Шпаргалка по "Финансам"

5. Проведення  кардинальних змін в системі  оподаткування. Зменшення кількості  (або якості) податків і зборів, їх фіскального тиску; впровадження  заходів з детінізації економіки  та поверненню вивезених капіталів  в Україну; збільшенню притоку іноземних капіталів.

6. Розробка  і реалізація заходів з метою  збалансування державного бюджету.  Досягнення раціональної величини  і структури доходів державного  бюджету забезпечення достатніх  доходів місцевих бюджетів; впровадження  доцільної і прозорої структури і обсягів державних видатків на всіх рівнях; забезпечення раціонального використання державних коштів.

7. Управління  державним боргом з метою досягнення  його раціональної величини і  структури. Для цього здійснювати  залучення коштів на найбільш сприятливих умовах. Використання коштів, залучених в процесі формування державного боргу повинно проводитися на найбільш доцільній і ефективній основі.

8. Для  забезпечення прискореного розвитку  фінансовою ринку і фінансової  інфраструктури в Україні потребують реалізації заходи з забезпечення захисту фінансових інвестицій, перетворення фінансових інструментів, емітованих суб'єктами господарювання в ліквідні активи, розширення операцій емітентів з цінними паперами, досягнення раціональних меж розвитку фінансового ринку і фінансової інфраструктури.

9. Проведення  реформи системи соціального  страхування та пенсійного забезпечення  з метою формування необхідних  ресурсів для проведення передбачених  виплат, а також збільшення фінансових  інвестицій.

10. Розробити та впровадити в життя заходи з метою зміцнення банківської системи країни та обсягів кредитних ресурсів, що надаються фізичним і юридичним особам. Для цього доцільно більш активно залучати іноземні капітали до фінансування банківської системи, проводити менш жорстку грошово-кредитну політику, зменшити податковий тиск на комерційні банки.

11. З  метою послаблення доларизації  економіки провести заходи зі  зменшення тінізації економіки,  надання гарантій вкладникам  коштів в цінні папери і  депозити, зменшити податкове навантаження на проведення фінансових операцій.

 

63. Підприємство і види підприємств в Україні.

України підприємство — це самостійний суб'єкт  господарювання, створений компетентним органом державної влади або  органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства  можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлене інше, діє на підставі статуту.

Підприємства  в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог Господарського кодексу, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Класифікувати підприємства можна за різними критеріями. Так, за економічними показниками та чисельністю працюючих підприємства можна поділити на малі, середні та великі. За сферою діяльності розрізняються промислові, торговельні підприємства, у сфері послуг тощо.

У Господарському кодексі класифікація підприємств  проведена за трьома критеріями:

1) формою  власності;

2) способом  утворення (заснування) та формування статутного фонду;

3) кількістю  працюючих та обсягом валового  доходу від реалізації продукції  за рік.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне  підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної  власності (підприємство колективної  власності);

- комунальне  підприємство, що діє на основі  комунальної власності територіальної громади;

- державне  підприємство, що діє на основі  державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі  власності (на базі об'єднання  майна різних форм власності).

В Україні  можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Залежно від способу утворення (заснування) і формування статутного фонду в  Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне  підприємство створюється одним  засновником, що виділяє необхідне  для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений  на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через  керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне  підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє  на основі об'єднання майна та/або  підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Особливості правового статусу унітарних  і корпоративних підприємств  встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Підприємства  залежно від кількості працюючих  та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені  до малих підприємств, середніх або  великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими  підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність  працюючих за звітний (фінансовий) рік  перевищує тисячу осіб, а обсяг  валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми. Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання — юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

У випадках існування залежності від іншого підприємства підприємство визнається дочірнім.

На  відміну від відокремлених підрозділів  юридичної особи, дочірнє підприємство є юридичною особою, тобто самостійним суб'єктом підприємницької діяльності.

 

64. Форми власності в Україні.

Власність - економічна категорія, що є одним  із проявів суспільних відносин із приводу привласнення матеріальних благ.

Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають із присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки з володіння, користування і розпорядження майном. 
Право власності розглядають як в об'єктивному, так і в суб'єктивному аспектах.

В об'єктивному  аспекті право власності - сукупність правових норм, що регулюють суспільні  відносини з володіння, користування і розпорядження майном.

Правовою  основою закріплення права власності в Україні є Конституція України, Цивільний кодекс України,

Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. та інші законодавчі й нормативні акти.

У суб'єктивному  аспекті право власності являє  собою сукупність повноважень власника з володіння, користування і розпорядження майном.

