Діагностика фінансового стану підприємства ВАТ "ПБК "Славутич"

Коефіцієнт зносу. Показник характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на  витрати в подальших періодах. Доповненням цього показника до 100 % ( або одиниці ) є коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт оновлення показує яку частину від  основних засобів, що є на кінець звітного періоду, складають нові  основні засоби.

Коефіцієнт вибуття показує, яка  частина основних коштів, зякими підприємство почало діяльність в звітному періоді,  вибула із-за ветхості і з інших причин.

Аналіз ліквідності. Поняття ліквідності

Ліквідність фірми - це спроможність фірми перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Фірма, оборотний капітал якої складається переважно з коштів  і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило вважається більш ліквідною, порівняно з фірмою, оборотний капітал якої складається переважно з запасів. Всі активи фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно підрозділити на такі груп:

Найбільш ліквідні активи - суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу  включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

Швидкореалізовані активи  - активи, для обертання яких у наявні кошти  потрібен певний час. У цю групу можна  включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом  12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи. Ліквідність цих активів може бути різною і залежить від суб'єктивних та об’єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин із платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу.

Повільнореалізовані активи  - найменш  ліквідні активи - це запаси, дебіторська  заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після  звітної дати), податок на додану вартість по придбаним ценностям. Бажано, використавши дані аналітичного обліку, зменшити податок на додану вартість на суму відшкодування з прибутку фірми. Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, поки не знайдено покупця. Запаси сировини, матеріалів, незавершеної продукції можуть потребувати попередньої обробки, перед тим, як їх можна буде продати і перетворити на явні кошти.

Важкореалізовані активи  - активи, що призначені для використання в  господарській діяльності протягом  тривалого періоду часу. У цю групу  можна включити статті I розділу активу балансу “Позаобігові активи”.

Перші три групи активів протягом  всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться  поточних активів фірми. Поточні  активи більш ліквідні, ніж інші активи інше майно фірми.

Пасисви балансу по мірі зростання строків погашення зобов’язань групуються наступним чином:

Найбільш термінові зобов'язання - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові  зобов’язання, а також позички, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

Короткострові пасиви - короткострокові  кредити банків та інші позчики, які  підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.

Довгострокові пасиви - довгострокові  кредиті та інші довгострокові пасиви - статті ІІ розділу пасиву балансу “Довгострокові зобов’язання”.

Постійні пасиви - статті I розділу  балансу “Капітал, фонди і резерви”.

Короткострокові і довгострокові  зобов'язання, разом  узяті, називають  зовнішніми зобов'язаннями.

Фірма вважається ліквідною, якщо її поточні активи перевищують її короткострокові зобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності фірми необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів. Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність.

Якщо ступінь ліквідності балансу  настільки велика, що після погашення  найбільш термінових зобов'язань залишаються  зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами. Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності фірми виконувати свої короткострокові зобов'язання. Вони дають уявлення не тільки про платоспроможність фірми на даний момент, але й у випадку надзвичайних подій. Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб (1.1).

 

  Кп на початок року =                                                                                 (1.1)

 

 

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і  показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи. Встановлений норматив цього показника, рівний 1, для оцінки платоспроможності і задовільної структури балансу. Доцільно цей показник порівнювати з середніми значеннями по групах аналогічних підприємств.

Коефіцієнт покриття показує, скільки разів короткострокові зобов'язання покриваються оборотними активами компанії, тобто скільки разів здатна компанія задовольнити вимоги кредиторів, якщо оберне в готівку все наявні в її розпорядженні на даний момент активи. Якщо у фірми з'являються певні фінансові утруднення, зрозуміло, вона погашає заборгованість набагато повільніше; знаходяться додаткові ресурси (короткострокові банківські кредити), відкладаються торгові платежі і т.д. Якщо короткострокові пасиви зростають швидше, ніж оборотні активи, коефіцієнт поточної ліквідності зменшується, що означає (у незмінених умовах) наявність у підприємства проблем з ліквідністю.

Коефіцієнт покриття залежить від розміру окремих  активних статей і від тривалості циклу обороту окремих видів активів. Чим довший їх цикл обороту, тим здавалося б, вище "рівень безпеки" компанії. Проте необхідно відокремити реально функціонуючі активи від тих, які зовні покращують даний показник, але насправді не роблять ефективного впливу на діяльність підприємства. Таким чином, коефіцієнт поточної ліквідності залежить від структури запасів і від їх правильної (фактичної) оцінки з погляду їх ліквідності; від структури дебіторської заборгованості, що підлягає погашенню у зв'язку із закінченням терміну давності, ненадійних боргів і т.д.

