Аналіз діяльності комерційного банку на ринку пластикових карток

Безумовно, розвиток ринку  платіжних карток відрізняється  в окремих регіонах світу. Так, в 2010 році порівняно з 2009 роком використання карток збільшилось на Близькому  Сході й Африці - на 14,8%; в Азії та Тихоокеанського регіоні - на 14,1%; у Латинській Америці - на 5,8%; в Європі - на 5,5%; в Канаді - на 3,3%. Відзначимо, що в обігу США частка карток скоротилась  на 1,0%. Швидкий розвиток національної інфраструктури зв'язку знижує витрати на запровадження технологій прийняття карток продавцями різних розмірів, навіть у віддалених районах. Відповідно, спостерігається активне запровадження платіжних карток у країнах, які розвиваються знаходяться у процесі становлення, особливо в Індії та Китаї, що є традиційними користувачами готівки. Розширення кількості місць, де приймають картки, за рахунок державних та напівдержавних агенцій та великих магазинів стимулює зростання карткових операцій. Це відбулось в Японії, де кількість карткових операцій зросла порівняно з 2005 роком більш ніж в три рази.

В Україні проводиться  активна робота з вивчення кращого світового досвіду масового використання інформаційних технологій для автоматизації державних пільг та послуг її громадян. Враховується й досвід Естонії, що є найбільш показовий, зрозумілий і простий для сприйняття. Ця невеличка країна подолала великий шлях з інформатизації — від ознайомлення широких верств населення з перевагами розрахунків платіжними картками і безкоштовного навчання роботі на комп'ютері до формування сучасного прогресивного суспільства, яке нині вміє цінувати свій час і час своїх партнерів. І все це завдяки сучасним технологіям.

Як і в низці країн  світу, в Україні існують проблеми, які можна було б подолати шляхом широкого впровадження банківських платіжних карток із чіпами та Інтернет-можливостей для спрощення розв'язання важливих питань кожного окремого члена суспільства. Ведення справ на паперових носіях, довжелезні черги в будь-якій державній організації, відсутність оперативної інформації для розв'язання конкретного питання — все це атрибути дня вчорашнього, їх треба якнайшвидше позбутися.

Як засвідчує світовий досвід, процес побудови в країні інформаційного суспільства визначається її політичними, соціально-економічними і культурними особливостями. Україна має свої традиції, історію, особливості суспільних відносин, територію, запаси корисних копалин, клімат, рівень забрудненості навколишнього середовища тощо. Має свої сильні і слабкі сторони, переваги і недоліки. Тому і шлях побудови інформаційного простору в нашій країні має бути особливим. На нашу думку, Україна має спиратися на вітчизняні можливості та власні інформаційні розробки, враховувати всі характерні для неї риси. Це дасть змогу визначити найоптимальніший шлях побудови інформаційного суспільства, знайти найкращі мотивації всіх членів суспільства відмовитися від застарілих менш зручних технологій готівкових розрахунків на користь розрахунків платіжними картками.

В умовах сучасної глобальної економіки електронна комерція виступає необхідною складовою бізнес-стратегії  і фактично є потужною рушійною силою  економічного розвитку. Інтеграція інформаційних  та комунікаційних технологій в бізнес зробила революцію у відносинах між покупцями, продавцями та в суспільстві  в цілому.

Зокрема, використання інформаційних  та комунікаційних технологій в бізнесі  сприяло підвищенню продуктивності, зниженню витрат та збільшенню споживання.

У загальних термінах електронна комерція означає "торгівлю товарами та послугами через Інтернет". Хоча це визначення є найпоширенішим, воно не розкриває всієї сутності цього явища і не враховує нові напрямки розвитку цього нового і  революційного бізнес явища. Повнішим та ґрунтовнішим є таке визначення: електронна комерція - це використання електронного зв'язку та технологій цифрової обробки інформації в бізнес-операціях  задля створення, трансформації  та повторного визначення відносин, які  ведуть до створення вартості, між  організаціями, а також між організаціями  та індивідами.

Електронними грошима  називають грошову цінність (вимогу до видавця), яка зберігається на електронних  носіях і приймається як засіб  платежу іншими особами, відмінними від видавця. Систему електронних  платежів поділяють на дві підсистеми, а саме на підсистему, що базується  на використанні рахунків, та підсистему, що використовує електронну валюту:

1.Підсистема, що базується на використанні рахунків, дозволяє оплату через існуючі персоналізовані рахунки (зазвичай, банківські рахунки) і включає такі інструменти як кредитні картки, дебетові картки, мобільних платежі, телефонний банкінг і платежі за допомогою он-лайн банкінгу;

2.Підсистема, що використовує електронну валюту, дозволяє здійснити прямий платіж, якщо платник має відповідну кількість електронних грошей. У цій підсистемі виділяють смарт-картки та он-лайнові готівкові системи.

