Шпаргалка по "Финансам"

Фонд  державного майна України здійснює операції з підготовки і проведення продажу державного майна, організації  приватизації державного і комунального майна, передачі в оренду майна державних підприємств і установ та ін. До основних завдань державної контрольно-ревізійної служби відноситься здійснення контролю за використанням державних коштів і матеріальних цінностей. Вона проводе також аналіз додержання вимог законодавства в проведенні обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, бюджетних установах, підприємствах та організаціях, які одержують кошти з бюджетів всіх рівнів та ін.

Управління  діяльністю державних цільових фондів здійснюється правлінням фондів. Воно зобов'язано вирішувати питання з мобілізації та використання фінансових ресурсів фондів з метою досягнення цілей, що мають загальнодержавне значення. Так, управління Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням здійснюється правлінням та виконавчою дирекцією. До складу правління Фонду входить по 15 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців. Виконавчим органом правління є виконавча дирекція. До повноважень правління Фонду відносяться: розробка пропозицій щодо розмірів внесків на соціальне страхування і передача їх до КМУ; визначення порядку надходження та обліку коштів Фонду; підготовка та затвердження річного бюджету Фонду, визначення порядку фінансування та умов надання путівок на санаторно-курортне лікування та ін.

60. Міністерство фінансів України та його функції.

Міністерство  фінансів України є одним із центральних  органів виконавчої влади у складі КМУ. На нього покладено обов'язки реалізації державної фінансової політики та здійснення загальною керівництва у сфері державних фінансів. До основних задач, що виконує Мінфін відносяться: розробка напрямів державної фінансової політики; складання і забезпечення виконання державного бюджету України; мобілізація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку країни, вдосконалення фінансового механізму, методів фінансового планування, організація фінансових відносин з іноземними суб'єктами та ін. Для вирішення поставлених задач сформована відповідна структура Міністерства фінансів.

З метою  забезпечення управління розвитком  фінансами країни з урахуванням  регіональних особливостей в кожній області створено фінансові управління при обласних державних адміністраціях, які входять до складу Мінфіну. На Міністерство фінансів покладено виконання багатьох функцій. До найбільш важливих з них відносяться:

- Розробка  і реалізація державної фінансової  політики.

- Організація   складання   і   виконання   Державного  бюджету   та розвитку  міжбюджетних відносин.

- Забезпечення захисту фінансових інтересів держави, громадян, підприємств та установ.

- Розробка   та   реалізація   заходів,   направлених   на   зміцнення  грошового обігу (разом з НБУ).

- Організація   формування   і   використання   державного   фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

- Управління  державним боргом.

- Забезпечення  єдиної методології обліку і  аудиту.

- Управління  фінансами підприємств державного сектора економіки.

- Забезпечення зв'язків з міжнародними фінансовими організаціями.

- Інші функції.

Виконання функцій Міністерства фінансів України  переслідує за мету забезпечення стабільного  поступального розвитку країни, створення  умов для досягнення повної зайнятості, розвитку підприємницької діяльності, формування раціональної структури  економіки та ін. З метою досягнення таких цілей Мінфін здійснює управління фінансами держави спільно з іншими органами державною управління: Національним банком України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, Державною комісією з цінних паперів та фондовою ринку України та ін. Чимало напрямів координується зразу декількома суб'єктами. Загальні напрями фінансової політики держави визначаються Верховною Радою України.

Важлива роль в управлінні державними фінансами  належить Державному казначейству України.

61. Організація проведення грошово-кредитної політики.

В процесі  проведення валютної та грошово-кредитної  політики використовуються такі інструменти: грошова база, грошова маса, валютний курс, облікова ставка центрального банку, норми обов'язкових резервів комерційних банків, державні цінні папери та ін. Так, проведення девізної політики передбачає проведення регулювання валютних курсів шляхом валютних інтервенцій та валютних обмежень, що здійснюються центральним банком країни. Валютна інтервенція - це купівля або продаж центральним банком іноземної валюти з метою впливу на динаміку курсу національної валюти. Валютні обмеження - заходи з обмеження обігу іноземних валют в країні. До них, зокрема, відносяться заборона вільної купівлі-продажу валюти, прийняття нормативів обов'язкового продажу валютних надходжень для суб'єктів господарської діяльності, ліцензування валютних операцій та ін.

