Тарифні та нетарифні засоби регулювання міжнародної торгівлі та роль в реалізації зовнішньоекономічної політики кра

Україна повинна тісно співпрацювати з іншими країнами, що дасть змогу залучити новітні технології на основі домовленостей. Основною метою даного етапу стане створення бази для «електронного митного середовища», тобто включити нові електронні системи: системи контролю за імпортом і за експортом; транзитна система; системи реєстрації та ідентифікації економічних операторів; системи уповноважених економічних операторів. Проте цей список не повинен обмежуватися лише даними системами.

Другий етап присвячений вирішенню питань «Електронної митниці», що пов’язані із суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Потрібно створити Єдиний митний інформаційний портал та Єдину електронну точку доступу. Повна реалізація цього плану має забезпечити ефективну комунікацію між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та митними органами і створити умови для більш швидкого обміну інформацією між митними органами та ДМСУ. Також використання цих систем створить додаткові канали зв’язку з підрозділами уряду держави та іншими країнами в цілому.

Третій етап повинен стосуватися саме оновлення Митного Кодексу України. На даному етапі в законодавстві України не визначені концептуальні засади правового регулювання процесів інформаційної взаємодії органів державної влади і засади управління інформаційними відносинами. Майже всі центральні органи виконавчої влади мають право отримувати від інших органів влади інформацію для виконання своїх повноважень, але практично жоден, в тому числі Держмитслужба, немає обов'язків щодо формування відповідних електронних інформаційних ресурсів, порядку їх обліку, супроводження та використання. Тому необхідно прийняти низку змін у митному законодавстві, що дозволять створити повністю автоматизовану системи експорту та імпорту. Як наслідок – після реалізації цього етапу майже всі митні декларації будуть подаватися та оброблятися в електронному вигляді, a паперові декларації будуть застосовуватися як виняток. Електронне декларування включатиме:

− декларування товарів і транспортних засобів шляхом подання електронної митної декларації та інших електронних документів;

− митний контроль та оформлення товарів і транспортних засобів на підставі поданих електронних документів.

Завершальним етапом в реалізації цього проекту є створення Єдиного електронного простору, який включатиме в себе всі елементи електронної митниці, що створить без паперове середовище для митниці та міжнародної торгівлі. В рамках цієї системи будь-яка митна інформація, що стосується імпортованих товарів, має надаватися лише один раз, а товари проходитимуть митний та інші види контролю з боку правоохоронних органів, прикордонних служб, ветеринарної та екологічних інспекцій в один час та в одному місці.

Зрозуміло, що всі ці нововведення потребують активного інституційного розвитку самої митної служби.

 Отже, проект «Електронна митниця»  − це новий підхід до регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Процедура митно-тарифного контролю буде значно простіша та прозоріша. Скорочення часу митного оформлення дозволить вивільнити робочий час посадових осіб митниці, що сприятиме більш ефективному функціонуванню митних органів. Представлена новація забезпечує подання електронних документів з робочого місця незалежно від

країни відправлення чи ввезення товару. Співпраця з іншими структурами дозволяє ефективно приймати рішення щодо визначення того чи іншого інструменту регулювання.

3.3 Методи спрощення митно-тарифного  оподаткування

 

Механізм оподаткування експортних та імпортних операцій зарубіжними країнами із розвинутою економікою і багатим досвідом стягнення мита, митних зборів та інших непрямих податків відпрацьовано і в основному відповідає рекомендаціям міжнародних організацій [34]. У розвинутих країнах митом оподатковується тільки імпорт. У США експортне мито заборонено законодавчо, в інших країнах воно також не застосовується. Однак у провідних країнах широко використовується система внутрішніх податків, що стягуються з товарів, які є предметом експортно-імпортних операцій.

 Навіть у такому інтеграційному угрупованні, як ЄС, де вже відбулася значна уніфікація податкового законодавства між країнами — учасниками, ставки ПДВ, акцизу відрізняються між країнами, що створює різні торговельні умови при експорті в конкретну країну [35]. Через те Україна, виходячи з досвіду високо розвинутих країн, має застосовувати такі методи. які б спрощували систему оподаткування і дозволяли б підвищувати активність вітчизняних підприємств на зовнішньому ринку.

