Шпаргалка з "Менеджменту організацій"

 

31) Загальні правила  інжинірингу

1.уніфікація різних видів  робіт.

2.автономність.

3.процесний підхід.

4.функціональна доцільність.

5.підсумкова багатоваріантність.

6.зменшення параметрів  входу та шумів.

7.нівелювання контролюючих  засобів.

8.зниження частки погоджень.

9.персоніфікація відповідальності.

10.поєднання централізації  і децентралізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

32) Нормативно-правова  регламентація та порядок заснування  підприємства

Заснувати власну справу може будь-яка людина.  Для цього  повинна бути ідея,  яка буде закладена  в її основу.  Ідея є відправною точкою підприємницької діяльності.  Вибір діяльності –  складний процес.  Виділяють сфери видів діяльності:  виробництво,  послуги,  ідеї (інтелектуальне виробництво); комерційна діяльність; зовнішньоекономічна діяльність. Ідея та вид діяльності пов’язані між собою,  але ще необхідно підібрати форму організації та стадії функціонування підприємства (рис. 3.1)

Налагодити власну справу можна організацією або створенням:

-індивідуального підприємства (з правом або без права юридичної  особи,  як суб’єкт індивідуальної  трудової діяльності);

- приватного підприємства  або сімейного;

- стати засновником товариства;  купити існуюче підприємство;

- купити контрольний пакет  акцій; застосувати франчайзинг  

  Після цього необхідно  виконати цілий ряд робіт з  юридичного оформлення організації.  Роботи умовно ділять на етапи  затвердження організації та  реєстрації організації (для індивідуальної  форми підприємництва без створення  юридичної особи етапи співпадають).

 Початковий етап утворення  підприємства дуже відповідальний:  визначення місії;  формування

цільових орієнтирів; обрання  сфери діяльності; визначення мети; оцінка і аналіз зовнішнього середовища;  прогнозування потенціалу;  побудування  моделі узгодження інтересів учасників  діяльності підприємства;  оцінка стратегії  діяльності підприємства. Після його закінчення починається підготовчий  етап  утворення підприємства.  Його складові:  створення установчого договору та  складання статуту підприємства;  визначення юридичної адреси;  складання

пакету протоколів про  наміри співробітництва; узгодження перспективи  роботи

з банком та його вибір; затвердження пакету установчої документації.

Усі копії реєстраційних  документів необхідно завірити нотаріально.  Етап заснування у

випадку акціонування (або  вкладників)  містить виконання  наступних робіт:  розробка засновницьких  документів;  проведення зборів засновників; формування статутного фонду;  представлення  засновницьких документів нареєстрацію.

Пакет засновницьких документів залежить від юридичної форми  підприємства [20, 21, 22, 23];  проте процедура  їх утворення в основномуоднакова  для всіх.  Засновницькі документи  поділяють на:  основні (визначаються законодавством і,  звичайно,  складаються  зі Статуту та засновницького договору) і додаткові (встановлюють місцеві  органи реєстрації і являють собою  різні довідки). 

 

33) Принципи та етапи раціонального  розподілу в системі менеджменту

До  основних категорій менеджменту  належать поняття організацій, функцій  менеджменту, рівнів управління, методів  менеджменту, стилів керівництва, комунікацій, управлінських рішень тощо.

Принципи  менеджменту. Важливу роль в управлінській  діяльності відіграють принципи менеджменту.

Усі принципи менеджменту тісно повязані між собою. Відмова від одного чи декількох принципів або неналежне  їх врахування в управлінській діяльності знижує якість управлінських рішень та ефективність менеджменту. При організації  трудових процесів у менеджменті, як і в будь-якій іншій сфері людської діяльності, повинні максимально  враховуватися наукові принципи: спеціалізації, пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності, виключності, оптимальної інтенсивності  праці та ін.

