Виробнича інфраструктура підприємства

Основні засоби – це засоби праці, які беруть участь у виробництві довготривалий період і переносять свою вартість на вартість готової продукції по частинах – по мірі спрацювання [11, с.97]. Основні засоби діляться на дві частини: активну і пасивну. Активна частина – це та частина основних засобів, яка бере безпосередню участь у виробництві, а пасивна тільки допомагає основному та допоміжному виробництві нормально функціонувати. Крім того основні фонди по видовій класифікації мають такі види:  І група, ІІ група і ІІІ група. Для того, щоб відшкодувати вартість зношеної частини основних фондів підприємство здійснює амортизаційні відрахування на просте відтворення основних засобів.

Для аналізу основних засобів виробництва необхідно відслідкувати якісний їх склад. Даний аналіз наведено у вигляді таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Наявність основних засобів виробництва,тис. грн.

Види продукції	Значення показників		Темп росту,%
	2012 рік, тис. грн.	2013 рік, тис. рн..
Будинки, споруди та передавальні пристрої	12566,0	12659,6	100,745
Машини та обладнання	12935,5	13180,5	101,894
Транспортні засоби	735,1	756,2	102,87
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	635,8	798,5	125,59
Багаторічні насадження	4,4	4,4	100
Інші основні засоби	211,4	210,8	99,7162
Малоцінні необоротні матеріальні активи	369,7	372,5	100,757
Інвентарна тара	73,3	73,8	100,682
Разом	27 531,2	28056,3	101,9

Джерело: складено автором

Як бачимо з таблиці, відбулося зростання основних фондів. За рахунок закінчення реконструкції хлібобулочного цеху та вводу в експлуатацію нового тістоприготувального відділення  зросла вартість будинків та споруд на 0,75%. Також зросла і вартість активної частини основних засобів: машин та обладнання на 1,89% у 2013 році, порівняно з 2012;  транспортних засобів на 2,87%; інструментів,приладів на 25,59%. Збільшилась також і вартість інвентарної тари на 0,68%; малоцінних необоротних матеріальних активів на 0,76%, вартість інших основних засобів зменшилась на 0,28%. Всі ці зміни є наслідком зміни асортименту продукції, виготовленням нових видів продукції, для чого і придбали нове обладнання, інструменти, прилади,  збільшення кількості замовлень по місту та області. В загальному вартість основних засобів виробництва у 2013 році зросла на 1,9% порівняно з 2012 роком.

  Таблиця 2.12

Структура основних засобів виробництва,%

Види основних засобів	Значення показників
	2012 рік	2013 рік
1	2	3
Будинки, споруди та передавальні пристрої	45,64	45,12
Машини та обладнання	46,98	46,98
Транспортні засоби	2,67	2,69
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	2,31	2,85
Багаторічні насадження	0,02	0,02
Інші основні засоби	0,77	0,75
Малоцінні необоротні матеріальні активи	1,34	1,33
Інвентарна тара	0,27	0,26
Разом	100,0	100,0

Джерело: складено автором.

У 2012 році найбільшу частку у загальній структурі основних засобів займають машини та обладнання  (46,98%), тобто активна частина та  у 2013 році найбільшу частку становлять машини та обладнання (46,98 %), тобто активна частина. Частка основних засобів, що займають будинки, споруди та передавальні пристрої у 2013 році значно зменшилась, порівняно з 2012 (на 5,2 %). Також у 2013 році зросла частка транспортних засобів на 0,2% , інструментів, приладів, інвентарю також на 0,2%, інших основних засобів на 0,1 %, малоцінних необоротних матеріальних активів також на 0,2%. Частка багаторічних насаджень та інвентарної тари залишилася незмінною.

Структура основних засобів на комбінаті є задовільною, значна питома вага пасивної частини є необхідною передумовою нормального функціонування активної частини основних засобів.

Ефективність використання основних засобів наведено у вигляді

 таблиці 2.13

Таблиця 2.13.

