ТНК в нефтегазовой сфере

       Незважаючи на значну підтримку  прямих іноземних капіталовкладень  у 80-ті роки, політичні почуття  в Америці з цього питання  характеризувалися істотними суперечностями. Самі американці прагнули збільшити  експорт продукції, що вироблялася  у США, і отримати прибуток  від іноземних капіталовкладень  в американську економіку. Однак  американський уряд перебував  на позиціях підтримки прямих  іноземних капіталовкладень в  економіку зарубіжних країн.

       У 80-ті роки збільшився потік  іноземних капіталовкладень в  економіку США, що послабило  ворожість стосовно американських  капіталовкладень. Однак, незважаючи  на це, громадська думка останніми  роками все критичніше налаштована  щодо іноземних капіталовкладень  і діяльності ТНК. У США побутує  думка, що прямі американські  вкладення в інші країни створюють  умови деіндустріалізації американської  економіки. Стала утверджуватися  точка зору на американську  промисловість як просту збиральницю  готових компонентів, вироблених  за кордоном. 

ВИСНОВКИ  ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

    ТНК є торгівцями, інвесторами, розповсюджувачами  сучасних технологій, також вони стимулюють міжнародну трудову міграцію. ТНК  грають провідну роль в інтернаціоналізації  виробництва, в процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн.

     Американські  ТНК (та інші на світовому ринку) на сучасному етапі розвернули дуже бурхливу діяльність. Багато з них перетворилися на міжнародних монополістів. Індекси транснаціоналізації розраховані для певних компаній показують загальний тренд проникнення ТНК в інші країни і взагалі посилення ТНК на світовому ринку.

     Діяльність  ТНК по-різному оцінюється в країнах  їх базування. Однак усі вони визнають факт широких можливостей ТНК  і неухильного розширення їх діяльності за національними кордонами, а також істотну роль ТНК у вкладеннях капіталу в національну економіку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  3 ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ УКРАЇНИ

     3.1. Україна як об’єкт іноземного інвестування

     Світові інтеграційні процеси не можуть обминути стороною і Україну, яка протягом тривалого часу переживала економічну кризу і знаходилась у стані  занепаду, а тому особливо відчуває потребу у фінансовій підтримці, технологічній допомозі та широкому досвіді міжнародних компаній. Світові економічні зв’язки і взаємодія національних економік можуть стабілізувати розвиток продуктивних сил і забезпечити зростання життєвого рівня населення. При цьому провідними силами поглиблення та розширення цих зв’язків виступають ТНК, які є одночасно і результатом, і головною діючою особою інтерналізації. Їм належить одна з головних ролей в організації міжнародної діяльності, поширенні науково-технічного прогресу та залученні значних інвестиційних ресурсів[33].

     Залучення іноземних капіталів в економіку  України є важливим джерелом забезпечення інвестиційного розвитку країни. Особливістю прямих іноземних інвестицій в економіку нашої країни, як втім, і всіх країн світу, є те, що переважні обсяги ПІІ надходять від транснаціональних корпорацій, які реалізують свої стратегічні цілі розвитку через інвестиції в інші країни.

     Відповідно  до доповіді експертів конференції  ООН з торгівлі і розвитку ЮНКТАД за результатами опитування 192 найбільших ТНК, найбільш привабливі для інвесторів країни - Китай, Індія, США, Росія, Бразилія, В'єтнам. Україна в списку 20 країн, що у 2007 - 2009 р. стануть найбільшими  одержувачами ПІІ, на 18 місці, що в тому числі зв'язано з аспектом переносу інвестицій у країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою з розвинених[34].

     Україна належить до приймаючих ТНК країнам. У силу наявності певних переваг, вона має один з найвищих показників залучення іноземного капіталу через  ТНК серед країн СНД. Так, при  розподілі 50 найбільших за капіталізацією і закордонним активам ТНК  Європи, їх чисельність в Україні  значно перевищила чисельність ТНК, що функціонують у більшості країн  СНД. У силу цього Україна має також досить високий рівень транснаціоналізації серед даної групи країн. Для його оцінки розраховується індекс транснаціоналізації. Це середній відсотковий показник з 4 компонентів: середньої за три попередні роки частки ПІІ у вкладеннях в основний капітал, відношення припливу ПІІ до ВВП, відношення виробленої іноземними компаніями доданої вартості до ВВП і частка зайнятих у філіях іноземних компаній в загальній зайнятості в даному році. За цим показником Україна займає друге місце серед країн СНД.

