчить про зростання технічного озброєння праці і сприяє поліпшенню використанню засобів праці і підвищенню її продуктивності.

Основні кошти промислових підприємств у плануванні й обліку прийнято підрозділяти на дві групи: основні кошти виробничого призначення (або виробничі основні кошти) і основні кошти невиробничого призначення.

До основних виробничим фондам відносять ті з них, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (машини, устаткування, верстати й т.п.) або створюють умови для виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження й т.п.) [5, c. 33].

Основні невиробничі фонди ― це об'єкти культурно-побутового призначення, медичні установи, їдальні й т.п.

Відповідно до класифікатора основних фондів, установлений типовий склад основних виробничих фондів виробничих підприємств, а саме: будинку, спорудження, передатні устрої, машини й устаткування, прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент і пристосування, виробничий і реманент, інші основні фонди

Залежно від виробничого призначення основні фонди діляться на групи (рис. 1.1):

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Видова класифікація основних фондів

 

Ці групи утворюють активну й пасивну частини основних виробничих фондів. До активної частини відносяться передатні устрої, машини й устаткування, до пасивної - будинку, спорудження, транспортні засоби, які безпосередньо не беруть участь у процесі проведення, але є необхідною його умовою.

Співвідношення між окремими групами й частинами основних виробничих фондів характеризує їхню структуру, що має важливе значення в організації проведення. Найбільш ефективна та структура, де більше питома вага активної частини [19, с. 57].         Співвідношення між окремими групами й частинами основних виробничих фондів характеризує їхню структуру, що має важливе значення в організації проведення. Найбільш ефективна та структура, де більше питома вага активної частини.

Видова структура основних фондів суттєво різниться по секторах і сферам економіки, а також по їхніх галузях. Так, в електроенергетиці основну частку займають передатні устрої (32%) і силові машини й устаткування (33%); у паливній промисловості більш половини вартості основних фондів припадає на частку споруджень (58%); у галузях машинобудування більш 45% займають машини й устаткування; у легкій промисловості на частку будинків доводиться 42% вартості фондів, у тому числі у швейній - 60% [8, с. 43].

Структура основних фондів промисловості сучасної Росії помітно відрізняється від співвідношень окремих груп, що утворилися в радянський час. Це, насамперед, відноситься до різкого зниження частки машин і встаткування й збільшенню питомої ваги транспортних засобів і інших основних фондів. Пасивна частина фондів трохи зросла. Ці зрушення у функціонально-видовій структурі основних фондів не можна вважати позитивними. Безумовно, у ці роки мало місце реальне зменшення виробничих потужностей ряду галузей промисловості, реалізація частини верстатного парку в інші сектори економіки. Разом з тим на різку зміну видової структури вплинули проведені переоцінки основних фондів і застосовувана система різноспрямованих індексів [4, с. 37].

 

1.2. Структура основних фондів

 

Прогресивність змін у видовій структурі виробничих фондів виражається в збільшенні частки їх активної частини, тобто коштів праці, що безпосередньо беруть участь у створенні продукту (машини, устаткування, транспортні засоби, прилади, реманент і ін.). Чим вище частка активної частини фондів, тем більшими можливостями розташовує підприємство по збільшенню випуску продукції.              Нерідке вдосконалювання проведення укладається в збільшенні вартості споруджень або передатних устроїв, що приводить до прогресивних змін у технологічному процесі. У багатьох галузях промисловості (нафтовидобуток, газовидобуток і ін.) спорудження й передатні устрої є найбільш активною частиною фондів. Однак у будівництві, важливу роль відіграють саме машини й устаткування. Тому дуже важливо поліпшувати структуру основних фондів, тобто підвищувати питома вага активної частини до оптимальної величини й співвідношення різних видів устаткування повинне бути раціональним [10, с. 82].

На структуру основних виробничих фондів впливають такі фактори, як спеціалізація й концентрація проведення, особливості виробничого процесу, рівень механізації й автоматизації, географічне розміщення підприємства й ін. Структура основних фондів представлена на рисунку 1.2.

 

 

 

Рис.1.2. Структура основних фондів

 

Фондовіддача основних фондів визначається як відношення вартості зробленої за рік продукції до середньорічної вартості основних фондів. Вона показує, яка загальна віддача від використання кожного рубля, вкладеного в основні виробничі фонди, тобто на скільки ефективно це вкладення коштів.

- обсяг випуску  продукції в натуральнім вираженні  й ціна продукції;

- склад і структура  основних фондів ( зокрема, вікова  структура, питома вага активної  частини основної виробничих  фондів);

- продуктивність, ціна й  ін. техніко-економічні показники  машин і встаткування; рівень зношування елементів основних фондів;

- частка не використовуваних елементів основних фондів; ступінь завантаження машин і встаткування; коефіцієнти використання виробничої площі й виробничої потужності підприємства й ін. [20, с. 52]

Тому основними факторами росту фондовіддачі є:

• поліпшення структури основних фондів;
• підвищення продуктивності встаткування (у результаті технічного переозброєння, реконструкції діючих і будівництва нових підприємств);
• підвищення коефіцієнта змінності роботи встаткування;
• поліпшення використання часу й потужності;
• прискорення освоєння потужностей, що знову вводяться;
• інтенсифікація виробничих процесів шляхом впровадження нових технологій, машин і встаткування [7, с. 61].

Використання основних фондів за часом (підвищення коефіцієнта змінності роботи встаткування) і екстенсивне використання основних фондів.

Із числа інших показників ефективності використання основних фондів у практиці роботи підприємств найбільше часто застосовуються коефіцієнт змінності й коефіцієнт завантаження встаткування. Перший визначається відношенням числа відпрацьованих машино-змін до загального числа встановленого встаткування. Тобто, чим вище коефіцієнт змінності роботи встаткування, тем менше часу буде потрібно, щоб виконати заданий обсяг робіт.

Коефіцієнт завантаження встаткування визначається як відношення витрат верстатного часу в станко-годиннику (розрахованих по трудомісткості робіт, виконуваних на данім устаткуванні) до корисного фонду часу роботи встаткування при прийнятому режимі використання (2-х або 3-х змінному). Цей показник широко використовується в розрахунках виробничої потужності для синхронізації пропускної здатності різних видів устаткування. Щоб підвищити коефіцієнт екстенсивного використання встаткування, потрібно збільшувати час корисного використання машин [17, с. 31].