Ефективність використання основних засобів

Показник	Одиниці виміру	Формула розрахунку	Значення показників		Абсолютне відхилення, (+/-)	Відносне відхилення, %
			2012 рік	2013рік
1	2	3	4	5	6	7
Обсяг виробництва продукції в порівняльних цінах	тис. грн.	ф2 ряд.035	96562,7	100704,3	+4141,6	+4,29
Середньорічна вартість 03	тис. грн.	ф1 ряд.031	27531,2	28056,3	+525,1	+1,91
Середньоспискова чисельність персоналу,	чол.	ф.1-ПВ	371	367	-4	-1,09
Фондовіддача	грн./грн..	ф2 ряд.035/ ф1 ряд.031	3,51	3,58	+0,07	+1,99
Фондомісткість	грн../грн.	ф1 ряд.031/ ф2 ряд.035	0,28	0,27	-0,01	-3,57
Фондоозброєність тис.	грн./ чол.	ф1 ряд.031/ССЧ	74,2	76,44	+2,24	+3,02
Коефіцієнт зносу О.З.		ф1 ряд.032/ ф1 ряд.031	0,43	0,49	+0,06	-
Коефіцієнт придатності О.З		1-Кз	0,57	0,51	-0,06	-
Продуктивність праці	тис. грн./ чол.	ф2 ряд.035/ ф.1-ПВ	260,28	274,4	14,12	+5,42

Джерело : складено автором за [додатками В,Г]

Згідно даних наведених в таблиці фондовіддача зросла на 1,99% у 2013 р. порівняно з 2012. Фондовіддача відображає ефективність використання основних засобів. У 2012 р. на 1 грн. основних засобів припадає 3,51 грн. виготовленої продукції, а у 2013 – 3,58 грн. Фондоозброєність у 2012 році становила 74,2 тис.грн/чол., а у 2013 р.- 76,44 тис. грн./чол.. це зумовлено зменшенням кількості середньоспискової чисельності на 4 чол., та збільшенням середньорічної вартості основних засобів на525,1 тис. грн. Фондомісткість-показник обернений до фондовіддачі, відображає , що на 1 грн. виготовленої продукції припадає у 2012 р. 0,28 грн. основних засобів, а у 2013 р.- 0,27. Показник фондомісткості знизився на 3, 56%, що є позитивною тенденцією.

Негативним явищем в діяльності підприємства є те, що основні засоби зношені на 43-49%, тому є застарілими і потребують оновлення, модернізації. В результаті цього придатними до використання є на кінець 2013 р. 51% вартості всіх основних засобів ДП ПАТ «Київхліб» «Білоцерківського хлібокомбінату».

Для більш детального аналізу планово-економічної діяльності проаналізуємо оборотні активи підприємства в табл.2.14

Таблиця 2.14

Оборотні активи підприємства

Показник	Нормативне значення	Формула розрахунку	Значення показників		Абсолютне відхилення,+/-
			2011	2012
1	2	3	4	5	6
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	>0,1	ф1 (р.260 – р.620) / ф1 р.260	0,02	0,14	+0,12
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	max	ф2 р.035/((∑ф1 р.520-600 гр.3+∑ф1р.520-600гр4)/2)	9,78	6,11	-3,67
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	max	ф2 р.035/((∑ф1 р.150-210 гр.3+∑ф1р.150-210гр4)/2)	9,39	13,99	+4,6
Строк погашення кредиторської заборгованості	min	365/ Коефіцієнт оборотності кредиторської  заборгованості	37,32	59,74	22,42
Строк погашення дебіторської заборгованості	min	365/ Коефіцієнт оборотності дебіторської  заборгованості	38,87	26,09	-12,78

Джерело: складено автором на основі [додатки В,Г]

Аналізуючи дані оборотних активів підприємства ми бачимо, що коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами, мінімальне значення якого повинне бути 0,1 в 2013 р склав 0,14, що на 0,12 більше ніж в попередньому 2012 році, означаючи, що структура задовільна, а підприємство – платоспроможне.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки оборотів здійснено за рік коштами, вкладеними до розрахунків. Чим більша кількість оборотів, тим швидше підприємство отримує кошти від своїх боржників (дебіторів). На кінець 2013 року цей коефіцієнт збільшився що є позитивною тенденцією для підприємства. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує скільки потрібно оборотів для оплати виставлених рахунків. В нашому випадку зменшення показника на -3,67 може свідчити про погіршення платіжної дисципліни підприємства у відносинах з постачальниками, бюджетом, позабюджетними фондами, персоналом підприємства, іншими кредиторами.

