Аналіз діяльності комерційного банку на ринку пластикових карток

Практика свідчить, що в  першу чергу послугами дебетних карток зможуть користуватися особи, які:

- частіше від інших користуються банківськими послугами;

- виписують велику кількість чеків;

- мають нижче середнього сальдо чекових рахунків;

- мають фінансові ресурси вищі за середні;

- мають картки для оплати за поїздки (у тому числі - туристичні) і розваги;

- користуються всім набором можливостей банківських карток або карток для оплати за послуги магазинів;

- мають дохід вище за середній;

- відносяться до категорії швидше молодих, ніж старших сімей.

Таким чином, дебетні картки потенційно можуть задовольняти велику різноманітність споживчих потреб.

Отже, дебетні картки можуть бути використані у трьох випадках:

- для зняття грошових сум у відділенні банку;

- у мережі автоматів-касирів;

- як незалежні замінники чеків у торговельних закладах.

Якщо виходити з даних  фірми “Vіsа”, найближчими роками поширення дебетних карток цілком може досягти 60% теоретичного розрахункового рівня насичення ринку цього  виду послуг.

Картки для банківських  автоматів. Це - різновид дебетних карток, які дають можливість власнику рахунку  в банку отримувати готівку в  межах залишку коштів на рахунку  через автоматичні пристрої, які  встановлені в банку, торговельних залах, на вокзалах. При наявності  грошової картки можна одержати готівку протягом доби, а також у вихідні та святкові дні. Крім цього, власник позбавлений необхідності відвідувати своє відділення банку і може користуватися автоматами, розташованими в торговельних центрах, на вокзалах тощо.

Банки в США встановлюють ліміт щоденного зняття грошей з  рахунку через автомати — до 200 доларів. За останні роки в багатьох країнах автомати, які належать різним банкам, об'єднуються в мережі колективного користування, які охоплюють певний район або мають загальнодержавний  характер. Такі великі мережі автоматів (наприклад, Рlus у США) дають можливість здійснювати операції в глобальному  масштабі.

Деякі типи автоматів виконують  більш широкий спектр операцій, крім простого зняття грошей з рахунку; вони дозволяють, наприклад, вносити гроші  на вклад, робити внесок для погашення  позики, одержувати виписку про стан банківського рахунку, переказувати гроші  з одного рахунку на інший (наприклад, з ощадного - на поточний).

Слід ще раз зазначити, що картка для автоматів пов'язана  не з кредитною лінією (як у випадку  з банківською кредитною карткою), а з поточним або ощадним рахунком власника картки в банку. Тому в більшості  банків система розрахунків за цими картками адміністративно і функціонально  відокремлена від системи банківських  карток.

Картки для купівлі  через термінали в торговельних пунктах. Картки цього виду (Р0S - Роіnt оf Sа1е) також відносяться до розряду  дебетних. Вони “прив'язані” до чекового або ощадного рахунку власника картки і не передбачають автоматичного надання кредиту. Картка Р0S виконує функції банківського чека, однак її застосування більш надійне, оскільки ідентифікація власника проводиться в момент здійснення операції і гроші перераховуються на банківський рахунок торговельного підприємства негайно.

За останній час набули поширення дебетні картки власних  мереж, їх випускають банки, які беруть участь у регіональних системах торговельних терміналів, не підключених до загальнонаціональних комунікацій. Банки приваблюють ті обставини, що в цьому випадку не потрібно платити комісійні за передачу інформації загальними комунікаціями.

Вище зазначалося, що при  використанні Р0S-карток сума купівлі  негайно знімається з рахунку  покупця. Це не вигідно останньому, тому що при інших формах розрахунків (чек, кредитна картка) він одержує  відстрочення платежу. Для торговельників угоди на обслуговування Р0S-карток обходяться дорожче, ніж при використанні чеків. Це зумовило відносно повільні темпи збільшення кількості операцій з картками вказаного типу.

Чекові гарантійні картки. Ці картки видаються власникам поточних рахунків у банку для ідентифікації  чекодавця і гарантії платежу  за чеком. Картка базується на кредитній  лінії, яка дозволяє власнику рахунку  користуватися кредитом (овердрафтом). При цьому банк гарантує торговельнику  одержання грошей за чеком у межах  встановленого ліміту в тому випадку, якщо на рахунку чекодавця відсутня необхідна сума.

