Визначення правил і порядку складання та подання бухгалтерської та податкової звітності

Згідно з пунктом 201.15 статті 201 Податкового кодексу платник  податку веде реєстр виданих та отриманих  податкових накладних в електронному вигляді та щомісяця подає органу податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

Наказом Державної податкової служби України від 10.04.08 № 233, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, затверджено Інструкцію з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, в якій розтлумачено порядок подання платниками податків податкової звітності в електронному вигляді.

 

2.3. Мета, завдання  та порядок проведення аудиту  податкової звітності

 

Основною метою аудиту податкової звітності є висловлення думки аудитора щодо достовірності, об'єктивності та відповідності чинному законодавству показників звітності по нарахуванню та сплаті податків.

Функціональними завданнями є: коригування (рекомендації по виправленню помилок) та стратегічне завдання, яке передбачає на підставі проведеного

аудиторського дослідження  альтернативні методи оподаткування, які для

клієнта є найбільш оптимальними.

При укладанні договору на аудиторські послуги аудитору бажано відразу

встановити метод організації  аудиторської перевірки: суцільний  чи

вибірковий. У зв'язку з тим, що по основних податках (податок  на

прибуток, Податок на додану вартість, акцизний збір) датою виникнення

податкових зобов'язань (податкового кредиту) є дата, котра  належить до

податкового періоду, в  якому відбулася подія, що настала  раніше: дата

зарахування (перерахування) коштів чи дата відвантаження продукції

(одержання сировини, послуг тощо), а також зважаючи на часті зміни в

нормативних документах, аудит податкової звітності доцільно проводити

суцільним шляхом.

Аудиторська перевірка  податкової звітності здійснюється з метою підтвердження її повноти  та достовірності, а також її відповідності чинному законодавству України. Процес аудиту зобов’язань за податками зборами варто розглядати як перевірку даних бухгалтерського обліку операцій з оподаткування, показників податкової та фінансової звітності, дотримання облікової та податкової політик підприємства з метою висловлення аудитором незалежної та об’єктивної думки про те, що звітність достовірна та відповідає вимогам податкового законодавства України.

Плануючи перевірку  зобов’язань за податками і зборами, потрібно враховувати всі методичні основи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. В результаті етапу планування аудитор складає два документа – план і програму. План аудиту визначає лише строки, обсяг та порядок проведення аудиторської перевірки. На відміну від плану, програма містить повну сукупність аудиторських процедур, за допомогою яких визначається стратегія подальшого здійснення перевірки заборгованості підприємства перед бюджетом. Тому великий практичний інтерес складає саме методика побудови програми аудиту зобов’язань за податками і зборами [12, с.99].

Відповідно до міжнародних  стандартів аудиту 300 «Планування» аудитору для здійснення аудиту податкової звітності  необхідно скласти і документально  оформити загальний план аудиту, описавши в ньому передбачувані обсяг і порядок проведення аудиторської перевірки. Форма й зміст загального плану аудиту можуть змінюватись залежно від масштабу й специфіки діяльності клієнта, складності перевірки і конкретних методик, що застосовується аудитором.

Аудиторові необхідно скласти і документально оформити програму аудиту, яка визначає аудиторські процедури з точки зору їх: характеру, часових рамок, обсягу.

Програма аудиту може бути набором інструкцій для аудитора, що виконує перевірку, і одночасно  засобом контролю й перевірки належного виконання роботи асистентам. У процесі підготовки програми аудитор зобов’язаний приймати до уваги:

· отримані їм оцінки невід’ємного (властивого) ризику й ризику контролю;

· необхідний рівень упевненості, який повинен бути забезпечений при процедурах перевірки по суті;

· часові рамки тестів контролю й процедур перевірки по суті;

· координацію будь-якої допомоги, залучення інших аудиторів.

Аудиторові слід документально  оформити програму аудита, позначити  номером або кодом кожну аудиторську процедуру, щоб у процесі роботи робити посилання на них у своїх робочих документах [13,с.43].

Крім загального плану  аудиту податків, внесків, зборів, щоб  отримати достатні аудиторські докази, аудиторові необхідно скласти також  програму аудиту зобов’язань за податками і зборами, що включає:

1. Тестування господарських  операцій:

· тестування контрольних моментів системи внутрішнього контролю заборгованості за податками і зборами;

· операції по суті щодо очікуваних помилок та викривлень в облікових документах.

