Шпаргалка з "Менеджменту організацій"

Математична.

5) осн. Типи моделей, за доп. Яких прийм. Рішення:

- теорія ігор (використовується  при вивченні конкурентоспроможності. Це метод моделювання оцінки  впливу прийнятого рішення на  конкурентів. Вивчається реакція  конкурентів на зміну цін, надання  нових пільг або послуг споживачу  та ін. З допомогою теорії ігор  менеджер встановлює, що при підвищенні  ціни конкуренти не зроблять  цього, і відмовляться від цього  кроку, щоб не попасти у невигідне  положення.);

- модель теорії черг  або модель оптим. Обсл-ня (використовується  менеджером для визначення оптимального  числа місць обслуговування споживачів  або клієнтів відносно потреби  у них, щоб не допускати черг  і втрат часу на чекання  обслуговування. Ця модель збалансовує  витрати у випадках дуже малої  або дуже великої кількості робочих місць для обслуговування споживачів у визначений період роботи об´єкту управління.);

- модель упр-ня запасами (ця модель визначає рівень  необхідних товарних запасів,  щоб уникнути затримок у постачанні  товарів або їх збуті. Розрахунки  за цією моделлю мінімізують  негативні наслідки від накопичення  запасів, здійснення зайвих витрат  на зберігання їх, а також витрати  від недостатнього рівня запасів  в організації);

- модель лінійного програмування  (використовується менеджером для  визначення оптимального способу  розподілу дефіцитних ресурсів  при наявності конкуруючих потреб. Вона може визначити, яку кількість  продукції треба виробляти і  якого асортименту, коли відомі  запаси продукції і потужності  обладнання. Без такої моделі  складно прийняти оптимальне  рішення);

- імітація (імітація —  це процес створення моделі  та її експериментальне використання  для визначення змін реальної  ситуації. Так спеціаліст з маркетингу  може ство­рювати моделі для  імітації обсягу продажу товарів,  що очікується, у зв´язку зі  змінами цін або реклами продукції);

- економічний аналіз.

6) 6.1.класична модель

6.2. неокласична (органічна)

6.3. інституційна

6.4.системна.

7) модель механістичної констр-ї орг-ї:

- модель орг-ї як колективу,  сформ. За принципом поділу  праці;

- модель орг-ї як складної  відкритої с-ми;

- модель орг-ї, що реалізує  концепцію зацікавлених груп.

8) на основі  узаг. Японського і амер. Підходів  до упр-ня виділ.:

- амер. Упр. Модель (успіх  фірми залежить від внутр. Факторів  – раціон. Орг-ї в-ва. Зниження  витрат, зрост. Прод-ті праці);

- японська модель (с-ма  довічного найму);

- маркетингова модель (фірма  розгл. Як живий організм, що  скл-ся з людей, які об*єднані  спільними цінностями).

9) з т. зору  факторів зовн. Середовища:

- модель раціон. Внутрішньофірмового  упр-ня в стаб. Зовн. Середовищі);

- модель упр-ня в умовах  значного динамічного і різноманіт. Ринку);

- модель упр-ня в умовах  динамічного НТП;

- модель пристосування  до проблем, що виникають спонтанно  під впливом зовн. Середовища.

 

47) Комбінація  управлінських моделей.

Управлінська модель – добірка взаємоузгоджених засобів, методів та форм впливу системи менеджменту, що дозволяють мати такий комплексний підхід до організації як об’єкту управління, який є узгодженим до характеру взаємозв’язків організації із зовнішнім середовищем, цільових пріоритетів і орієнтирів системи менеджменту організації щодо корисності та успішності поведінки.

Конкретній управлінській  моделі відповідає власна логічно обґрунтована і взаємопов’язана система управлінських  прийомів:

1) Взаємна сумісність

2) Системоутворюючий комплекс

Теорія виробництва (в  економічному контексті) обумовлює  пошук найбільш ефективних методів  комбінування ресурсів як тих, що використовуються, так і тих, що мають бути використаними  як доцільні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

48) Види управлінських моделей  (цільові управлінські моделі, економічні  моделі управління, моделі забезпечення  конкурентноздатності підприємства).