Основні правила користування чековою гарантійною карткою:

- підписи на чеку і на картці повинні бути ідентичні;

- сума чека не повинна перевищувати ліміту, зазначеного на картці;

- якщо сума виплати за чеком перевищує суму коштів на рахунку, з власника знімаються комісійні за використання кредитної лінії і відсотки за овердрафт.

“Електронні гаманці”. Це картки, що призначені для оплати різноманітних  товарів або послуг у багатьох підприємствах торгівлі та сфери  послуг. Потенційно можуть використовуватися  як у середині однієї країни, так  і в міжнародних масштабах, але інколи їх використання обмежується певним регіоном. Платіжна спроможність таких карток обумовлена певною сумою, яку власник картки попередньо вносить емітенту цієї картки або його агенту. Кошти можуть вноситися безпосередньо на картку готівкою або з використанням депозитного рахунку власника картки. Надається можливість багаторазового “завантаження електронного гаманця”.

На поточний момент “електронні  гаманці” ще не одержали широкого розповсюдження в жодній державі світу, однак  у багатьох країнах розгор-таються  експериментальні проекти щодо запровадження  кількох різних схем організації  такої системи. Передбачається, що незалежно  від вибору остаточної схеми функціонування “електронних гаманців”, вони поступово  замінюватимуть готівку при виконанні  дрібних індивідуальних (таких, що не повторюються) платежів.

Ще одна класифікація пластикових  карток пов'язана з їхніми технологічними особливостями. Найбільш розповсюджені  картки двох видів - з магнітною смугою і з вбудованою мікросхемою (які  мають назви сhір сагd - чіп-картка, або smart сагd - смарт-картка, чи “інтелектуальна” картка).

Картки з магнітною  смугою мають на звороті магнітну смугу, де записані дані, необхідні  для ідентифікації особи власника картки при її використанні в банківських  автоматах і електронних терміналах торговельних закладів:

- банківські реквізити власника картки, тобто адреса, код його банку і відділення, а також номер його рахунку;

- розпізнавальний напис, що відповідає секретному персональному коду власника;

- строк дії картки;

- максимальна сума, яку має в розпорядженні власник картки і яка зменшується при кожному знятті коштів із рахунку.

На початку 80-х років  цю інформацію було використано для  часткової автоматизації розрахунків. Перш за все, щоб замінити операцію механічного друкування банківських  реквізитів і коду клієнта на квитанціях, комерсантів почали забезпечувати  новими пристроями, які можуть читати цю інформацію і видавати відповідну квитанцію. Ці ж пристрої видають  касовий звіт і можуть акумулювати  суми і підготовляти їх до переказу в банк. Тим самим вони дозволяють уникнути нагромадження квитанцій  у центрах їх обробки.

На наступному етапі було впроваджено систему платежів у  реальному часі за допомогою електронних  платіжних терміналів: завдяки тій  самій магнітній картці клієнт може через касу магазину, обладнаного  такими терміналами, безпосередньо  пов'язаними з його банком, віддати  розпорядження зняти гроші з  його рахунку й одразу ж внести їх на рахунок продавця.

Коли картка встановлена  у відповідні зчитуючі пристрої, індивідуальні  дані власника передаються комунікаційними  мережами для одержання дозволу  на проведення операції. На картках  великих міжнародних карткових  асоціацій VISA і Маster Саrd магнітна смуга має кілька доріжок для фіксації необхідних відомостей у закодованій формі. На одній з доріжок записано персональний ідентифікаційний номер, який вводиться власником картки за допомогою спеціальної клавіатури при використанні ним банківських автоматів і терміналів Р0S. Набрані цифри порівнюються з РIN-кодом, що записаний на смузі. У випадку, якщо вони не збігаються, власнику дається можливість зробити ще кілька спроб набору РIN-коду. Потім картка вилучається або повертається власнику (єврокартка).

Картка з мікросхемою  була винайдена у Франції 1974 року й одержала широке розповсюдження в  цій країні та за кордоном. Вбудована  в картку мікросхема (чіп) складається  із запам'ятовуючих пристроїв для  збереження інформації та процесора, який є комп'ютером і здатний обробляти  інформацію, записану в запам'ятовуючих  пристроях. Ці мікропроцесори постійно вдосконалюються для розширення функціональних можливостей картки і підвищення її надійності. Такі картки називають також “інтелектуальними” картками, або смарт-картками.

