Дебіторська та кредиторська заборгованість, відображення її в обліку та контроль за її погашенням в ДП «Бердичівське лісове господарство

Для якісної  підготовки плану заходів і включення до нього всіх необхідних робіт треба спочатку вивчити і оцінити стан обліку в господарстві, особливо його організацію і технологію, виявити відхилення від діючих інструктивних положень та їх причини, врахувати особливості конкретного господарства, зумовлені його спеціалізацією, розмірами, природно-екологічними умовами тощо. Обстеження стану обліку в господарстві здійснюється комісією на чолі з головним бухгалтером. У ході обстеження складають акт в якому необхідно відобразити всі недоліки і особливості організації обліку на підприємстві, які треба врахувати при впровадженні автоматизованої обробки облікової інформації. В кінці акта слід перелічити найважливіші роботи, які в першу чергу потрібно виконати для усунення виявлених недоліків до переходу на машинний облік. Підготовлені документи передають оператору, який на їх підставі створює робочий масив господарських операцій. Інформація із розрахункових первинних документів вводиться в пам'ять машини за програмою створення і формування масиву.

Масив інформації щодо розрахунків з покупцями і замовниками об'єднують з масивами інших господарських операцій у загальний робочий масив, який після відповідного сортування використовують для випуску машинограми "Відомість аналітичного обліку по розрахункових рахунках”. У ній по дебету і кредиту надають обороти по кожному розрахунковому документу, тобто в окремих рядках по дебету наводиться нарахована до оплати сума, а по кредиту — її надходження на рахунок господарства. У цій машинограммі облік ведеться позиційним способом, а на кінець місяця показуються залишки по тих документах, по яких був лише один (дебетовий або кредитовий оборот). Підсумки в машинограммі наводять по кожному аналітичному рахунку. При цьому вхідне та вихідне сальдо показують розгорнуто. Дані машинограмми забезпечують необхідний обсяг інформації про стан розрахунків з покупцями і замовниками, постачальниками та підрядниками й повністю замінює "Реєстр документів по реалізації лісогосподарської продукції" та "Реєстр документів по реалізації товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг", які ведуться в ручну при журнально-ордерній формі обліку.

В Україні використовується значна кількість програмних продуктів  для автоматизації програмного  обліку: найбільш популярними з них  є: "Парус", "Бест", "Фінанси  без проблем", "Fin Expert", "Lady Fin", "1С - Бухгалтерія – Проф." для Windows та ін. Система автоматизації бухгалтерського обліку спільного підприємства "Парус" призначена для підготовки та обліку фінансово-господарських документів, накопичення інформації про здійснення господарських операцій на бухгалтерських рахунках, одержання внутрішньої та зовнішньої звітності підприємства.

Система "Fin Expert 4.1 for Windows tm” - це професійна мережна система реального часу, яка призначена для великих підприємств з великими обсягами даних; система "Fin Expert" 4.1 life for Windows tm" розроблена для середніх підприємств з можливістю роботи в локальному режимі. Система "1С Бухгалтерія Проф. для Windows» є універсальною бухгалтерською програмою. Автоматизація не лише підвищує якість обліку, а й якість бізнесу підприємства. Тому вибір засобів автоматизації завжди має здійснюватись зацікавленими спеціалістами бухгалтером і керівником підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Аудит дебіторської та кредиторської заборгованості в Державному підприємстві «Бердичівське лісове господарство»

 

3.1. Завдання, об'єкти, джерела інформації і методичні прийоми аудиту

 

Завдання аудиту дебіторської та кредиторської заборгованості є перевірка законності, доцільності і реальності виникнення заборгованості, своєчасності і правильності укладання договорів та їх виконання, дотримання розрахункової дисципліни; виявлення причин та осіб, винних у простроченні дебіторської заборгованості; ефективності заходів щодо порушників розрахункової дисципліни; своєчасності і правильності платежів у бюджет, повноти оприбуткування матеріальних цінностей і приймання виконаних робіт від постачальників і підрядників; стану обліку, виявлення обрахунків, переплат по цих розрахунках; стану обліку і тому подібне.

Об'єкти аудиту - облікова політика і стандарти, перспективні і поточні плани удосконалення обліку, превентивного і поточного контролю, їх обґрунтованість і прогресивність, виконання цих планів, зміст і достовірність звітності, плани внутрішньогосподарського контролю, аудиту ат їх виконання, застосування автоматизації обліку і контролю, плани підвищення кваліфікації працівників обліку, їх виконання.

