Звіт з науково-дослідної та науково-педагогічної практики

Інформаційні технології та послуги бібліотеки:

Створення електронного каталогу друкованих та електронних  видань;

Автоматизація пошуку документів за вказаними критеріями;

Сортування списку відібраних, документів, його перегляд і друк;

Формування БД «Книгозабезпеченність» та інших баз даних;

Автоматизація процесу  комплектування;

Формування списку нових  надходжень;

Автоматичне створення  нормативних файлів;

Організація роботи віртуально-довідкової служби.

Бібліотека ПУЕТ відноситься  до наукового типу – забезпечує учених і спеціалістів літературою  з відповідних галузей знань, виконує роботу, спрямовану на підготовку і підвищення кваліфікації кадрів науково-дослідного фаху. Вона належить також до типу масових бібліотек, які мають універсальні фонди, задовольняють широкі читацькі запити.

Систематизація –  це впорядкування набору інформації (зібраної, обробленої та проаналізованої) за певною структурою.

Як встановлено під  час практики дослідна стадія наукового процесу завершується систематизацією результатів, у яку включають: докази гіпотези, висновки та рекомендації, науковий експеримент, коригування попередніх пропозицій, літературне викладання дослідження. Висновки та рекомендації, зроблені на підставі дослідження гіпотез, що пройшли експериментування та відповідне коригування, завершуються літературним викладенням їх у вигляді реферату, статті, монографії, звіту про виконану НДР, дисертації.

Реферати бувають двох видів: науковий та інформативний.

Науковий реферат – це коротке усне або письмове викладення наукової теми (питання), складене на підставі проведеного дослідження, огляду одного або кількох літературних та інших джерел.

 Інформативний реферат  – це коротке письмове викладення однієї наукової праці, як опублікованої, так і у вигляді рукопису, що висвітлює стисло її зміст.

 Наукова стаття  – це самостійна праця, що  містить у собі певну кількість  наукової інформації, добутої в  результаті проведених досліджень.

Монографія – це спеціальне наукове дослідження, присвячене літературному викладенню однієї проблеми.

Звіт про виконану НДР – це неопублікований науково-технічний  документ, що містить деталізовані відомості про суть, методику і  результати виконаної роботи або  її етапи.

Дисертація – це кваліфікаційна наукова робота у певній галузі знань, яка містить сукупність наукових результатів і положень, висунутих автором для публічного захисту, і засвідчує особистий внесок автора у науку та про його здобутки як науковця.

Отже, процес систематизації результатів наукового економічного дослідження у ПУЕТ полягає у приведенні зібраних і опрацьованих (проаналізованих) даних в послідовний науково-аргументований виклад, що може носити форму спеціального звіту про науково-дослідну роботу, курсової роботи, дипломної роботи, звіту з практики.

 

Тема 4. Сутність процесу  навчання, види та форми навчальної діяльності у вищому навчальному  закладі

 

Форма організації навчального  процесу - спосіб організації, побудови й проведення навчальних занять, у  яких реалізуються зміст навчальної роботи, дидактичні завдання і методи навчання.

Залежно від мети форми  організації навчального процесу  класифікують на форми навчального  процесу (лекції, практичні, семінарські, лабораторні, лабораторно-практичні  заняття; самостійна робота студентів; експедиції, екскурсії, навчальні конференції; консультації; індивідуальні заняття; навчальна виробнича (педагогічна) практика; курсові, дипломні, магістерські роботи); форми контролю, оцінювання та обліку знань, умінь і навичок студентів (колоквіуми, заліки, іспити, захист курсових, дипломних і магістерських робіт); форми організації науково-дослідної роботи студентів (науково-дослідні гуртки, проблемні групи, об'єднання, школи, студентські наукові товариства).

Традиційно найважливішою  формою навчання і виховання студентів є лекція.