     До  теперішнього часу серед компаній, що направляли прямі іноземні інвестиції на український ринок, переважали ТНК  індустріально розвинених країн: США, Німеччини, Великобританії, Франції, Кіпру (рис.3.1) [35].

     Слід  зазначити, що Україна як промислова держава не представляє інтересу для ТНК. Такий висновок можна  зробити, вивчивши основні глобальні 24 корпорації, представлені на вітчизняному ринку: Coca-Cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash & Carry, Hewlett-Packard, British American Tobacco та деякі  інші ТНК. Великі промислові концерни не здійснюють капіталовкладення в  українську економіку і тому відсутні на вітчизняному ринку. Винятком є Mittal Steel, для якої її українські активи є  проміжним, а не кінцевою ланкою виробничого  ланцюга.

     Для транснаціональних корпорацій за станом на квітень 2009 року найбільш інвестиційно привабливими в Україні є наступні сфери: харчова промисловість і переробка сільськогосподарської продукції, торгівля, фінансова сфера, машинобудування, транспорт, металургія і обробка металу, операція з нерухомістю (рис.3.2).

     Рисунок 3.2 - Зріз сфер української економіки інвестування

     При цьому для ТНК із країн ЄС і  США найбільш привабливими є українська харчова промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтика. Саме в цих сферах звернення вкладеного капіталу є швидким, а комерційні ризики мінімальні. Привабливим для ТНК із промислово розвинених країн є також інвестування в інфраструктуру бізнес-послуг для обслуговування, в першу чергу, підприємств з іноземним капіталом.

     Особливо  слід відзначити функціонування транснаціональних  корпорацій в нафтогазовій сфері  України. Приватизаційні процеси в  ПЕК призвели до проникнення на український  ринок великих, перш за все, російських, ТНК. Вони зайняли позицію активної експансії щодо придбання потужностей  у країнах СНД і Східної  Європи, серед яких Україна знаходиться  в числі пріоритетних країн.

     Найбільшими транснаціональними компаніями, які  здійснили значні капіталовкладення  в Україні, є: у сфері нафтопереробки - російські компанії «ЛУКОЙЛ», «ТНК», «Татнефть», «Славнефть», «Група Альянс», «ЮКОС» і казахстанська компанія «Казахойл» («КазМунайГаз»); у сфері  транспортування нафти - «Транснефть», «Сибнефть»; у сфері постачання та транспортування газу - російські компанії «Газпром» і «Ітера».

     Одним із способів прямих інвестицій ТНК  є транскордонних злиттів і поглинань. Цей процес являє собою об'єднання  активів і операцій двох фірм для  створення нової компанії. При  цьому змінюється управління активами та діяльність компанії, приєднуваної внаслідок інвестицій. Значна частина  ПІІ (близько 80%) здійснюється через  міжнародні злиття та поглинання фірм. Дана форма іноземного інвестування присутня і в Україні. При цьому поглинання українських компаній іноземними переважає над придбанням іноземних компаній українськими фірмами.

     Слід  зазначити, що існують відмінності  в застосуванні цього виду ПІІ  в країнах-донорах з різним типом  економічного розвитку. Так, практично 100% прямих інвестицій у розвинені країни здійснюється у формі злиття і поглинань. У той же час для країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою ця цифра не перевищує 40%. Подібна ситуації характерна і для України, де більша частина іноземних інвестицій реалізується у формі інвестицій «зеленої зони», тобто у вигляді будівництва нових дочірніх компаній і філій ТНК, що фінансується готівкою.

     Зараз економіка України стала такою  ж непередбачуваною, як і політика. І в новому році така ситуація навряд чи зміниться. Експерти стверджують, що в 2009 – 2010 рр.продовжиться боротьба Президента та Прем'єр-міністра за об'єкти приватизації. За прогнозами Кабінету міністрів України, обсяг прямих іноземних інвестицій в 2009 році складе 10,5 млрд. доларів, що на 29,9% більше в порівнянні з показниками 2007 року. Загальний обсяг ресурсів в 2009 році складе 1131,4 млрд грн, що складатиме 89,3% ВВП. У 2009 році також планується збільшення обсягу фінансових ресурсів до 413,6 млрд грн, що на 75,7% більше в порівнянні з показниками в 2007 році [36].  
 

