Тарифні та нетарифні засоби регулювання міжнародної торгівлі та роль в реалізації зовнішньоекономічної політики кра

Іншим аспектом регулювання зовнішньої торгівлі, що впливає на регуляторні та фіскальні функції митно-тарифного регулювання, є значний обсяг пільг, передбачених чинним законодавством для окремих територій та галузей промисловості.

На сьогодні діє велика кількість законів України, якими надані пільги підприємствам територій пріоритетного розвиту, технопаркам та підприємствам за галузевими ознаками (суднобудівна, автомобілебудівна, літакобудівна, космічна, поліграфічна).

Особливе занепокоєння викликає ситуація з товарами, що без обкладення податками ввозяться в рамках інвестиційних проектів технопарками. Переліки цих товарів не затверджує Кабінет Міністрів України та в більшості випадків вони не узгоджуються з профільними міністерствами.

Зазначене призвело до того, що в Україну почали під виглядом реалізації інвестиційних та інноваційних проектів масово завозити товари, які в достатній кількості виробляються в Україні і на які встановлені високі ставки ввізного мита з метою захисту вітчизняного виробника (сільськогосподарська та харчова продукція, хімічна продукція, транспортні засоби тощо). Тому порядок надання митних та інших пільг інноваційно-активним підприємствам потребує подальшого вдосконалення як на державному (шляхом внесення змін до законодавчої бази та створення більш жорстких вимог до інноваційних проектів), так і на місцевому рівнях, під час здійснення митного оформлення високотехнологічного обладнання та інноваційної продукції з метою уникнення безпідставного надання пільг щодо сплати митних податків для реалізації інноваційних проектів.

Наступним перспективним напрямом роботи Державної митної служби є визначення та використання спрощеного порядку застосування процедур митного оформлення щодо деяких підприємств-резидентів. Зважаючи на тривалий час створення нормативно-правової бази цього питання, Держмит-службою України було запроваджено з січня 2007 р. вдосконалений тимчасовий механізм застосування щодо вітчизняних суб’єктів ЗЕД спрощеного порядку застосування процедур митного оформлення товарів у рамках реалізації укладених ними міжнародних торговельних угод. Відповідно до цього механізму режим сприяння було застосовано до вітчизняних 247 підприємств, при цьому підприємства мають такі переваги при здійсненні зовнішньоекономічних операцій:

– товари на митному ліцензійному складі можуть зберігатися під митним контролем з накладенням пломби власника митного ліцензійного складу (далі МЛС) без накладення митного забезпечення;

– при розміщенні та випуску товарів на/з МЛС присутність уповноважених службових осіб митного органу не обов’язкова;

– розміщення на МЛС товарів, що підлягають експортному контролю, здійснюється за рішенням начальника митниці без погодження з Держмитслужбою;

– при переміщенні через митний кордон України окремих видів товарів, для яких встановлено обов’язкову подачу попередньої вантажної митної декларації, не проводиться оформлення такої декларації. Підставою для переміщення через митний кордон України таких товарів є оформлення попереднього повідомлення;

– дозволяється спільне зберігання (до 30 діб) товарів, оформлених у відповідному митному режимі, з товарами, які перебувають під митним контролем на складах тимчасового зберігання;

– не застосовується обов’язковий лабораторний контроль товарів у разі відсутності спрацювання профілів ризику;

– підприємства, щодо товарів яких встановлений спрощений порядок застосування процедур митного оформлення, подають митному органу попереднє повідомлення в електронному вигляді у порядку, встановленому Інструкцією із заповнення та використання попереднього повідомлення в електронному вигляді.

На цей час Держмитслужбою України вживаються заходи щодо поновлення режиму сприяння окремим підприємствам-резидентам з метою виконання Україною міжнародних конвенцій та угод, до яких вона приєдналася, у тому числі до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур і Рамкових стандартів безпеки і полегшення світової торгівлі.

