Управління витратами комерційного банку

Серед вчених не існує і загального та однозначного розуміння категорії «витрати банку», більше того і в теорії, і в банківській практиці поняття «витрати», «затрати» та «видатки» прирівнюються, отже необхідно розмежувати ці поняття [15].

Витратами є ресурси, що «знищуються» у процесі функціонування банку. Запасоємні витрати відображаються на активних рахунках банку і знижують капітал банку у розмірі їх зносу. Незапасоємні витрати банку є витратами (операційними і не операційними), що відображаються на рахунках обліку фінансових результатів і знижують капітал банку у повному обсязі витрат.

Сучасні автори трактують  витрати банку, як витрати пов’язані  із залученням ресурсів, операційними витратами, створенням та утриманням банківських приміщень, майна, техніки, оплатою праці, виконанням різних фінансових зобов’язань тощо. Термін «затрати» відображає реальну трансформацію ресурсів, тоді як витрати з бухгалтерської точки зору вказують на зменшення активів і збільшення зобов’язань банку, і зорієнтовані на розрахунок фінансового результату [21, с. 248].

Поняття «видатки» має  подвійне трактування: у першому  випадку вони використовуються для  позначення витрат виробничої або функціональної направленості (видатки виробництва), у другому випадку у поняття «видатки» включаються втрати, витрати на соціальні потреби та інші, що робить це поняття значно ширшим. У банківській теорії під видатками розуміють операційні витрати, що виникають у процесі створення банківських продуктів та формують виробничу собівартість. Порівняльний аналіз повної та виробничої собівартості дає найбільш повне уявлення про ефективність вкладення ресурсів і рентабельність проведених операцій [19].

Слід значити, що порівняльний аналіз підходів до визначення понять «витрати», «затрати» та «видатки» дозволяє зробити висновок, що за своєю природою ці поняття єдині, проте кожне з них має свій економічний зміст.

У зв’язку з існуванням різних підходів до визначення витрат, слід розглянути це поняття, виходячи з його економічного змісту та розрахункової точки зору. Автор Н. Шандова визначає витрати як «виражені у грошовій формі витрати різних видів економічних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу й розподілу продукції, товарів». Економісти-теоретики оперують поняттям «економічні витрати», які на їх думку включають в себе не тільки грошові затрати, а й альтернативні витрати, що виникають внаслідок наявності багатьох різних способів використання ресурсів [32].

Що ж стосується визначення витрат з позиції обліку, то під  терміном «витрати» розуміють зменшення  економічної вигоди за звітний період шляхом відпливу або зменшення активів, або збільшення заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу, крім тих, що пов’язані з розподілом частки доходу між власниками капіталу [5]. Податковий облік, в свою чергу, оперує поняттям «валові витрати», які являють собою суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності [3].

Розглянувши вищенаведені визначення, можна зробити висновок, що однозначно визначити сутність цієї категорії неможливо, оскільки витрати так чи інакше стосуються багатьох процесів і є об’єктом обліку, контролю, планування, аналізу, управління.

Оскільки об’єктом дослідження є витрати не виробничих підприємств, а банків, то доцільно буде розглянути витрати з даної позиції. Отже, витрати банку – це сукупність виплат у наявній готівковій та безготівковій формах у зв’язку з розробкою продуктів, наданням послуг, виконанням робіт по їх реалізації [5]. Деякі автори визначають дане поняття як «всі внутрішні та зовнішні по відношенню до банка економічні елементи, які використовуються в процесі здійснення ним операцій, пов’язаних з розробкою, впровадженням та реалізацією банківських продуктів і послуг» [4].

Неможливо здійснювати  процес управління витратами банку  без визначення та дослідження факторів, що впливають на їх зміну.

За формою впливу фактори, що впливають на витрати поділяються  на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх передусім відносять фактори, на які банк не може вплинути, а саме:

• економічні (стан економіки країни, рівень інфляції, зростання валового внутрішнього продукту тощо);
• політичні;
• фактори, пов’язані з функціонуванням банку як елементу банківської системи (конкуренція, попит на послуги банку його клієнтів та інше);
• соціальні (розмір особистих доходів громадян, здатність споживати банківські послуги, наявність соціальних пільг тощо);
• фактори, пов’язані з регулюванням діяльності банку (зміни нормативних вимог НБУ чи інших норм законодавчих актів, вплив контролюючих органів тощо) [23, с. 197].

