Олімпійський спорт як наукова та навчальна дисципліна

         УІ  ЗОІ, Осло, Норвегія, 14-25 лютого 1952 р.

732 спортсмени з 30 країн (108 жінок). Норвегія – 16 медалей (7-3-6), США – 11 (4-6-1), Фінляндія – 9 (3-4-2). Героєм змагань став Я.Андерсен –3 золотих медалі у ковзанярському спорті. 

         УІІ  ЗОІ, Кортина д'Ампеццо, Італія, 26 січня – 5 лютого 1956 р.

924 спортсмени (146 жінок) з 33 країн  світу. Вперше приїхали представники СРСР. СРСР – 16 медалей (7-3-6), Австрія – 11 (4-3-4), Фінляндія – 7 (3-3-1). Герої олімпіади А.Зайлер (Австрія) – 3 золоті медалі у гірськолижному спорті, Є.Гришін – 2 золоті медалі 500 і 1500 метрів, хокей – СРСР.

         УІІІ  ЗОІ, Скво-Веллі, США, 18-28 лютого 1960 р.

665 учасників з 31 країни (144 жінки). Нагороди у 29 видах програм 5 видів спорту. СРСР – 21 медаль (7-5-8), США і Норвегія по 3 золоті медалі.

         ІХ  ЗОІ , Інсбрук, Австрія, 29 січня – 9 лютого 1964.

1111 учасників з 37 країн  (197 жінок). СРСР – 25 медалей (11-8-6), Норвегія – 15 (3-6-6), Австрія – 12 (4-5-3). Найбільше досягнення – чотири золоті медалі у ковзанярському спорті Лідії Скоблікової.

        Х  ЗОІ, Гренобль, Франція, 6-18 лютого 1968 р.

1158 учасників з 37 країн  (202 жінки). Норвегія – 14 медалей (6-6-2), СРСР – 13 (5-5-3), Австрія – 11 (3-4-4).Ж.К.Кіллі – 3 золоті медалі у гірськолижному спорті.

         ХІ  ЗОІ, Саппоро, Японія, 3-13 лютого 1972 р.

1012 учасників з 35 країн  (204 жінки).СРСР – 16 медалей (8-5-3), ГДР – 14 (4-3-7), Норвегія – 12 (2-3-5). Досягнення : Г.Кулакова – 3 золоті медалі у лижних гонках, В.Веденін – 2 золоті й 1 бронзова, А.Схенк – 3 золоті медалі у ковзанярському спорті, весь п'єдестал пошани у стрибках з трампліну – у японців.

          ХІІ  ЗОІ, Інсбрук, Австрія, 1976 р.

1064 учасників з 37 країн (215 жінок).СРСР – 27 медалей (13-6-8), ГДР – 19 (7-5-7), США – 10 (3-3-4).

         ХІІІ  ЗОІ, Лейк-Плесід, США, 13-24 лютого 1980 р.

1283 учасників з 49 країн  .  ГДР – 24 медалі (10-7-7), СРСР – 22 медалі (10-6-6), США – 12 (6-4-2). М.Зімятов – 3 золотих медалі, Четверту поспіль золоту медаль (на чотирьох Олімпіадах) завоював біатлоніст А.Тихонов. Е.Хейден (США) – 5 золотих медалей у ковзанярському спорті.

          ХІУ  ЗОІ, Сараєво. Югославія, 8-23 лютого 1984 р.

1581 учасник з 49 країн  (368 жінок). СРСР – 25 медалей (6-10-9), ГДР -  24 (9-9-6), Фінляндія – 13 (4-3-6). Героїня змагань – М.-Л. Хямялайнен (Фін.) – 3 золоті і 1 бронзова медалі. Гунде Сван – 2 золоті й 2 срібні медалі.

         ХУ  ЗОІ, Калгарі, Канада, 13-28 лютого 1988 р.

1634 учасників з 57 країн (364 жінки). 46 комплектів медалей. СРСР -29 медалей (11-9-9),ГДР – 25 (9-10-6), Швейцарія – 15 (5-5-5). Івонна ван Генніп – 3 золоті медалі у ковзанярському спорті (Голандія).

