Розробка інвестиційного проекту підвищення ефективності діяльності будівельного підприємства

Умовність цього ліміту очевидна; наприклад, високорентабельне підприємство або підприємство, що має високу оборотність оборотних коштів, може дозволити собі відносно високий рівень позикового капіталу.

Результативність й  економічна доцільність функціонування підприємства виміряються абсолютними  й відносними показниками. Розрізняють показники економічного ефекту й економічної ефективності.

Економічний ефект - показник, що характеризує результат діяльності. Це абсолютний, об'ємний показник. Залежно  від  рівня керування, галузевої  приналежності підприємства як  показники ефекту використають показники валового національного продукту, національного доходу, валового доходу від реалізації, прибутку.

Основним показником беззбитковості роботи підприємства є  прибуток. Однак по цьому показнику, узятому ізольовано, не можна зробити обґрунтовані висновки про рівень рентабельності. Прибуток в 1 млн. руб. може бути прибутком різно великих по масштабах діяльності й розмірам вкладеного капіталу підприємств. Відповідно й ступінь відносної вагомості цієї суми буде неоднаковою. Тому в аналізі використають різні коефіцієнти рентабельності.

Економічна ефективність - відносний показник, що порівнює отриманий  ефект із витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього  ефекту. Такий показник уже можна  використати в просторово-тимчасових зіставленнях. Найбільш загальну оцінку рівня економічної ефективності діяльності підприємства дають показники рентабельності авансованого й власного капіталу, а ріст їх у динаміку розглядається як позитивна тенденція.

Мети аналізу досягаються в результаті рішення певного взаємозалежного набору аналітичних завдань. Аналітичне завдання являє собою конкретизацію цілей аналізу з обліком організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу.

Основним фактором в  остаточному підсумку є обсяг й якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична бухгалтерська або фінансова звітність підприємства - це лише “сира інформація”, підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації. [12, с.45]

Оскільки фінансовий стан оцінюється насамперед по статтях  бухгалтерського балансу й додатка  до нього, те такий аналіз можна назвати  зовнішнім. Завдання зовнішнього аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичним матеріалом. Таких користувачів можна розділити на дві групи:

1. Безпосередньо зацікавлені в діяльності організації.

2. Опосередковано зацікавлені в ній.

До першої групи ставляться наступні користувачі:

Існуючі й потенційні власники коштів організації, яким потенційні кредитори, що використають звітність для оцінки доцільності надання або продовження кредиту, визначення умов кредитування, посилення гарантій повернення кредиту, оцінки довіри до організації як до клієнта;

постачальники й покупці, що визначають надійність ділових зв'язків  з даним клієнтом;

держава, насамперед в особі податкових органів, які перевіряють правильність складання звітних документів, розрахунку податків, визначають податкову політику;

компанії, що служать, що цікавляться даними звітності з  погляду рівня їхньої заробітної плати й перспектив роботи в даній організації.

Друга група користувачів - це ті, хто безпосередньо не зацікавлений у діяльності компанії. Однак вивчення звітності їм необхідно для того, щоб захистити інтереси першої групи  користувачів. До цієї групи ставляться:

- аудиторські служби, що перевіряють відповідність дані звітності відповідним правилам з метою захисту інтересів інвесторів;

- консультанти по фінансових питаннях, що використають звітність із метою вироблення рекомендацій своїм клієнтам щодо приміщення їхніх капіталів у ту або іншу компанію;

- законодавчі органи;

- юристи, що бідують у звітній інформації для оцінки виконання умов контрактів, дотримання законодавчих норм при розподілі прибутку й виплаті дивідендів,   а також для   визначення умов пенсійного забезпечення;

- торгово-виробничі асоціації, що використають звітність для статистичних узагальнень по галузях і порівняльному аналізі й оцінки результатів діяльності на галузевому рівні. [35, с.69]

Інформаційною базою  фінансового аналізу є бухгалтерська  звітність.

Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відображають майнове й фінансове становище організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

При аналізі звітності  необхідно враховувати специфіку  діяльності підприємства й конкретну економічну ситуацію.

Щоб ухвалювати рішення  щодо керування в області виробництва, збуту, фінансів, інвестицій і нововведень  керівництву потрібна постійна поінформованість по відповідних питаннях, що є результатом  відбору, аналізу, оцінки й концентрації вихідної («сирої») інформації. Необхідно також аналітичне прочитання вихідних даних виходячи із цілей аналізу й керування.

Господарюючий суб'єкт  здійснює свою виробничо-торговельну  діяльність на ринку самостійно, але  в умовах конкуренції. Ринкові регулятори, з'єднуючись із конкуренцією, утворять єдиний механізм господарювання, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1 - Формування й використання загального фінансового результату діяльності підприємства

змушує виробника (продавця) ураховувати інтереси й запити споживача (покупця), провадити ту продукцію (послуги), що їм потрібно.

Господарюючі суб'єкти вступають між собою в конкурентні відносини в боротьбі за споживача (покупця). Господарюючий суб'єкт, що програв у боротьбі, звичайно стає банкрутом.

Оцінка фінансового  становища підприємства здійснюється на підставі даних бухгалтерського  балансу, а також "Звіту про фінансові результати і їхнє використання".

