ТНК в нефтегазовой сфере

     Показовим також є порівняльний аналіз зайнятості у загальному обсязі та числа працівників  за кордоном, а також питомої ваги закордонних робітників у загальній чисельності персоналу корпорацій (таблиця 2.5) 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 2.5

Чисельність працівників найбільших американських  ТНК за кордоном [22]

(осіб)

      Аналіз  поданої таблиці свідчить про  значну кількість працівників, що зайнятих в закордонних філіях компаній. Показники  корпорацій характеризуються відносною  стабільністю у компаній: "ExxonMobil Corporation", "Conocophillips". Винятком із загальної тенденції є "Chevron Corporation", яка за останні 4 роки зменшила кількість  працівників у закордонних філіях лише на 2%.

     Таким чином, американські нафтогазові ТНК  на сучасному етапі розвернули дуже бурхливу діяльність. Багато з них  перетворилися на міжнародних монополістів. Індекси транснаціоналізації розраховані  для певних компаній показують загальний  тренд проникнення ТНК в інші країни і взагалі посилення ТНК  на світовому ринку.

     Можна сказати, що галузь американських нафтогазових товарів характеризується пануванням досить великої кількості компаній, представлених не тільки у США, але і в багатьох інших країнах світу. Серед лідерів галузі виділяють "ExxonMobil Corporation", “Chevron Corporation”, та “Conocophillips”. Усі ці компанії є найбільшими американськими та світовими ТНК, а також лідерами світового ринку нафтогазових продуктів. У розвитку наведених корпорацій за останні 4 роки можна прослідкувати загальну тенденцію. В цілому обсяги продажів продукції корпорацій відрізняються рік від року, спостерігаються зменшення або збільшення загальних обсягів та темпів росту продажів продукції, але слід відмітити, що крім нерівномірності діяльності на ринку споживчих товарів, усі ці компанії об’єднує загальне падіння продажів у 2008 році. Це пов’язано з загальною економічною кризою у світі, зменшенням доходів та добробуту кінцевих споживачів. 

     2.3. Роль ТНК у розвитку країни базування

       Діяльність ТНК по-різному оцінюється  в країнах їх базування. Однак  усі вони визнають факт широких  можливостей ТНК і неухильного  розширення їх діяльності за національними кордонами, а також істотну роль ТНК у вкладеннях капіталу в національну економіку. Найбільш проблемними в діяльності ТНК для країн базування є взаємовідносини ТНК і національних урядів та реалізація корпоративних інтересів ТНК [25].

       Отже, проблема взаємовідносин ТНК  з національними урядами. Щодо  неї виділяють три основних  підходи [23]:

     - ліберальний (ортодоксальний),

     - марксистський (радикальний),

     - націоналістичний (неомарксистський).

     Кожний  із них по-своєму інтерпретує взаємовідносини  ТНК та їх національних урядів. За останні тридцять років XX ст. ці відносини істотно змінилися - від конфліктів до співпраці. Якщо раніше уряди намагалися обмежити діяльність ТНК, то тепер ТНК розглядаються ними як засіб зміцнення національних позицій, створення національних переваг.

       Система відносин між державою  і ТНК - це діалектична єдність  суперечностей. З одного боку, ТНК є важливим інструментом  зовнішньоекономічного і зовнішньополітичного  впливу, і держава не може не  використати його в інтересах  свого утвердження на світовій  арені. З іншого боку, єдність  інтересів не виключає наявності  суперечностей, основною з яких  є суперечність між інтернаціональним  глобальним характером операцій  ТНК і територіальне обмеженою  юрисдикцією держави. Держава постійно намагається встановити контроль за вивезенням капіталу, товарів, технологій. ТНК" здійснюючи стратегію отримання довгострокових прибутків, впливають на економічну кон'юнктуру країни базування або приймаючої країни і, таким чином, вступають у суперечність з певними заходами державного регулювання економіки.