Відповідно, електронні гроші  можуть використовуватись у формі  передплачених карток, або ж просто можуть бути збережені на персональному  комп'ютері. Кожен платіжний інструмент має свої особливі характеристики, які забезпечуючись низку переваг  в порівнянні з іншими.

Кількість електронних платежів становила 18,0 млрд в 2010 році і, як очікується, буде стабільно зростати в середньому за 19,1% на рік, досягнувши 30,3 млрд в 2013 році. Серед методів здійснення електронних платежів найбільш поширеним є використання традиційних платіжних карток (кредитних, дебетних, передплачених), проте останнім часом альтернативні (небанківські) методи також набирають популярності (рисунок 1.6). Частка небанківських провайдерів становила близько 6,5% від загального обсягу в 2010 році і, ймовірно, зросте до 9% або 2,7 млрд операцій в 2013 році. Сукупна вартість глобальних електронних платежів склала 824 млрд евро в 2010 році, і очікується на рівні 1,4 трлн евро в 2013 році. Середнє значення кожного небанківського електронного платежу становить близько 45 євро.

Підсумовуючи, можна сказати, що електронна комерція сприяє економії коштів (використовуючи Інтернет як канал  зв'язку), підвищенню продуктивності (шляхом використання Інтернет для пошуку інформації), сприяє розподіленому прийняттю  рішень та гнучкості організації, полегшує проникнення на ринок (через зовнішню комунікацію зі споживачами), сприяє трансформації та розширенню асортименту  продукції (включаючи розвиток продуктів  та послуг на основі Інтернет) . Отже, електронна комерція є одним з найважливіших  факторів, що визначає сучасний економічний  розвиток, і здійснює позитивний вплив  на якість життя в цілому та на умови  навколишнього середовища, зокрема.

3.2. Проблеми та  перспективи розвитку ринку банківських  пластикових карток в Украіні.

В Україні сьогодні ринок  пластикових карток є одним з найбільш динамічно розвиваючих сегментів ринку. При цьому, експерти вказують на значний потенціал для його подальшого розвитку в умовах підвищення якості послуг і зниження тарифів по їх обслуговуванню. Динаміка розвитку ринку пластикових карток в Україні, на думку зарубіжних фахівців, перевершила самі сміливі очікування: картковий бізнес сьогодні не тільки довів свою перспективу, але й став невід'ємним елементом комплексу банківських послуг. Банківська пластикова картка стала у всьому світі надійним помічником та зручним засобом розрахунку для багатьох мільйонів людей різного віку. За її допомогою вони отримують платежі, пенсії, розраховуються за надані послуги різноманітного характеру, сміливо рушають в подорожі, сплачують комунальні платежі, здійснюють перекази та одержують кредити, замовляють та оплачують інші різноманітні банківські послуги. Застосування платіжних карток охоплює навіть такі галузі, як оптова та роздрібна торгівля, сфера надання некомерційних послуг, виплата заробітної плати тощо. Тому усі питання стосовно подальшого впровадження цього типу безготівкових розрахунків рік від року набувають більшої актуальності.

При своїй простоті та зручності розрахунків банківськими картками ці процеси зберігають повну прозорість з боку фінансового контролю держави та зменшують готівкову грошову масу в обороті.

До основних проблем ринку  банківських пластикових карток можна віднести:

- слаборозвинута інфраструктура  карткового ринку, яка спричиняється дорожнечею банкоматів, незацікавленістю торгових точок в установленні РОБ - терміналів і проведенні безготівкових рахунків з допомогою карток;      - неякісний зв'язок і обмежені можливості авторизаційних центрів;

- відсутність єдиних вимог  до договірної бази з банками – агентами;

- низький рівень платоспроможності населення;

- фінансова безпека

Не секрет, що банки традиційно прагнуть приховувати реальні об'єми карткових крадіжок, щоб не підривати довіру клієнтів до платіжних карт. Тому цілком імовірно, що фінансові установи в своїй звітності перед регулятором (НБУ) істотно занизили реальні масштаби карткового шахрайства. Дійсний розмах шахрайських операцій з платіжними картами сьогодні відповідально оцінити ніхто не береться. Та все ж дані НБУ чітко відображають негативну тенденцію.

«Така ситуація взагалі пояснюється  тим, що банки-члени міжнародних  платіжних систем не приділяють істотної уваги захисту інформації, а також продовжують емітувати платіжні карти з магнітною смугою, які нині є украй незахищеними», — наголошується в листі НБУ, розісланому вітчизняним фінансовим установам. НБУ зобов'язав банки прискорити перехід на використання платіжних карт з чіпами, забезпечити встановлення згоди клієнтів добових лімітів на суми і кількість операцій по отриманню готівки як на території України так і за її межами.