         ХУІ  ЗОІ, Альбервіль, 8-23 лютого 1992 р.

1804 учасників з65 країн (492 жінки). 57 комплектів нагород у 12 видах змагань. ГДР – 26 (10-10-6), СНГ  (вперше прийняла участь об'єднана команда розваленого СРСР) – 23 (9-6-8), Норвегія 20 (9-6-5). Герой змагань з лижних гонок норвежець Вегард Ульванг – 3 золоті й 1 срібна медаль. Л.Єгорова – 3 золоті медалі (лижні гонки). Золоту медаль завоював В.Петренко (Україна) у фігурному катанні.

         ХУІІ  ЗОІ, Лілліхаммер. Норвегія, 12-27 лютого 1994 р.

1992 учасника з 67 країн  світу (522 жінки). 61 комплект нагород у 12 видах спорту. Норвегія –26 медалей (10-11-5), Росія – 23 (11-8-4), Німеччина – 24 (9-7-8). 3 золоті медалі здобув Ю.-).Косс (Норв.) у ковзанярському спорті.

Вперше самостійною командою виступала Україна. Її здобуток : золота медаль у фігурному катанні 16-ти річної Оксани Баюл, бронзова медаль біатлоністки В.Цербе, 4-те місце фігуриста В Петренко.

         ХУІІІ  ЗОІ, Нагано, Японія, 7-22 лютого 1998 р.

Олена Петрова – срібна медаль у гонці біатлоністок на 15 км. Більше команда України не спромоглась здобути.

XIX Зимові Олімпійські ігри  у місті Солт-Лейк-Сіті, США з 8 лютого по                          24 лютого 2002 року. 77 країн учасниць. 2399 учасників змагань. Було розіграно 78 комплектів нагород в 7 видах спорту. Українська команда на іграх в Солт-Лейк-Сіті складалася з 68 спортсменів, 46 чоловіків, 22 жінок. Прапороносцем збірної України була Олена Петрова. На цих іграх українська команда не здобула жодної медалі.

 

XX зимові Олімпійські ігри проводилися в Турині, столиці італійського регіону П'ємонт, з10 лютого по 26 лютого 2006. Це другі Зимові Олімпійські ігри в Італії, перші проводилися в Кортині Д'ампеццо у 1956. В іграх брало участь 2663 спортсмена (1627 чоловіків, 1006 жінок) з 84 країн, що розіграли між собою 84 комплекти медалей у 15 дисциплінах. Україна на зимових Олімпійських іграх 2006 була представлена 52 спортсменами в 9 видах спорту. Загальне 25 командне місце. Бронзові медалі завоювали Лілія Єфремова у біатлоні (спринт),Олена Грушина і Руслан Гончаров у фігурному катанні (танці на льоду).

XXI  Зимові Олімпійські ігри  проходили з 12 по 28 лютого в канадському містіВанкувері (провінція Британська Колумбія) та в прилеглому гірськолижному курорті Вістлері. Офіційними організаторами Олімпійських і Паролімпійських ігор був Оргкомітет Ванкувера.Це треті олімпійські ігри, які прийняла Канада.  Також зимові Олімпійські ігри 2010 стали першими іграми на стадіонахНХЛ, оскільки починаючи з зимових Олімпійських ігор в Наґано гравцям НХЛ дозволено брати у них участь.

Ванкувер став найбільшим і найтеплішим містом, де відбувалися зимові Олімпіади. Середньомісячна  температура у лютому дорівнює 4,8 °C.

82 країни учасниці. Було розіграно 86 медалей в 15 видах спорту.

Україна на зимових Олімпійських іграх 2010 була представлена 47 спортсменами в 9 видах спорту. Виступ на Олімпіаді у Ванкувері став найневдалішим для України за весь час виступів на зимових Олімпіадах. Найвищі місця, які посіли українські спортсмени — 5-е (Дериземля, біатлон), 6-е (жіноча збірна України, біатлон) і три восьмих місця. Тоді як на Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті 2002, де Україна також не взяла медалей, найвищими місцями були два п'ятих місця, 6-е і 7-е. 
Тема №6

Міжнародна олімпійська  система

 

 

                                        ПЛАН ЛЕКЦІЇ

 

1. Важливіші принципи та основи функціонування олімпійської системи
2. Олімпійська хартія - основний правовий документ олімпійського спорту
3. Загальна структура міжнародної олімпійської системи

 

 

Принципи олімпійського спорту (ОС) та основи його діяльності були розроблені ще в кінці минулого століття П"єром де Кубертеном. Сучасні нові умови тільки удосконалили їх, привели у відповідність до реалій оточуючого життя.

