Розробка інвестиційного проекту підвищення ефективності діяльності будівельного підприємства

•   низька кваліфікація виконавців;

•   неадекватність трансакціоних витрат та ін.

Фінансовий аналіз має  широкий арсенал засобів для  прогнозування можливого банкрутства  підприємства і дає можливість заздалегідь  обґрунтувати та реалізувати заходи щодо забезпечення виходу підприємства з кризової ситуації.

Аналіз і оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними і оборотними коштами.

Структура балансу підприємства визначається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо задовольняється  одна з таких умов:

1. Коефіцієнт покриття (ліквідності) на кінець звітного періоду є меншим за 2.
2. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами є меншим за 0,1.

Треба, проте, наголосити на тому, що визнання підприємства неплатоспроможним  зовсім не означає його негайної ліквідації. Це тільки попередня фіксація стану фінансової нестійкості, а відповідно – потреби забезпечення оперативного контролю за фінансовим станом підприємства і своєчасного вжиття заходів для виведення його з кризи.

За незадовільної структури  балансу для перевірки реальної можливості відновлення платоспроможності підприємства розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців за такою формулою:

 

де Кпк, Кпп – значення коефіцієнта покриття на кінець і  початок звітного періоду;

Кпнр – нормативне значення коефіцієнта покриття;

Т – звітний період у місяцях.

Якщо коефіцієнт відношення менший за 1, то це свідчить про те, що підприємство в найближчі 6 місяців  не має реальної можливості відновити  платоспроможність.

Якщо значення коефіцієнта  відновлення є більшим за 1, то це означає наявність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність протягом 6 місяців і що можна відкласти рішення про визнання структури незадовільною.

Аналіз коефіцієнта  відновлення платоспроможності  представлені в формі таблиці.

 

Таблиця 2.6 - Аналіз коефіцієнта відновлення платоспроможності

Показник	2011р.	2012р.	Зміна (+,-)
Коефіцієнта відновлення  платоспроможності	0,32	0,25	-0,07

 

Аналізуючи коефіцієнт відновлення платоспроможності  можна зробити висновок, що підприємство в найближчі 6 місяців не має реальної можливості відновити платоспроможність. Даний коефіцієнт зменшився на 0,07 одиниць і становить на кінець 2012 року 0,25, а має становити більше одиниці.

Зовнішньою ознакою  банкрутства є нездатність підприємства протягом шести місяців із дня настання терміну виконання забезпечувати виконання вимог кредиторів. У практиці бізнесу є ряд ознак, що можуть показувати на можливе погіршення фінансового становища підприємства.

У першу чергу до них  можна віднести затримки з наданням звітності, її низька якість, несподівана зміна аудитора, зміни в статтях балансу пасивів і активів, підвищення відносної частки дебіторської заборгованості в активах підприємства, зміна в тенденціях його ліквідності, збільшення заборгованості що служить, акціонерам, фінансовим органам і ін. З появою зазначених ознак необхідно особливо ретельно зіставити дані фінансових звітів фірми з даними за ряд періодів часу і середніх даних по галузі, а також провести конкретний аналіз бухгалтерського балансу підприємства.

При аналізі балансу звертають увагу на показники, що характеризують фінансове становище підприємства:

•   здатність підприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях;

•   здатність підприємства платити по своїх короткострокових зобов'язаннях (рівні ліквідності);

•   здатність підприємства утримувати свій фінансовий стан у межах, що рекомендуються ;

•   здатність підприємства зберігати своє фінансове становище на високому рівні, що характеризується коефіцієнтом, отриманим на основі розрахунку «Z-рахунка» Е. Альтмана [ 7, с.56]:

Проведені дослідження  показали, що визначені комбінації відносних показників мають високу здатність характеризувати імовірність  швидкого банкрутства того або іншого підприємства.  Запропонована Альтманом  п’ятифакторна модель прогнозування має вигляд:

 

Z = 1,2 К_об  + 1,4К_нп  + 3,3К_р + 0,6К_п + 1,0К_ом                      (2.11)

 

Де:  К_об- частка оборотних коштів в активах, тобто відношення поточних активів до загальної суми активів. Загальну суму активів варто розглядати як загальну суму майна, тобто суму необоротных і оборотних активів підприємства;

К_нп - рентабельність активів, обчислена виходячи з нерозподіленого прибутку, тобто відношення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів. Нерозподілений прибуток минулих років варто враховувати разом з нерозподіленим прибутком звітного року.