Принцип спеціалізації вимагає такого поділу управлінської праці, за якого б  виділялися і уособлювалися відповідні підрозділи відділи, бюро, групи, а також  окремі, робочі місця службовців. Спеціалізація  в організації управлінської  праці передбачає закріплення за кожним підрозділом апарату управління і робочим місцем за можливості обмеженої кількості управлінських операцій, що сприяє зростанню майстерності кожного працівника і якості виконуваних робіт.

Підвищенню  рівня спеціалізації апарату  управління сприяє концентрація однорідних робіт, уніфікація форм документів, раціональних методів праці, а також чітка  регламентація ділянок робіт, обовязків  і відповідальності кожного працівника.

Розвиток  спеціалізації працівників апарату  управління вимагає внесення змін у  співвідношення між окремими їхніми професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, посадами. Зокрема, щоб забезпечити  ефективне використання кваліфікованих спеціалістів, важливо визначити  правильне співвідношення їх з чисельністю  обслуговуючих працівників —  обліковців, діловодів референтів, програмістів тощо.

Принцип пропорційності — досягнення пропорційної продуктивності всіх підрозділів апарату  управління, що дає змогу забезпечити  комплексне і своєчасне здійснення всіх операцій категоріями управлінських  працівників, які взаємоповязані трудовими  процесами, засобами, предметами праці  та працюючими.

Принцип паралельності передбачає одночасне  виконання окремих процесів і  операцій шляхом сумісництва в часі різних етапів роботи. Це дає змогу  скоротити подовженість циклу виконання  управлінських робіт.

Принцип прямоточності означає таку побудову управлінської праці в просторі, за якої розміщення окремих підрозділів  апарату управління і робочих  місць співробітників, технічних  засобів відповідає напрямку руху потоків  інформації, не допускаючи зворотних  рухів, темпів, що затримують проходження  інформації. З цією метою, слід уважно аналізувати діючий документооборот, і вносити в нього відповідні зміни усунення непотрібних документів або повязаних з ними робіт, зміна  послідовності операцій, їх сумісництво  і спрощення, що зручніше робити, користуючись графічною формою зображення обробки  документів.

Принцип безперервності — це така організація  трудових процесів, за якої кожен наступний  елемент операції є природним  продовженням попереднього. Цей принцип  передбачає усунення втрат робочого часу службовців, затримок в надходженні  потрібної інформації та інших причин, що включають всілякі перерви  у виконанні функцій управління. Досягається це високою дисципліною  праці, суворим дотриманням встановленого  регламенту виконання кожною ланкою апарату управління закріплених  за нею функцій, широким використанням  технічних засобів управлінської  праці.

Принцип ритмічності — послідовне і рівномірне чергування трудових операцій і їх елементів у часі. Це означає вимогу рівномірної роботи всіх управлінських  ланок, підпорядкування їх деякому  єдиному ритму, що випливає з поставлених  завдань. Принцип ритмічності несумісний зі штурмівщиною в роботі, заи якої неможливо забезпечити якісне обслуговування виробництва.

Принцип виключності передбачає, що будь-який працівник, зайнятий у сфері менеджменту, повинен робити все можливе для  виконання поставленої задачі, і  лише у виключних випадках звертатися до свого безпосереднього начальника. За такої організації менеджменту  підвищується самостійність і відповідальність працівників за конкретну ділянку  роботи і, водночас, керівник звільняється від вирішення дрібязкових питань, що входять у компетенцію спеціалістів господарства чи керівників середньої  ланки.

Існують і інші принципи раціональної організації  управлінської праці: принцип оптимальної  інтенсивності праці і оптимальної  зайнятості виконавця, принцип мінімальних  переміщень і економії рухів та ін.

Характеристика  етапів розвитку менеджменту. Виділяють  шість основних етапів розвитку менеджменту:

1 етап. Розвиток науки про управління  людьми в процесі виробництва.

2 етап. Формування управлінських  механізмів на засадах розвитку  людських стосунків.

3 етап. Побудова систем управління, орієнтованих на ринок.

