Управління дебіторською заборгованістю

Наступним кроком управління дебіторською заборгованістю є визначення кредитної політики підприємства. Кредитну політику слід розглядати як стандартний набір процедур для того, щоб прийняти рішення з питань отримання кредиту, зокрема, на яких умовах, забезпечення дотримання умов кредиту та визначення умов надання знижки [12]. Це є, на нашу думку, найважливішим етапом управління. По суті дебіторська заборгованість є безпроцентною позичкою покупцям. Ось чому суб’єкту господарювання необхідно вибрати таку кредитну політику, яка б, з одного боку забезпечувала своєчасне повернення заборгованості, а з іншого – не була занадто жорсткою і не «відлякувала» клієнтів. Залежно від рівня доходності та ризику підприємство може застосовувати такі види кредитної політики: агресивну, помірну або консервативну.

При обранні агресивного  типу кредитної політики кредитор прагне максимізувати прибуток шляхом розширення обсягів реалізації продукції в кредит. В цьому випадку спостерігається лояльніше ставлення до боржників, що проявляється в пом’якшенні умов повернення кредиту, подовженні відстрочки платежів, збільшенні розмірів кредиту та розширенні кола покупців з більшим ризиком неплатежів. Поміркований тип кредитної політики спрямований на вибір середнього рівня прибутковості та ризиків стосовно продажу товарів, надання послуг та виконання робіт в кредит. Жорстка (консервативна) кредитна політика орієнтована на мінімізацію ризиків, пов’язаних з продажем товарів у кредит. Вона реалізується через використання жорстких умов повернення боргу, зменшення строку надання кредиту, скорочення сум кредитування, звуження кола покупців з високим ступенем ризику. Обрання типу кредитної політики повинно базуватись на принципі співставлення доходів і витрат [4].

Зрозуміло, якщо підприємство вимагає швидкої оплати за відвантажену продукцію, то зменшуються витрати  на обслуговування дебіторської заборгованості, а також ризик виникнення безнадійної  дебіторської заборгованості, одночасно  збільшується дохідність і прибутковість підприємства. Однак реалізація підприємством такої агресивної політики щодо дебіторів у майбутньому призведе до зменшення покупців і, відповідно, доходності і прибутковості.

І навпаки, надання економічно необґрунтованих знижок, чітко невизначені  терміни кредитування у короткотерміновому періоді приведуть до збільшення обсягів продажів і доходу. Проте, у довготерміновому періоді така кредитна політика зумовить зростання безнадійної дебіторської заборгованості, збільшення витрат на повернення коштів, зменшення доходності і прибутковості [24].

Підприємство повинно  розробити виважену кредитну політику щодо своїх покупців. На формування кредитної політики підприємства впливають  такі фактори: купівельна спроможність споживачів продукції, яка залежить від загальної економічної ситуації; кредитоспроможність дебітора; стабільність фінансового ринку; здатність підприємства нарощувати обсяги виробництва продукції за умови реалізації у кредит.

Наступним кроком є визначення обсягів дебіторської заборгованості, що покликано вирішити такі питання: забезпечити її якість, гарантувати захист від знецінення, прискорити строки повернення, збалансувати обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей [22].

Залежно від надійності покупця до нього необхідно застосовувати різні кредитні умови, які є такими:

1) термін надання кредиту  (кредитний період) – це максимальний  період

відтермінування платежу  за реалізовану продукцію;

2) величина наданого  кредиту (кредитний ліміт) –  це максимальна величина заборгованості  дебітора за кредитом;

3) розроблення системи  цінових знижок (знижка за негайну  оплату продукції, за купівлю  великих обсягів продукції, для  стимулювання становлення господарських  зв’язків з потенційними клієнтами);

4) складання системи  штрафних санкцій за протермінування сплати [4, с. 202].

До яких би заходів  по забезпеченню належного виконання  зобов’язань не вдавалося підприємство-кредитор, уникнути виникнення простроченої дебіторської заборгованості майже неможливо. Загроза  перетворення дебіторської заборгованості в сумнівну, означає, що компанія не просто втратить свій прибуток, а отримає збиток, для покриття якого необхідно буде використовувати власні фінансові кошти. А в умовах ринкової економіки – це неймовірна розкіш та «подарунок» конкурентам.

Завершальним етапом процесу управління дебіторською заборгованістю є реалізація заходів по управлінню сумнівною та безнадійною заборгованістю. Виділяють наступні методи впливу на боржників:

• психологічні – нагадування шляхом використання засобів зв’язку (телефон, факс і т. д.), засобів масової інформації, поширення інформації між контрагентами дебітора, яка може суттєво погіршити його імідж;
• економічні – вимога отримання заставного майна, зупинка постачання, застосування фінансових санкцій (неустойки, пені штрафи);
• юридичні – висунення претензій, досудовий розгляд справи, подача позову в господарський суд;
• фізичні – арешт майна боржника, виданий відповідними органами державної виконавчої влади [13].

Цей перелік, на нашу думку, можна доповнити заходами щодо реструктуризації заборгованості, а саме – відстрочення або розстрочення платежів, укладання угод про заміну договору, зміни сторін угоди (договір уступки прав вимог, переведення боргу), зміни матеріально речової форми виконання зобов’язань. Також ефективним є рефінансування боргів, що являє собою прискорене переведення в інші форми оборотних активів підприємства: грошові кошти та високоліквідні короткотермінові цінні папери [27].

