Лекции по "Экономике организации"

Причини виникнення фаз складування, а отже і утримання відповідних  складів полягають у недостатній  синхронізації процесів постачання, виробництва та збуту.

Деякі економісти вважають що необхідно проводити відмінність  між поняттями підприємства та фірми.  Зокрема існує думка, що підприємство – це організація, яка володіє і веде господарську діяльність на подібних підприємствах. Фірма може володіти як одним так і багатьма підприємствами.

Відповідно до іншої точки  зору, якщо підприємства існують у будь-яких системах то фірми, як тип підприємств є фенеменом виключно ринкової економіки. Крім того іноді фірми, як організації що грунтуються на приватній власності протиставляють державним підприємствам.

Господарський кодекс України  визначає підприємство як самостійний суб’єкт господарювання створений для задоволення суспільних і особистих потреб, шляхом систематичного здійснення виробництва, науково-дослідницької, торговельної та іншої господарської діяльності. Підприємства можуть створювати для здійснення як комерційної так і некомерційної господарської діяльності.

 

2. Класифікація  підприємств за галузями та розміром

Галузева класифікація грунтується  на об’єднанні у групи підприємств, які здійснюють переважно однакові, або подібнні види виробничої діяльності. Вона може починатися з виокремлення великих секторів економіки з наступним їх звуженням до підсекторів галузевих груп та власне окремих галузей.

Приміром, початково, підприємства можуть бути поділені на:

• підприємства нематеріального виробництва
• підприємства сфери послуг

Далі підприємства сфери матеріального виробництва можуть бути поділені на:

• підприємства, які діють у сфері видобутку сиробина
• підприємства, які займаються переробкою сировини до проміжного продукту
• підприємства, які здійснюють обробку проміжного продукту до отримання кінцевого продукту

Складність віднесення підприємств до тієї чи іншої галузі економіки полягає у тому, що більшість з них, це підприємства з багатоманітним асортиментом продукції.

Промисловим піідприємствам притаманні такі відмінні риси:

• широке застосування принципу розподілу праці, причому як у сфері виробництва так і у сфері управління
• високий рівень механізації  і відповідно низька частка ручної праці
• виробництво продукції для відносно великих за ємністю ринків, а отже і відносно великі розміри

Крім галузевої належності, важливою характеристикою підприємства є його розміри щодо яких, зазвичай, застосовується багатомірний спосіб оцінки, Це пов’язано з тим, що між окремими показниками розмірів підприємств, як наприклад між численністю працівників та величиною доданої вартості створеної підприємствами, не обов’язково існує чіткий однозначний зв’язок. Як наслідок, мале підприємство за одним показником, може бути великим за за іншим показником.

Один з поширениз способів оцінки розмірів підприємства полягає у застосуванні двохмірної шкали, яка включає:

• кількість працюючих
• валовий дохід (оборот)

За цією шкалою всі підприємства можуть бути поділені на:

• малі (50 осіб, 50 тис. євро)
• середні
• великі (1000 і більше осіб, 5 млн. євро)

 

3. Класифікація  підприємств залежно від форм власності, способу заснування та частки у статутному фонді іноземних інвестицій

Згідно з господарським  кодексом України підприємства поділяють на такі види:

1. Залежно від форм  власності:

• приватні (діють на основі приватної власності громадянин чи юридичної особи): поділяється на індивідуальну та колективну приватну власність
• підприємства колективної власності
• комунальні підприємства
• державні підприємства
• підприємства, засновані на змішаній формі власності

2. Залежно від способу  заснування та форм статутного фонду

• унітарні (один засновник; має неподілений на частки статутний фонд)
• корпоративні (утворюються як правило двома або більше засновниками та діє на основі об’єднання майна підприємства чи трудової діяльності засновників) – товариства

3. За часткою у статутному фонді іноземних інвестицій:

• підприємства з іноземними інвестиціями (якщо > 10%)
• іноземні підприємства  (100%)

 

4.Різновиди господарських  товариств.

 Господарське товариство  – підприємство створене юридичними  особами або громадянами шляхом обєднання їх майна і участі у підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку. Юр. особи, які стали товариствами зберігають свій стратус юр. особи.

Господарські товариства є :

1. Акціонерні товариства – підприємства, які мають статутний фонд поділений на визначену кількість акцій і несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери несуть ризик, пов'язаний з діяльністю товариства лише в межах вартості належних їм акцій.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю – товариство, що має поділений на частки статутний фонд і несе відповідальність за зобов’язання, тільки майном товариства. Учасники такого товариства несуть ризик збитків пов’язаних з його діяльністю в межах своїх вкладів.
3. Товариство з додатковою відповідальністю-товариство, статутний фонд яких поділений на частки і які несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном. У разі недостатності останнього, учасники такого товариства несуть додаткову соціальну відповідальність у кратному розмірі до вкладу кожного з уасників.
4. Повне товариства – тов. учасники якого здійснюють підпр. діяльність від імені товариства і несуть додаткову соціальну відповідальність за зобов’язання товариства усім своїм майом.
5. Командитне товариство – тов.. в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть його зобов’язаннями додаткову соціальну відповідальність своїм майном (повні учасники). А інші сучасники присутні в діяльності тов. лише своїми вкладами(вкладники).

Установчими документами  господарського товариства є засновницький  договір та статут, в якому повинні міститися відомості про вид товариства, предмет та цілі його діяльності, засновників, склад та компетенцію органів управління.

