Визначення правил і порядку складання та подання бухгалтерської та податкової звітності

Зміст :

Вступ…………………………………………………………………………………3

I. Особливості аудиту фінансової ( бухгалтерської) звітності :……………...5

1.1. Фінансова звітність,  як основний об’єкт аудиторської  перевірки…………..5

 

1.2. Мета і завдання  аудиту фінансової звітності.  Нормативно-правове забезпечення фінансової звітності…………………………………………………9

 

1.3. Порядок проведення  аудиту фінансової звітності…………………………..13

 

ІІ. Особливості  аудиту податкової звітності:…………………………………17

 

2.1. Податкова звітність,  як основний об’єкт аудиторської  перевірки………...17

 

2.2. Нормативно- правове  забезпечення податкової звітності………………….21

 

2.3. Мета, завдання та  порядок проведення аудиту податкової  звітності……...22

 

ІІІ. Шляхи  вдосконалення аудиту фінансової і  податкової звітності:

 

3.1. Шляхи вирішення  проблем обліку і фінансової звітності в Україні

 

3.2. Перспективи та  особливості електронного подання  податкової звітності в Україні

 

3.3. Проблеми використання  комп’ютерів при проведенні аудиту  фінансової і податкової звітності

 

Висновки

 

Список використаних джерел

Вступ

 

 

Складання  бухгалтерської або податкової звітності  є одна з найважливіших складових діяльності підприємства. Правильне складання  звітності допомагає внутрішнім і зовнішнім її користувачам, дозволяє скласти об'єктивне уявлення про підприємство. Тому, на сьогоднішній день, тема порядку складання та подання бухгалтерської та податкової звітності є найбільш актуальною. 

Складання бухгалтерської та податкової звітності організацієюце забезпечення нейтральності інформації, що міститься в ній, тобто виключено задоволення інтересів одних груп користувачів бухгалтерської звітності перед іншими. Інформація не є нейтральною, якщо за допомогою відбору або форму подання вона впливає на рішення та оцінки користувачів з метою досягнення визначених результатів або наслідків.

Складання бухгалтерської та податкової звітності, це нетільки взаємоувязка статей балансу з іншими формами звітності, але це ще й відповідність їх чинному законодавству. Така робота під силу тільки фахівцеві, який неодноразово проводив складання бухгалтерської звітності.

Складання бухгалтерської та податкової звітності і подання  її необхідним користувачам в строк  і на належному рівні, убереже  фірму від можливих штрафів, або, наприклад, від заморожування банківських  рахунків.

Підприємства усіх форм власності та організаційно-правових форм зобов'язані щороку не пізніше 31 березня підготовляти і здавати річну звітність. Річна фінансова звітність складається з бухгалтерської і податкової звітності.

Протягом року підприємства повинні здавати проміжні звітності.

Бухгалтерська звітність - єдина система даних про майновому і фінансовому становищі організації на звітну дату, а так само про результати її господарської діяльності за звітний період, що складається на основі даних бухгалтерського обліку за встановленими формами.

Метою складання  фінансової звітності є надання користувачам для

прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про

фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним

законодавством.

Ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» встановлює перелік користувачів, які зобов'язані оприлюднювати

фінансову звітність  шляхом її публікації, а саме: відкриті акціонерні

товариства, підприємства — емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди

та інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди,

страхові компанії та інші фінансові установи.

Із набранням чинності Закону України «Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність» та П(С)БО відбулося повне розмежування між

бухгалтерським обліком, який надає інформацію для фінансової звітності,

і податковим обліком, який надає інформацію про нарахування  та сплату

податків. На підставі податкового  обліку складають податкові декларації,

які і є формами  податкової звітності.

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. Податкову звітність може здійснювати як платник податку самостійно, так і його представник або податковий агент.

Податкова звітність  складається із затверджених податкових декларацій.

Податкова декларація являє  собою письмову заява платника податків про отримані доходи і проведені  витрати,джерелах доходів, податкові  пільги і обчисленої сумі податку і інші дані, пов'язані з обчисленням і сплатою податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом  державної податкової служби за погодженням  з Міністерством фінансів України.

Метою курсової роботи є визначення правил і порядку складання та подання бухгалтерської та податкової звітності.

Для розкриття цієї мети були поставлені наступні завдання:

1. Визначити порядок  складання та подання бухгалтерської  звітності, загальні відомості,  правила її складання і особливості  формування.

2. Визначити порядок  складання та подання податкової  звітності, її склад, прядок  і строки подання податкових  декларацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. Особливості  аудиту фінансової ( бухгалтерської) звітності :

 

1.1. Фінансова звітність, як основний об’єкт аудиторської перевірки

 

Світова економічна наука  та практика виробила універсальне джерело

інформації про фінансовий стан підприємства – фінансову (бухгалтерську

звітність), яка складається  на основі даних бухгалтерського  обліку.