Лекція як форма організації  навчального заняття використовується у вищих навчальних закладах для  вивчення різних предметів. Будується  вона на основі інформаційно-монологічного  методу подачі та пояснення матеріалу  і організації пізнавальної діяльності студентів. Викладач у систематизованій, доказовій і аргументованій формі словесно подає і пояснює навчальну інформацію, використовує відповідні наочні посібники, демонстраційний експеримент і інші засоби навчання.

Лекції в ПУЕТ проводяться лекторами – професорами і доцентами (викладачами) вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій вищим навчальним закладом. Магістри також мають можливість прочитати лекцію, оскільки це передбачено планом педагогічної практики.

Головним завданням  педагогічної практики є одержання  певного досвіду в роботі з  аудиторією, враховуючи її особливості (вік, рівень освіти, спеціальність), а  також використання методів, прийомів і форм навчання на практиці.

При підготовці і проведенні лекції були дотримані основні дидактичні принципи: науковості; системності  і систематичності; наочності; формування пізнавальної активності слухачів; групового  й індивідуального підходу; навчання на високому рівні складності; міцності оволодіння знаннями, навичками і вміннями.

Існує декілька видів  лекції як форми організації навчання:

1. Тематична лекція. Вона  є основним видом лекції у  вищій школі; висвітлює конкретну  тему навчальної програми з  певної дисципліни. Такі лекції поділяють на вступні і підсумкові. Вступна лекція дає загальне уявлення про завдання і зміст курсу, розкриває структуру і логіку розвитку конкретної галузі науки, взаємозв'язки з іншими дисциплінами. Підсумкова лекція завершує лекційний курс, систематизує здобуті знання, підводить підсумки прочитаного.

2. Оглядова лекція. Передбачає  систематичний аналіз найважливіших  наукових проблем курсу, які  пов'язані з практичним досвідом  студентів, завданнями професійної  діяльності. Таку лекцію читають  перед виробничою практикою, написанням дипломних (магістерських) робіт або складанням державних іспитів.

3. Консультативна лекція. Вона доповнює і уточнює матеріал  оглядової, висвітлює розділи  курсу, які викликають труднощі  під час самостійного вивчення.

4. Лекційний спецкурс. Виходить за межі навчальної програми, значно розширює і поглиблює наукові знання, полегшує їх творче осмислення, "вводить" студентів у проблематику певної наукової школи. Найчастіше спецкурси ґрунтуються на матеріалі науково-дослідної роботи викладача.

Найдоцільніша форма  запису лекції - тези, які звичайно викладач виділяє інтонацією, при цьому  сповільнюючи темп мовлення, повторюючи сказане двічі.

Лекція органічно пов'язана  з такою формою занять як практичне  заняття.

Практичне заняття. Його проводять в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними засобами навчання, обчислювальною технікою тощо.

Практичне заняття - форма  навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд  студентами окремих теоретичних  положень навчальної дисципліни і формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідних завдань.

Перелік тем практичних занять визначено в робочій навчальній програмі конкретної дисципліни.

Практичні заняття проводять паралельно 8 начитуванням усіх основних курсів лекцій. Вони зорієнтовані передусім на поглиблення і розширення здобутих студентами на лекціях чи внаслідок роботи над навчальними посібниками знань, а також на оволодіння методикою роботи з науковим та навчальним матеріалом і типовими для цієї дисципліни практичними навичками.

Для ефективного проведення практичних занять необхідно, щоб студент  був попередньо ознайомлений зі змістом  певного розділу курсу лекцій, із теорією, практичне використання якої йому належить опанувати.

Семінарське заняття – це форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою. Методика проведення семінарського заняття включає: привітання, знайомство зі студентами, розгляд теоретичних питань за темою «Визначення місії та цілей підприємства», розгляд ситуації, перевірка визначень по темі, відповіді на питання тестів, оцінка та аргументація роботи студентів на семінарському занятті, підведення підсумків заняття.

Добре організований  семінар не тільки закріплює знання та вміння студентів, а й розкриває в них творчі здібності, вміння слухати іншого і самому аргументовано висловлювати свої думки, розвиває логічне мислення й комунікативні здібності студентів.