У США митна служба перебуває під юрисдикцією Міністерства фінансів. Діє національний режим стандартизації. Президент може вводити додаткові митні збори до 15 %,вживати заходів економічної політики. Якщо компоненти, з яких проводиться збирання чи виробництво кінцевого продукту, ввозяться в зону зовнішньої торгівлі в непривілейованому режимі, то під час ввезення кінцевого продукту на митну територію використовується більш низька ставка імпортною мита, аніж на готові вироби. Не застосовується імпортне квотування для товарів із зони вільної торгівлі.

У багатьох країнах експортні операції оподатковуються за нульовою ставкою для сприяння припливу коштів до держави, а не з неї. Так, у Великій Британії за такою ставкою оподатковуються експортні операції. Вci митні платежі стягуються Управлінням митних платежів та акцизів. При розрахунку суми податку, що підтягає переводу в Управління митних платежів та акцизів, платнику дозволено відраховувати суму податку, стягнутою при закупівлі товарів, і виплачувати тільки різницю. Якщо ж у будь-якому періоді нарахована сума значна й перевищує податок, що підлягає переводу, то Управління виплачує різницю в 10-денннй термін після отримання декларації.

У Німеччині ПДВ називається податком з оборогу імпорту. Він являє собою акциз відповідно до Положення про податки, збори, мито та імпортний податок згідно з митним законодавством. Збір податків Здійснює Федеральне митне управління. Мета стягнення цього податку –  адаптація товарів третix країн (звільнених від податку на додану вартість країни — експортера) до оподаткування ПДВ, який застосовується щодо аналогічних вітчизняних товарів. Отже, між вітчизняними та імпортованими товарами встановлюються рівноправні конкурентні відносини.

Об'єктом оподаткування є товар, який ввозиться з третіх країн у митну зону через митний кордон, у тому числі й той, що ввозиться безкоштовно. В основі бази оподаткування лежить митна вартість ввезеного товару (середня ціна), до якої додаються інші імпортні збори з цих товарів, а також транспортні витрати. Ставки податку такі самі, як і по оборотах всередині країни. - 15 і 7%.

Проблема оцінки товарів для митних цілей е одним з важливих напрямів багатосторонніх торговельних переговорів і являє собою процес, під час якого митні органи повинні визначити реальну ціну товару, що імпортується, та його місце в товарній класифікації тарифу. Відмінності національних методик митної оцінки здійснює безпосередній вплив на протекціоністський ефект мита. У тих випадках, коли метод митної оцінки призводить до завищення вартості товару, збільшення адвалорного мита здійснює такий самий вплив, як і збільшення тарифної ставки [36].

COT встановлює загальні принципи  оцінки товарів для стягнення митних платежів, визначення митної вартості, основний з яких – використання так званої ціни угоди, тобто ціни, що реально сплачена чи підлягає сплаті за товар, що імпортується, а також неприпустимість визначення митної вартості на базі фіктивних оцінок або вартості товару вітчизняного походження. В ціну угоди можуть включатися багато додаткових витрат покупця (комісійні і брокерські витрати, вартість упакування, оплата послуг тощо).

Трансформація митного регулювання зовнішньої торгівлі в країнах Центральної та Східної Європи відбувається в напрямку його узгодження з митним законодавством країн ЄС. Так, у Болгарії товарна номенклатура ґрунтується на Гармонізованій системі описування і кодування товарів (ГС) та Комбінованій номенклатурі ЄС (Combined Nomenclature, CN) [36]. На багато товарів встановлюється експортний податок. У новому тарифі адвалорні ставки заміняються на специфічні та комбіновані. У Болгарії, яка є членом COT з 1996 p., з 1997 р. діє новий Митний тариф і преференційні торговельні угоди з ЄС, ЄАВТ, угоди про зони вільної торгівлі із Словаччиною, Чехією, Словенією [37].

До нетарифних методів регулювання експортно-імпортної діяльності належать різні методи фінансової, технічної, адміністративної, кредитної і торговельної політики, які можуть свідомо спрямовуватись на регулювання зовнішньої торгівлі (заборони, квоти, ліцензії) і виникати в результаті проведення технічної політики, реалізації норм охорони здоров'я, вжиття адміністративних і фінансових заходів. Побічна дія цих заходів створює перешкоди для зовнішньої торгівлі і перетворює їх на нетарифні обмеження.

