Лекции по "Экономике организации"

Другий метод використовується в цехах з устаткуванням з невеликою різницею у витратах на одну годину роботи. Кошторисну ставку визначають як результат від ділення загальної суми (на плановий період) витрат на утримання й експлуатацію устаткування на плановий загальний фонд тарифної заробітної плати основних виробничих робітників цеху, помножений на тарифну заробітну плату цих робітників, розраховану на один виріб.

При розподілі  загальновиробничих витрат розрізняють  загальновиробничі витрати постійні й змінні.

Змінні загальновиробничі  витрати (витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються пропорційно до зміни обсягу виробничої діяльності), розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Постійні загальновиробничі  витрати (витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності) розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності) при нормальній потужності, яка визначається підприємством самостійно. При цьому під нормальною потужністю розуміють очікуваний середній обсяг діяльності підприємства.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати  включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення. Перелік і склад загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

3. Основні фактори  зниження собівартості

Для виявлення резервів зниження собівартості необхідно визначити  фактори, які обумовлюють це зниження.

Під факторами зниження собівартості продукції (робіт, послуг) розуміють усю сукупність рушійних сил і причин, які визначають її рівень та динаміку.

Розрізняють такі фактори  зниження собівартості продукції:

1. підвищення технічного рівня виробництва, зокрема упровадження нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів; розширення масштабів використання й удосконалення техніки і технології, що застосовується; краще використання сировини та матеріалів;
2. поліпшення організації виробництва і праці, тобто удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; упровадження наукової організації праці; поліпшення використання основних виробничих засобів; поліпшення матеріально-технічного забезпечення; скорочення транспортно- складських витрат тощо;
3. зміна обсягу виробництва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва;
4. зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції.

Індексний метод дає змогу  врахувати вплив перелічених  факторів на зниження собівартості продукції.

Відносне зниження собівартості за рахунок економії матеріальних витрат (% АС_м) у результаті зміни норм витрат сировини, матеріалів, енергії на одиницю продукції та цін на ресурси визначають за формулою:

Тема  8. Матеріально-технічне забезпечення підприємства

1.Забезпечення  підприємства засобами виробництва

Будучи складовою потенціалу підприємства засоби виробництва разом з працею визначають його виробничу потужність. Якщо рішення щодо придбання вартісних засобів виробництва приймаються вищим рівнем керівництва то рішення щодо купівлі дешевих засобів виробництва - окремими підрозділами. Нерідко для підрозділів підприємства вистоновлюється певний бюджет в межах якого плануються закупки які здійснюються відділом постачання.

Розрізняють чотири стадії планування забезпечення підприємства засобами виробництва:

• планування потреби в засобах виробництва
• планування закупок засобів виробництва в ситуації, коли наявні у підприємства засоби виробництва не відповідають поточним або майбутнім потребам виробництв<span class="List_0020Paragraph__Char"