Менеджмент, як важлива складова сучасного підприємства

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………………………………………………………………………

1.Розвиток та історія менеджменту………………………………………………………………………………………………….

       1.1. Історичні передумови та причини виникнення менеджменту……………………………………….

       1.2. Етапи розвитку менеджменту…………………………………………………………………………………………….

       1.3.Розвиток менеджменту в Україні…………………………………………………………………………………………

2.Сутність та зміст менеджменту…………………………………………………………………………………………………….

       2.1.Загальні  поняття…………………………………………………………………………………………………………………..

       2.2.Задачі  та цілі управління…………………………………………………………………………………………………….

       2.3.Методи  і моделі управління……………………………………………………………………………………………..

       2.4.Види  і принципи менеджменту………………………………………………………………………………………….

       2.5. Необхідність та проблеми застосування менеджменту в Україні……………………………………

3. Сучасні технології менеджменту………………………………………………………………………………………………..

      3.1. Нові інформаційні технології управління………………………………………………………………………….

      3.2. Нова соціальна система управління………………………………………………………………………………….

      3.3. Значення технологій менеджменту……………………………………………………………………………………

Висновок…………………………………………………………………………………………………………………………………………..

Список використаної літератури……………………………………………………………………………………………………..

Додаток……………………………………………………………………………………………………………………………………………..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1. Менеджмент як один із напрямів управлінської діяльності визначився наприкінці XIX - на початку XX століття. Об'єктивна потреба в науці про менеджмент була зумовлена нагромадженням, розвитком концентрації та централізації капіталу і машинного виробництва на основі вільної конкуренції. На цьому ґрунті виникали великі підприємства, на яких працювали сотні, тисячі робітників. У зв'язку з цим виникли проблеми організації виробничого процесу, його планування, стимулювання працівників, забезпечення ефективного контролю, обліку тощо. Саме ці процеси зумовили необхідність дослідження закономірностей управління трудовими колективами, з'ясування управлінського впливу на діяльність підприємства, його працівників. У ході цих наукових досліджень були розроблені й обґрунтовані певні механізми та рекомендації, сформульовані перші принципи менеджменту.

 

Отже, історія розвитку менеджменту як науки - це в основному еволюційний  процес. Він зумовлений науково-технічним  прогресом, розвитком суспільно-виробничих відносин та продуктивних сил зростанням ролі людського чинника в управлінні суспільним виробництвом.

 

Менеджмент  як концентрація ринкового управління направлений на удосконалення управління діяльністю окремих суб'єктів господарювання.

 

Реалізація  менеджменту в практичній діяльності підприємств виступає як система  управління. Отже, менеджмент регулюється  законами ринкових відносин і направлений  на організацію управління діяльністю підприємства в ринковому середовищі, яке змінюється.

 

Крім  того, в сучасних джерелах з менеджменту  виділяють три наукових підходи  до управління:

 

1) процесний підхід;

 

2) системний підхід;

 

3) ситуаційний підхід.

 

Процесний підхід - розглядає управління як безперервну  серію взаємопов'язаних управлінських  функцій (процесів), кожна із яких складається  з серії взаємопов'язаних дій. За процесного підходу управління розглядається  як процес, тобто це не якась єдиночасова  дія, а серія безперервних взаємопов'язаних дій. Тому управління можна визначити  як процес планування, організації, мотивації, контролю, комунікації, ухвалення рішень та інших дій для досягнення загальної  мети організації і поставлених  перед нею завдань. Отже, процесний  підхід до управління організацією дає  можливість через управлінські функції  реагувати на зміни ситуації, що може бути використано в кризовій ситуації.

 

Системний підхід - розглядає керовану та керівну  підсистеми як цілісний комплекс взаємопов'язаних та об'єднаних спільною метою елементів, що дозволяє виявляти властивості організації  як системи, її внутрішні та зовнішні зв'язки. Тобто керований об'єкт  розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів (люди, технології, структура, завдання), орієнтованих на досягнення визначеного результату (мети). За цього  підходу управління розглядається  як спосіб мислення щодо організації  й управління. Спосіб мислення визначається особистими якостями і характеристиками управляючого теоретичними знаннями, практикою від методів спроб  і помилок до ухвалення вивірених  і зважених управлінських, рішень, результатом  яких є застосовування новітніх методів  і засобів науки управління з  використанням інформаційних систем, досвіду і знань.