П"єр де Кубертен, звертаючись до учасників ігор ІХ Олімпіади (1928 р.) в Амстердамі, виклав основні принципи сучасного олімпійського руху. Він наголошував і відстоював наступні положення:

• притримуватись рівності основних видів спорту;
• проводити змагання в мистецтві, котрі проникнуті ідеями спорту;
• давати клятву спортсменів, яка, спираючись на честь і гідність людини, містить єдине правильну основу ефективного вирішення проблеми аматорства;
• відстоювати олімпійський прапор , котрий має всі кольори народів і символізує п’ять частин світу, об’єднаних спортом;
• дотримуватись церемонії і ритуалу відкриття і закриття Ігор , з відданням                        олімпізму, від якого вони беруть свій початок;
• відстоювати авторитет МОК.

 

У новому варіанті Олімпійської хартії , прийнятої у 1990 році, називаються наступні 7 основних принципів олімпійського руху:

1. концепція сучасного олімпізма, розроблена П.Кубертеном, за ініціативою якого в червні 1994 року в Парижі відкрився Міжнародний  атлетичний конгрес з метою відновлення Олімпійських ігор (ОІ). 23 червня 1894 р. створений МОК, котрий з того часу керує олімпійським рухом.
2. Олімпізм об’єднує, спорт, культуру, освіту, проголошує виховні цінності  а також повагу до загальних етичних принципів.
3. Метою олімпізма є гармонійний розвиток людини, збереження людської гідності та мирного суспільства.
4. Олімпійський рух об’єднує організації, спортсменів, котрі керуються Олімпійською хартією.
5. Олімпійський рух вдосконалює сучасний світ, виховує молодь в дусі неприйняття дискримінації, вимагає проведення чесних змагань.
6. Діяльність Олімпійського постійна і універсальна. Найвищий прояв його - ОІ.
7. Олімпійська хартія керує організацією та функціонуванням олімпійського  руху, визначає умови святкування ОІ. 

 

В сучасній концепції  олімпізма можна виділити наступні основні ідеї:

Політична ідея - підтримка антивійськового руху, примирення народів.

Гуманістична ідея - рівність людей, подолання сословних, національних, релігійних, майнових протиріч.

Філософсько-педагогічна  ідея - використовуючи спортивно-ігровий метод виховання, забезпечити всебічне розумове, моральне і фізичне виховання. Сприяти особистому вдосконаленню, максимальному розвитку здібностей, рекордних досягнень.

 

2. Олімпійська хартія - основний правовий документ  олімпійського           

                                                спорту.

 

Олімпійська хартія - збірник правил і офіційних роз’яснень , де визначені основні принципи олімпійського руху, система управління олімпійським спортом.

Основи хартії розроблені Кубертеном і затверджені у 1984 році на І конгресі. Останній варіант прийнятий 96-ю сесією МОК в Токіо у 1990 році. Він включає в себе "Основні принципи" і п’ять розділів: Олімпійський рух, МОК, міжнародні федерації, Національні олімпійські комітети, Олімпійські ігри.

Основні принципи розглянуті вище. В розділі "Олімпійський рух" визначені задачи, функції і роль МОК, пояснені поняття "олімпійський символ", прапор, девіз, гасло, емблема, гімн, вогонь, факел та ін.

В розділі "МОК" дається  пояснення юридичного статусу, членства, комплектування, структури і т.ін.

В розділі "Міжнародні федерації" подаються умови прийняття МСФ у МОК. На 1997 рік є 75 міжнародних спортивних федерацій 5-ти континентів, які входять у МОК.

В розділі "НОК" визначені  питання ролі, функції, найменування, атрибутики НОК.

