Оцінка зовнішнього і внутрішнього середовищя металургійної галузі ( на прикладі ПАТ ” ДМКД ” )

Сучасні умови економічного розвитку вимагають проведення активної політики для залучення прямих іноземних інвестицій. В Україні створена законодавча база у сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка поступово удосконалюється з метою досягнення більшого притоку іноземних інвестицій і підвищення ефективності їх використання.

Проте, не дивлячись на створену певну  законодавчу базу, інституційну інфраструктуру, привабливість економічного потенціалу України (порівняно багаті природні ресурси, вигідне географічне розташування, наявність кваліфікованих "дешевих" робочих кадрів, досягнення в наукових дослідженнях, значну ємність внутрішнього ринку) надходження іноземних інвестицій до України залишаються незначними. В порівнянні з країнами Східної Європи іноземні інвестиції, які надходять в економіку України, в 3-7 разів менші.

Найпривабливішими для інвесторів країнами на сьогодні є Китай, Індія, США, Росія, Бразилія і В'єтнам. Україна  знаходиться на 18-м місці. При  цьому за даними Держкомстату найбільш прийнятними галузями інвестування є ті, які здійснюють стабільну  фінансову діяльність, - на 951,4 млн. дол., операції з нерухомістю, орендою, інжиніринг і надання послуг підприємцям  на - 318 млн. дол., торгівлю, ремонт автомобілів  побутових виробів, предметів особистого споживання - на 394,8 млн. дол., а також  на підприємствах промисловості - на 817,7 млн. дол., у тому числі що переробляє - на 759,8 млн. дол. Серед галузей переробної промисловості найбільше виросли  об'єми прямих іноземних інвестицій в хімічну і нафтохімічну промисловість - на 231 млн. дол.

В першу чергу терміново потрібні короткострокові і довгострокові  заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності металургійного сектора, структурної  перебудови усієї галузі. Потрібне вливання  фінансів  в  інвестиції.

Джерелами фінансування інвестиційної  діяльності можуть служити:

-  власні фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви інвестора, які включають первинні внески засновників і частину грошових коштів, отриманих в результаті господарської діяльності;

-    позикові фінансові кошти - банківський кредит, інвестиційний податковий кредит, бюджетний кредит і інші засоби;

-    залучені фінансові кошти, що отримують від продажу акцій, пайових і інших внесків юридичних осіб і працівників фірми;

-    грошові кошти, що поступають в порядку перерозподілу з централізованих інвестиційних фондів, концернів, асоціацій і інших об'єднань підприємств;

- інвестиційні  асигнування  з  державних  бюджетів,  місцевих бюджетів і відповідних позабюджетних фондів;

-  засоби    іноземних    інвесторів    що    надаються    у   формі фінансового   або   іншої   участі   в   статутному   капіталі   спільних підприємств.

До моменту початку кризи  процес технологічного переоснащення  металургійних підприємств набув  позитивної тенденції. Під програми технічного розвитку були узяті багатомільйонні  кредити. Спільно із зарубіжними  партнерами виконані глобальні проекти  технічної і технологічної модернізації виробництв, підготовлені будівельні майданчики, замовлено і куплено  технологічне устаткування, запущено будівництво нових цехів, початий  монтаж устаткування, пуско-налагоджувальні  роботи і так далі. Ці роботи на кожному  заводі знаходяться на різній стадії готовності, але деякі з них, підприємства вимушені припинити, при цьому кожне  підприємство брало на себе реальні  фінансові зобов'язання перед іноземними партнерами і кредиторами - з конкретними  термінами виконання.

В умовах кризи виконання цих  фінансових зобов'язань стало практично  неможливим, оскільки підприємства з  прибуткових перейшли в розряд збиткових. Найбільшими небезпеками для  більшості іноземних інвесторів, які хочуть інвестувати в Україну, на даний момент є високий рівень корупції, непряме субсидування, слабка законодавча захищеність прав власності, макроекономічна нестабільність, і ненадійна фінансова система.

Що ж стосується державної підтримки  металургійної галузі, то тут усе  набагато складніше. Державної підтримки  немає, не дивлячись на те, що вона була обіцяна. Крім того, пільги які поширювалися на металургійну галузь нині скасовані.

Що ж стосується державної підтримки  металургійної галузі, то тут усе  набагато складніше. Державної підтримки  немає, не дивлячись на те, що вона була обіцяна. Крім того, пільги які поширювалися на металургійну галузь нині скасовані.

Але попри всі складнощі, деякі  українські металургійні підприємства продовжують реконструкцію свого  виробництва. Зокрема, ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", контрольований корпорацією "Індустріальний союз Донбасу",  продовжує реалізацію програми подальшої реконструкції підприємства. Згідно річному звіту підприємства, фінансування інвестиційної програми розвитку підприємства за 2010 рік складало 101,865 млн. грн. Ці кошти були витрачені на будівництво конверторного цеху (20,161 млн. грн.), ділянку випалення вапняку (4,558 млн. грн.), будівництво кисневих блоків №7,8 (7,552 млн. грн.), придбання устаткування для доменної печі №2 (42,499 млн. грн.), комплекс підготовки та подачі в доменні печі пиловугільного палива (3,299 млн. грн.), та ін.