2. Аналітичні процедури:

· порівняння показників зобов’язань підприємства за податками і зборами із середніми показниками по галузі;

· аналіз заборгованості за поточний та попередній періоди;

· визначення тенденцій зростання боргів підприємства.

3. Тести окремих елементів сальдо:

· оцінювання рівня суттєвості та внутрішньогосподарського ризику контролю зобов’язань;

· тестування контрольних моментів та перевірка операцій по суті;

· здійснення аналітичних процедур щодо сальдо рахунку зобов’язань за податками і зборами.

Наступним кроком складання  програми аудиту заборгованості за податками  і платежами є визначення переліку рахунків, на яких відображаються податки  і збори. Відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій для обліку податків і зборів відведено рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами», який має такі субрахунки: 641 «Розрахунки за податками», 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами», 643 «Податкові зобов’язання», 644 «Податковий кредит». Підприємство може відкривати аналітичні рахунки у розрізі існуючих субрахунків, тому аудитору необхідно ознайомитись з робочим планом рахунків суб’єкта, що перевіряється, та перевірити правильність ведення обліку на відповідних рахунках [19,с.108].

Найважливішим етапом перевірки  є визначення процедур щодо аудиту зобов’язань за податками і зборами. Аудиторські процедури мають  встановлюватись відповідно до визначеної мети, поставлених завдань та прописуватись  у програмі перевірки заборгованості. Аудитор може на власний розсуд, використовуючи свої знання та навички, коригувати їхній склад, враховуючи специфіку діяльності конкретного підприємства та організації облікового процесу. Це важливе питання варто враховувати також при розробці робочої документації аудиту розрахунків з бюджетом [15, с.52].

Використання програми аудиту зобов’язань допоможе вирішити існуючі проблем методичного, організаційного  та технічного характеру, а також  сприятиме підвищенню якості та достовірності  аудиторського висновку, складеного за результатами перевірки.

Перевірка проводиться  в такій послідовності:

- визначається перелік  податків та зборів, які сплачує підприємство;

- аналізуються  альтернативні   методи   оподаткування   з  метою визначення оптимального оподаткування;

- вивчається нормативна  база по кожному виду податків  та зборів з урахуванням змін у періоді, що перевіряється;

- встановлюється, чи підприємство  є платником кожного із видів  податків, чи користується пільгами і в яких обсягах;

- визначається  правильність  визначення  підприємством об'єктів оподаткування;

- перевіряється правильність  застосування розмірів ставок (платежів);

-  перевіряється повнота  та своєчасність сплати податків.

При аудиті податкової звітності  аудитору слід пам'ятати про можливу

матеріальну відповідальність у випадку понесення клієнтом збитків через

сплату значних штрафів  та пені.

Для того, щоб спростувати  твердження відносно неякісного виконання

аудиту, аудиторові необхідно:

-  правильно встановити  та погодити з клієнтом метод організації

перевірки: суцільний чи вибірковий;

-  у роботі чітко  керуватися національними нормативами  аудиту;

-  зберігати необхідні  робочі та підсумкові документи,  які підтверджують

масштаб зробленої перевірки  та доводять об'єктивну істину;

-  за результатами  виконаної роботи скласти висновок  аудитора, звіт

клієнту про проведену  роботу і акт приймання-передачі виконаної роботи.

 

 

ІІІ. Шляхи  вдосконалення аудиту фінансової і  податкової звітності:

 

3.1. Шляхи вирішення  проблем обліку і фінансової звітності в Україні

 

Ринкові відносини в  економіці України потребують удосконалення  системи бухгалтерського обліку, фінансової звітності, контролю та аудиту.

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та національні стандарти бухгалтерського обліку залишають багато невирішених питань для бухгалтерів. Ці питання спонукають керуватися своєю професійною думкою, вмити використовувати облікові дані для планування та контролю за діяльністю підприємства.

У процесі реформування бухгалтерського обліку вітчизняна теорія обліку поповнюється новими економічними поняттями і переосмислює відомі трактування.