Цільові управлінські моделі

На думку багатьох вчених всяку цілеспрямовану організаційну  систему

можна представити як типову модель цілеорієнтованої організаційної системи.

Будь-яке підприємство є  соціотехнічною системою, і в цій  якості воно виступає

як центр „інтересів”, з яким працівники зв’язують свої плани і надії.

Підприємство також виступає як „центр договорів”, „центр дії”. Тобто

підприємство як сукупність центрів в його організаційному  просторі

формується як „цілеорієнтована структура потенціалу і процесів”. Елементами

системи потенціалу є персонал, засоби виробництва, виробничі потужності і

запаси. Вона характеризується концептуальними припущеннями: у  системі

організації виділяють дві  підсистеми – підсистему потенціалу (персонал і

ресурси) і підсистему операційних  процесів; як джерела дії виступають люди, а

процес дії проявляється в спрямованому русі інформації, матеріальних і

номінальних благ; прийняті персоналом рішення абсолютно раціональні,

погоджені, без збоїв устаткування, при абсолютній якості комплектуючих  і

матеріалів, ідеально навченим персоналом .

 Складання цільових  моделей — це початковий етап  процесу управління за цілями  — концепції, яка широко використовується  сучасним менеджментом. її суть  полягає в такому: менеджмент  як цілісна система управління  орієнтується на досягнення всієї  сукупності цілей і завдань,  що стоять перед організацією. Тому кожен керівник, від вищого  до нижчого, повинен мати чіткі  цілі в рамках покладених на  них обов'язків. Відповідну цільову  орієнтацію роботи свого підрозділу  він повинен забезпечувати протягом  планового періоду часу. Цілі  і завдання менеджменту не  тільки доводяться, а й погоджуються (шляхом попереднього обговорення)  з менеджерами всіх рівнів, що  спрямовують свої зусилля, ресурси  і енергію на їхнє досягнення. Процес менеджменту за цілями  складається з чотирьох етапів:

1. Визначається коло повноважень  і обов'язків керівників усіх  рівнів.

2. Здійснюються розробка  та узгодження цілей і завдань  управління в рамках установлених  обов'язків.

3. Складаються реальні  плани поставлених цілей.

4. Проводяться контроль, вимірювання, оцінка роботи й  отриманих кожним керівником  показників і по каналах зворотного зв'язку проводиться коригування завдань, що може зажадати нового узгодження цілей.

Типи цільових управлінських моделей:

1)Забезпечення умов  для самовиживання організації  (Жорсткий контроль за дотриманням  встановлених правил, Підтримка  таких відносин із зовнішнім  оточенням, що сприяють досягненню  цілей організації, Ідентифікування  загроз з боку зовнішнього  середовища та миттєвого реагування  на нейтралізування загроз);

2)Виведення організації  в лідери (Цільове безперервне  вишукування «розривів» в зовнішньому  оточенні для виявлення незайнятих  ніш, Моніторинг дій конкурентів  та оцінювання їх перспектив  в «розривах», Активне вишукування  можливостей для масштабного  «вторгнення» у зовнішнє середовище  із новою стратегією, Безперервне  оцінювання переваг організації  та забезпечення нарощування  ключових факторів успішності, Забезпечення  комбінування між можливостями  та ключовими факторами успішності  з метою забезпечення достатнього  масштабу присутності);

3)Кількісний та/або  якісний приріст організації  (Обов’язкове збереження позицій,  що досягненні та їх зміцнення,  Виділення ключових факторів  успішності та їх пріоритетна  підтримка, Коригування цілісної  концепції управління в разі  змінювання напрямків діяльності  з відповідним мобілізуванням  наявних ресурсів, Жорстке контролювання  режиму виконання комплексу робіт);

