Оцінка зовнішнього і внутрішнього середовищя металургійної галузі ( на прикладі ПАТ ” ДМКД ” )

 

 

Основну частку (42 %) українського експорту металів у 2010 р. складали: чавун переробний у чушках, зливки, напівфабрикати з нелегованої сталі, феросплави, відходи та брухт чорних металів. Практично була відсутня номенклатура експорту високотехнологічної металопродукції: продуктів прямого відновлення залізних руд, листів плакованих з гальванічним покриттям та електролітичним оцинкуванням, прокату плаского з корозійностійкої нержавіючої сталі. По багатьох видах високотехнологічної металопродукції імпорт в десятки разів перевищує експортні поставки. 

В умовах фінансової кризи інвестування процесів модернізації та технічного переоснащення металургійних  підприємств різко скоротилося: річний обсяг інвестицій в основний капітал в 2009 р. порівняно з 2007 р зменшився на 41 %, а прямих іноземних інвестицій – майже в 3,5 разу (табл.1. 6). 

Таблиця 1.6

Інвестування металургійної  галузі 

	Річні обсяги інвестицій в основний капітал, млн грн**				Річні обсяги прямих іноземних інвестицій, млн дол. США***
	2007	2008	2009	2010	2007	2008	2009	2010
Металургійне виробництво  та виробництво готових металевих  виробів	11234	10503	6683	2968*	156,2	-240,2	44,7	383,3
Промисловість (довідково)	64341	76618	57658	35469*	1893	48,5	969,3	766,2

 

На сьогодні підприємства галузі не готові йти на глобальні  заходи щодо реконструкції і реорганізації  виробництва, а залучені інвестиції переважно спрямовуються на завершення раніше початих проектів і здійснення короткострокових високорентабельних заходів. Найбільш прийнятними джерелами  фінансування при реалізації проектів модернізації залишаються власні кошти  підприємств і позичкові кошти.

Висока енергоємність  виробництва пояснюється неефективним споживанням паливно-енергетичних ресурсів, що спонукає додатково витрачати понад 8,5 млрд куб. м природного газу і збільшує залежність галузі від імпорту енергоресурсів. Надвисокі витрати енергоносіїв призводять до зниження конкурентоспроможності української металопродукції. Енергоємність виробництва чавуну на українських металургійних підприємствах на 30 % вища, ніж на провідних підприємствах світу. Такий стан склався внаслідок недостатнього використання нових технологій, зокрема спалювання пиловугільного палива (ПВП) у доменних печах. У середньому витрати ПВП в Україні складають 16,9 кг/т на виробництво чавуну, тоді як в ЄС – 104 кг/т, у Китаї – 120 кг/т (табл. 1.7). 

Таблиця 1.7

Питомі витрати  енергоресурсів на виробництво чавуну 

Показники витрат	ЄС	Китай	Україна
1.Енергоресурси,  кг у. п./т	483,4	477,4	637,8
у т.ч.
кокс, кг/т	383	398	503,8
природний газ, м3/т	–	–	82,2
пиловугільне паливо, кг/т	104	120	16,9
2. Кисень, м3/т	62,3	63,9	81,5

 

 

Значна частка енергоресурсів, що споживаються при виробництві  чавуну в Україні, припадає на природний  газ (щорічно майже 3,0 млрд м³), тоді як у провідних країнах світу природний газ при його плавленні практично не використовується. Особливо енергоємним є мартенівське виробництво сталі; витрати енергоресурсів при цьому майже у 5 разів (а природного газу в 15 разів) більші, ніж при конвертерному виробництві сталі.

В Україні панують  застарілі технології виплавки сталі (в мартенах виплавляється 41 %, конвертерах - 55 % і лише 4 % сталі виплавляється у електросталеплавильних печах). Практично не застосовуються на українських підприємствах прогресивне електронно-променеве плавлення сталі та методи прямого відновлення залізних руд, які належать до п’ятого технологічного укладу. Використання безперервного литва заготівок в Україні складає лише 40 % загального обсягу виробництва прокату, тоді як у РФ – майже дві третини, а у Німеччині – 98 %.

Мартенівський спосіб виробництва сталі ліквідований у всіх розвинутих країнах світу  ще в 1980-1990-их рр., а в Китаї – у 2003 р. На сьогодні такий спосіб є малоефективним як з економічної, так і з екологічної точки зору. На 2010 р. частка мартенівської сталі становить лише 3,6 % світового виробництва сталі та припадає в основному на Росію (40 %) і Україну (46 %), тобто ці дві країни в сукупності виробляють 86 % світового обсягу мартенівської сталі.