К_р- рентабельність активів, обчислена по балансовому прибутку;

К_п - коефіцієнт покриття по ринковій вартості власного капіталу, тобто відношення ринкової вартості акціонерного капіталу (сумарна ринкова вартість акцій підприємства) до короткострокових зобов'язань. В даний час в Україні відсутня інформація про ринкову вартість акцій всіх емітентів, і даний показник не може бути розрахований у своєму щирому варіанті для більшості підприємств.         

Деякі економісти рекомендують визначати його як відношення загальної величини активів до загальної  суми позикових кошт. На мій погляд,  більш правильним є варіант, запропонований Ю.В.Адаєвим  [15, с.68]. Він заміняє ринкову вартість акцій на суму статутного і додаткового капіталу, тому що збільшення вартості активів підприємства приводить або до збільшення його статутного капіталу (збільшення номіналу або додатковий випуск акцій), або до росту додаткового капіталу (підвищення курсової вартості акцій у силу росту їхньої надійності). Однак тоді не враховується можливе коливання курсу акцій під впливом зовнішніх факторів і поводження інвесторів, що можуть розцінити додатковий випуск акцій як наближення їхнього емітента до банкрутства і відмовитися від їхнього придбання, знизивши тим самим їхню ринкову вартість;

К_ом - віддача всіх активів, тобто відношення виторгу від реалізації до загальної суми активів.

У залежності від Z прогнозується імовірність банкрутства.

До 1,8- дуже висока;

від 1,81 до 2,7- висока;

від 2,8 до 2,9- можлива;

більш 3,0- дуже низька.

Точність прогнозу в цій моделі на обрії одного року складає 95%, на два роки - до 83 %, що говорить про достоїнство даної моделі. Недолік цієї моделі укладається в тім, що її, власне кажучи, можна розглядати лише у відношенні великих компаній, що котирують свої акції на біржах. Розглянуте мною підприємство задоволене велике, так що показник для нього можна розрахувати.

Практика застосування «Z-рахунку» при аналізі українських підприємств підтвердила правильність одержуваних значень і необхідність використання цього коефіцієнта.

 

Таблиця 2.7 - Оцінка «Z-рахунку»

Коєфіцієнти моделі Альтмана	2010р.	2011р.	2012р.
Коб	0,82	0,71	0,72
Кнп	-0,15	-0,02	-0,15
Кр	-0,32	0,13	0,05
Кп	0,83	0,70	0,56
Ком	0,51	0,86	0,56
Z	0,73	2,50	2,22
оцінка	дуже висока	висока	висока

 

Рисунок 2.6 - Динаміка ймовірності банкрутства (по моделі Е. Альтмана)

 

Аналізуючи запропоновану  Альтманом п’ятифакторну модель можна зробити висновок що у підприємства висока ймовірність банкрутства. В 2010 році величина «Z-рахунку» становить 0,73- дуже висока ймовірність банкрутства, в 2011 році  показник становить 2,5 і підприємство підпадає під трактову – висока ймовірність банкрутства, а в 2012 році цей показник склав 2,22, це теж підпадає під визначення висока ймовірність банкрутства підприємства.

З вище сказаного можна  зробити висновки, що підприємство має негативні сторони діяльності, що розраховані на основі показників, а саме підприємство неліквідне, неплатоспроможне та фінансово нестійке і повільно, але нарощує ділову активність.

Тому необхідно розробити  заходи які б прискорили обертання  активів та капіталу для вивільнення  грошових коштів та покриття своїх  зобов’язань. Для цього необхідно розробити ефективну політику управління дебіторської та кредиторської заборгованості, провести маркетингові дослідження для винайдення нових контрагентів, підібрати висококваліфікованих спеціалістів в області фінансового аналізу, розробити політику управління фінансовими ресурсами підприємства, розробити заходи щодо зниження собівартості продукції та інше.