Підготовка до семінарського  заняття передбачає такі дії:

1. Опрацювання кількох  джерел;

2. Виписування основних положень із посиланнями на джерела;

3. Групування матеріалу  за питаннями на окремих аркушах  або картках, керуючись змістом  попередньої лекції;

4. Поглиблення і розширення  наявних знань;

5. Доповнення й виправлення  записів, фіксування питань, що виникають;

6. Обмірковування плану  відповіді на питання (добір  відповідних фактів, цитат і аргументів);

7.Ознайомлення з рецензіями  на літературу, яку вивчають;

8. Концентрація уваги  на головному;

9. Консультування у  викладача.

Консультація. їй належить особливе місце у структурі навчального процесу у вищій школі.

Консультації (лат. consuitatio - звернення за порадою) - поради, пояснення  викладача студентам з будь-якого  питання.

Проводять навчальну  консультацію у формі співбесіди індивідуально чи з групами у позанавчальний час за певним графіком або у разі потреби - після вивчення розділу програми, у процесі вивчення і особливо під час підготовки до іспитів, написання курсових, дипломних робіт.

Оскільки обсяг навчальної інформації збільшується, а аудиторний час або містить ту саму кількість годин, або скорочується, виникає необхідність індивідуального й групового консультування студентів для кращого засвоєння ними нових знань і вироблення навичок культури навчальної праці. Складні, комплексні теми з окремих дисциплін іноді потребують і поточних консультацій.

Специфіка консультацій, як правило, полягає у добровільному  відвідуванні їх студентами. Це також  є формою особистого спілкування  студента з викладачем. Оскільки час  консультації обмежений, запитання викладачу мають бути чітко сформульовані з питань, які неналежно висвітлено в доступних студентам джерелах навчальної інформації, опорних питань і питань, що виникли під час самостійної роботи, тощо.

Педагогічна практика. Практична  підготовка студентів здійснюється через навчальні та виробничі (педагогічні) практики. Практика забезпечує послідовність і безперервність формування умінь і навичок та професійне становлення майбутніх педагогів. Давня китайська мудрість говорить: "Розкажи мені - я забуду. Покажи мені - я запам'ятаю. Дай мені зробити - я навчуся". Педагогічна практика сприяє безпосередньому поєднанню і реалізації теоретичних знань, що отримують студенти у вищому навчальному закладі, з їх практичною діяльністю як учителів. Це дає змогу закріпити і поглибити знання теорії, а також набути умінь і навичок, необхідних для майбутньої самостійної роботи.

Педагогічна практика - форма  професійного навчання у вищій школі, спрямована на практичне засвоєння  майбутніми фахівцями закономірностей  І принципів педагогічної діяльності, формування основних професійних умінь і переконань.

Види, тривалість і терміни  проведення практики визначаються для  кожного освітньо-кваліфікаційного рівня з урахуваням специфіки  спеціальностей і спеціалізацій. Студенти проходять такі види педагогічної практики: педагогічна практика студентів І-ПІ курсів; літня педагогічна практика; навчально-виховна практика студентів IV-V курсів. Зміст практики та форми звітності визначаються Положенням про педагогічну практику студентів та програмами практик, розробленими кафедрами факультету та кафедрами педагогіки і психології університету.

Під час педагогічної практики студенти шляхом особистого досвіду роботи в школі оволодівають уміннями та навичками викладання свого  предмета і виховання учнів, вчаться самостійно і творчо застосовувати знання, здобуті в процесі навчання у вищому педагогічному навчальному закладі, опановують сучасні методи і форми педагогічної діяльності, нові прогресивні технології навчання і виховання.

Чим активніші студенти, тим рівноправнішими учасниками навчального процесу у вищій школі вони себе вважають, тим кращі їх результати. Реалії сьогодення потребують, щоб навчання у ВНЗ було інтерактивним. Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх студентів.