Аналіз ефективності використання основних фондів

- впровадження наукової організації праці й проведення;

- поліпшення забезпечення матеріально-технічними ресурсами;

- удосконалювання керування проведенням на базі ЕОМ;

- розвиток матеріальних стимулів у працівників, що сприяють підвищенню ефективності проведення [16, с. 60].

Існують різні методи обліку й оцінки основних фондів. Облік проводиться в натуральній і грошової формах. А види оцінки наступні: первісна, відбудовна, залишкова, ліквідаційна й ринкова. В умовах ринкової економіки набула застосування ринкова вартість, тобто реальна вартість основних фондів організації на сучасному етапі.

Особливістю основних фондів є їхня багаторазова участь у виробничих процесах, у результаті чого вони зношуються. Існують два види зношування - це фізичний і моральний. У грошовій формі зношування основних коштів виражає амортизація, яка включається в собівартість продукції, що виготовляється, на основі амортизаційних норм. У практиці нарахування амортизації застосовуються два види методів: пропорційні й регресивні (або методи прискореної амортизації).

Одним із шляхів збільшення обсягу виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість  їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті й ефективне  їх використання. Стан та ефективність використання основних  засобів безпосередньо впливають на виконання виробничої програми підприємства і можливість отримання прибутку [10, с. 87].

Для того щоб організація була на одній ланці конкурентостійкості і прибутковості порівняно з іншими високорозвиненими й забезпеченими фірмами нашої країни та закордонними організаціями, потрібно постійно вдосконалювати свої виробничі фонди, використовуючи при цьому здобутки науково-технічного  прогресу,  але  одним  із  найважливіших факторів  удосконалення  виробництва залишається підвищення ефективності вже існуючих засобів праці.

Для того щоб фірма була найприбутковішою, необхідно звернутися до кількісного та якісного  вдосконалення  основних  виробничих фондів,  але  одним  із  найважливіших факторів  удосконалення виробництва залишається підвищення ефективності вже  існуючих засобів праці, при цьому економічно виправданими є збільшення часу роботи устаткування, його повне завантаження, кваліфікований догляд і ремонт. Для вирішення цих проблем необхідно звернутись до методів наукового пошуку оптимальних шляхів  розв'язання  цієї  проблеми,  а  саме  ґрунтовного  економічного  аналізу  підприємницької діяльності й ринкової ситуації в цілому, враховуючи при цьому свою самостійність та незалежність як товаровиробника і не забуваючи про залежність від держави та загального економічного становища країни.

Досить  істотні за величиною резерви кращого екстенсивного та  інтенсивного використання основних  фондів  і  виробничих  потужностей  мають  бути  реалізовані  шляхом  освоєння  у  стислі строки проектних потужностей, введених у дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування.

За даними вибіркового обстеження декількох сотень підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5 – 6 років. Разом  із  тим  технічно  та економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей  і виробничих об'єктів на підприємствах видобувної промисловості за півтора-два роки [5, с. 36].

З покращенням використання основних виробничих фондів забезпечується: 

• збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень; 
• прискорене відновлення  засобів праці, що скорочує можливість морального  зносу устаткування і сприяє технічному прогресу в галузі; 
• зниження  собівартості  продукції  за  рахунок  амортизаційних  відрахувань  у  розрахунку  на одиницю продукції. 

Підвищення ефективності використання основних фондів відіграє найважливішу роль у досягненні високого рівня ефективності проведення в цілому. Сукупність показників, що оцінюють ефективність використання основних фондів, ділиться на дві групи: вартісні (економічні) і техніко-економічні.

Система поліпшення використання основних фондів містить у собі технічне вдосконалювання коштів праці, збільшення часу роботи машин і встаткування, а також поліпшення організації й керування проведенням.

Основними шляхами  підвищення  ефективності  використання  основних фондів,  зокрема  її основного показника – фондовіддачі, є збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок більш інтенсивного  їх  використання  і  зниження  середньорічної  вартості  цих фондів  за  рахунок  ліквідації зношених, малопродуктивних та не використовуваних у процесі діяльності підприємства основних засобів.

Однією з головних умов підвищення ефективності використання основних засобів та  їх відновлення є оптимальність термінів експлуатації основних фондів і, передусім, активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. Скорочення термінів експлуатації основних фондів,  з  одного  боку,  уможливлює  прискорення  їх  оновлення,  зменшення морального  старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого – зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум.

Інтенсивне використання основних фондів підвищується через технічне вдосконалення  засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, вдосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів є вдосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення товарообігу досягається тільки у магазинах та складах, то важливо підвищувати  їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів на допоміжних ланках підприємства веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги товарообігу не збільшує, але  і без пасивної їх частки неможлива діяльність підприємства.

Основні фонди створюють необхідні умови для науково-технічного прогресу як фактора розвитку народного  господарства  і соціального розвитку суспільства. Збільшення обсягу виробничих основних фондів  та вдосконалення  їх якісного складу виступають передумовою поліпшення умов праці й підвищення її продуктивності. Зростання основних виробничих фондів та їх удосконалення є головною метою розвитку господарства.

 

 

 

Розділ 2. КОМПЛЕКСНЕ МАРКЕТИНГОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОВАРНОГО РИНКУ КЕТЧУПу

 

2.1. Структура  та класифікація товарних ринків

 

При вивченні товарного ринку особливе значення відводиться визначенню типу структури ринку й класифікації окремих його елементів. Розгляд структури товарного ринку (зокрема ринку кетчупу) починається з основних його секторів (рис. 2.1), далі враховуються структурні ознаки ринку (рис. 2.2) і  завершується характеристика ринку за товарно-галузевою ознакою (рис. 2.3).