Регулювання валютних курсів центральним банком шляхом проведення валютних інтервенцій  здійснюється таким чином. З метою підвищення або утримання курсу власної грошової одиниці центральний банк продає іноземну валюту. Для забезпечення зниження курсу своєї валюти центральний банк скуповує іноземну валюту з оплатою її національною грошовою масою. Продаж валютних коштів здійснюється за рахунок валютних резервів центрального банку. Купівля іноземної валюти проводиться за рахунок коштів, що маються у розпорядженні центрального банку. При цьому куплена валюта як правило, використовується з метою поповнення валютних резервів.

Для прикладу розглянемо операції НБУ з проведення торгів доларами США на УМВБ в березні 2002 р. (цифри умовні). З метою проведення інтервенцій на купівлю доларів було витрачено 81,0 мли. грн. (для закупівлі 15 млн. дол. за середньозваженим курсом 5,4 грн. за 1 дол.). Таким чином попереджувалася можлива ревальвація гривні. При цьому збільшувалися страхові валютні резерви НБУ. Разом з тим, в окремі дні березня переважали інтервенції на продаж доларів США (і відповідно купівлі гривні). Такі операції здійснювалися з метою попередження девальвації вітчизняної грошової одиниці. На них витрачено 2,4 млн. дол. (12,96% млн. грн.). Таким чином по американському долару за березень місяць утворилося сальдо інтервенцій в 12,6 млн. дол. на купівлю. Стосовно гривні таке сальдо складало 68,04 млн. грн. на продаж.

При проведенні дисконтної політики центральний  банк шляхом підвищення облікової ставки намагається зменшити попит комерційних  банків на кредити, що надаються центральним банком. Результатом є зменшення суми кредитів (або здійснюється кредитна рестрикція). Такі операції, як правило, приводять до скорочення грошової маси в обігу, збереження валютних резервів, підтримки курсу національної валюти та стимулювання залучення іноземних капіталів. І, навпаки, зниження облікової ставки центрального банку приводе до зростання обсягів кредитування економіки (кредитка експансія), що зумовлює збільшення грошової маси в обігу, підвищення ділової активності, зменшення надходження іноземного капіталу та ін. Та в умовах, коли кредитна експансія виходе з-під контролю, такі процеси починають супроводжуватися стрімким зростанням інфляції.

Регулювання валютного курсу з боку центрального банку має значення не тільки для  розвитку ділової активності в країні, а і в проведенні міжнародних економічних операцій. В умовах, коли проводиться девальвація національної валюти, створюються більш сприятливі фінансові основи, для збільшення експортних операцій суб'єктами господарювання. Ревальвація вітчизняної валюти стимулює збільшення імпортних операцій. Та варто звернути увагу на те, що ці процеси (ревальвації і девальвації валюти) не приводять до миттєвих змін в динаміці імпорту та експорту. Так, за розрахунками зарубіжних експертів в результаті ревальвації внутрішня ціна на імпортні товари знижується повільніше, ніж зростають ціни на експортні товари. Тому протягом певного періоду такі зміни не приводять до погіршення торгового балансу країни.

Однім із інструментів регулювання грошово-кредитної  системи з боку НБУ є встановлення процентних ставок за своїми операціями. З метою впливу на основні макроекономічні показники розвитку країни НБУ використовує такі процентні ставки: облікову ставку, ставку рефінансування під час проведення тендеру, ломбардну ставку (ставку "овернайт") та ставку за розміщені депозитні сертифікати НБУ. За допомогою облікової ставки центральний банк установлює орієнтири для суб'єктів грошово-кредитного ринку щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів. Ставка рефінансування відображає вартість кредитних ресурсів під час тендерів, що проводяться з їх продажу. Ломбардна ставка використовується при наданні кредитів комерційним банкам з підтримки їх миттєвої ліквідності.

Розмір  облікової ставки має бути не менше, ніж на три процентних пункти більшим  від рівня інфляції. Величина облікової ставки залежить від потреби в грошових ресурсах; міграції капіталу; рівня інфляції, обсягу грошової маси в обігу; структури випущених платіжних засобів, процентних ставок за кредитами та депозитами комерційних банків та ін. При розрахунках облікової ставки приймаються такі показники: 1 проценту зростання інфляції може відповідати від 1,0 до 1,5 % зростання облікової ставки. Зниження темпів реального ВВП на 1% може відповідати зниженню облікової ставки на 0,5 %. Облікова ставка розраховується щомісячно.