4 етап. Активне застосування кількісних  економіко-математичних методів  як важливих напрямів формалізації  методів менеджменту і трансформації  їх в управлінські рішення.

5 етап. Формування системних та  ситуаційних підходів.

6 етап. Компютеризація управлінських  процесів.

 

34) Інжиніринговий  опис процесів в організації

1.керівництво не стало  споживвачем системи (Причини:  керівники не виконують регламенти  і прийняття рішень щодо відхилень,  не формують поліпшення процесів, не планують попереджуючі дії) 

2.неподолано опір змінам, є соц-спихологічні проблеми. (причини:  робота з системами упр-ня бізнес-процесами  сприйм-ся як додаткова, співроб-ки  бояться допустити помилки і  бояться покарань за них, не  розуміють як робити правильно)

3.керівники процесів не  формулюють претензій 1 до 1 і не  доводять інформацію про нестиковки  на межах бізнес-процесів до  відома вищого керівництва(причини:  відсутня система контролю виконання  регламентів і рішень, керівники  не зацікавлені виконувати положення  регламентів і ухвал.рішення;  кожен вважає ,що погано працюють  інші, але в той же час не  хоче скривдити колег).

4.затягуються прийняття  рішень щодо відхилень(причини:відсутні  регламенти часу).

5.персонал намагається  приховувати і спотворювати відхилення(причини:  виявлення відхилень сприймається  керівництвом негативно, відсутня  мотивація персоналу для активного  використання с-ми управління  бізнес-процесом, а також пошуку  та реалізації пропозицій щодо  поліпшення )

6.документи не відповідають  реальній діяльності(причини: формальне  відношення керівників процесу  до документування процесів)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

35) Методологія  організаційного інжинірингу. 

Організаційний інженіринг – полягає у розробці організаційних елементів в сис-мі що моделюється  при реалізації яких організаційне  ціле що виникло володіє властивостями  високої надійності, стійкості та економічності.

У процесі інжинірингу  повинні бути визначенні необхідні  пропорції між елементами сис-ми здійснюване їх просторове розміщення, регламентоване функціонування в часі і встановленні найбільш раціонального  варіанту зв’язків ті відносин.

Методика інжен дає  можливість розглядати д-сть б-я  п-ва з програмно-алгоритмічної точки  зору виділяючи окремі бізнес процеси, командні процеси та процедури. Інжен  бізнес процесів – це форма подання  д-сті п-ва у вигляді алгоритмічних  схем, мета якої надати інструментарій для аналізу всіх його стр-р і  видів д-сті.

У структурному сенсі організ  інжиніринг може бути орієнтован на: створення  нової сис-ми; часткове удосконалення  існуючої сис-ми; на радикальні перетворення існуючої сис-ми.

 

36) Сфери інжинірингу.

• У міжнародній практиці виділяють такі види інжинірингових фірм:
• інженерно-консультаційні — надають послуги без наступних поставок обладнання;
• інженерно-будівельні — можуть надавати весь комплекс послуг, які пов'язані зі створенням промислових та ін. об'єктів на умовах «під ключ»;
• консультативні — надають послуги з управління підприємствами, комп'ютерним технологіям, організації виробництва, збуту, фінансів;
• інженерно-дослідницькі — спеціалізуються на розробці технологічних процесів та технологій виробництва нових матеріалів.
• При великомасштабному будівництві практикують комплексний інжиніринг — сукупність послуг та поставок, необхідних для будівництва промислового підприємства або об'єкта інфраструктури.
• Комплексний інжиніринг включає:
• консультаційний (чистий) інжиніринг — проектування об'єкта, розробка планів будівництва та контролю за проведенням робіт;
• технологічний інжиніринг — надання замовнику технологій, необхідних для будівництва об'єкта та його експлуатації (передача промислового досвіду та знань, передача технології та патентів);
• будівельний або загальний інжиніринг — проектування, поставки обладнання, монтаж.