 

Зі  сказаного вище зрозуміло, що спосіб мислення управлінця щодо організації  процесу управління залежить і формується за рахунок:

 

- отриманої інформації;

 

- якості її обробки;

 

- комплексу теоретичних знань,  професійної підготовленості;

 

- досвіду;

 

- особистих ділових якостей і  характеристик.

 

Ситуаційний підхід - означає методи, заходи незалежно  від конкретної ситуації. Під ситуацією  розуміється сукупність або конкретний набір обставин, які впливають  на функціонування організації у  певний період часу. За ситуаційного підходу  процес управління розглядається як комплекс принципів, методів, прийомів і правил, які застосовуються в  конкретній ситуації протягом певного  періоду часу.

 

Ситуаційний підхід концентрується на ситуаційних  відмінностях між організаціями  і всередині самих організацій. Методологію ситуаційного підходу  можна пояснити як чотирикроковий процес:

 

1. Керівник повинен працювати із  засобами професійного управління, які довели свою ефективність. Це означає досягнення процесу  управління, індивідуальної і групової  поведінки, системного аналізу  методів планування, контролю і  кількісних методів ухвалення  рішень.

 

2. Кожна з управлінських концепцій  і методик має свої сильні  і слабкі сторони, або порівняльні  характеристики у разі, коли вони  застосовуються до конкретної  ситуації. Керівник повинен уміти  передбачити ймовірні наслідки - як позитивні, так і негативні,  від застосування певної методики  або концепції. Наведемо простий  приклад. Пропозиція подвоїти  зарплату всім службовцям у  відповідь на додаткову роботу, ймовірно, викличе значне підвищення  мотивації на якийсь час. Але  порівнюючи приріст витрат з  отриманими вигодами, ми бачимо, що такий шлях може призвести  до банкрутства організації.

 

3. Керівник повинен уміти правильно  інтерпретувати ситуацію. Необхідно  безпомилково визначити, які чинники  є найбільш важливими в цій  ситуації і який вірогідний  наслідок може спричинити за  собою зміна однієї або декількох  змінних.

 

4. Керівник повинен уміти пов'язувати  конкретні прийоми, які викликали  б якнайменший негативний ефект  і мали б найменше недоліків,  з конкретними ситуаціями, тим  самим забезпечуючи досягнення  цілей організації найефективнішим  шляхом в умовах обставин, що  склалися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Менеджмент не з'явився раптово, він не є породженням науковців чи практиків у сфері управління. Менеджмент існує з тих пір, коли почали виникати ділові відносини між людьми, з'явилися перші організації, елементи виробничо-господарської діяльності.В міру зростання спільної діяльності та її ускладнення, поглиблення спеціалізації та кооперації праці, виникла необхідність виділення управління в якості окремого виду трудової діяльності людини на виробництві - управлінської.

Як  предмет науки менеджмент пройшов  певні етапи свого розвитку, які  в зарубіжній літературі отримали наступні назви: О домонополістичний етап (до 1900р.);

  етап "наукове управління підприємством" (з 1900р. до 1930р. в США);

  етап "адміністративно-бюрократичний  підхід" (з 1900р. до 1930р. в Англії,

Франції, Німеччині);

  етап "рух за гуманні стосунки" ( 1930-1950pp. в США);

сучасний  етап.

Домонополістичний етап. Цей етап співпадає з періодом домонополістичного капіталізму. У  цей час виробництво велося на дрібних підприємствах. Великі підприємства існували лише в державному та військовому  секторах. Управління дрібними підприємствами здійснювалося лише на основі практичного  досвіду кожного керівника. На державних  та військових підприємствах й організаціях переважав авторитарний стиль управління, який передбачав сувору субординацію керівників різних рівнів управління, чітке дотримання статутів тощо. Це було суто адміністративне управління, при якому чітко прослідковувалася  підвищена роль головного керівника  й використовувалися адміністративно-командні важелі. Таке управління було характерне й для церкви. Зрештою, структура  управління католицькою церквою  збереглася й до наших часів: папа (головний керівник), кардинали, архієпископи, єпископи й приходські священники.