Крім того, в попередніх планах реконструкції - введення в експлуатацію доменної печі №4 до середини 2012 року, що дозволить наростити виплавку сталі до 440 тис. тон/міс. В кінці 2013 року планується побудувати ще одну установку  позапічної обробки сталі "піч-ковш" і сортову машину безперервного  лиття заготівки (МНЛЗ) в додаток  тим двом, що існують на підприємстві.

В планах підприємства - будівництво  нової доменної печі №2 для забезпеченням  чавуном сталеплавильного виробництва. Піч проектується за новою технологією  компанії Danieli Corus (Нідерланди) обсягом 4445 куб.м. Було розпочато земляні  роботи під фундамент печі, однак  через кризу, будівництво ДП-2 тимчасово  законсервовано. Виробництво чавуну із запуском ДП-2 збільшиться на 9500 тонн на добу та складе з урахуванням  роботи печей, які вже існують, приблизно 24 тис. тонн на добу.  

Для зниження споживання коксу та підвищення енергоефективності й продуктивності доменних печей (як тих що існують, так  і тих що будуються), здійснюється проект виготовлення та вдування пиловугільного палива за допомогою систем розподілу  та інжекції його в фурми доменних печей. Проект реалізується за участю компанії Kittner (Німеччина), з поетапним  введенням.

Окрім цього, в комплексі реконструкції  доменного цеху, передбачена установка  шести електроповітродувок виробництва Man-turbo (Німеччина), для подачі холодного  повітря збагаченого киснем на повітрозігрівачі доменних печей. З метою покриття дефіциту доменного виробництва  в шихті, а також враховуючи фізичний і моральний знос устаткування існуючої аглофабрики, планується будівництво  нового аглоцеху у складі двох агломашин, із сумарним виробництвом 5,5 млн. тонн/рік  та корисною площиною 384 м² у кожної агломашини.

Проект аглофабрики реалізується за технологією компанії SIEMENS-VAI. При  роботі нової аглофабрики, виробництво  агломерату складе 11 млн. тонн/рік., що покриває потребу доменного виробництва  в шихті і значно знизить використання окатишів, що купуються.

Для можливості стабільної роботи залізничного транспорту, при збільшенні в два  рази потреби в сировинних матеріалах,  ведеться реконструкція транспортних доріг і магістралей. Планується також подальша реконструкція прокатного виробництва. За сприяння компанії SIEMENS-VAI, намічена реконструкція крупносортового стану 600. Передбачається розширення асортименту продукції, збільшення розмірів деяких профілів, підвищення якості та поліпшення товарного вигляду продукції, з перспективою виходу на світові ринки.

Для забезпечення електроенергією  потужностей нового устаткування, а  також з метою раціональної утилізації газів, що відводяться (доменного, коксівного, конвертерного) - ведеться будівництво  нової газотурбінної станції  комбінованого циклу з трьома парогенеруючими установками, потужністю 150 МВт кожна. Запуск першої з двох установок перенесено з 2011 на перше  півріччя 2012 р.  Проект реалізується спільно з компанією Mitsubishi (Японія). Пуск блоку №1 планується в 2011 році, блоку №2 - в 2012 році.

Із джерел, що були видані нещодавно, можна дізнатися, що АМК у 2010 р. скоротив виробництво готового прокату на 19,6% в порівнянні з 2009 р., до 2,673 млн. тонн.; сталі - на 20,4%, до 2,895 млн. тонн, чавуну - на 20,6%, до 2,568 млн. тонн, агломерату - 5,3%, до 4,288 млн. тонн.

А як повідомляється у джерелах 2011 р., Алчевський меткомбінат за 9 місяців 2011 року збільшив виробництво готового прокату на 34,2% в порівнянні з  аналогічним періодом 2010 року - до 2,765 млн. тон.; сталі - на 27,1%, до 2,810 млн. тон., чавуну - на 29,4%, до 2,543 млн. тон, агломерату - на 17,4%, до 3,862 млн. тон.

На балансі АМК 4 доменних печі (ДП-1, ДП-3, ДП-4, ДП-5), машина безперервного  лиття, вакууматор і кисневий блок. Процес реконструкції і будівництва  нових об'єктів проходить без  зупинки виробництва, тоді як в світовій практиці, великомасштабні проекти  такого роду реалізуються в основному  із зупинкою виробничого процесу на великий термін.

Крім того, модернізація АМК перш за все направлена на перехід від  класичної морально і технічно застарілої схеми розливу сталі, до новітніх енергетично економних та екологічно безпечних методів виробництва.

