Управління витратами комерційного банку

 

Висновки до розділу 1

 

За результатами першого розділу дипломної роботи, можна зробити висновок, що трактування поняття витрати, а зокрема і банківських витрат відрізняються залежно від його економічного змісту та сфери використання. Проте загалом його можна визначити як економічну категорію, яка відображає грошово-матеріальні ресурси (в готівковій і безготівковій формах), використані в процесі формування, впровадження та реалізації банком своїх продуктів і послуг, а також всі інші додаткові ресурси на їх обслуговування і підтримку. Було визначено, що класифікація банківських витрат є досить широкою через значну диференціацію витрат залежно від сфер, цілей, напрямків та термінів здійснення.

Під управлінням витратами слід розуміти безперервний процес обліку, аналізу, планування і контролю з метою розробки і прийняття ефективних управлінських рішень, направлених на оптимізацію витрат і стимулювання їх зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму банку.

Структура управління витратами - це сукупність організаційно- структурної (об’єкт та суб’єкт управління), функціональної (інструментарій) підсистем та підсистеми забезпечення, взаємодія яких спрямована на оптимізацію витрат банку.

Основним функціями системи управління витратами можна вважати аналіз, планування і контроль витрат.

Аналіз слугує вихідною точкою прогнозування, планування, управління економічними об’єктами і процесами, що в них протікають. Аналіз витрат передбачає проведення комплексу заходів, спрямованих на дослідження обсягу і структури витрат з метою їх оптимізації, виявлення резервів підвищення ефективності діяльності як окремих підрозділів, так і банку в цілому.

Результати аналізу  витрат банку мають першочергове значення для широкого кола користувачів, як зовнішніх, так і внутрішніх по відношенню до банку.

Планування витрат є важливим елементом процесу управління, який визначає майбутній обсяг і структуру витрат, а також заходів їх зниження, що деталізується в розробці фінансових планів.

Контроль витрат передбачає розробку і здійснення системи контролюючих заходів стосовно дотримання планів доходів і витрат, бюджетів, кошторисів, норм і нормативів, виявлення відхилень та виконання дій по їх нормалізації.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ БАНКУ

2.1. Організаційно–інформаційне забезпечення управління витратами банку

 

Як відомо, успішне функціонування банку залежить від рівня налагодженості обміну інформацією між усіма підрозділами банку, оскільки організація інформаційних потоків впливає на ефективність та якісь управління. Саме через це банки приділяють значну увагу порядку організації, формування та подання звітності, яка і служить вихідною інформаційною базою для прийняття рішень. У якості інформаційних джерел, що використовуються банками, може бути як внутрішнє забезпечення, так і зовнішні джерела. Інформаційною базою управління витратами виступають звітні та планові форми, дані внутрішньобанківських положень і нормативів. Зупинимося детальніше на розгляді цих форм, а також визначимо відповідальних виконавців процесу управління витратами банку. Отже, управління витратами на стратегічному рівні забезпечується функціонуванням таких органів:

- Загальні збори акціонерів (учасників), на які покладено функції стосовно визначення стратегії та основних напрямів діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання.

- Спостережна рада, яка аналізує хід виконання планів щодо операційної та фінансової діяльності банку і вимагає від виконавчих органів пояснення розходжень між запланованим і фактичним рівнями.

До структурних підрозділів, що здійснюють управління витратами на тактичному рівні можна віднести:

- Комітет з управління активами і пасивами, який здійснює оцінку змін у доходах і витратах банку, калькуляцію цін банківських продуктів;

- Тарифний комітет, який аналізує відповідність собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів [9].

Уповноваження щодо управління витратами на оперативному рівні покладені на:

- казначейство, яке здійснює функцію внутрішнього перерозподілу ресурсів банку;

- фінансово-аналітичний відділ, який забезпечує постійну оцінку витрат від операційної і господарської діяльності та їх аналіз;

- відділ фінансового планування, який створений з метою організації і методичного забезпечення процесу планування, а також моніторингу реалізації планів у банку [3];

- службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю, перевіряє результати та проводить аналіз фінансової діяльності банку;

- відповідальних менеджерів центрів фінансової відповідальності, які у межах своєї компетенції здійснюють постійний контроль та аналіз за витратами конкретного центру.

Джерела інформації, що використовуються при управлінні витратами банку, поділяються на зовнішні та внутрішні. Ці дані, оформлені та задокументовані належним чином, описують явища, що не залежать від діяльності банку і які банк не в змозі контролювати (наприклад, інфляція, що веде до підвищення цін, і вплине на витрати банку), а саме:

- економічні;

- політичні;

- соціальні;

- фактори, пов’язані із функціонуванням банку як елемента банківської системи;

- фактори, пов’язані із регулюванням діяльності банку.