Особливе значення для  успішної діяльності банку має фаза економічного циклу, в якій перебуває  країна. У період кризи в цілому знижуються доходи суб’єктів економічної  діяльності, зростають витрати на залучення коштів, скорочуються масштаби прибутку банків, що призводить до зниження ліквідності і надійності. У період кризи зростає кількість неплатежів, що призводить до збільшення відрахувань банку до резервів і фондів.

Конкурентна боротьба є важливим фактором впливу на розмір витрат банку. Слід враховувати як міжбанківську конкуренцію, так і конкуренцію банків із різноманітними фінансово-промисловими групами, інвестиційними фондами, страховими і пенсійними фондами, кредитними спілками.

Фінансова стійкість  і рівень витрат банків залежить також  від економічної та політичної стабільності в державі. Одним із несприятливих  факторів є інфляція, яка призводить до загального подорожчання ресурсів.

Крім вищезазначеного  на зміну витрат банку впливає такий зовнішній фактор як відсутність правової бази, що сприяє зменшенню ризиків банківської діяльності, зменшенню витрат, збільшенню набору банківського інструментарію [26, с. 142].

Внутрішні фактори впливу на витрати банку обумовлені власне діяльністю банку. До них відносять:

• внутрішній потенціал банку (як фінансовий, так і матеріальний);
• спектр виконуваних послуг і операцій (як прямо, так і опосередковано пов’язаних з реалізацією банківських продуктів);
• зміни цін на послуги;
• стан і ефективність використання матеріальних ресурсів банку;
• стан і ефективність використання трудових ресурсів банку (оплата праці, стимулювання, продуктивність праці тощо).

Серед внутрішніх факторів можна виділити групи екстенсивних та інтенсивних факторів [30].

До екстенсивних належать фактори, що відображають обсяг ресурсів, наприклад, зміни обсягів ресурсної бази, кількості регіональних підрозділів або чисельності працівників, їх використання в часі (зміна тривалості робочого дня, прискорення оборотності одиниці ресурсів), неефективне використання ресурсів (втрати через ризики, значні відволікання коштів у фонди та резерви).

До інтенсивних відносять  фактори, що відображають ефективність використання ресурсів або сприяють цьому, наприклад, підвищення кваліфікації працівників, впровадження прогресивних технологій [32].

Отже, банківські витрати  безпосередньо впливають на розмір прибутку банку та формування собівартості банківського продукту тому існує нагальна потреба в їхньому плануванні, аналізі, обліку і контролі. У цьому ж розрізі вивчаються й фактори, що впливають на зміну витрат.

Розглянувши поняття  витрат з багатьох точок зору, можна  дійти висновку, що витрати банку  – це економічна категорія, яка відображає грошово-матеріальні ресурси, що використовуються в процесі формування, впровадження та реалізації банком своїх продуктів і послуг, а також всі інші додаткові ресурси на їх обслуговування та підтримку.

1.2. Класифікація витрат банку

Вивчення категорії  витрат банку, як правило, здійснюється через застосування методу групування – витрати поділяють на економічно однорідні групи. Це робиться з метою планування, обліку і контролю. Класифікація здійснюється за низкою критеріїв. За своєю природою витрати поділяються на поточні та довгострокові. Такий поділ також пов'язаний із використанням у фінансовому менеджменті процедури прогнозування, у ході якої витрати розглядають у короткостроковому і довгостроковому періодах. Поточні витрати пов’язані з вирішенням тактичних цілей банку – обслуговуванням коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, виплати персоналу тощо. Довгострокові витрати пов’язані з вирішенням стратегічних завдань банку – розвитком мережі філій, придбанням основних засобів і нематеріальних активів, які забезпечують вирішення тактичних завдань банку. До планових витрат відносяться загально банківські витрати, що включаються до собівартості продукції і обумовлені його господарською та комерційною діяльністю [2].