1.5. Оцінка фінансових ресурсів

Низка вітчизняних компаній характеризуються високим рівнем використання боргових ресурсів. Оскільки більшість  з них залучали боргові ресурси, деноміновані у долари США, девальвація  гривні підвищила вартість боргу. Рефінансувати  борги наразі видається вкрай  складним через погіршення кредитних  рейтингів України, відсутності  внутрішніх ресурсів та дефіциту ліквідності  на зовнішніх фінансових ринках. Високе боргове навантаження на тлі погіршення ситуації на ринку сталі й зниження цін на металопродукцію несуть загрозу  для деяких вітчизняних компаній. За нашими оцінками, заборгованість корпорації „Індустріальний союз Донбасу” (ІСД), яка досить активно проводила  модернізацію виробничих фондів в останні  роки, складає 3,3 млрд дол. США. Сукупний борг групи „Метінвест”, яка також інвестувала значні кошти у модернізацію, оцінюється у 2,5 млрд дол. США. Інші сталеливарні підприємства мають низький, або середній рівень заборгованості й незначну частку короткострокових позик, що дає підстави припускати, що вони здатні профінансувати свої зобов’язання в поточному році.

Перше півріччя 2009 р. стало для вітчизняних металургів періодом адаптації до нових умов на зовнішніх ринках після цінового шоку вересня-грудня 2008 р., пов’язаного з кількаразовим зниженням цін на основні види металопродукції. Весна 2009 р. засвідчила, що швидкого відновлення, принаймні в поточному році, очікувати не варто. Ціни на металопродукцію трималися на рівні грудня минулого року. Лише у другій половині червня ціна на заготовку досягла 400 дол./тону. В середньому у першому півріччі 2009 р. ціна коливалася в діапазоні 260-320 дол./т, тоді як ще рік тому вона сягала 1100-1200 дол./тону.

Як наслідок, за підсумками першого півріччя 2009 р. українські підприємства гірничо-металургійного комплексу, за попередніми даними, скоротили виробництво чавуну, сталі і прокату на 34-39 % в порівнянні з аналогічним періодом 2008 р., залізорудної сировини – на 22-35 %. При цьому виробництво готового прокату за шість місяців скоротилося на 34 % – до 12,354 млн т, сталі – на 39 % до 13,615 млн т, чавуну – на 35 % до 11,976 млн т, виробництво труб знизилося на 43 % – до 728 тис. т, метизів – на 50 % до 99 тис. т, коксу – на 26 % до 8,280 млн тон.

Певну підтримку вітчизняній  металургії в першому півріччі 2009 р. здійснювали:

1.         Девальвація національної валюти, що створила додатковий ресурс цінової конкурентоспроможності та очистила внутрішній ринок від конкурентів. За п’ять місяців поточного року імпорт металопродукції до України по групі „чорні метали” скоротився на 72,9 % в порівнянні з аналогічним періодом минулого року – з 1575,7 тис. т до 426,7 тис. тон. Збільшення експортного доходу від зростання вартості американського долара при стабілізації витрат, деномінованих в гривні, дозволило металургійним підприємствам відносно зменшити собівартість продукції. Завдяки цьому, незважаючи на досить складні умови, прибуток (до оподаткування) прибуткових вітчизняних металургійних підприємств за перші п’ять місяців склав 920 млн гривень. Варто зазначити, що основні конкуренти України проводили більш м’яку девальвацію своїх національних валют, а найбільший конкурент в Південно-Східній Азії – Китай – взагалі відмовився від девальвації власної валюти. Це зробило вітчизняну продукцію дешевшою, ніж продукція китайських виробників, що дозволило українським металургійним компаніям частково потіснити їх на зовнішніх ринках та навіть ринку КНР.

2.         „Заморожування” і навіть зниження цін на деякі ресурси і супутні тарифи (газ, електроенергія, послуги перевезення та ін.), що стало наслідком співпраці металургійних компаній з урядом. 24 червня 2009 р. Кабінет Міністрів України продовжив ще на три місяці – до 1 жовтня 2009 р. – дію Постанови № 925 від 14 жовтня 2008 р. „Про заходи щодо стабілізації ситуації в гірничо-металургійному і хімічному комплексах країни”, якою запроваджено пільги для підприємств ГМК і хімічної промисловості, зокрема – мораторій на підвищення тарифів на вантажні залізничні перевезення і електроенергію, скасування 12 % цільової надбавки при продажу газу. Також Уряд пообіцяв сприяти зниженню цін на основні види сировини для металургійного виробництва і скороченню до 5 днів термінів відшкодування ПДВ для експортерів.

3.         Розширення географії експорту. Зокрема, українські компанії вперше з 2004-2005 рр. повернулися на ринки Південно-Східної Азії, зокрема Китаю. За даними ДП „Укрпромзовшінекспертиза”, за січень-червень 2009 р. Україна експортувала в Китай 970 тис. т прокату, у той час як за аналогічний період минулого року в Китай було експортовано всього лише 11 тис. тон. Нарощування експорту до даного регіону стало можливим за рахунок збільшення цінового ресурсу їх конкурентоспроможності внаслідок девальвації гривні та більш низької вартості сировини (на 30-40 %).