Рис. 2.1. Основні сектори товарного ринку кетчупу [1,с.8]

 

 

Рис. 2.2. Класифікація товарного ринку кетчупу [ 1, с.10]

 

 

Рис. 2.3. Товарно-галузева класифікація товарного ринку кетчупу [1, с.11]

 

Розгляд структури товарного ринку загалом та товарного ринку кетчупу за ознаками, які наведені в (рис. 2.1, 2.2, 2.3) дозволяє повно розкрити зміст аналізу та зробити висновки, відповідні виконанню таких функцій товарного ринку, як:

• інформативної, яка полягає у забезпеченні суб’єктів ринкових відносин інформацією щодо рівня витрат, рентабельності виробництва та реалізації, складу та якості асортименту товарів та послуг;

• регулювальної, суть якої полягає у досягненні попиту та пропозиції відповідно до цінового фактору;

• пануючої (економічного відбору суб’єктів), яка  спрямована на ефективне використання ресурсів та підтримку відповідної рентабельності економіки держави в цілому;

• соціальної, спрямованої на задоволення потреб людини в межах її купівельної спроможності (це підвищує рівень життя населення).

До найбільш важливих завдань, які повинен виконувати аналіз товарного ринку є визначення його кон’юнктури, тобто конкретної економічної ситуації,  яка склалась на ринку за обмежений відрізок часу (короткостроковий). Фірми виробники не зможуть успішно функціонувати без відповідної оцінки: збалансованості ринку (співвідношення між попитом та пропозицією); тенденцій та перспектив його розвитку (короткострокові та довгострокові перспективи, сезонні коливання тощо); обсягу ринкових операції та ділової активності; сил та розміри конкурентної боротьби; рівня комерційного ризику; положення ринку у відповідній точці економічного або сезонного циклу.

 

2.2. Сутність  та організація маркетингової  інформації 

 

Збір, обробка та зведення інформації є складовою частиною загального інформаційно-аналітичного процесу маркетингу.

Американський маркетолог П. Тернер висловлює думку, що інформація це ресурс, який забезпечує стратегічно важливі переваги перед конкурентами, а також є основою прийняття оптимальних рішень. Багатобічна, зі складною ієрархічною структурою і взаємозв’язками маркетингова інформація може бути представлена у вигляді єдиної системи (рис. 2.4).

Для дослідження товарного ринку необхідно систематизувати інформацію в послідовності визначених елементів маркетинг - міксу ( табл. 2.2), тобто, спочатку надати інформацію про товар (обсяги продажу, асортимент, торгові марки, основні місця продажу та інш.).

Далі надається інформація про ціноутворення: види цін, цінова політика, методи ціноутворення. Для характеристики споживачів необхідно надати інформацію про основні ознаки класифікації споживачів, перерахувати сервісні послуги, які споживачі позитивно сприймають в процесі вибору товару, а також після завершення процесу куплі – продажу.

Рис. 2.4. Маркетингова система інформації

 

Таблиця 2.1

Групування маркетингової інформації за призначенням

Тип інформації	Призначення інформації	У вигляді чого надається            інформація
1	2	3
1. Довідкова	допоміжні, службові цілі	довідники, регістри, бюлетені, навчальна література
2.Нормативна	різноманітні норми, нормативи	нормативні акти, довідники, збірники законів, постанови, положення
3. Аналітична	виявлення закономірностей, тенденцій, взаємозв’язків	динамічні ряди, ряди розподілу, математичні функції,
		Продовження табл. 2.1
1	2	3
4.Рекомендована	консалтингові цілі, бази даних	рекомендації на підґрунті проведених досліджень, прогнози, сценарії
5. Сигнальна	моніторинг	розрахунки, факти, короткострокові прогнози, екстраполяція
6. Регулююча	консалтинг	інформація про відхилення від норм, нормативів, проектів та ін.

 

Джерело: [2, с.48].

Як відомо стимулювання збуту може бути спрямовано як на споживача, так і на посередника – продавця, методи стимулювання тут різні, це повинно відображатися в наведеній інформації (табл. 2.2).

 

Таблиця 2.2

Зведена інформаційна база для проведення аналізу товарного ринку кетчупу

Групування інформації за цілями аналізу	Джерело інформації				Зміст інформації
	Звіти підприємств	періодичні видання	довідники	Internet
1	2	3	4	5	6
І. Товар					Кетчуп
Обсяг продажу, тис.т.				+	2010р. – 100 2011р. – 108 2012р. – 81 2013р. –95 2014р. – 102
Асортимент				+	Кетчупи: До шашлику. Лагідний. Чилі. інші
Структура ринку, тис.т. внутрішні виробники імпорт експорт				+	за 2014 рік: 90,9 тис. т. 17,3 тис. т. 6,2 тис. т.

 

 

 

 

Продовження табл. 2.2

Товаргові марки (виробники)				+	ТМ «Торчин» - 45,6%, ЗАО «Чумак» - 28,9%, ТМ «Calve» -11,2%, ЗАО «Агроекопродукт» (ТМ «Верес») - 7,9%, ООО «Агро-Юг» (ТМ «Пані Кристина») - 4.6%, ОАО «Луцк Фудт»(ТМ «Руна») - 0,8%, Інші- 1%
1.5. Основні місця продажу			+		Оптові склади, продуктові магазини, універмаги, кіоски, ринки.
ІІ. Ціна
2.1. Ціни на товар				+	2010р.- 9,15 2011р.- 9,34 2012р.- 9,67 2013р.-9,53 2014р.-10,18
2.2. Цінова політика			+		Ціну реалізації виробник формує з тих цін, по яким він зможе покрити всі витрати, пов’язані з виробництвом та транспортуванням.
2.3. Ціноутворення			+		Ціноутворення базується на держаному регулюванні мінімальної ціни.