Внаслідок реформування обліку в Україні з’явився обліковий  понятійно - категоріальний апарат, в  якому категорії визначення ототожнюються  з категоріями пізнання, а юридичне їх наповнення превалює над економічним.

Фінансовий результат  сьогодні – це не тільки результат  успішної роботи підприємства вчора, а  й грошовий потік завтра. „Звіт  про фінансові результати”, як форма  фінансової звітності, покликаний відображати величину доходів за видами, величину і склад витрат, понесених у зв’язку з одержанням цих доходів і, відповідно до цього, - фінансовий результат діяльності підприємств за звітний період.[24,с.66]

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (П(с)БО) 3 „Звіт про фінансові результати” дається визначення категорій „Дохід”, а визначення категорій „Чистий дохід” не зустрічаємо в жодному з П(с)БО.

Згідно з П(С)БО 15 „Дохід”  не визнаються доходами такі надходження  від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів. Проте ці суми включають у „Звіті про фінансові результати” до складу доходу, тоді як вони не можуть бути його складовими у відповідності із вище зазначеним стандартом. Адже саме визначення доходу, як дається у П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” підкреслює, що доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, що приводять до зростання власного капіталу, а значить їх не можна визнавати доходами і відповідно не слід відображати на рахунках класу 7 „Доходи та результати діяльності”.[23, с.25]

З метою уникнення  таких невідповідностей доцільно було б у формі фінансової звітності  “Звіт про фінансові результати” (Форма №2) вилучити статтю „Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” і залишити статтю з такою назвою: „Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” (без слова „виручка”), де відображатиметься дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без податку на додану вартість та акцизного збору. Крім того, повернення товару не є доходом підприємства, отже немає необхідності наводити цей показник безпосередньо у Формі №2. Таку інформацію можна надавати у примітках до фінансової звітності

Останнім часом в  Україні намітилися стабільні тенденції  до пожвавлення інвестиційних процесів, що дає змогу суб’єктам господарювання з більшою впевненістю розраховувати  на повернення коштів, використаних як фінансові інвестиції, та розглядати цінні папери як досить перспективний варіант вкладення тимчасово вільних грошових коштів. У цій ситуації є прогнозованим розвиток різноманітних господарських операцій, що приведе до збільшення фінансових інвестицій підприємств, які в свою чергу, в окремих випадках можуть бути класифіковані, визнані та обліковані.

У зв’язку з необхідністю відображення в бухгалтерському  обліку та фінансовій звітності показників доходів і витрат у розрізі  видів діяльності доцільним було б послідовне відображення доходів і витрат, згрупованих за видами діяльності, з метою забезпечення наочності інформації, що надається, та зручності складання „Звіту про фінансові результати”. Як відомо, діюча форма передбачає визначення спочатку фінансового результату від основної діяльності, а потім відображення доходів від фінансової та інвестиційної діяльності, а потім витрат від фінансової та інвестиційної діяльності з метою подальшого формування відповідних фінансових результатів.[26,с.20]

На підставі проведеного аналізу виявлено, що існує певна розбіжність між ознаками видів діяльності й одержаними доходами і витратами, фінансовими результатами від них. Щоб уникнути такої невідповідності, слід запропонувати чітко розмежовувати види діяльності та операції, які до них належать. У зв'язку з цим необхідно внести зміни назв рахунків у Плані рахунків та класифікація доходів та витрат.

Отже, уточнення назв окремих доходів, рахунків і складу фінансових результатів залежно  від предмета діяльності забезпечить основу для досить стрункої системи відображення у фінансовій звітності формування фінансових результатів.

Водночас, відсутність  показників, що відображають фінансовий результат від фінансової та інвестиційної  діяльності, не дозволяє одержати інформацію про те, який прибуток або збиток одержало підприємство в результаті фінансової та інвестиційної діяльності. У зв'язку з цим доцільно було б виділення у Формі №2 і таких показників, як „Фінансовий результат від фінансової діяльності” та „Фінансовий результат від інвестиційної діяльності”.

Отже, удосконалення існуючої форми фінансової звітності “Звіт  про фінансові результати” доцільно провести за такими напрямами:

- відображати доходи  від реалізації продукції (товарів,  робіт, послуг), з вилученням непрямих  податків та інших вирахувань з доходу;

- уточнити економічний  зміст та економічні назви  окремих показників;