     Українськими  нормативно-правовими актами передбачено  такі форми 

     здійснення  іноземних інвестицій:

     ● створення спільних підприємств  з різною часткою іноземної участі або придбання частки вже діючих підприємств;

     ● створення підприємств, що цілком належать іноземному капіталу, або придбання  у власність діючих підприємств  повністю;

     ● придбання нерухомого чи рухомого майна  шляхом прямого одержання 

     майна та майнових комплексів або у вигляді  цінних паперів (акцій, облігацій, тощо);

     ● придбання прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

     ● співробітництво з іноземними інвесторами  на підставі договору із суб'єктами господарської  діяльності України без створення  юридичної особи (наприклад, на основі договору про виробничу кооперацію, спільне виробництво якоїсь продукції  тощо);

     ● В інших формах, які не заборонені законами України [37].

     Державне  регулювання інвестиційного клімату  в Україні стосовно реально існуючої транснаціоналізації економіки  нині схильне до визнання пріоритетним лише позитивні фактори залучення  прямих інвестицій ТНК і тому реалізує заходи для підвищення сприятливості  інвестиційного клімату.

     Для України доцільною є державна політика використання переваг транснаціоналізації  економіки із одночасним захистом національного  виробника у визначених галузях  і створення передумов виходу українських компаній на закордонні ринки. Найважливішим складником цієї політики мають бути конкретні інструменти  економічної політики, які не тільки безпосередньо, а й опосередковано впливають на впровадження ефективної національної моделі транснаціоналізації  економіки загалом і особливо основних для України ринків Європейського  Союзу та Росії. Має бути розглянуто та проаналізовано придатність для умов України практики обмежень на діяльність зарубіжних ТНК, яка може поширюватися на:

     • певні ринки (наприклад, обмеження  щодо доступу на ринки телекомунікацій, енергетики, авіаційних та морських перевезень та деякі інші);

     • здійснення певних функціональних операцій, наприклад, запровадження «вхідного» контролю інвестицій, обмежень на вивезення  капіталу з країни тощо.

     Загалом негативний вплив інвестицій ТНК  на економічні процеси в Україні  може бути нівельований збалансованою  системою державного регулювання іноземних  інвестицій, яка може мати кількісну  оцінку економічної безпеки України  внаслідок діяльності ТНК щодо співвідношення ввезеного капіталу та репатріації  прибутку, інтернаціоналізації галузей  тощо.

     Метою всіх регулюючих заходів прямих інвестицій ТНК є, з одного боку, створення  зацікавленості ТНК у створенні  структурних ланок в Україні  за умови поліпшення галузевої структури  економіки, а з другого — недопущення  дискримінації національних товаровиробників та порушення рівноваги фондового  ринку[30].

     В українському законодавстві визначення іноземних інвесторів дає Закон  України "Про режим іноземного інвестування" [33]. Кількісний критерій у визначенні прямих іноземних інвестицій у Законі запозичений із господарсько-правової практики розвинених країн. Подібне визначення (10 % від статутного капіталу) цілком відповідає економічній дійсності індустріальних держав з добре розвиненим фондовим ринком і великою розпорошеністю акціонерного капіталу. Відповідно до західних стандартів розподілу акціонерного капіталу в публічних акціонерних товариствах десятивідсотковий пакет акцій здебільшого є або контрольним, або близьким до нього, що дає його власнику реальні можливості впливу на процес прийняття рішень у рамках такого товариства.

     Але в українських умовах за недостатньо  розвиненого фондового ринку, відсутності  прозорості підприємств і високої  концентрації капіталу переважно пакет, що становить 10 %, не є контрольним  чи тим, що має істотний вплив на прийняття рішень. Так, відповідно до Закону України "Про 

     господарські  товариства", реальною можливістю одержати контроль над під-приємством (чи право  блокувати певні рішення) мають  тільки ті інвестори, що володіють більше ніж 25 % акцій[31].

     Практика  показує, що державне регулювання інвестицій в економіку України широкомасштабно  здійснюється: шляхом впровадження державної  інвестиційної політики, яка визначає та підтримує пріоритетні напрямки розвитку економіки; за допомогою індикативного  планування певних показників та встановлення нормативів регулювання інвестиційного процесу; шляхом забезпечення належного  функціонування договірно-правової системи; шляхом встановлення порядку надання  дозволу на виконання будівельних  робіт.