 

 

 

РОЗДІЛ 3

 РОЗРОБКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

 

Фінансовий стан підприємства визначається системою показників, які є об’єднаними по різним групам і взаємопов’язані між собою. У зв’язку з цим зміна одного з показників приводить до зміни інших, що дозволяє шляхом перерозподілу засобів підприємства і джерел їх формування досягти покращення фінансового стану підприємства.

Метою розробки фінансової політики підприємства є побудова ефективної системи керування фінансами, спрямованої  на досягнення стратегічних і тактичних  цілей його діяльності. Відомо, що в  сьогоднішніх умовах для більшості підприємств характерна реактивна форма керування фінансами.

Підприємству необхідно враховувати й специфіку власних взаємовідносин з різними господарськими і фінансовими органами.

По-перше, фінансовий стан підприємства пов’язаний із виділенням коштів на формування та поповнення власного капіталу, а також об’єму оборотних активів. По-друге, воно залежить від ступеня дотримання платіжної дисципліни, у відповідності з якою покупці своєчасно розраховуються за придбання продукції, а підприємство проводить розрахунки із кредиторами. По-третє, фінансовий стан багато в чому визначається своєчасністю й повнотою отримання підприємством банківських суд та інших позик.  По-четверте, він пов’язаний зі специфікою діяльності підприємства. Так, на фінансовому стані відображається накопичення підприємством зайвих запасів матеріальних цінностей, тобто відбувається різне відволікання цих коштів з господарського обороту. Таким чином, фінансовий стан підприємства залежить не лише від наявності коштів, але й від раціонального їх використання у господарському обороті.

Вибір шляхів покращення фінансово-господарської діяльності підприємства пропонується проводити  у наступному порядку.

1. На основі складеного  аналітичного балансу визначаються  фактичні (розрахункові) величини показників оцінки фінансового стану підприємства. При цьому в залежності від напрямків оцінки можуть розраховуватися як всі показники, так і показники по окремим напрямкам.

2. Проводиться відбір  показників, фактичні значення яких  нижчі за порогові.

3. Вибрані показники ранжуються по ступеню їх значимості, виходячи з конкретної ситуації, яка склалася на підприємстві, у відповідності до першочерговості вибору напрямків фінансування.

4. Визначаються фактори,  які впливають на перший з  відібраних і розміщених у пріоритетному порядку показників, і проводиться аналіз напрямку їх дії.

5. Визначаються допустимі  зміни величин факторів, що впливають,  згідно до напрямку їх дії  й враховуються можливі зміни  інших показників.

6. Виключаються фактори,  зміна величини яких при обставинах, які склалися, недопустима.

7. У випадку позитивного  рішення проводиться розрахунок  абсолютної величини вибраного  фактору для даного показника,  значення якого прирівнюється  до порогового.

8. Після проведення  розрахунків вивчаються можливості виходу на розрахункові значення факторів.

9. У відповідності  до отриманої розрахункової величини  фактору впливу проводиться перерозрахунок  показників, які залишилися, у алгоритм  розрахунку яких входить цей  фактор.

10. Величини розрахованих  показників порівнюються з пороговими і робиться висновок про необхідність пошуку подальших шляхів поліпшення фінансового стану підприємства.

11. Якщо проведені розрахунки  не задовольняють рішенню поставленої  задачі, то розгляду підлягає  наступний фактор впливу и  проводяться дії згідно до п.7-9.

12. У випадку позитивного  рішення з ранжованого ряду  показників береться наступний  и проводяться дії згідно до  п.4-10.

13. При відсутності  можливості виходу на розрахункові  значення факторів (згідно до  п.7), обирається найбільш прийнятний варіант зміни їх величин (виходячи з конкретних можливостей) й проводиться перерозрахунок показників оцінки.

14. На основі розрахунку  робиться висновок про фінансовий  стан підприємства й намічується  подальша стратегія дій.

Схема розробки фінансової стратегії підприємства щодо підвищення ефективності його діяльності приведена на рис.3.1.