Отже, можна зробити висновок, що підприємство працює загалом стабільно, збитків не отримувало протягом 2012 – 2013 років. Більшість показників платоспроможності підприємства мають негативне відхилення від норми, тому фінансовий стан досліджуваного підприємства є незадовільним. Аналіз ліквідності підприємства показав, що хлібокомбінат на даний момент не  спроможне сплачувати свої поточні зобов’язання. Аналіз ділової активності дозволив проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується низькою швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Отже, керівництву підприємства варто звернути увагу і вжити заходи щодо покращення фінансового стану підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ.. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧОЮ ІНФРАСТРУКТУРОЮ НА ДП ПАТ «КИЇВХЛІБ» «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ»

 

3.1. Пропозиції  щодо вдосконалення ремонтного,  енергетичного та складського  господарства на підприємстві.

 

Процеси ремонтів на підприємствах відчутно відстають, як по своїй технологічній, так і по організаційній підготовці. За рахунок низького рівня продуктивності праці в ремонтних майстернях знижується рівень продуктивності праці в цілому по підприємстві.

Це тому, що на підприємстві завжди увага приділяється випуску продукції, а ремонт обладнання не брався до уваги.

Шляхи вдосконалення ремонтного господарства:

1. Розробка нової системи  документації ГОСТ, ОСТ по організації  і управлінню процесами ремонту  обладнання, в якій в першу  чергу повинен бути відображений  національний і зарубіжний досвід.

2. Вдосконалення методів  планування і економічного стимулювання  роботи ремонтних бригад.

3. Спеціалізація ремонтного  господарства на рівні галузі, регіону, підприємства.

На деяких підприємствах отримала розповсюдження інспекційна система технічного обслуговування і ремонту, при якому проведення ремонту залежить не від строку експлуатації обладнання, а від фактичної потреби в ньому.

4. Введення АСУ дозволяє  планувати ремонтні роботи, контролювати  їх виконання, розподіляти трудозатрати  по видах ремонту і аналізувати  їх, раціонально використовувати  ресурси.

При виробництві енергетичні витрати мають питому вагу в собівартості. Економія енергії при збільшення її потреб стає одним із центральних завдань енергетичного господарства.

Неминучі втрати при її виготовлені, розподіленню та використанню при правильній організації енергетичного господарства та виробництва можу бути зменшені та приведенні до мінімуму. В’явлення джерел втрат палива, електроенергії, пари, тощо, розробка та здійснення організаційно-технічних заходів для їх скорочення – найважливіше завдання енергетиків, механіків.

Аналіз використання енергоресурсів показує, що втрати енергоресурсів пояснюється неповним згоранням палива незадовільним станом електромереж та електрообладнання, недостатньою теплоізоляцією теплопроводів, технічним відставанням технологій та енергетичного обладнання.

Основні шляхи покращення використання енергії та палива:

1. скорочення або ліквідація  прямих витрат енергії, що досягається  організацією систематичного контролю  за технічним станом енергетичного  обладнання, забезпечення рівномірного  розподілення електроенергії, систематичного  огляду і профілактики ізоляції  електрогазопроводів, оскільки несправності  викликають витікання .

2. покращення технології  та організації виробництва –  введення прогресивних методів  зберігання, встановлення оптимальних  режимів процесів, підвищення завантаження  обладнання, автоматизації виробничих  процесів, не допускати виготовлення  браку.

3. зменшення втрат палива  при його транспортуванню, зберіганню  та спалюванні, що досягається  правильною організацією розвантаження, добрим станом складського господарства, удосконалення організації праці, заробітної плати та матеріального  стимулювання робітників енергетичного  господарства.

4. скорочення витрат електроенергії  на технологічні та освітлювальні  цілі, що має важливе значення. Неекономічна робота електродвигунів  буває при недостатньому завантаженні  їх за низького коефіцієнта  корисної дії. А також несвоєчасного  вимкнення електродвигунів при  холостому ході машин.