На стадії попередньої  оцінки платоспроможності формується первісне подання про діяльності підприємства, виявляються зміни  в складі майна підприємства і  їхніх джерел; установлюються взаємозв'язки між показниками. Із цією метою визначають співвідношення окремих статей активу й масиву балансу, їхня питома вага в загальному підсумку (валюті) балансу; розраховують суми відхилень у структурі основних статей балансу в порівнянні з попереднім періодом. [22, с.105]

При цьому загальна сума зміни валюти балансу розчленовується  на складові частини, що дозволяє зробити  попередні висновки про характер   зрушень, що мали місце, у складі активів, джерелах їхнього формування і їхньої взаємної обумовленості. Так, у процесі попереднього аналізу зміни обсягу нерухомого майна й поточних (оборотних) засобів розглядаються у зв'язку зі змінами в зобов'язаннях підприємства.

 

1.2 Основні методи аналізу фінансового стану підприємства

 

Серед фінансових проблем  підприємств, мабуть, немає іншої, яка б так часто розглядалась науковцями й практиками та здавалась їм такою простою, як аналіз і оцінка фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства являє собою глибоке, науково обґрунтоване дослідження фінансових ресурсів у єдиному виробничо-торговельному процесі. Завданнями фінансового стану господарюючого суб'єкта є:

- виявлення рентабельності й фінансової стабільності;

- вивчення ефективності використання фінансових ресурсів;

- установлені положення господарюючого суб'єкта на фінансовому ринку й кількісний вимір його фінансової конкурентноздатності;

- оцінка ступеня виконання планових фінансових заходів, програм, плану фінансових показників;

- оцінка заходів, розроблених для ліквідації виявлених недоліків і підвищення віддачі фінансових ресурсів. [38, с.146]

Основний принцип аналітичного читання фінансових звітів - це дедуктивний  метод, тобто від загального до частки. Але він повинен застосовуватися  багаторазово. У ході такого аналізу  як би відтворюється історична й логічна послідовність господарських фактів і подій, спрямованість і чинність впливу їх на результати діяльності.

Практика фінансового  аналізу вже виробила основні  види аналізу (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних методів:

горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної  позиції  звітності з попереднім періодом;

вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових  фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності  на результат у цілому;

трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів й індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, і отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між  окремими позиціями звіту або  позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський  аналіз зведених показників звітності  за окремими показниками підприємства, філій, підрозділів, цехів, так і  міжгосподарський аналіз показників даного підприємства в порівнянні з показниками конкурентів, зі середньо галузевими й середніми господарськими даними;

факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів дослідження. Причому, факторний аналіз може бути як прямим (властиво аналіз), коли аналіз дроблять на складові частини, так і зворотним, коли становлять баланс відхилень і на стадії узагальнення підсумують всі виявлені відхилення фактичного показника від базисного за рахунок окремих факторів.

Результати фінансового стану організації становлять інтерес для різних категорій аналітиків: управлінського персоналу, представників фінансових органів, аудиторів, податкових інспекторів, працівників банківської системи, кредиторів і т.п. Оцінка результатів діяльності, як правило, здійснюється в рамках фінансового аналізу. Основною інформаційною базою такого аналізу служить бухгалтерська (фінансова) звітність.

Методика аналізу фінансової звітності ґрунтується на знанні й розумінні:

- економічної природи статей звітності;

- змісту основних аналітичних взаємозв'язків звітних форм;

- обмежень, властивому балансу й супутнім звітним формам;

Економічна природа  статей звітності. Звітність містить  десятки показників, багато хто з  яких є комплексними. Безумовно, що вирішує передумовою якісного аналізу фінансового стану комерційної організації є розуміння економічного змісту кожної статті, її значимості в структурі звітної форми. [22, с.128]

Основні аналітичні взаємозв'язки фінансової звітності. Звітність являє собою комплекс взаємопов'язаних показників. Суть взаємозв'язку складається у взаємному доповнені звітних форм, їхніх розділів і статей. Тут необхідно виділити два аспекти.

По-перше, логіка побудови звітності визначається насамперед  необхідністю дати розгорнуту характеристику економічного й фінансового потенціалу організації й ефективності його використання.

По-друге, багато балансових статей комплексні. Тому ряд показників балансу, найбільш істотних для оцінки майнового й фінансового становища  організації, розшифровується в супутніх звітних формах. [15, с.88]

Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового  стану підприємства. Уміння читання  бухгалтерського балансу дає  можливість:

- проаналізувати ліквідність  і платоспроможність;

- простежити фінансову  стабільність;

- проаналізувати ділову  активність;

- проаналізувати рентабельність.

Значення бухгалтерського  балансу таке важливе, що аналіз фінансового  стану нерідко називають аналізом балансу. Основні напрямки аналізу для реальної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства:

1.Аналіз фінансового  стану на короткострокову перспективу  полягає в розрахунку показників  оцінки задоволеності структури  балансу. 

2.Аналіз фінансового  стану на довгострокову перспективу досліджує структуру засобів, ступінь залежності організації від  інвесторів і кредиторів.

Для оцінки реальних аналітичних  можливостей необхідно знати  обмеження інформації, представленої  в балансі:

1. Баланс історичний  по своїй природі: він фіксує  сформовані до моменту його складання підсумки господарських операцій.

2. Баланс відбиває  статус-кво в засобах організації,  тобто  відповідає на запитання,  що являє собою організація  на даний момент, але не відповідає  на запитання, у результаті  чого зложилося таке положення.