Використання першої групи нетарифних методів ґрунтується на розвинутій законодавчій та адміністративній базі, а їх здійснення доручається відповідним органам виконавчої влади, як правило, центральним урядовим органом. Стосовно заходів другої групи, то більшість країн прагне розробити міжнародні угоди про правила використання засобів технічної та екологічної політики, правила і норми (стандарти) щодо охорони здоров'я, стандарти сертифікації з метою визнання національних заходів у цій галузі для мінімізації їх обмежувальної дії в міжнародній торгівлі.

Квотування і ліцензування досить жорсткі методи торговельної політики, які розглядали два останні раунди переговорів у рамках СОТ. На цих зустрічах розроблено правила використання окремих видів нетарифних обмежень. Ці інструменти досить широко використовуються в світовій практиці. В Угорщині для захисту ринку від іноземної конкуренції діє система глобальних квот на окремі види товарів. В Естонії ліцензування імпорту відбувається з метою захисту національних виробників.

Отже, основними пріоритетними напрямами в системі спрощення митно-тарифного оподаткування є:

1. Виконання завдань, визначених Державним  бюджетом України на 2012 рік. яке передбачає удосконалення та уніфікацію процедур справляння платежів, посилення контролю за повнотою бази митною оподаткування, недопущення заниження митної вартості товарів, невірного визначення класифікації товарів та країн їх походження.

2. Спрощення та модернізація митних  процедур на кордонах і всередині  країни, в основі якого лежить розширення переліку суб'єктів, які користуються спрощеною процедурою митного контролю товарів, здійснення митного контролю, заснованого на аналізі ризиків, скорочення до мінімуму кількості та часу проведення процедур митного контролю та оформлення, забезпечення роботи за принципом "єдиного офісу" у повному обсязі, розширення застосування спільного контролю з митними органами суміжних країн.

3. Забезпечення комплексного контролю  за додержанням митного законодавства підприємствами, яке полягає у: впровадженні контролю на основі методів аудиту, реалізації віднесених до компетенції митної служби заходів, спрямуванні роботи на протидію правопорушенням "інтелектуального" характеру, посиленні митного контролю за здійсненням зовнішньоекономічних операцій товарів, викритті незаконних переміщень.

4. Розробка та імплементація митного  законодавства, що відповідає міжнародним стандартам та стандартам ЄС, яка передбачає удосконалення Митного кодексу України, враховуючи положення законодавства ЄС, приєднання України до міжнародних конвенцій з митних питань та забезпечення їх імплементації у митному законодавстві України.

5. Розвиток та удосконалення функціональних  підсистем Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та реалізація перспективних інформаційних технологій, які полягають у розробці та впровадженні нових автоматизованих підсистем, програмних продуктів та інформаційного забезпечення, удосконаленні технологій декларування товарів та транспортних засобів [36].

Таким чином, реалізація зазначених пріоритетів має бути спрямована на розв'язання існуючих проблем, серед яких: можливість втрат з причин заниження митної вартості товарів, недостовірної класифікації товарів та визначення країн їх походження: ускладненість та значна тривалість процедур митного контролю та оформлення, а також інших видів державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України; недостатнє стимулювання підприємств до прозорого здійснення зовнішньоекономічної діяльності та дотримання законодавства: інтелектуалізація митних правопорушень, необхідність активізації протидії митним правопорушенням та контрабанді; неповна відповідність вітчизняної нормативно-правової бази з митних питань законодавству Євросоюзу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

В даній роботі мною були досліджені основні засади у сфері митно-тарифного регулювання ЗЕД. Держава бере активну участь в розвитку зовнішньоекономічної діяльності за допомогою комплексу спеціальних методів, які можна розділити на три основні групи: економічні і адміністративні та правові. Адміністративні методи регулювання - система організаційно-правових заходів щодо обмеження, заборони і контролю за імпортом або експортом тих або інших товарів. Під економічними методами розуміють економічні заходи щодо контролю імпорту або експорту, до них можна віднести митні тарифи, різні податки і збори тощо.

Також досліджено, міжнародний досвід в регулюванні ЗЕД, який  свідчить, що більшість країн схиляється до інформаційних технологій у сфері митної політики. Широко застосовується система строгих технічних і інших спеціальних вимог щодо стандартів, сертифікації, інспекції якості, техніки безпеки.

На сучасному етапі система митно-тарифного регулювання ЗЕД в Україні полягає у застосування заходів щодо контролю як експорту так і імпорту. В регулюванні імпорту особлива увага приділяється використання митних тарифів, які поступово зменшуються зі вступом України до СОТ. Також здійснюються спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні заходи щодо імпорту певних товарів.