Статут акц. товариств  повинен містити також відомості  про види акцій і що випускаються іх номінальну вартість , а статутн. Товариства з обмеженою відповідальністю відомість про розмір часток кожного з учасників.

Вкладами учасників госп. тов. можуть бути матеріальні цінності і цінні папери, майнові права(права корист. Землею), грошові кошти. Прибуток тов.. утв. З надходжень від його діяльності після покриття лат. витрат і витрат на оплату праці. З прибутку товариства сплачуються податки, а також відсотки по кредитах, рента прибутку залишається у розпорядженні товариства.

Учасники госп. тов.. мають право:

1. Брати участь в управлінні справами товариства.
2. Брати участь у розподілі прибутку товар. Та одержувати його частку.
3. Вихід зі складу товар.

У разі ліквідації товар. належні  йому кошти після розрахунків зі всіма кредиторами розподіляються між учасниками товариства.

 

5.Об’єднання підприємств

Види об’єднань:

1.Картель це договірна  форма об’єднання суб’єктів  господарювання , учасники якої укладають  угоду про регулювання обсягів  вир-ва продукції, надання послуг  або виконання робіт про поділ  ринків збуту та джерел сировини. Наймання робочої сили, встан. Рівня зарплати та соціальних гарантій для працюючих, про умови продажу та строки платежів.

Картель є типовою формою монополії, що існує в країнах з ринковою економікою у прихованому вигляді, незважаючи на Антимонопольне законодавство  учасники картелю зберігають господарську і комерційну і виробничу та юридичну самостійність.

2.Трест – форма об’єднання суб’єктів господарства за якої всі підприємства що об’єднуються втрачають свою комерційну, виробничу самостійність, підпорядковуються одному органу управління.

3.Синдикат – це об’єднання суб. госп., у якому розподіл замовлень на закупівлю  сировини та  реалізацію виготовленої продукції здійснюється через єдину мережу постачання та збуту.

4.Консорціум – об’єднання суб. госп. Різних організаційно - правових форм(під-в, об’єднань, банків) на основі тимчасової угоди щодо спільної діяльності з метою здійснення єдиного проекту або проведення великих фінансових операцій. Це одна з форм об’єднання виробничого та банківського капіталів.

5.Концерн найбільш поширена форма об’єднань, учасники якої мають обмежену самостійність, єдину власність, єдину систему управління та контролю. Має спеціальний апарат управління , якому підпорядковані всі підприємства, що входять до концерну.

6.Корпорація – об’єднання підприємств, яке створюється з метою захисту їхніх конкретних інтересів. З позиції управлінської практики , корпорація розглядається з двох аспектів. По-перше , це союз партнерів, створений для захисту конкретних привілеїв їх учасників, наприклад корпорація студентів. Адвокатів. По-друге, під корпорацією розуміють акціонерні компанії.

7.Холдинг – це компанія – власник, статутний капітал якої утворюють контрольні пакети акцій підприємств , що входять до неї. Ці підприємства називають дочірніми. На відміну від інших об’єднань, наприклад трести, формування холдинг-компаній в традиційній економіці відбувається ринковим шляхом. Для цього компанія скуповує акції інших підприємств і на цій підставі створює свій статутний акціонерний капітал.

 

Тема 5. Вибір місця розташування підприємства.

1.Вибір місця  розташування підприємства як  проблема прийняття рішень.

Вибір місця розташування підприємства (ВМРП) під яким розуміють  місце де знаходяться його адміністративні  будівлі, виробничі цехи, склади і  т.д., відноситься до основних засновницьких  підприємницьких рішень.

Якщо ці приміщення розташовані  в різних місцях, то часто говорять про фірму, яка володіє кількома підприємствами. Залежно від міри свободи при ВМРП воно може бути зв’язаним або вільним.

Прикладами прив’язаних до МР підприємств є шахти, гідроелектростанції і т.д.

При ВМРП необхідно:

1)Визначитись яким мінімальним  вимогам має відповідати МР (відносно  кліматичних, транспортних або робочої сили).

2)Виявити місця, що  відповідають цим вимогам.

3)Визначити для кожного  із можливих місць розташування  ймовірні витрати та результати  виробництва.

4)Обрати те МР де  залежні від нього результати  найбільшою мірою перевищують відповідні витрати.

Основна проблема наведеного алгоритму ВМРП полягає в тому, що ані залежні від нього витрати, ані відповідні результати не можна наперед достатньо точно визначити, крім того на ВМРП можуть впливати не тільки економічні, але і політичні і навіть ірраціональні причини, як наприклад, прив’язаність засновників до певних місць.

Важливою складовою МРП  є рішення щодо ступеня географічної централізації, або децентралізації підприємницької діяльності. За цією ознакою підприємства можуть бути поділені на:

1)національні (якщо вони  мають виробничі потужності лише  в одній країні);

2)інтернаціональні (якщо  вони мають потужності розміщені  в різних країнах);

3)регіональні (якщо вони  працюють в межах лише одного  регіону);

4)локальні (якщо вони мають  один завод, розташований в  якомусь одному місці).

Головними стимулами для  посилення закордонної диверсифікації підприємницької діяльності є:

• поліпшення збуту завдяки більшій близькості ринків;
• скорочення транспортних витрат та витрат на зарплату;
• обхід обмежень щодо імпорту;
• підтримка іноземних інвестицій в країнах, що їй залучають;
• зростання економії від масштабів виробництва;
• оптимізація оподаткування.