Джерела інформації – законодавство з питань фінансово-господарської діяльності, обліку і контролю, нормативні документи про бухгалтерські звіти і бланки, державну контрольно-ревізійну службу, нормативно-методичні документи з інвентаризації, обліку, звітності і контролю, матеріали контрольних перевірок і рішень щодо них, рішення за результатами господарської діяльності, первинні документи і облікові регістри, поточна та річна звітність підприємства.

Особливості методичних прийомів аудиту, узагальнення і реалізації його результатів полягають у  суцільних і вибіркових перевірках стану оперативного (внутрішньогосподарського, управлінського), бухгалтерського і статистичного обліку, його організації і методології, а також безпосереднього контролю якості стану обліку і звітності. Використовуються такі нормативні документи:

• План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція щодо його застосування;
• Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні затверджене Кабінетом Міністрів України;
• Нормативні документи (стандарти) з обліку основних засобів, інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цінностей та розрахунків, обліку праці та заробітної плати, обліку і калькулювання витрат на виробництво продукції (робіт, послуг);
• Порядок ведення касових операцій затверджений Національним банком України;
• Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємств, об'єднань і організацій та нормативні документи з питань складання статистичної звітності.

Важливе місце в перевірці  стану бухгалтерського обліку займає вивчення облікової політики, тобто  взаємозв'язку обліку з управлінням  виробництвом, зокрема його інформаційного забезпечення. При цьому з'ясовуються можливості інтеграції різних видів бухгалтерського, статистичного і оперативного (управлінського) в єдиній системі господарського обліку на базі швидкодіючої електронно-обчислювальної техніки.

При перевірці облікової політики ставляться такі вимоги: достовірність, простота, відповідність облікових показників даним первинних документів з господарської діяльності, своєчасне забезпечення потреб управління в інформації про хід виробництва продукції, робіт та послуг. У процесі аудиту встановлюють чи є на підприємстві інструкції щодо оформлення первинних документів та господарські операції і графіки документообороту, чи своєчасно складаються документи з надходження і витрачання цінностей, чи виконуються графіки надходження документів із складів, баз та інших підрозділів до бухгалтерії, а також обробки документів у бухгалтерії.

Для встановлення своєчасності подання документів до бухгалтерії  зіставляють дати фактичного надходження документів з датами, передбаченими у графіку документообігу. Одночасно перевіряють записи в оперативному і бухгалтерському обліку господарських операцій на основі суцільного і безперервного документування.

Для отримання доказів  аудитор застосовує певні методи і прийоми. Використовуються загальнонаукові та специфічні методичні прийоми дослідження.

До загальнонаукових слід віднести:

• аналіз - вивчення окремих фактів господарської діяльності, щоб проникнути в глибину явища чи процесу;
• синтез - узагальнення виявлених фактів, відмежування типових від випадкових, основних від другорядних, щоб зробити остаточні висновки;
• індукція - перебіг думок від окремого до загального, тобто знання окремих  фактів та явищ дає можливість переходити до загальних положень;
• дедукція - перебіг думок від загального до конкретного, коли із загального правила виводять знання про окремі предмети та явища;
• аналогія - схожість між фактами і явищами на різних об’єктах чи в різних періодах вивчення;
• моделювання - заміна конкретного об’єкта досліджень іншим, подібним до нього;
• абстрагування - виділення з усіх ознак, властивостей і зв’язків конкретного факту основних, найзагальніших;
• конкретизація - уточнення, наведення конкретного прикладу;
• системний аналіз - певний порядок вивчення окремих фактів, явищ;
• функціонально-вартісний аналіз - вивчення об’єктів на стадії інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження функціонування їх.

 Крім загальнонаукових, застосовуються і специфічні  для аудиту методи отримання  аудиторських свідчень, до яких відносяться: інспекція, спостереження, опитування, підтвердження, підрахунки, аналітичні процедури, вивчення, сканування, тестування.

Зміст наведених прийомів полягає в наступному.

Під інспекцією розуміють перевірку документів, що належать до господарських операцій та залишків на рахунках бухгалтерського обліку. Прикладом інспекції може бути перевірка записів операцій із виробничими запасами за допомогою рахунків-фактур, накладних, карток складського обліку та інших документів.

Спостереження – це безпосереднє візуальне спостереження аудитора за процедурами, процесами, огляд цінностей, приміщень тощо. Під час його проведення аудитор не здійснює підрахунків, записів чи інших дій.