Таким чином, подальший розвиток митної справи пов’язаний зі спрощенням митних процедур на кордоні та перенесенням детальної перевірки виконання вимог законодавства в галузі митної справи на пізніший термін, вже після безпосереднього ввезення товару, під час здійснення пост аудиту спеціальними підрозділами митних органів. У зв’язку із цим надзвичайно важливого значення набуває вдосконалення методики проведення митного аудиту, визначення суб’єктів ЗЕД, що зазнають потенційно найбільших ризиків з погляду порушення митного законодавства, розширення прав митних органів на перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств як одноосібно, так і спільно з податковою службою. Саме завдяки впровадженню дієвої системи контролю за товарами після випуску їх у вільний обіг митні органи зможуть повною мірою виконувати покладені на них регуляторні та фіскальні функції, забезпечувати економічну безпеку держави.

Отже, в даній курсовій роботі пропоную внести зміни до чинного законодавства та передбачити:

– уніфікацію порядку справляння мита (ввізне/вивізне мито, особливі види мита (спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне);

– посилення контролю органів державної влади над наданням митних пільг з метою уникнення безпідставного звільнення від оподаткування;

– створення чітко регламентованого механізму застосування спрощеного порядку застосування процедур митного оформлення та розширення прав митних органів під час проведення митного пост аудиту;

– надання права Кабінету Міністрів України встановлювати та змінювати ставки ввізного й вивізного мита та сприяти розширенню співпраці між міністерствами й відомствами, які займаються адмініструванням податків і контролюють цей процес;

– підвищення статусу Митно-тарифної ради шляхом формування її складу Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України на пропорційній основі та одночасною забороною схвалення будь-яких нормативно-правових актів з питань митно-тарифного регулювання без їх попереднього схвалення Митно-тарифною радою України.

Вказані вище заходи мають сприяти виконанню основного завдання держави, яке полягає в тому, щоб забезпечити умови для стабільного розвитку економіки на основі накопичення та ефективного використання конкурентних переваг, використовуючи всі чинники та залучаючи всі можливі ресурси.Практичним підсумком діяльності держави має стати загальнонаціональна програма підвищення конкурентоспроможності української економіки, у якій необхідно передбачити посилення участі України у міжнародній кооперації та спеціалізації з урахуванням національних інтересів.

3.2 Удосконалення  митно-тарифного регулювання в Україні шляхом впровадження системи «Електронна митниця»

Сучасний етап розвитку економіки характеризується для України постійним зростанням обсягів міжнародної торгівлі, ускладненням та посиленням динаміки торговельних процесів, посиленням вимог міжнародних організацій щодо забезпечення вільного доступу іноземних товарів на внутрішні ринки та зниженням національних торговельних бар’єрів. З метою забезпечення безпеки країни і захисту загальнонаціональних інтересів будь-яка держава здійснює митно-тарифне регулювання (ЗЕД).

Загалом митно-тарифний механізм вирішує такі задачі: мобілізація коштів у розпорядження держави; встановлення ставок експортних та імпортних мит на товари, що переміщуються через митний кордон держави; встановлення заборон і обмежень на ввіз і вивіз товарів; ліцензування і видача дозволів на ввезення і вивезення окремих товарів і т.д. Таким чином, митно-тарифне регулювання є одним з найбільш значущих важелів управління ринковою економікою держави. На жаль, сьогодні, існуюче регулювання не відповідає стандартам ГАТТ/СОТ. Перш за все, – це відставання митного контролю від сучасних потреб пропускної здатності та світових стандартів контролю товарів. Тривалий час займають митний огляд та період очікування визначення митної вартості. Розраховуючи митну вартість, що є базою оподаткування імпортних товарів, іноді виникають розбіжності митних органів та інтересів учасників ЗЕД. Нерегулярне надання торгово-промисловою палатою потрібної інформації до Держмитслужби України (ДМСУ) та недотримання порядку заповнення сертифікатів створюють низку спірних питань при визначенні країни походження товарів. Корупційні діяння в митних органах призводять до зменшення надходжень до Державного бюджету [31].

Для вирішення перелічених проблемних питань, необхідно впроваджувати електронне декларування і документообіг, створивши при цьому уніфіковану базу нормативних і довідкових документів, систему автоматизованого збору, збереження і обробки інформації, а також запровадити автоматизацію митних процедур. Це дозволить швидше і якісніше здійснювати ЗЕД, що, в свою чергу, збільшить кількість надходжень до Державного бюджету.