Коефіцієнт покриття показує, в якому об'ємі короткострокові зобов'язання покриті короткостроковими активами, які повинні бути обернені в готівку період, приблизно відповідний терміну погашення короткострокової заборгованості. Отже, даний показник вимірює здатність підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання. Коефіцієнт покриття, проте, є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці фінансової діагностики на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.

Коефіцієнт швидкої  ліквідності (суворої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов’язаннями. Він розраховується за формулою (1.2):

 

                 ф.1(ряд.260-ряд.100-ряд.110-ряд.120 - ряд.130 - ряд.140)

 Кшл  =                                                                                                          (1.2)

                                                            ф.1ряд.620   .

 

Для підприємств  України рекомендована величина цього коефіцієнта коливається у межах від 0,6 до 0,8, однак вона може бути надзвичайно високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості. У роздрібній торгівлі цей коефіцієнт може знижуватися до 0,4 - 0,5.

Для аналізу корисно  розглянути відношення між коефіцієнтом термінової ліквідності і коефіцієнтом поточної ліквідності. Дуже низький показник термінової ліквідності свідчить про дуже велику вагу запасів в балансі компанії. Значна різниця між названими показниками наголошується головним чином в балансах комерційних компаній, де передбачається, що запаси швидко звертаються і володіють високою ліквідністю.

На підприємствах, діяльність яких має сезонний характер, також можуть бути крупні запаси, особливо до початку сезону продажу або  відразу ж після його закінчення. Проте протягом року ця сезонна "нерегулярність" вирівнюється. Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків; коефіцієнт покриття - для покупців і власників акцій і облігацій підприємства.

Коефіцієнти абсолютної ліквідності (Кл) обчислюється  як відношення  суми  найбільш ліквідних активів (грошових коштів) до поточних зобов’язань. Товарно-матеріальні запаси при розрахунках цього показника виключаються з оборотних активів так як їх не можна швидко перетворити в грошові кошти (1.3).

 

Кл        =                                                                                                        (1.3)

 

 

Це найбільш жорсткий критерій платоспроможності, що показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена негайно.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов’язання за рахунок наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статях балансу, як грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третього розділу балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов’язань входять заборгованість по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити банку, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі. Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів являються гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоздатність, платоспроможності покупців, форм розрахунків, тощо. Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного будівництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи.

Відповідно на три групи поділяються  і платіжні зобов’язання підприємства:

• заборгованість, строк оплати якої вже настав;
• заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;
• довгострокова заборгованість.

Оцінка рівня платоспроможності  проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності  оборотних засобів, тобто з врахуванням  часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери. Менш мобільними є засоби в розрахунках, готової продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати для перетворення їх в грошові засоби. Із врахуванням цього в економічній літературі визначають в основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів : грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності.

Поточна платоспроможність - це здібність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов’язань, але для цього необхідно грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деякі найбільш ліквідні засоби, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі. Цей показник характеризує як відношення мобільних засобів до короткострокової заборгованості. Він дає можливість встановити і якій крайності сума мобільних запасів покриває суму короткострокових зобов’язань, і тим самим підтверджує ступінь стійкості підприємства і здібність його швидко розрахуватися за свої короткострокові зобов’язання, тобто в значній мірі визначити платоспроможність підприємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття:

Позитивне значення свідчить про високу ступінь стійкості підприємства. Чим більше величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більше впевненість, що існуючі зобов’язання будуть погашені за рахунок існуючих активів. Багаторазове перевищення активів над короткостроковими зобов’язаннями дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний об’єм вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів, такий варіант формування оборотних засобів найбільш вдалий. З точки зору ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволіканні засобів в дебіторську заборгованість може бути пов’язано з не вмілим управлінням активами.

Для характеристики фінансової стійкості  підприємства важливо визначити  його готовність постійно (щоденно) виконувати свої фінансові зобов`язання з платежів, строк сплати яких настав. Міра такої готовності називається платоспроможністю. У фінансово-економічному аналізі показники платоспроможності мають дещо інше аналітичне навантаження, ніж показники ліквідності (повної або поточної): якщо ліквідність характеризує підприємство точки зору можливості розрахуватися за своїми зобов`язаннями за певних час за допомогою перетворення своїх активів на гроші, то під платоспроможністю розуміють здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними у платіжні засоби (наприклад, швидко ліквідні цінні папери). Рівень платоспроможності підприємства рекомендується визначати за формулою (1.4):