Оцінка зовнішнього і внутрішнього середовищя металургійної галузі ( на прикладі ПАТ ” ДМКД ” )

Основна маса залізних руд у нашій країні зосереджена  у 48 родовищах, сконцентрованих у  Криворізько-Кременчузькому і Білозерсько-Конському  басейні на сході Криму та у  Приазовському залізорудному басейні (Гуляйпільське, Базавлуцьке та інші родовища). Крім того, високоякісні залізні  руди відкриті у чисельних окремих  родовищах:

1. Вовчанському (північ Харківської обл, у межах південного схилу Воронезького кристалічного масиву, де ці руди, очевидно, повязані з Курською магнітною аномалією);
2. Матуському (Донецька обл) та інших.

Виявлені родовища залізної руди у Закарпатті та у  верхів’ї річки Прут. Сьогодні ці руди не становлять господарського інтересу через низький вміст заліза (від 4 до 16%) та незначні запаси окремих родовищ.

Розглянемо більш  детально основні райони залягання  залізних руд.

Криворізько-Кременчуцький  залізорудний басейн. Окремими авторами розглядається як два окремих родовища, тому що Криворіжжя було досліджене, почало експлуатуватись ще з 1877р., коли Кременчуцька частина басейну – з 1924-1928рр. Проте за геологічними та структурними особливостями це є єдиний рудоносний масив, що вузькою (2-7км) меридіанальною смугою простягнувся більш як на 100 км. Площа басейну становить 300 км², загальні запаси – 27,1 млрд тонн (83% загальнодержавних), а промислові запаси – 24 млрд тонн. Тут є всього 26 родовищ. Багаті руди добуваються шахтним методом, а бідні руди – здебільшого відкритим способом (10 кар’єрів та 5 збагачувальних комбінатів). Зокрема, 75% залізної руди Кривбасу видобувається відкритим способом. Крім багатих залізних руд із вмістом заліза 50-67%, тут освоюються великі запаси порівняно бідних руд і залізистих кварцитів із вмістом заліза 28-35%. Їх збагачують на Південному Криворізькому, Центральному, Північному, Інгулецькому гірничозбагачувальних комбінатах. Збагачена залізна руда перетворюється на концентрат із вмістом заліза близько 62% і надходить на агломераційні фабрики, а з них у домни. Понад 30 млн т збагаченої залізної руди поставляється на металургійні заводи європейської частини Росії, Словаччини, Угорщини, Польщі.

Білозерсько-Конський залізорудний басейн, що майже паралельно субмередіальною смугою простягнувся на 45 км. Загальні запаси – 1,4-1,7 млрд тонн, прмислові запаси – 0,7 млрд тонн. Тут 60% багатих руд. Відкритий у 1955р.

Керченський залізорудний басейн посідає особливе місце серед основних залізорудних осередків України (його запаси становлять 1,4 млрд т руди). Тут концентруються переважно так звані коричневі руди осадового походження. Вони мають порівняно невисокий вміст чистого металу (30-40%), до того ж забруднені значним вмістом фосфору (до 1%) та миш’яку. Проте тут неглибоке залягання рудних пластів, можливість з відходів (фосфатних шлаків) виготовляти добрива тощо. На Керченський залізорудний басейн припадає 4,2% загального видобутку руди України. Основні споживачі керченських залізних руд – металургійні заводи Маріуполя.

 
Рис.1. 3. Концентація загальних запасів залізної руди по основних басейнах та   залізорудних районах.

Рис.1.4.Розподіл запасів залізної руди за типапами родовищ

         В Україні є сприятливі умови для освоєння прогнозних запасів залізних руд (понад 20 млрд тонн) – здебільшого залізистих кварцитів у Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Кіровоградській, Одеській, Вінницькій областях.

Загальні запаси марганцевих руд складають 3,5 млрд тонн, з них 2,5 млрд тонн – промислові. За їх запасами Україна посідає 2 місце  в світі, після ПАР, забезпечуючи 32% світового виробництва марганцевих  сплавів. (Особливе значення мають саме осадові марганцеві руди, що формувалися  завдяки хімічним процесам.) Щорічний видобуток марганцевих руд – 16-17 млн тонн (85-98% припадає на легкозбагачувальні оксидні руди). Однак, як показують  новіші оцінки ДГП “Геопрогноз”, загальні запаси таких руд швидко вичерпуються (їх вистачить приблизно на 20 років).