Отже, для цього етапу розвитку менеджменту  характерним було:

* невелика чисельність керівників  середньої ланки;

* малочисельність керівників вищої  ланки;

* підвищена роль лідера;

* використання адміністративно-командних  важелів.

Етап "наукове управління підприємством". Даний етап отримав назву "наукового  менеджменту", оскільки співпав з  масштабними науковими дослідженнями  управління підприємствами. Родоначальниками цих досліджень були Фредерік Тейлор (1856-1915 pp.), Френк Гілбрейт (1878-1924 pp.) і  Лілія Гілбрейт (1878-1972 pp.), ГенріГант (1816-1910 pp.). Якщо коротко викласти зміст  тейлоризму, то в ньому все зведено  до того, щоб синхронізувати, з'єднати в єдине ціле працю людини й  машини, створити своєрідний механізм "людина- машина".

Тейлор  і Гілбрейти, які починали свою кар'єру  робітниками, займалися спостереженнями, замірами й аналізом операцій ручної праці, стимулюванням трудового  внеску, нормуванням праці тощо. Подружжя Гілбрейт детально вивчало  трудові рухи, систематизувало їх і спрощувало. Так, вивчаючи прийоми  кладки цегли, Ф.Гілбрейт скоротив кількість  рухів та сконструював спеціальні пристрої і в результаті робітник став укладати за годину 350 цеглин замість 120.

Тейлором  були сформовані 4 основних принципи наукового  управління працею:

> заміна грубопрактичиих методів  праці глибоконауковими (вивчення  траєкторії

рухів, організація робочих місць та інше);

> відбір і навчання робітників (інструктажі, напрацювання навиків  і їх закріплення);

> налагодження співробітництва;

> чітке розмежування функцій між  адміністрацією і робітниками.

Тейлор  описав особливості трудових процесів на ряді промислових підприємств  і прийшов до висновку, що основна  причина низької продуктивності праці прихована в недосконалості системи стимулювання робітників. Тому перше, з чого він почав - це розробив систему матеріальних стимулів,"прогресивну" систему оплати. Винагороду Тейлор уявляв не лише у грошовому виразі. Він радив підприємцям іти  на поступки робітникам, оскільки це також  нагорода (їдальні, дитячі садки, вечірні  курси і т.д.). Тейлор довів: якщо ввести відповідні вдосконалення в трудовий процес і зацікавити робітника, то за відведений час він зробить у 3-4 рази більше, ніж при звичайному порядку роботи.

 

1.3. Менеджмент – це наука, яка спирається на об’єктивні закони та закономірності, чіткі правила й технології. З іншого боку, менеджмент має справу з людськими спільнотами, які суттєво відрізняються одна від одної звичками, традиціями, життєвими цінностями, інститутами, рівнем освіти, суспільною мораллю тощо. За допомогою менеджменту людське суспільство з хаотичного перетворюється на високоорганізоване й ефективне. Тому при переході від теорії менеджменту до практики необхідно застосовувати такі моделі, які відповідають місцевим умовам.

 

Безліч  економічних та соціальних проблем  стали для України дуже гострими через нестачу високопрофесійних, а водночас патріотично налаштованих кадрів. Українському менеджменту буде важко зробити суттєвий крок уперед. Для цього нам необхідно опанувати  сучасні методи менеджменту, сприйняти  цінності правила і етичні норми, чинні у цивілізованому світі, зберігаючи та використовуючи при цьому національні  моральні надбання, отримані через  релігію та історичну культуру.

 

  Нові умови господарювання вимагають  нових підходів до управління, тому має особливе значення  огляд докорінних змін, які відбуваються  у сфері управління, оскільки  триває зміна соціально-економічної  системи. Постає необхідність  рішуче ламати стереотипи мислення, які склалися протягом тривалого  часу [8].

 

Першою  з проблем українського менеджменту  є самозакоханість, тобто більшість  керівників впевнені, що тільки вони знають, як чинити правильно, і абсолютно  не погоджуються з чужою думкою.