       На думку відомого вченого  Дж. Даннінга, основні положення  відносини між урядами і ТНК  зводяться до того, що [24]:

      1) у минулому державна політика  щодо ТНК не була явно пов'язана  із загальною державною стратегією, оскільки ТНК контролювали дуже  невелику частину економіки, і  уряд вважав результати регулювання  діяльності ТНК незначними;

      2) тепер уряди змушені розглядати  досягнення порівняльних переваг  у галузі ресурсів, які перебувають  під контролем ТНК, як самостійну  економічну мету І надавати  все більшого значення ТНК  у державній політиці.

       Дії урядів у 60-70-ті роки XX ст. можна оцінити як нерегулярні  й нескоординовані ними спроби  виробити економічну стратегію  і тактику з урахуванням зростання  прямих іноземних інвестицій. Це  призводило до конфронтації з  ТНК, причому уряди прагнули  збільшити свою частку за рахунок  діяльності ТНК. У 80-ті роки  глобалізація економіки та науково-технічний  прогрес сприяли переоцінці урядами  політичних результатів діяльності  ТНК і зміні ставлення до  них. [24] У 90-ті роки уряди почали відігравати координуючу роль у використанні виробничих можливостей, і іноземні інвестиції розглядаються ними як доповнення до внутрішніх. Уряди виробляють політику, яка стимулює надходження іноземних інвестицій у їхні країни, що підвищує конкурентні переваги їхніх ТНК на зарубіжних ринках.

       Стратегічна єдність інтересів  ТНК і держав виявляється і  в тому, що державна політика, партійна система, армія не  можуть існувати без фінансово-технічної  підтримки ТНК. На постійну  частку витрат, необхідних для  зовнішньоекономічної експансії  ТНК, перетворилися витрати суто  політичні. Цільовою формою зв'язку великого бізнесу з органами державної влади є система лобіювання, спрямована на обстоювання інтересів ТНК. Сучасна лобістська мережа ТНК охоплює відділи корпорацій та їх об'єднань, неформальні контактні організації, фонди, бюро та ін. Вони ставлять за мету вплив на прийняття відповідних законодавчих актів, діяльність партій, результати виборів і рішення судових органів. У своїй діяльності лобісти використовують різні методи: організація кампаній щодо залучення виборців до участі в голосуванні; налагодження контактів з політичними діячами і чиновниками держапарату для впливу на їхні рішення; фінансування передвиборних кампаній, діяльність політичних партій та ін.

       Під час проведення політичної  кампанії ТНК може мобілізувати  для її підтримки персонал  своїх підприємств і підприємств-субпідрядників, банкіри - своїх клієнтів.

       Крім того, в останні десятиріччя  XX ст. ТНК не обмежувалися фінансуванням  окремих політичних діячів. Найбільші  власники ТНК входять до складу  урядів і балотуються на пости  глав держав. Більше того, багато  хто з них обіймає високі  державні пости в секторах  економіки, в яких вони до  призначення мали значні фінансові  інтереси.

       Оскільки американські корпорації  є могутніми вкладниками капіталу  й істотно впливають на зарубіжну  виробничу стратегію, головна  увага в питаннях відносин  ТНК і урядів приділяється  саме їм. Інтереси американських  ТНК і зовнішньої політики  США значною мірою збігаються.

       Такий збіг зумовлює здійснення  більш загальної політики між  ТНК і американським урядом. Лідери  американських корпорацій і лідери  держави загалом вірять, що іноземна  експансія американських ТНК  служить найважливішим інтересам  ТНК. Тому американська політика  за кордоном, як правило, спрямована  на захист ТНК. Збіг інтересів  існує в різних галузях.

       Так, до кінця 70-х років американці  контролювали видобуток більшої  частини світових сировинних  матеріалів і нафти у несоціалістичних  країнах і гарантували, таким  чином, безпеку постачання і  переваги для американських споживачів у періоди скорочення постачання. Наприклад, під час Корейської і В'єтнамської воєн американці значною мірою регулювали ціни на поставки цих товарів завдяки власності та контролю за ресурсами в інших країнах. Хоч вони (власність та контроль) були істотно підірвані у 80-ті роки, вплив американців у цих секторах істотний.