Інформація фінансових звітів адресована акціонерам, банкам, діловим

партнерам, державним  органам влади, трудовим колективам. Фінансова

звітність є важливим інструментом та засобом взаємодії  підприємства з

навколишнім середовищем. Оскільки інтереси груп користувачів фінансової

інформації можуть бути досить різними і, навіть, протилежними,

міжнародними та національними  стандартами фінансової звітності

сформульовані вимоги до фінансової звітності, основними з  яких є:

достовірність, доречність, порівнянність, зрозумілість. Такі самі вимоги

висуваються до якості облікової  інформації, і їх виконання має

забезпечити правдивий, повний і корисний звіт про діяльність

підприємства. Протилежність  та різноплановість інтересів користувачів

фінансової інформації привели до виникнення та розвитку аудиторського

контролю фінансової звітності, завданням якого є  визначення та

засвідчення ступеня  відповідності звітної інформації встановленим

критеріям. Але не секрет, особливо для фахівців з бухгалтерського  обліку

та аудиту, що проблема досягнення достовірності фінансової звітності

сьогодні є дуже гострою. [13,с. 259]

Відповідно до НП(С)БО 1 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»„

фінансова звітність  – це бухгалтерська звітність, яка відображує

фінансовий стан підприємства та результати його діяльності за звітний

період. Згідно із ст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік  та

фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. фінансова звітність  не є

комерційною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством. Метою

такої звітності є  забезпечення загальних інформаційних  потреб широкого

кола користувачів, які  покладаються на неї як на основне  джерело

фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Державні органи управління тепер стали одним із користувачів, а не тим

єдиним, що постійно диктував свої вимоги, змінюючи їх на потребу

податкового законодавства. Це є визнання того факту, що врахування

потреб інвестора (власника) та інших сторін, які беруть участь у

підприємницькій діяльності, не менш важливе, ніж інтереси держави в

отриманні податків, адже якщо ніхто не вкладатиме свої кошти  у бізнес,

то й нікому буде сплачувати податки.[22, с.61]

Для прийняття економічних  рішень користувачам фінансових звітів потрібна

інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у

фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби  зумовили

склад фінансової звітності. Відповідно до НП(С)БО №1 до неї належать:

1) Баланс;

2) Звіт про фінансові результати;

3) Звіт про рух грошових коштів;

4) Звіт про власний капітал;

5) Примітки до звітів.

Компоненти фінансової звітності відображують різні аспекти  господарських

операцій і подій  за звітний період, відповідну інформацію попереднього

звітного періоду, розкриття  облікової політики та її зміни, що дає змогу

зробити ретроспективний  та перспективний аналіз діяльності підприємства.

Форми, перелік статей фінансових звітів встановлені П(С)БО № 2-5. Проте

існує загальне правило  відображення інформації у фінансовій звітності.

Підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного

фінансового звіту тільки тоді, коли:

- існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних

вигід, пов’язаних із цією статтею;

- оцінка статті може бути достовірно визначена.

Під час складання фінансової звітності завжди має враховуватися чинник

імовірності надходження  або втрати економічних вигід, адже ситуація на

ринку стрімко змінюється, і на дату балансу вона може оцінюватися

по-іншому, ніж на момент здійснення господарської операції.

Фінансова звітність  повинна надавати дохідливу, доречну, достовірну

інформацію щодо фінансового  стану, результатів діяльності підприємства,

руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для досягнення дохідливості інформації припускається, що користувачі

мають певний рівень знань  і прагнуть уважно вивчити надану інформацію.

Проте інколи виникають  труднощі, пов’язані з розумінням інформації, яка

необхідна для прийняття  економічних рішень користувачами (наприклад, про

фінансові інвестиції), але це не може вважатися підставою для вилучення

такої інформації із фінансових звітів.[26, с.82]

Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень

користувачами та своєчасністю. На прийняття рішень користувачами  впливає

тільки суттєва інформація.

Суттєвість розглядається в контексті групування статей фінансових

звітів: кожна суттєва  стаття розкривається окремо, а несуттєві  можуть

бути об’єднані, виходячи з їх економічного змісту чи функцій. Тут

перевага віддається якісним чинникам.

Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні

строки, визначені чинним законодавством. У разі надмірної  затримки під

час надання звітної  інформації вона може втратити свою доречність.

Дані фінансової звітності  є основою не тільки для оцінки результатів

звітного періоду, а  й для їх прогнозування. Так, інформація щодо

фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як

основа для прогнозування  майбутнього фінансового стану, результатів

діяльності, спроможності підприємства вчасно виконати свої зобов’язання,

сплатити дивіденди  тощо. Аналітичні потреби користувачів задовольняються

завдяки відповідній  структурі фінансових звітів (наприклад, у балансі

статті розміщуються в порядку зростання їх ліквідності), наданні

інформації за звітний і попередній періоди.

Тому важливо забезпечувати зіставність фінансової інформації як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами. Зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути

розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому

вигляді, якщо вона необхідна  для розуміння фінансових звітів за поточний

період.

Корисною для користувача  може бути тільки достовірна інформація.

Достовірність досягається у разі суттєвих помилок і необ’єктивних

(упереджених) суджень.  Як правило, керівництво підприємства  прагне так

надати інформацію, щоб  результати діяльності мали найпривабливіший для

інвестора або кредитора  вигляд. З цією метою може бути завищений

фінансовий результат  або вартість активів тощо. Ступінь достовірності

фінансової звітності  оцінюється за допомогою аудиту.

Для досягнення якісних  характеристик інформації, яка міститься  в

фінансовій звітності, під час її формування додержують низки принципів.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядають

як юридичну особу, що відокремлена від власників –  фізичних осіб. Тому в

фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачено  відображення

тільки зобов’язань  власників за внесками до капіталу та розподілу

власникам (у вигляді процентів, дивідендів, вилучення капіталу тощо).

Такий принцип отримав  назву принципу автономності підприємства.

Фінансові звіти складаються  також виходячи з принципу безперервності

діяльності підприємства, тобто підприємство не має ані  наміру, ані