4)Управління за цілями (Забезпечення комплексного моніторингу  функціонуванням цілісного виробничого  процесу, Експертиза відповідності  досягнутого рівня організації  до «ідеального» стану, Функціонування  рівня сумісності обраного варіанту дій до характеру, що функціонує для упередження можливої дезінтеграції виробництва, Концентрування зусиль організації на змінах, що забезпечують підвищення ефективності, Відбудовування діяльності відповідно до характеру та параметрів «ідеального» стану організації)

Моделі забезпечення конкурентноздатності підприємства

Управлінські  моделі забезпечення конкурентоспроможності:

«лідерство»

«переслідувач»

знаходження в рівноправному  конкурентному оточенні

Економічні моделі управління:

Максимізація темпів самозростання  капіталу, що функціонує (забезпечення максимально високої норми прибутку

Вихід із кризового стану (виходу із збиткового стану)

Забезпечення розширення ринкової долі (концентрація капіталу, що функціонує)

Вихід із безприбуткового  стану

 

49) Модель управління організацією  та її основні компоненти

Моделювання має велику сферу  застосування в процесах управління, де мають місце складні проблеми, що вимагають системного і комплексного підходів. Вирішення таких проблем  немислиме без застосування моделей, під якими розуміють їхнє представлення  у формі, що демонструє властивості, взаємозв 'язок, структурні і функціональні  параметри системи, істотні для  досягнення цілей. Моделювання звичайно здійснюється в кілька етапів, на яких уточнюється постановка завдання, конструюється  модель, проводиться її теоретичний  і (чи) експериментальний аналіз на вірогідність і після практичного  застосування й аналізу отриманих  даних здійснюється (у разі потреби) коригування з метою введення додаткових факторів і даних, обмежень, критеріїв тощо.

При вирішенні проблем  управління найбільше поширення  одержали моделі теорії ігор, теорії черг, управління запасами, лінійного програмування, імітаційні, економічного аналізу. Вони дають змогу вирішувати великий  клас завдань управління із застосуванням  економіко-математичних методів —  ще одного важливого методичного  інструментарію управління, що сформу¬вався на стику економіки з математикою  і кібернетикою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

50) Компоненти  управлінських моделей

Управлінська  модель – добірка взаємоузгоджених засобів, методів та форм впливу системи менеджменту, що дозволяють мати такий комплексний підхід до організації як об’єкту управління, який є узгодженим до характеру взаємозв’язків організації із зовнішнім середовищем, цільових пріоритетів і орієнтирів системи менеджменту організації щодо корисності та успішності поведінки.

Компоненти упр-ї  моделі:

- Цільові установки системи  менеджменту 

- Системо-утворюючий комплекс  впливу на організацію

- Образ організації в  усвідомленні системи менеджменту 

- Профіль зовнішнього  середовища

- Варіація ділового успіху, що задовольняє систему менеджменту 

- Модель управління є  структурованим на засадах пріоритетів  комплексом цілей та прийомів  системи менеджменту, що здатні  забезпечити досягнення цих цілей 

Модель управління є структурованим на засадах пріоритетів комплексом цілей та прийомів системи менеджменту, що здатні забезпечити досягнення цих  цілей 

 

51) Моделі забезпечення конкурентоспроможності  організації (підприємства, установи).

Конкурентоспроможність  характеризує ступінь відповідності  окремого класу певним

ринковим потребам: пропозиції (продукт) –попиту, підприємства –  можливості забезпечити конкурентні  переваги, країни – економічній та соціальній моделі.

Досягнення підприємством  конкурентостійкості ґрунтується  на конкурентоспроможності потенційних  можливостей підприємства. Одним  з аспектів конкурентостійкості  є

створення найкращих можливостей  для заохочення та збереження споживачів. На

підприємстві мають бути присутні кореневі компетенції та конкурентні  переваги, оскіль-

ки саме через них можна  досягти конкурентоспроможності потенційних  можливостей

підприємства.

Спираючись на основні  характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається:

– обсягом та якістю наявних  у нього ресурсів (кількістю зайнятих працівників, основними виробничими  й невиробничими фондами або  матеріальними запасами, фінансовими  та нематеріальними ресурсами: патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

– можливостями керівників та інших категорій персоналу  створювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;