Марганцеворудною  базою чорної металургії України  є Придніпровський марганцеворудний басейн. Він склався з 3 великих  районів: Нікопольського, Інгулецько-Дніпровського  та Великотокмацького (зосереджує основні  промислові запаси України – 1,4 млрд тонн). Марганцеві руди залягають горизонтальними  пластами на глибинах від 15 до 170 м, що дозволяє вести розробку як відкритим (2/5), так  і шахтним способами, і містять  від 27 до 33% чистого металу. На збагачувальних комбінатах вміст марганцю в руді доводять майже до 50-60%.

У Токмакському районі Запорізької області освоюються родовища марганцевої руди, споруджений  найбільший в Україні Таврійський  гірничозбагачувальний комбінат.

Перспективним є  й Інгулецьке родовище на Дніпропетровщині, загальні запаси якого становлять 500-600 млн тонн зі вмістом марганцю 8-33%.

Рис. 1.5. Розподіл запасів марганцевої руди за типами рудовищ

            Марганцеву руду Україна постачає металургійним підприємствам Росії та ряду європейських держав.

Україна, на жаль, має  незначні запаси хромітових руд, які  не мають по суті промислового значення та імпортуються із Китаю і Казахстану.

У Донбасі є досить значні запаси коксівного вугілля. Завдяки  цьому у металургійних центрах  Донбасу й Придніпров’я, де розміщені  великі коксохімічні комбінати (Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Стаханов, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ), виробляється кокс, який використовується як технічне паливо для виплавлення  чавуну, і коксівний газ, що є висококалорійним паливом для металургійних агрегатів. Проте понад половину коксу дають  коксокомбінати Донбасу, де зосереджено 13 з 18 коксохімічних комбінатів, оскільки розміщення коксохімічних комбінатів здебільшого привязане до коксівного вугілля.

Флюси і вогнетривкі  глини також є складовою частиною металургійного галузевого комплексу. Вогнетривкі глини видобувають  у Новоросійському і Веселинівському  родовищах (Донецька обл.), високоякісні флюсові вапняки, формовочний пісок  і долоніти – у Донецькій (Докучаєвську, Комсомольську, Первомайську), Дніпропетровській  областях і автономній республіці Крим. Вогнетривкі матеріали є основою  виробництва вогнетривної цегли, будівництва  домн. Флюси використовуються для  виплавлення металу і вилучення  шкідливих сполук з залізної руди. Щорічні потреби чорної металургії України у флюсах і вогнетривких глинах становлять кілька мільйонів  тонн. Потужні заводи вогнетривких глин розміщені в Донбасі і  Придніпров’ї.

Україна має величезні  запаси каоліну, найбільші родовища якого розвідані у Дніпропетровській (Просянівське), Вінницькій (Глуховецьке), Донецькій (Володимирське) та Черкаській (Новосемизьке) областях.

Наочно побачити розміщення деяких видів сировини для  чорної металургії можна з наступної  карти:

1.3. Оцінка кадрових  ресурсів металургійної галузі

 

Виробництво кожної країни і кожної галузі залежить від ряду чинників. Одним з найважливіших  чинників, що впливають на рівень продуктивності праці, а, отже, і ефективності виробництва, є кадри підприємства. Кадри - найцінніша і важлива частина продуктивних сил суспільства. В цілому ефективність бізнесу залежить від кваліфікації службовців, їх розстановки і використовування, що впливає на об'єм і темпи приросту продукції, що виробляється, використовування матеріально-технічних засобів. Ефективність використовування кадрів прямим чином пов'язана із зміною показника продуктивності праці. Зростання цього показника є найважливішою умовою розвитку продуктивних сил країни і головним джерелом зростання національного доходу.

Потенційних працівників  металургійної галузі у Дніпродзержинську навчає :

• ДГТУ
• Дніпродзержинський енергетичний технікум
• Металлургійний колледж
• Індустріальний технікум
• Хіміко – технологічний  технікум  ДГТУ
• ПТУ №15
• Дніпродзержинське вище професійне училищє ( ПУ – 22)
• Професійно – технічне училищє  № 24
• Професійно – технічне училищє  № 26

Випускники цих навчальних закладів у майбутньому стануть  працівниками ПАТ “ДМКД” і внесуть великий вклад в м. Дніпродзержинськ.

 

1.4 Оцінка залучення  інвестицій металургійними підприємствами

В умовах фінансової кризи  інвестування процесів модернізації та технічного переоснащення металургійних  підприємств різко скоротилося: річний обсяг інвестицій в основний капітал в 2010 р. порівняно з 2007 р., зменшився на 41 %, а прямих іноземних  інвестицій - майже в 3,5 разу.