На основі записаних у  мікросхемі відомостей трансакція з  використанням картки може здійснюватись  в автономному режимі (оff-Ііпе), тобто без безпосереднього зв'язку з центральним процесором банківської комп'ютерної системи в момент здійснення транзакції. Оскільки картка сама зберігає в пам'яті суму коштів, які є на банківському рахунку, то авторизації тут не потрібно: якщо ліміт перевищений, трансакція не відбудеться. Якщо ж сума трансакції менша від суми ліміту, то в момент її здійснення сума вільного ліміту буде зменшена і записується новий залишок, який може бути використаний при наступній купівлі. При внесенні грошей на рахунок ліміт поновлюється, про що робиться новий запис у мікросхемі.

Картка з мікросхемою  має чимало переваг перед карткою  з магнітною смугою:

- якщо картка з магнітною смугою є лише пасивним засобом збереження інформації, то картка з мікросхемою може реагувати і записувати в свою пам'ять інформацію про попередньо виконані трансакції;

- інформаційні можливості смарт-картки значно ширші, ніж у карток з магнітною смугою;

- можливість оперативного поновлення даних у пам'яті мікропроцесора.

Важливою перевагою картки з мікропроцесором є її висока надійність. Дуже швидко злочинці навчились  розпізнавати секретні коди карток з  магнітною смугою, викрадати й  використовувати ці картки або виготовляти  фальшиві і використовувати їх в  автоматах для видачі готівки. Вона має декілька ступенів захисту і  підробити інформацію, записану в  ній, дуже важко або зовсім неможливо. Якщо картка викрадена і новий  власник захоче скористатись нею  для одержання грошей через автомат, то при неправильному введенні РIN-коду мікросхема руйнується і картку не можна більше використовувати.

Інформаційні можливості картки з мікросхемою значно ширші, ніж у карток з магнітною смугою (якщо картка з магнітною смугою дозволяє зберігати інформацію обсягом  в 1 Кб, тобто 1024 біти, то картка з мікросхемою - 8 Кб, із збільшенням у найближчому  майбутньому до 16 Кб, а в подальшому навіть до 64 Кб із використанням іншої  технології). Крім того, її перевагою  є можливість оперативного поновлення даних у пам'яті мікропроцесора.

Картки з мікросхемою  мають відносно високу вартість (у 5-7 разів вищу порівняно з магнітною  карткою). Крім того, їх введення в обіг у країнах, які з початку створення  системи карткових розрахунків  орієнтувались на магнітні картки, ускладнюється. Там встановлені  десятки і сотні тисяч одиниць  обладнання, не пристосованого для  зчитування інформації з мікросхеми, а заміна цього обладнання на пристрої, сумісні зі смарт-картками, вимагає  значних капіталовкладень.

І нарешті, останні нововведення в технології карток - це лазер і  голографія. Оптична пам'ять і  запис за допомогою лазера не тільки забезпечують візуальне відображення інформації на картці, а й дозволяє збільшити ємність пам'яті до 1,2 Мб. Але це все тільки пасивні  картки, якщо на них немає мікропроцесора.

Зараз найнижчу собівартість мають картки з магнітною смугою завдяки їх масовому виготовленню, однак собівартість карток з мікросхемою  найближчим часом повинна значно знизитися, враховуючи можливості їх широкого розповсюдження.

Кредитні та дебетні картки можуть існувати як на основі пластикових  карток з магнітною смугою, так  і на основі карток з мікросхемою, але “електронний гаманець” може бути реалізований лише у вигляді  смарт-картки. Більшість емітентів  замінюють існуючі картки з магнітною  смугою на картки з мікросхемою щоб  усі види карткових послуг (кредитні, дебетні та “електронного гаманця”) можна було надавати з використанням  однієї картки. Крім того, смарт-картки забезпечують значно більший захист від шахрайства.

 

 

 

1.2. Основні елементи  і учасники системи карткових  розрахунків та їх взаємодія.

На сучасному етапі  іде процес створення національної платіжної системи України. В  більшості випадків українські банки  є членами міжнародних платіжних  систем, а деякі з них випускають власні пластикові картки.

Для більш детального розуміння  всіх процесів, пов’язаних з пластиковими картками, детально зупинимося на визначенні основних складових .

Платіжна картка – спеціальний  платіжний засіб у вигляді  емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання  переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку  з метою оплати вартості товарів  і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших  осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної  валюти уповноважених банків та через  банківські автомати, а також зд1йснення  інших операцій, передбачених відповідним договором.