Отже, мета даної роботи – проаналізувати ефективність використання електронно-інформаційних систем у митній справі за кордоном і розробити етапи впровадження «електронної митниці» в Україні як пріоритетного напрямку вдосконалення митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Проаналізуємо ефективність використання сучасних електронних технологій на митниці в зарубіжних країнах. В Японії автоматизована комп'ютерна система (NACCS) пов'язує воєдино митні служби та учасників ЗЕД. Декларанту достатньо зі свого робочого комп'ютера ввести дані про найменування товару, країну його виготовлення, контрактної вартості, вартості транспортування і інші необхідні відомості. Після цього система відповідно до діючих ставок митних платежів, курсів валют визначає загальну суму, що підлягає сплаті за ввезений товар, і заносить отримані дані в пам'ять. Далі заявник, отримавши результати розрахунків, має можливість ще раз їх перевірити, а також перевірити правильність заповненої заявки (декларації), після чого вже подає команду на виконання.

Аналогічна система діє і в США. Необхідно відзначити, що саме американська система АКС (автоматизована комерційна система) є прототипом японської.

Митне декларування товарів у країнах ЄС може здійснюватися як шляхом використання спеціальних бланків декларацій, так і через передачу даних в електронному вигляді за спеціальною програмою NCTS (New Computerized Transit System). З 1 липня 2005 року в Європейському союзі електронне декларування є обов'язковим. При цьому передбачається завчасне надання декларації, а не безпосередньо на кордоні [32]. Таким чином, NCTS дає можливість надавати декларацію в електронному вигляді до прибуття вантажу на кордон, аналізувати ризики і прискорювати обробку документів (табл. 4) [33].

Табл. 4 Ефект від електронної митниці та торгівлі

Введенню електронного декларування на території Російської Федерації передувало створення пілотного проекту. Експеримент здійснювався за стандартною технологією з обмеженою кількістю учасників ЗЕД та номенклатури декларованих товарів на московській південній митниці. Згідно з результатами «пілотного» проекту час митного оформлення, включаючи огляд і випуск товару, склав 53 хвилини [33].

Таким чином, міжнародний досвід електронного декларування заснований на використанні єдиних інформаційних центрів. Вплив людського фактора зведено до нуля, тому що система видає не тільки рекомендації, а й контролює їх виконання. Для реалізації такого плану в Україні, головною метою якого є використання інформаційних технологій замість паперових, необхідно внести зміни до Митного кодексу та інших нормативно-правових актів.

Залучення новітніх технологій в митну справу є пріоритетним завданням для Митної служби України з 1992 року. Так, за роки незалежності України регулюючі органи зазнали певних змін, проте суттєві зміни почалися з 2005 року. Уряд держави наголошує про нагальність розробки принципів побудови системи „Електронна митниця”. Сьогодні, частково використовується електронне декларування, проте основною потребою являється створення єдиної системи, яка забезпечувала б ефективний взаємозв’язок всіх інститутів та структур митної політики. Організація і проведення цієї роботи потребує єдиного підходу та комплексного вирішення.

Перш за все, ця система повинна стати елементом електронного уряду держави, тобто вона повинна виступати головним механізмом митно-тарифного регулювання замість додатка до митних процедур, як це було з електронним декларуванням. Складовими елементами «Електронної митниці» повинні буди спеціалізовані підсистеми (рис. 6). Це, в свою чергу, полегшить функціонування єдиної структури, так як кожен підрозділ матиме свої функціональні обов’язки та сферу діяльності.

Для реалізації представленої системи вважаємо за доцільне розробити розширений детальний план переведення митної служби України на інформаційні технології, відмови від паперових технологій, введення контрольної системи, яка буде охоплювати всі сфери митної діяльності та стане базою для прийняття управлінських рішень.

Пропоную реалізувати проект «Електронна митниця» в чотири етапи.

Першим етапом впровадження цієї системи в дію є залучення нових інформаційних технологій та, відповідно, сучасної матеріальної бази, яка дозволить побудувати модернізовану багаторівневу систему з відомчою телекомунікаційною мережею, забезпеченою комплексною системою захисту інформації.