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості, що застосовуються нині, є факторинг, форфейтинг та облік  веселів.

Факторинг – це операція, суть якої полягає в придбанні  банком або факторинговою компанією  у постачальника (продавця) права вимоги у грошовій формі на дебіторську заборгованість покупців за відвантажені їм товари (виконані роботи, надані послуги), з прийняттям ризику виконання такої вимоги, а також приймання платежів.

Ще недавно розвиток факторингу на вітчизняному ринку обмежувався на законодавчому рівні. Сьогодні – це ліцензована банківська послуга і право на її здійснення мають практично всі банки. В Україні попит на факторингові послуги ще не став масштабним, оскільки для його розвитку необхідне стабільне економічне зростання, достатня купівельна спроможність населення та збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції. Головним недоліком факторингу є його вища вартість, порівняно з кредитами [21].

Форфейтинг – це спосіб фінансування зовнішньоекономічних операцій, який полягає в купівлі в експортера експортних вимог форфейтером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням права регресу (зворотної вимоги). Експортеру виплачується залишкова сума експортної вимоги за мінусом суми дисконту.

Урахування векселів, виданих покупцями – це форма  кредитування банком юридичної або  фізичної особи шляхом придбання  векселя до настання терміну платежу  за ним зі знижкою (дисконтом) за кошти  з метою одержання прибутку від  погашення векселя у повній сумі. Внаслідок операції врахування вексель повністю переходить у власність банку [14].

Позовна робота передбачає звернення до господарського суду з  позовом про стягнення дебіторської заборгованості. У випадку визнання дебітора банкрутом, дебіторська заборгованість відноситься на резерв сумнівних боргів, або, у разі його відсутності, на фінансові результати. Після завершення усіх процедур стягнення дебіторської заборгованості необхідно здійснити розрахунок ефективності проведеної кредитної політики в аналізованому звітному періоді, а саме: порівняти додатковий прибуток, отриманий від збільшення обсягів реалізації за рахунок кредиту, із сумою фінансових витрат від неповернення боргу та поточними витратами, пов’язаними з організацією кредитування та інкасації боргу.

Загалом, чим жорсткіша  буде позиція кредитора щодо простроченої та сумнівної заборгованості, тим  вища імовірність погашення боргу, і відповідно, меншим є ризик по перетворенню її в безнадійну, що в  свою чергу позитивно відображається на діяльності підприємства [9].

Управління дебіторською заборгованістю слід розглядати  як процес планування, організації, координації, мотивації та контролю стану дебіторської заборгованості, який необхідний для  досягнення цілей підприємства, іншими словами, як розробка відповідних управлінських рішень, що приймаються на різних стадіях формування та погашення дебіторської заборгованості [25].

Управління дебіторською заборгованістю передбачає прийняття  управлінських рішень стосовно двох протилежних процесів діяльності підприємства: з одного боку, зростання безнадійних боргів, а з другого − збільшення обсягів реалізації продукції (робіт, послуг). Отже, у процесі управління дебіторською заборгованістю необхідно забезпечити оптимальний рівень інвестицій оборотного капіталу в дебіторську заборгованість.

Управління дебіторською заборгованістю дає змогу підприємству ефективніше використовувати фінансові  ресурси, зменшувати можливість зростання  безнадійних боргів і забезпечувати  збільшення інвестиційних можливостей  підприємств [11].

РОЗДІЛ 2

Управління дебіторською заборгованістю підприємства

2.1. Фінансово-господарська характеристика ПСП «Дружба»

Приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба» (скорочене найменування – ПСП «Дружба») було зареєстроване 8 лютого 2000 р. (номер державної реєстрації – 03770000) і знаходиться в с. Очеретувате Семенівського району Полтавської області. Згідно статуту підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації і відповідно до чинного законодавства України суб’єктом підприємницької діяльності приватної форми власності.

ПСП «Дружба» створене з метою одержання прибутку. Основним завданням підприємства є виробництво сільськогосподарської продукції (як рослинництва, так і тваринництва), а також її переробка. Предметом  
діяльності є:

• виробництво, заготівля, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції (рослинництва, тваринництва, садівництва), постачання та монтаж технологічного устаткування для виробництва та переробки сільгосппродукції;
• закупівля сільськогосподарської продукції, продовольчих та непродовольчих товарів у юридичних та приватних осіб як за готівку, так і по безготівковому розрахунку та їх реалізація;
• торгівельна діяльність у сфері оптової і роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів.

Основними покупцями  сільськогосподарської продукції  являються заготівельні, переробні  підприємства, а саме: ВАТ «Кременчук-м’ясо», ВАТ «Семенівка-елеватор», ТОВ «Нібулон».

Одним із факторів ефективного  управління підприємством, а отже і його розвитку, є якісний і своєчасно проведений фінансовий аналіз, оскільки останній дозволяє визначити «недоліки» у діяльності підприємства і шляхи їх подолання. Необхідним напрямом загального оцінювання фінансового стану суб’єкта господарювання є аналіз його майнового стану за інформацією бухгалтерського балансу.

Дослідження структури  та динаміки активів і пасивів  підприємства здійснено за допомогою  скороченого аналітичного балансу  із використанням інформації річного  звіту за три роки (Додатки А, Б, В) у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Горизонтальний  та вертикальний аналіз майна 
ПСП «Дружба» за 2009-2011 рр.