Зовнішні джерела досліджуються у розрізі факторів впливу за зміну витрат банку і розглядаються у табл. 2.1.

 

 

 

Таблиця 2.1 – Характеристика зовнішніх джерел інформації, що використовуються при управлінні витратами банку

Група факторів	Дані	Джерела
Економічні	Стан економіки, інфляція, ВВП	- Державні статистичні звіти  - Фінансова преса  -Опубліковані дослідження аналітичних компаній - Звіти міжнародних фінансових організацій  - Звіти іноземних урядів  - Збірники галузевих нормативів
Політичні	Політичне становите у кращі	- Засоби масової інформації  - Тематичні видання  -Опубліковані дослідження аналітичних компаній
Соціальні	Розмір особистих доходів громадян здатність споживати банківські послуги, наявність соціальних пільг тощо	- Матеріали перепису населення  - Державні статистичні звіти  -Опубліковані дослідження аналітичних компаній
Фактори, пов'язані із функціонуванням банку як елемента банківської системи	Стан конкурентів, контрагентів, попит на послуги банку його клієнтів тощо	-Каталоги та проспекти конкурентів, контрагентів  - Публічна звітність конкурентів, контрагентів  - Опубліковані маркетингові дослідження - Опубліковані дослідження аналітичних компаній - Збірники галузевих нормативів
Фактори пов’язані із регулюванням діяльності банку	Нормативні вимоги НБУ, нормативно- правова база ведення банківського бізнесу, вплив контролюючих органів.	- Закони України  - Постанови КМУ  - Постанови і накази Міністерства фінансів України, Національного банку України, інших міністерств та відомств.

 

Внутрішні джерела інформації доцільно поділити на групи залежно від першоджерела інформації. Внутрішні джерела інформації з переліком основних форм наведені у дод. В.

1. Планові документи. Планові документа є відображенням системи планування банку. Наведемо основні форми планових документів на прикладі ВАТ «Ерсте банк».

На стратегічному рівні вищим керівництвом складається План стратегічного розвитку, що базується на системі збалансованих показників ефективності, яка орієнтована на тісний взаємозв’язок між декларованими стратегічними цілями та планами і їх безпосередньою реалізацією [33, с. 119].

На тактичному рівні керівництвом банку формуються наступні плани:

- План доходів і витрат банку;

- Плановий баланс;

- План надходження і використанні ресурсів.

Ці документи розробляються для прогнозування складу та структури активів і пасивів, доходів і витрат банку з періодом прогнозування в 1 рік.

На оперативному рівні формуються:

- Бюджет доходів і витрат банку в цілому і для окремих підрозділів - дозволяє в рамках кожного періоду планування визначати: джерела витрат (витрат), ступінь і напрямки використання ресурсів банку;

- Бюджет руху грошових коштів – це плановий документ, що відображає майбутні платежі та надходження коштів та фінансову спроможність банку щодо виконання фінансових планів [33, с. 121].

2. Облікові дані. Фінансовий облік – це система виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, обробки, узагальнення, зберігання та підведення підсумків операцій банку в облікових регістрах із наступним аналізом, перевіркою та звітуванням щодо їх результатів. Фінансовий облік включає сукупність правил і процедур, що забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності банку та його фінансовий стан відповідно до вимог чинного законодавства і стандартів бухгалтерського обліку. Крім зовнішніх користувачів, керівництво банку використовує таку інформацію, оскільки вона дозволяє оцінювати ефективність використання ресурсів банку [24, с. 101].

У якості інформаційного джерела фінансовий облік надає звітність банку, що буде детально розглянута у наступному пункті та такі документи:

- Договори з контрагентами;

- Документи первинного обліку;

- Відомості нарахування відсотків, резервів;

- Книги реєстрації рахунків.

Управлінський облік - це процес визначення, виміру, накопичення, аналізу, підготовки та передачі інформації фінансового і не фінансового характеру про діяльність банку в цілому та його підрозділів у формі, визначеній керівництвом, для внутрішніх користувачів з метою планування, оцінки, прийняття на різних рівнях управління банком управлінських та економічних рішень щодо управління ризиками, управління активами і зобов’язаннями, контролю за використанням ресурсів та розробки стратегії байку. Управлінський облік деталізує бухгалтерський облік, що націлений на задоволення нормативно-правових вимог, надає можливість прогнозування і визначення стратегії розвину діяльності банку шляхом порівняння статей балансу з показниками, встановленими керівництвом, та аналізу їх динаміки, розробки і контролю за виконанням бюджету та оперативного управління ліквідністю, активами і зобов’язаннями ризиками тощо [23, с. 207].