Володіння - фактична наявність речі в господарстві власника і його можливість впливати на неї безпосередньо. Володіння  може бути законним (наприклад, наявність  у особи речі за правом власності) і незаконним (скажімо, володіння майном, добутим злочинними діями, привласнення знахідки). Незаконне володіння поділяється на добросовісне (коли особа не знала і не могла знати про те, Що володіє чужим майном) і недобросовісне (коли особа знала чи повинна була знати про те, що володіння незаконне).

Користування - це право вилучати з речей їхні корисні властивості (наприклад, обробляти  землю та отримувати врожай, вживати  продукти харчування, носити одяг і  взуття).

Розпорядження - це право визначати юридичну або  фактичну долю майна (наприклад, продавати, дарувати, обмінювати, переробляти, заповідати тощо).

Сукупність  зазначених повноважень у особи  дають підстави вважати її власником  відповідного майна.

Розглядають такі форми власності:

власність народу України - надра землі, повітряний простір, вод ні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

приватна  власність - майнові та особисті немайнові  блага конкретної фізичної особи (жилі будинки, транспортні засоби, грошові  кошти, цінні папери, результати інтелектуальної творчості та інше майно споживчого й виробничого призначення);

колективна  власність - це майно, що належить певному  колективу і є необхідним для  його функціонування (майно колективного підприємства, кооперативу, орендного чи акціонерного підприємства, господарського товариства, господарського об'єднання, професійної спілки, політичної партії чи іншої громадської організації, релігійної організації тощо);

державна  власність - це майно, необхідне для  виконання державою своїх функцій (як-от: єдина енергетична система, інформаційна система, системи зв'язку, транспорту загального користування, кошти державного бюджету тощо). Державна власність поділяється на загальнодержавну та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну).

 

65. Капітал підприємства та його структура.

Капітал є однією з фундаментальних економічних  категорій, сутність якої наукова думка  досліджує протягом багатьох століть.

Виступаючи  носієм економічних характеристик, капітал в першу чергу є  об’єктом економічного управління як на мікро-, так і на макрорівні.

Як  об’єкт власності та розпорядження  капітал може виступати носієм усіх форм власності – індивідуальної, колективної та загальнодержавної. При цьому визначаються певні  пропорції його використання, що відбивається у співвідношенні власного і позичкового капіталу.

Капітал як об’єкт купівлі-продажу формує особливий  вид ринку –ринок капіталу, що характеризується попитом, пропозицією та ціною. Попит  на капітал породжує прагнення до накопичення капіталу як інвестиційного ресурсу та фактора виробництва.

Потенційна  здатність приносити доход є  однією з основних характеристик  капіталу. Прибуток на капітал виступає у формі відсоткового доходу, що отримують власники. Економічним  підгрунтям відсоткового доходу є ефект використання капіталу як інвестиційного ресурсу або фактора виробництва. Розмір доходу на капітал, що отримує його власник, складає основу формування витрат на його залучення і використання в економічному процесі, і позначається терміном “вартість капіталу”.

Як  фактор виробництва капітал характеризується певною продуктивністю. Вона визначається як визначення результату виробничої діяльності до суми виробничого капіталу.

Капітал, як накопичена цінність розглядається  у формі запасів, сформованих в усіх секторах економіки. На підприємствах капітал як накопичена цінність характеризується запасом основних засобів, нематеріальних активів, ринкових цінних паперів, товарно-матеріальних оборотних активів тощо.

Рівень  ліквідності капіталу визначається періодом часу, протягом якого інвестований капітал у певних його формах і видах може бути конвертованим у грошову форму без втрати його реальної ринкової вартості. Чим нижчим є мотивний період конверсії раніше інвестованого капіталу в грошову форму, тим більш високим рівнем ліквідності характеризується та чи інша форма його використання в економічному процесі. Поняття ризику тісно пов’язано з поняттям доходності капіталу в процесі його використання. Об’єктивний зв’язок між рівнем доходності і ризику використання капіталу носить прямопропорційний характер.

Наведені  характеристики капіталу свідчать про  багатоаспектність капіталу як економічної  категорії.

Капітал підприємства формується в в процесі як створення підприємства так і його функціонування, тобто (в процесі здійснення фінансово-господарській діяльності).

Для різних форм підприємств існують  і різні визначення складових  капіталу. стартовим капіталом виступає вартість майна підприємства.

Здійснюючи  господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, тобто створює борги. Тоді власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна і борговими забов’язаннями.