Якщо розглядати це поняття  з боку фінансового обліку, то витрати  банку – це зменшення капіталу банку, що є наслідком відпливу банківських активів або збільшення частки його зобов’язань внаслідок здійснення ним своєї діяльності. З точки зору податкового обліку та участі банку у податкових відносинах, витрати банку можна сформулювати таким чином: це будь-які витрати банку, пов’язані із своєчасністю, точністю та повнотою нарахування, сплати чи перерахування сум податків, зборів та інших обов’язкових платежів від свого імені або від імені інших платників податків у грошовій формі до визначених законодавством органів стягнення. Так, у відповідності до законодавства України та з метою формування фінансової звітності є доцільним розмежовувати витрати, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності [7]. Класифікація витрат для потреб фінансового обліку наведена  у дод. А.

Для цілей бухгалтерського  обліку витрати банку класифікуються відповідно до Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків у порядку, визначеному внутрішнім планом аналітичних рахунків банку [33, с. 152].

До операційних витрат належать:

1. Процентні – витрати, сплачені банком за використання  грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що залучені банком, які обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка, а саме: витрати за операціями з коштами, залученими у інших банків, витрати за отриманими кредитами і депозитами та за іншими фінансовими інструментами;
2. Комісійні – операційні витрати за отриманими послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов’язання чи є фіксованою, а саме: витрати від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування депозитних рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій з цінними паперами; витрати за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів; інші комісійні витрати за операціями, що визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність».
3. Збитки від торгівельних операцій – результат від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів, у тому числі за операціями з цінними паперами, іноземною валютою та банківськими металами, а саме: результат від реалізації фінансових інвестицій; від зміни в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості, результату від переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті та банківських металах при зміні офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів);
4. Витрати на формування спеціальних резервів банку – витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активу банку та списання безнадійних активів;
5. Інші операційні витрати – витрати від операцій, не пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю банку, а також ті, що не віднесені до вищевказаних груп, зокрема витрати від оперативного лізингу, витрати на інкасацію, аудит, неустойки (штрафи, пені), що сплачені за банківськими операціями та інші;
6. Загальні адміністративні витрати – витрати, що пов’язані із забезпеченням діяльності банку, а саме: витрати на утримання персоналу, амортизація необоротних активів, витрати на утримання і експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів, інші експлуатаційні витрати, гонорари за професійні послуги, витрати на зв'язок, сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління банком.
7. Податок на прибуток – витрати на сплату податку на прибуток відповідно до чинного податкового законодавства та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових активів і зобов’язань [38, с. 427].

Витрати від інвестиційної  діяльності банку пов’язані з  інвестиційними цінними паперами, вкладенням в асоційовані та дочірні установи, а також капітальними вкладеннями. За результатами інвестиційної діяльності банк визнає:

1. Витрати за операціями із зменшення інвестицій в асоційовані компанії;
2. Витрати за операціями із зменшення інвестицій у дочірні установи;
3. Витрати від придбання основних засобів та нематеріальних активів.

Витрати від фінансової діяльності, пов’язані з цінними  паперами власного боргу, субординованим боргом, дивідендами, що сплачені протягом звітного періоду, випуском інструментів власного капіталу та ін. За результатами операцій, пов’язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:

1. Витрати за операціями з цінними паперами власного боргу;
2. Витрати за субординованим боргом;
3. Дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду.

В залежності від специфіки  управлінських рішень витрати поділяються  на релевантні та нерелевантні. Релевантні (суттєві, значні) – це витрати, які залежать від прийнятих управлінських рішень, а нерелевантні – не залежать від прийнятих управлінських рішень [8].

Із процедурою планування також пов'язаний поділ витрат на планові і ті, що не підлягають плануванню. У даному разі витрати розглядаються з точки зору можливості їх включення до плану.

Також існує поділ  витрат за ефективністю. Ефективними  є витрати, в результаті яких банк отримує дохід від реалізації тих продуктів і послуг, на розробку яких були здійснені ці витрати. Неефективними є витрати, в результаті здійснення яких банк не отримає доходу, оскільки продукт чи послуга не будуть реалізовуватися. До них відносяться витрати на розробку недоцільних для банку продуктів. Їх виділення є важливим з позиції недопущення проникнення втрат в планування і нормування. Їх облік ведеться з метою реалізації заходів, спрямованих на їх попередження. Неефективні витрати не підлягають плануванню. Загальна класифікація витрат в управлінському обліку наведена у табл. 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація витрат в управлінському обліку