Опитування (інтерв`ю, анкетування) – дуже поширений прийом аудиту, який полягає в усному чи письмовому опитуванні компетентних осіб як на самому підприємстві, так і за його межами. Це можуть бути анкети, які застосовуються для вивчення і оцінки структури внутрішнього контролю на підприємстві, бесіда з представниками керівництва клієнта, яка може бути також записана на диктофон, тощо.

Підтвердження – це отримання письмових відповідей від третіх сторін щодо здійснення певних господарських операцій, залишків на рахунках бухгалтерського обліку та іншої інформації.

Підрахунок полягає в перевірці арифметичної точності джерел інформації або у виконанні аудитором незалежних розрахунків.

Аналітичні процедури полягають в аналізі найважливіших співвідношень та тенденцій і проводяться у разі надходження додаткової інформації, яка не узгоджується з очікуваною.

Вивчення – це дослідження документів, записів, певних активів.

Сканування – це вивчення нетипових статей звітності, господарських операцій. Аудитор виписує відомості про такі об`єкти перевірки і проводить необхідне опитування керівництва, консультується з фахівцями.

Прийом тестування є найбільш розповсюдженим в закордонній практиці аудиту, при цьому аудитор сам дає відповіді в формі “так” чи “ні” по визначеному переліку питань на кожному етапі або по кожному об`єкту аудиту.

Крім цих прийомів слід застосовувати традиційні для  України контрольно-ревізійні прийоми. До того ж деякі з вищеназваних прийомів дублюються в контрольно-ревізійних прийомах, але мають іншу назву, структуру  класифікації або інші особливості. Слід також пам`ятати, що контрольно-ревізійний процес повинен бути направлений на збір та виявлення доказів, які свідчать про порушення, зловживання, розкрадання і т.п. Аудитори ж збирають як докази, які підтверджують правильність складання звітності, так і ті, що свідчать про відхилення.

Важливо і те, що аудитор  повинен вміло та доречно застосувати  загальнонаукові та специфічні методи і прийоми, тому що від цього в  повній мірі залежить правильність формулювання думки аудитора про фінансову  звітність, а застосування невідповідних методичних прийомів взагалі може привести до протилежних фактичному стану справ висновків.

Звісно, що аудитор проводить  аудит, використовуючи вибірковий або  суцільний спосіб перевірки. Вибірковий спосіб застосовується в більшості  випадків. Суцільний же спосіб слід використовувати в зонах підвищеного ризику, тобто в тих місцях, де найбільш висока вірогідність виникнення помилок чи шахрайства, або при виявленні грубих порушень, зловживань і т.п. Практикою аудиту і ревізії до зон підвищеного ризику відносять перевірку операцій з грошовими коштами, операцій по нарахуванню та сплаті податків, перевірку правильності визначення фінансових результатів та інші.

Для забезпечення ефективного  аудиту обліку дебіторської та кредиторської заборгованості доцільно дотримуватись такої послідовності перевірки по кожній групі заборгованостей: наявність, своєчасність і правильність укладання договорів (по постачальницько-збутових та виробничо-технологічних розрахункових операціях); виконання договірних зобов'язань; аналіз динаміки заборгованості та виявлення простроченої і безнадійної заборгованості, порівняння сум заборгованості в балансі на відповідну дату з даними бухгалтерських рахунків (36, 37, 38, 63, 64, 68) у Головній книзі; звірка записів у регістрах бухгалтерського обліку (журнали-ордери, відомості, машинограмми) з первинними документами, а останніх із договірними умовами, нормативними актами тощо.

Результати аналізу  заборгованості відображають у спеціальній  відомості, яку додають до акта. Окремо слід виділити безнадійну і нереальну заборгованість, суми її доцільно згрупувати за строками виникнення.

 

3.2. Послідовність  проведення та узагальнення результатів  аудиту обліку дебіторської та кредиторської заборгованості

 

Основним  завданням аудиту обліку дебіторської та кредиторської заборгованості є перевірка:

• законності, доцільності і реальності виникнення заборгованості;
• своєчасність і правильність укладання договорів та їх виконання, дотримання розрахункової дисципліни;
• виявлення причин та осіб, винних у простроченні дебіторської заборгованості;
• своєчасність і правильність платежів у бюджет;
• повнота оприбуткування товарів від постачальника;
• виявлення переплат та обрахунків по цих розрахунках;
• обґрунтування розрахунків з замовниками;
• виявлення недоплат, порушень строків платежів та інших договірних зобов'язань;
• законності списання дебіторської заборгованості, по яким минули строки позовної давності;
• стан обліку та контролю розрахунків.