В розділі "ОІ" є  чотири підрозділи: організація і адміністрація ОІ, участь в ОІ, програма ОІ, протокол.  Тут же надаються принципи вибору міст організаторів ОІ, умови проживання в олімпійському селищі, вимоги до культурної програми, правила допуску спортсменів до ігор, подачі заявок, перелік заборонених препаратів та санкції за їх вживання, умови іключення нових видів спорту до програми ОІ, порядок відбіркових змагань, розклад змагань, запрошення , повідомлення, особисті та акредитаційні картки, нагородження, церемонія відкриття та закриття ігор.

 

3.Загальна  структура міжнародної олімпійської системи.

 

 Міжнародна олімпійська  система включає в себе 

МОК  -- МСФ -- НОК -- КА¹ -- РОК²

 

Крім того до олімпійської системи відносяться інші організації, установи, окремі особи і спортсмени.

У відповідності з  Хартією МОК можна визнавати  різні асоціації, недержавні організації, котрі пов’язані зі спортом і які діють на міжнародному рівні.

У структурі МОКу на сучасному етапі виділяються два напрямки: діяльність, що пов’язана з Олімпійськими комітетами на всіх рівнях (МОК, НОК, Асоціації НОК, Регіональні ОК - європейська, азіатська, американська, африканська); діяльність на основі спортивних федерацій (МСФ, регіональні СА, сезонних асоціації - літні, зимові види спорту).

Міжнародна олімпійська  система є частиною міжнародної організаційної системи. Вона зв"язана з ООН, ЮНЕСКО, що дає змогу своєчасно реагувати на політичні умови, матеріально-технічне забезпечення олімпійського спорту. 

МОК - вищий керівний орган  олімпійського руху, котрий має всі права на ОІ. Утворений на конгресі в Парижі 23 червня 1894 року МОК  - постійно діюча міжнародна недержавна організація, утворена не для отримання прибутків, у формі асоціації із статутом юридичної особи.

Штаб-квартира МОК з 1915 року розміщується в Лозані на Плас дю Поле - площі палацу. Причиною обирання цього місця було наступне. Спочатку, з 1894 р., при утворенні МОКу , існувало правило у відповідності з яким  резиденція МОКу протягом 4-х років повинна знаходитись в столиці чергових ОІ. Право на проведення ОІ у 1916 році отримала Германія. А в нейтральній Швейцарії проживав давній приятель П. Кубертена  Годфрус де Блоне - член МОК з 1898 р., ініціатор швейцарського ОК . він запропонував на час війни розмістити архів МОК в Швейцарії. Потім, коли Президент МОК , як дійсний патріот, пішов на фронт, і як солдат, за його словами, не міг очолювати МОК, протягом декількох місяців їм керував де Блоне. Так штаб-квартира оказалася в Лозані. У 1916 р. П. Де Кубертен відкриває тут олімпійський інститут і міжнародне бюро спортивної педагогіки. У 1918 р. він переселяється в Лозану, де живе і працює на вілі "Моге-Рено", котра була предоставлена владою МОКу. В квітні 1918 р. муніципалітет Лозани переселяє штаб-квартиру МОК в замок Шато де Віді. Але ніхто, крім Кубертена, із наступних президентів МОК не знаходився постійно в Лозані. У 1980 році після обрання Президентом , Хуан А. Самаранч розширив сфери діяльності в цьому місті. Був побудований новий будинок ( закінчено у 1986р).

Мета і завдання МОК. У відповідності з Олімпійською хартією:

• розвивати і координувати спортивну діяльність;
• здійснювати співробітництво з громадськими і приватними організаціями для служби масовому спорту;
• забезпечити регулярне проведення ОІ;
• боротись з люьими формами дискримінації в спорті;
• сприяти підтриманню спортивної етики;
• боротись за дух чесного ведення  спортивної боротьби
• протидіяти політичним і комерційним зловживанням в спорті
• не допускати виникненню загрози здоров"ю спортсменів.

 

Членство і комплектування МОК.  МОК вибирає членів із числа осіб, котрі мають відповідну кваліфікацію , з країн, де існує признаний НОК. Необхідно володіти офіційною мовою - англійською, французською.