З інформації, що надається управлінським обліком формуються:

- Бюджет, прогноз, план витрат банку (загальний, в розрізі філій, відділів, бізнес-напрямків);

- План собівартості банківських продуктів.

Податковий облік - це складова системи обліку банку, який ведеться з метою накопичення і систематизації даних про валові доходи, валові витрати та амортизаційні відрахування, визначення податкового прибутку, податкового зобов'язання та податку на прибуток. Податковий облік в банку ведеться для забезпечення сплати податків централізовано відповідно до Законів України «Про систему оподаткування», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , інших законодавчих та нормативних актів з питань оподаткування.

При веденні обліку валових доходів і валових витрат на рахунках управлінського обліку установа банку здійснює податковий облік на окремих рахунках, які відкриваються банком самостійно й до фінансової звітності не включаються. У якості планових форм використовується план податкових платежів, що деталізує і доповнює загальні плани по витратам банку [15].

3. Звітність. Вихідною інформаційною базою для аналізу витрат слугує управлінська звітність, яка орієнтована на визначені потреби керівництва і менеджерів, і носять конкретний характер. Умовно управлінську звітність розподіляють на внутрішню і зовнішню. Дані останньої містять інформацію про організацію системи внутрішнього контролю, бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Важливим джерелом оперативної інформації є Звіт менеджера визначеного центра фінансової відповідальності. Він формується на основі даних про обсяги реалізації продуктів і витрати, які збираються і класифікуються відповідно до структури розподілу відповідальності в середині банку, а потім обробляються і надходять у його розпорядження у найоптимальнішій формі. Менеджери центрів відповідальності здійснюють контроль щодо підзвітних їм центрів з одного боку, а з другого - їх діяльність теж підлягає контролю вищим керівництвом [21, с. 321].

Що стосується внутрішньої управлінської звітності, то вона оперує даними стосовно діяльності окремих структурних одиниць банку (внутрішніх чи відокремлених). Зазначимо, що форми управлінської звітності не є стандартизованими. Найбільш розповсюдженими формами є наступні:

- Звіт про собівартість банківських продуктів;

- Розрахунковий управлінський баланс;

- Звітність за фінансовим результатам;

- Звітність за окремим центрам прибутку;

- Звітність за операціям на фінансовому ринку;

- Звітність по новим видам банківських продуктів;

- Звітність філій, інші [3].

Фінансова звітність дає змогу провести підсумковий аналіз діяльності банку і на їх основі скласти прогноз на перспективу. До основних інформаційних документів відносять:

- Звіт про фінансові результати;

- Звіт про рух грошових коштів;

- Оборотно-сальдовий баланс;

- Баланс банку;

- Примітки до фінансової звітності (розширений перелік наведений у дод. В).

Витрати на утримання основних засобів, нематеріальних активів, а також амортизацію аналізуються у розрізі балансу банку на визначену дату.

У якості інформаційної бази управління загальноадміністративними витратами, а також іншими витратами банку, до яких, насамперед, входять штрафи, пені, неустойки, консультаційні витрати, витрати на аудит тощо, виступає Звіт про фінансові результати, який складається у розрізі кварталу чи року.

Інформація стосовно заробітної плати працівників відображаються у Відомостях виданої заробітної плати. До неї також додається Графік робочого часу співробітників банку, який є основою для аналізу витрат робочого часу працівників банку на проведення операцій. У ньому відображаються нормативно встановлені години, які має відпрацювати працівник за тиждень [6]

Податкова звітність банку представлена наступними формами:

- Декларація про прибуток банку;

- Декларація з податку на додану вартість.

Банк, як платник податків, в обов’язковому поряду з визначеною періодичністю подає до органів податкової адміністрації декларацію з податку на прибуток і про сплату ПДВ. Ця інформація дає можливість оцінити рівень оподаткування банку і визначити оптимальність його зобов’язань.

Статистична звітність подається банками до НБУ та Державного комітету статистики України. Метою складання статистичної звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність банку.

Статистична та фінансова звітність банку будується у відповідності до Положення про правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених Постановою Правління Національного банку України № 124 від 19.03.2003 року зі змінами і доповненнями та інших нормативних документів державних (статистичних) органів та внутрішніх вимог банку [8].

Банк складає статистичну звітність шляхом консолідації відповідних показників та надає звітність до НБУ у загальновстановленому НБУ порядку. Форми статистичної звітності, що подаються банками до НБУ та Держкомстату наведені у дод. В.

4. Контрольні дані. У якості інформаційних джерел можуть використовуватися і задокументовані результати контрольних заходів уповноважених органів. До них відносять:

- Акт перевірки ДПА;

- Висновок зовнішнього аудитора;