Низький рівень кооперації у гірничо-металургійному комплексі  не дозволяє налагодити раціональні  канали ресурсного забезпечення металургійних  підприємств і створити повні  технологічні цикли виробництва . На сьогодні більшість металургійних  та гірничо-збагачувальних комбінатів, вугільних шахт, коксохімічних підприємств, трубних заводів розпорошені серед окремих власників і не мають тісних виробничих зв’язків.

В Україні відсутня цілісна система підтримки експорту, недостатнім є захист інтересів  експортерів на зовнішніх ринках, нерозвинений механізм експортного  кредитування, зберігаються суттєві  проблеми з відшкодуванням ПДВ.

На перспективи  експорту металургійної продукції  впливає становище в країнах-торговельних партнерах:

- витіснення національних  експортерів зі світових ринків  металу через запровадження іншими  країнами дискримінаційних квот  по відношенню до України;

- можливе послаблення  позицій України на ринках  країн Африки та Середнього  Сходу у зв’язку з політичною  нестабільністю (будівельні проекти  у цих регіонах зараз заблоковані)  та майбутнім можливим перерозподілом  сфер політичного впливу, що призведе  до скорочення експорту українських  поставок металопродукції.

Проведений аналіз свідчить про значні проблеми, нагромаджені у металургійній галузі України. Для реформування вітчизняної металургійної  галузі необхідно створити умови для ефективного використання наукового потенціалу та підвищення ролі держави у реалізації інвестиційно-інноваційної моделі розвитку галузі. Пріоритетами реформ мають бути зменшення енергоємності виробництва, збільшення попиту на внутрішньому ринку на вітчизняну продукцію металургійної галузі, стимулювання експорту, забезпечення конкурентоспроможності металургійної продукції.

Зменшенню енергоємності металургійного виробництва  сприятиме:

- оптимізація кількості  та змісту державних цільових  і бюджетних програм фінансування  науково-технічних робіт, що спрямовані  на розроблення та впровадження  у металургії матеріало-, енерго- та ресурсозберігаючих технологій  та устаткування;

- актуалізація Програми  енергоефективності та енергозбереження  на період до 2017 р., спрямованої на модернізацію та зниження енергоємності виробництва металопродукції за рахунок розробки та впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій та устаткування;

- підтримка енергозберігаючих  проектів у металургії шляхом  використання передбачених податкових  пільг при закупівлі сучасного  енергозберігаючого обладнання; укладання  угод щодо отримання податкового  кредиту на частину прибутку, що спрямовується на інвестування  енергозберігаючих технологій; відкриття  спеціальних кредитних ліній  у вітчизняних банках для фінансування  реконструкції та модернізації  металургійного обладнання.

Збільшення  попиту на внутрішньому ринку на вітчизняну продукцію металургійної галузі можливе за рахунок:

- стимулювання виробництва  у галузях економіки, які формують  попит на металопродукцію, зокрема  машинобудівного комплексу, за  рахунок реалізації норм Податкового  Кодексу (ст. 158) щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємств (на 50 %), отриманого від здійснення енергоефективних заходів та реалізації енергоефективних проектів підприємств, що включені до Державного реєстру підприємств, установ, організацій, які здійснюють розроблення, впровадження та використання енергоефективних заходів та енергоефективних проектів;

- створення умов  для фінансової санації збиткових  промислових підприємств і забезпечення  таким чином повноцінного споживання  вітчизняної металопродукції в  процесі їх модернізації і  поступового нарощування виробництва;

- переважного забезпечення  вітчизняною металопродукцією будівництва  стратегічних інфраструктурних  проектів (споруд для «Євро-2012», мостів, залізниць, метрополітенів, модернізації комунальної інфраструктури), що інвестуються за рахунок коштів центрального та місцевих бюджетів;

- поступовому нарощуванню  обсягів будівництва шляхом реформування  дозвільних процедур згідно Закону  України «Про регулювання містобудівної  діяльності», а також за рахунок  реалізації Національних проектів  «Доступне житло», «Дунайський коридор» (що, зокрема, включає будівництво  залізниці Ізмаїл – Рені і  автобану Одеса - Рені) та ін.