Таблиця 1. 8

Інвестування металургійної  галузі 

	Річні обсяги інвестицій в основний капітал, млн. грн				Річні обсяги прямих іноземних інвестицій, млн. дол. США
	2007	2008	2009	2010	2007	2008	2009	2010
Металургійне  виробництво та виробництво готових  металевих виробів	11234	10503	6683	2968	156,2	-240,2	44,7	383,3
Промисловість (довідково)	64341	76618	57658	35469	1893	48,5	969,3	766,2

 

На сьогодні підприємства галузі не готові йти на глобальні заходи щодо реконструкції і реорганізації  виробництва, а залучені інвестиції переважно спрямовуються на завершення раніше початих проектів і здійснення короткострокових високорентабельних заходів. Найбільш прийнятними джерелами фінансування при реалізації проектів модернізації залишаються власні кошти підприємств і позичкові кошти.

Висока енергоємність виробництва  пояснюється неефективним споживанням  паливно-енергетичних ресурсів, що спонукає додатково витрачати понад 8,5 млрд. куб. м природного газу і збільшує залежність галузі від імпорту енергоресурсів. Надвисокі витрати енергоносіїв призводять до зниження конкурентоспроможності української металопродукції. Енергоємність  виробництва чавуну на українських  металургійних підприємствах на 30 % вища, ніж на провідних підприємствах світу. Такий стан склався внаслідок недостатнього використання нових технологій, зокрема спалювання пиловугільного палива (ПВП) у доменних печах. У середньому витрати ПВП в Україні складають 16,9 кг/т на виробництво чавуну, тоді як в ЄС - 104 кг/т, у Китаї - 120 кг/т. 

Значна частка енергоресурсів, що споживаються при виробництві чавуну в Україні, припадає на природний  газ (щорічно майже 3,0 млрд. м³), тоді як у провідних країнах світу природний газ при його плавленні практично не використовується. Особливо енергоємним є мартенівське виробництво сталі; витрати енергоресурсів при цьому майже у 5 разів (а природного газу в 15 разів) більші, ніж при конвертерному виробництві сталі.

В Україні панують застарілі  технології виплавки сталі (в мартенах виплавляється 41 %, конвертерах - 55 % і лише 4 % сталі виплавляється у електросталеплавильних печах). Практично не застосовуються на українських підприємствах прогресивне електронно-променеве плавлення сталі та методи прямого відновлення залізних руд, які належать до п'ятого технологічного укладу. Використання безперервного литва заготівок в Україні складає лише 40 % загального обсягу виробництва прокату, тоді як у РФ - майже дві третини, а у Німеччині - 98 %.

Мартенівський спосіб виробництва  сталі ліквідований у всіх розвинутих країнах світу ще в 1980-1990-их рр., а в Китаї - у 2003 р. На сьогодні такий спосіб є малоефективним як з економічної, так і з екологічної точки зору. На 2010 р. частка мартенівської сталі становить лише 3,6 % світового виробництва сталі та припадає в основному на Росію (40 %) і Україну (46 %), тобто ці дві країни в сукупності виробляють 86 % світового обсягу мартенівської сталі. 

Низький рівень кооперації у гірничо-металургійному комплексі не дозволяє налагодити раціональні  канали ресурсного забезпечення металургійних  підприємств і створити повні  технологічні цикли виробництва. На сьогодні більшість металургійних та гірничо-збагачувальних комбінатів, вугільних шахт, коксохімічних підприємств, трубних заводів розпорошені серед окремих власників і не мають тісних виробничих зв'язків. 

В Україні відсутня цілісна система  підтримки експорту, недостатнім  є захист інтересів експортерів  на зовнішніх ринках, нерозвинений механізм експортного кредитування, зберігаються суттєві проблеми з  відшкодуванням ПДВ. 

На перспективи експорту металургійної  продукції впливає становище  в країнах-торговельних партнерах:

- витіснення національних експортерів  зі світових ринків металу  через запровадження іншими країнами  дискримінаційних квот по відношенню  до України;

- можливе послаблення позицій  України на ринках країн Африки  та Середнього Сходу у зв'язку  з політичною нестабільністю (будівельні  проекти у цих регіонах зараз  заблоковані) та майбутнім можливим  перерозподілом сфер політичного  впливу, що призведе до скорочення  експорту українських поставок  металопродукції.