За  допомогою зміни величини облікової  ставки центральний банк здійснює регулювання  таких параметрів:

- обсягів  кредитування економіки з боку  комерційних банків (підвищення  облікової ставки викликає, як  правило, зменшення кредитування  економіки, а зниження - його розширення);

-  динаміки попиту та пропозиції  на цінні напери і їх курсів (зростання облікової ставки обертається  підвищенням ставок за кредитами  і депозитами, що обумовлює зменшенню  копиту на цінні папери і  збільшенню їх пропозиції).

Практика свідчить, що облікова ставка підвищується в періоди економічною зростання і залишається незмінною на протязі депресії та спаду.

62. Управління фінансами з метою стабілізації  соціально-економічного розвитку України.

Управління  фінансами з боку державних органів влади відіграє важливу роль в забезпеченні соціально-економічного розвитку країни. З використанням фінансових важелів здійснюється управління грошовими потоками, що забезпечують реалізацію державних соціальних програм, розвитку підприємницької діяльності, залучення і використання інвестиційних ресурсів, обсягів кредитування економіки, надходження та відтік капіталів за межі країни та ін. В сучасних умовах основною метою проведення таких операцій є забезпечення стабільною, поступального, соціального і економічного розетку держави. Заходи фінансового регулювання проводяться на різних рівнях: загальнодержавному, республіканському та місцевому. Координація їх проведення у напряму досягнення визначених цілей - це також одна із важливих задач управління державними фінансами.

За  останні роки з боку державних  органів управління проведено значну роботу з метою стабілізації соціально-економічного розвитку країни. Результатом є досягнення позитивних тенденцій в економіці. Зокрема, починаючи з 2000 р., діє тенденція до зростання обсягів ВВП, промислової продукції, позитивні зрушення відмічаються в АПК, активізується інвестиційна діяльність, знизився рівень бартеризації економіки. Зросла зайнятість населення, погашається заборгованість з виплати заробітної плати та пенсій.

Позитивні зрушення спостерігаються в грошово-кредитній  сфері. Стабілізовано валютний курс гривні. Зріс рівень монетизації економіки. Продовжується процес становлення  вітчизняного фондового ринку. Збільшилися  обсяги кредитування економіки з  боку комерційних банків. Зросли валютні резерви НБУ. Дещо зменшилися обсяги державного зовнішнього боргу. Стабілізується процес виконання бюджетного процесу на різних рівнях. Зменшуються обсяги доларизації економіки.

Разом з тим, для сучасного стану  розвитку фінансової системи України притаманна наявність багатьох складних проблем, що потребують зваженого вирішення. Виходячи з цього, до основних напрямів управління державними фінансами з метою стабілізації розвитку України відносяться:

1. Впровадження  заходів з питань підвищення платоспроможності  населення і суттєвого збільшення обсягів внутрішнього ринку. До інструментів, що можуть бути використані з метою реалізації таких заходів, відкосяться: підвищення межі прожиткового мінімуму, збільшення мінімальної заробітної плати, впровадження заходів, що мають за мету підвищення заробітної плати і досягнення   раціональної   частки   її   в   структурі   ВВП.   збільшення соціальних виплат, розширення підприємницької діяльності та ін.

2. Проведення зваженої інвестиційної політики з метою формування раціональної структури економіки країни, реструктуризації і санації крупних приватизованих підприємств. Задля вирішення таких задач державні органи управління повинні створити необхідні умови для формування і використання інвестицій в народне господарство. Зокрема, сюди можна віднести: збільшення інвестицій за рахунок коштів державного бюджету та державних цільових фондів, створення умов для розширення інвестиційної діяльності підприємств, установ та громадян; залучення коштів з-за кордону з кістою збільшення інвестиційного потенціалу країни на вигідних умовах.

3. Створення  умов для відродження вітчизняного  виробництва, формування достатніх  обігових коштів для підприємств  всіх форм власності; скорочення  обсягів дебіторської і кредиторської заборгованості. Задля досягнення цієї мети державні органи управління повинні скоординувати зовнішньо-економічну політику у напряму забезпечення пріоритетного розвитку вітчизняного виробника, введення в обіг фінансових інструментів, здатних забезпечити погашення взаємозаборгованості підприємств і установ в умовах наявності зважених обмежень у грошово-кредитній сфері, скорочення рівня бартеризації економіки.

4. Забезпечити  перехід від жорсткої грошово-кредитної  політики до зваженої. З цією  метою проводити регулювання грошової маси в обігу з урахуванням інфляції, забезпечення народного господарства грошовими коштами, необхідності проведення санації підприємств, досягнення раціональної плати за кредитні ресурси, збільшення обсягів кредитування юридичних і фізичних осіб.