       Американські політичні лідери  переконані, що національні інтереси  США реалізовуються шляхом експансії  корпорацій у виробництво товарів  і послуг. Прямі іноземні вкладення  розглядаються як основний інструмент, за допомогою якого США можуть  утримувати свої позиції на  зарубіжних ринках, а зарубіжна  експансія ТНК - як засіб утримання  американської домінуючої позиції  у світовій економіці, передусім  у Західній Європі та Японії. Ця експансія вважається ефективнішою, ніж розширення експорту зі  США. Перенесення виробництва  товарів у країни, що розвиваються, особливо тих, які потребують  значних затрат праці, дає змогу  американським корпораціям успішно  конкурувати на світових ринках. Хоч американські корпорації  експортують товари, капітал і  технології, їх реальна сила - фінанси,  дослідження розвитку й управлінський  контроль. Вони залишаються у  США і, у свою чергу, забезпечують  високий рівень конкурентоспроможності  американської економіки. Більше  того, американські ТНК продовжують  фінансувати баланс і є головним  джерелом збереження обміну і  балансу цього обміну із зарубіжними  країнами, що зміцнює американську  глобальну військову і політичну  позицію, тому ТНК розглядаються  як важливий чинник американського  економічного і політичного добробуту  та глобального впливу. Природно, що ТНК, у свою чергу, бояться  націоналізації або певного обмеження  своєї діяльності за кордоном  і потребують істотної підтримки  і захисту американського уряду [26].

       Оскільки ТНК за своїм характером  є міжнародно-оперуючими структурами i виконують функцію дипломатії у сфері зовнішніх відносин, в якій виступають як політичні агенти, маючи потужний потенціал [23]:

      1) наявність широкої мережі філій,  дочірніх компаній, представництв,  зв'язків, яких не має жодне  дипломатичне відомство;

      2) присутність ТНК в економіці  приймаючих країн, у їхній інфраструктурі, зовнішній торгівлі, на відміну  від офіційної дипломатії, яка  діє на міждержавному рівні;

      3) поширення контролю ТНК на  засоби масової інформації, зв'язку, що означає володіння могутньою  зброєю формування місцевої громадської  думки;

      4) створення в залежних країнах  слухняної сили в особі представників  місцевих політичних, суспільних  кіл.

       Отже, ТНК мають величезні можливості  для участі в політичних процесах. Це стосується не лише країн  базування, а й приймаючих країн.

       Однак роль інструменту здійснення  зовнішньої політики однієї країни  щодо іншої у разі прихованого  або явного конфлікту викликає  невдоволення бізнесменів, оскільки  уряд США намагається маніпулювати  або контролювати діяльність  американських ТНК, щоб чинити  тиск на уряди інших країн.  Таких прикладів чимало. Зокрема,  у тих випадках, коли держава  займає антиамериканську позицію,  вживаються обмежувальні заходи  щодо експорту певних товарів  у цю країну. ТНК перестають  постачати їй необхідну техніку  і технології, хоча нерідко це  для них економічно невигідно.  Обмеження експорту та імпорту  дають змогу США встановити  контроль за іншими країнами  і створюють для цих країн  труднощі. Слід зазначити й те, що уряди інших країн все  частіше розглядають ТНК як  інструмент своєї національної  політики, наприклад, щодо безпечного  забезпечення своїх країн сировинними  матеріалами. У низці випадків  при ослабленні американських  ТНК їхнє місце посідають японські  та інші корпорації [24].

       Проблема реалізації корпоративних  інтересів ТНК. її суть полягає  в тому, що відбувається ототожнення  корпоративних і національних  інтересів. Це ототожнення стало  особливо помітним після енергетичної  кризи 1973 року. Деякі вчені, профспілкові діячі, журналісти заговорили про те, що іноземні капіталовкладення слід використати для реалізації політики зайнятості, ефективнішого розподілу національного прибутку і зміцнення позицій американської економіки. Позиція і дії ТНК в інших країнах стали предметом обговорення і критики. Водночас слід зазначити, що через відносний спад в американській промисловості, значний торговий дефіцит і зростання безробіття, хронічний занепад балансу платежів закріпилося критичне ставлення до діяльності ТНК за кордоном. Поширеною була думка про необхідність більше вкладати в американську економіку і обмежити передачу американських технологій.