Підвищення  конкурентоспроможності металургійної  галузі вимагає технологічного оновлення  та оптимізації структури продукції  за рахунок наступних заходів:

- розробки та  впровадження ефективного механізму  контролю за виконанням інвестиційних  та соціальних зобов’язань на  приватизованих об’єктах, в тому  числі завдань щодо структурної  модернізації, підвищення продуктивності  праці, забезпечення конкурентоспроможності  продукції, соціальних гарантій; опрацювання механізму повернення  майна в державну власність  у разі невиконання приватизаційної  угоди;

- прискорення розробки  та затвердження «Програми інвестиційно-інноваційної діяльності на 2011 р. і на період до 2015 р.»[9], проект якої передбачає реконструкцію підприємств металургійної галузі, зокрема Відкритих акціонерних товариств «Запоріжсталь», «Азовсталь» та «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», на суму близько 1 млрд дол. США у 2011-2012 рр. за рахунок власних коштів суб’єктів господарювання, залучених коштів, у т. ч. коштів державних і недержавних банків, міжнародних фінансових організацій;

- прийняття Закону  України «Про підвищення конкурентоспроможності  підприємств гірничо-металургійного  та хімічного комплексів» (Проект  Закону від 7.06.2010 р., реєстр. № 6492), яким, зокрема, передбачено, що підприємства гірничо-металургійного і хімічного комплексів мають право на залучення кредитних ресурсів під державні гарантії;

- створення сприятливих  умов для залучення іноземних  інвестицій, зокрема за рахунок  інформування ділових кіл країн-партнерів  про можливості інвестування  в промисловість України, забезпечення  прозорості у системі стягування  податків, спрощення реєстраційних  процедур тощо;

- поширення на  металургійний комплекс режиму  автоматичного відшкодування ПДВ  за умов приведення показників  металургійних підприємств до  критеріїв, визначених процедурою  режиму автоматичного відшкодування  (дотримання визначеного рівня  заробітної плати та рівня  заборгованості по податках);

- сприяння вертикальній  інтеграції у металургійному  комплексі за рахунок організаційного  кооперування (поширення досвіду  Метінвест Холдингу, «Індустріального союзу Донбасу»). 

Стимулювання  експорту вітчизняної металопродукції  має включати:

- прийняття Закону  України «Про систему державної  підтримки експорту товарів (робіт,  послуг) українського походження»  (Проект Закону від 03.03.2009 р., реєстр. № 4145), який містить положення щодо надання експортних кредитів українським експортерам для здійснення експортних операцій, а також українським виробникам на стадії виробничого циклу для забезпечення виробництва продукції згідно з укладеними зовнішньоекономічними договорами, іноземним покупцям під зобов’язання закупівлі ними українських товарів; норми щодо страхування та перестрахування експортних кредитів, наданих українському експортеру банками-кредиторами, від комерційних та некомерційних ризиків для забезпечення відшкодування у разі невиконання іноземним покупцем зобов’язань за зовнішньоекономічним договором та ін.

- використання можливостей  нарощування експорту вітчизняної  металопродукції до країн, де  раніше попит задовольняли японські  металовиробники (до землетрусу  у березні 2011 р.), а саме - до Індонезії, Філіппін, Малайзії, Таїланду, В’єтнаму. За оцінками BG Capital, Україна при активізації міжнародної торгівлі здатна додатково до прогнозованих на 2011 р. поставок на рівні 3,8 млн тон поставляти ще 1,2-1,5 млн тон сталі;

- підвищення ролі  відділів з економічних питань  у складі дипломатичних представництв  України за кордоном у проведенні  антидемпінгових розслідувань та  введення симетричних тарифних  бар’єрів для імпорту з тих  країн, які блокують доступ  української металопродукції на  свої ринки. 

 

1.2. Оцінка ринків  ресурсів металургійної галузі

Україна має досить сприятливі природні передумови для  виплавки чорних металів. Так, наприклад, загальні запаси залізних руд України  становлять 27,4 млрд тонн, що становить 22% розвіданих запасів у країнах  СНД (світовий запас залізних руд  становить 160 млрд тонн). Вони представлені головним чином докембрійськими  залізистими кварцитами, де містяться  магнетит, гематит та інші мінерали, які, власне, становлять сировину для  чорної металургії України, та бурими залізняками осадового походження. За вмістом чистого металу розрізняють  багаті (більше 60% заліза) та бідні (35-40% заліза) залізні руди. Потенційні можливості нарощування розвіданих запасів  визначаються значними прогнозними  ресурсами, які складають за даними ДГП “Геопрогноз” 30 млрд тонн (Л. Галецький, Л. Богай).