Сумні рекорди України  у сфері платіжних карт були легко прогнозовані. В умовах фінансової кризи банкіри практично перестали розвивати цей напрям, зосередивши зусилля на порятунку своїх активів. Кількість активних платіжних карт (тобто карт, за допомогою яких реально здійснювалися б операції по оплаті товарів або зняття готівки в банкоматах) в Україні в 2009 році скоротилося на 24,6% — до 29,1 млн. грн.

При цьому до початку 2010 року частка карт з магнітною смугою складала 93% від загальної кількості активних платіжних карт. Списувати всі проблеми на фінансову кризу зараз вже стало майже «модно», проте дійсні причини нинішньої ситуації, що склалася на ринку пластикових карт, сформувалися ще в пору докризового періоду, коли і у банків були кошти на розвиток бізнесу, і у клієнтів сучасні технології викликали живий інтерес.

Міжнародні платіжні системи  в рамках боротьби з шахраями остаточно ухвалили рішення про перехід з магнітних карт на чипові ще в 2005 році. Формально пластик з магнітною смугою може використовуватися паралельно з чіповими картками достатньо довгий період. Проте вже в 2005 році в країнах Західної Європи були введені нові правила безпеки при веденні операцій з картами.

Зокрема, вступило в силу правило про «перенесення відповідальності»  (Liability Shift) — тепер за всі втрати від шахрайських трансакцій відповідає та сторона (емітент або еквайєр), яка не завершила перехід на чіп. В результаті власники багатьох магазинів і ресторанів в Західній Європі, побоюючись шахраїв, відмовилися обслуговувати власників традиційних магнітних карт, що і підстебнуло банкірів вкласти серйозні кошти і швидко перейти на нові картки з чіпом. Процес переходу зайняв у банківських фінансових установ два-три роки.

При цьому відбувалася  не тільки заміна карт, але і повне переобладнання банкоматних і термінальних мереж. Українські ж банки весь цей час лише придивлялися до нових технологій, не відчуваючи достатніх стимулів для їх розвитку. Вітчизняні банкіри продовжували емітувати картки з магнітною смугою, обмежуючись, втім, окремими пробними проектами, в основному по випуску комбінованих (із смугою і чіпом) пластикових карт.

В результаті час був безповоротно загублений, а криза, що пролунала, лише загострила ситуацію. Шахраї, що витісняються з європейських країн, вимушені були звернути свою увагу на менш технологічні банківські ринки і, передусім, на Україну, де склалася унікальна ситуація: величезна  кількість випущеного пластика на фоні великої вразливості як самих  карток, так і мереж передачі даних.

Банкіри, в переважній більшості, згодні з НБУ, що впровадження чіпових  карт може дозволити максимально  захистити власників карт і понизити ризик шахрайства до мінімуму.

Картку, що має чіп, часто  називають смарткартою (від англ, smart — інтелектуальний). Основною особливістю  карт з чіпом або смарт-карт є  те, що замість (або окрім) магнітної  стрічки вони мають інтегральну  мікросхему. Чіп-модулі містять мікроконтролер, постійну пам'ять і пам'ять з  можливістю перезапису. Це дозволяє зберігати  на картці чималий об'єм інформації і, що ще важливіше, при необхідності її змінювати.

В результаті вище перелічених функціональних переваг рівень безпеки у смарт-карт на порядок вище. Чіпову картку нині практично не можна підроблювати. Крім того, смарт-карта дозволяє проводити перевірку клієнта без відправки запиту у фінансову установу, а в деяких випадках і здійснювати трансакцію набагато швидше (немає необхідності чекати відповіді з банку). Чіп на ертці не схильний до дії магнітних полів, не боїться вологи, легких подряпин і таким чином надійніший.

Проте головна причина, по якої банки почали випускати ці карти, — високий рівень захисту даних клієнта і його грошових коштів на рахунку.

Умови перевірки РIN-коду для таких карток істотно відрізняються від процедури перевірки РIN-коду карт з магнітною смугою. Крім того, чіп має великий захист в порівнянні з магнітною смугою, він складніше у виготовленні. Все це разом узяте значно ускладнює підробку подібних карт, роблячи їх виробництво в кустарних умовах економічно невигідним і майже неможливим.

Трансакція за допомогою  карти з магнітною смугою використовує завжди однакові ідентифікуючі дані, які передаються в банк. Тому їх можна перехопити і виготовити підроблену карту. Чіпова ж картка працює по-іншому: кожна трансакція узгоджується сформованим спеціально для неї кодом, і для подальшої трансакції потрібний новий код. Тому використовувати дані вже минулих трансакцій безглуздо, а зробити дублікат чіпа практично неможливо.