Олімпійський спорт як наукова та навчальна дисципліна

Ідея відродження ОІ в кінці ХІХ ст. захопила майже всю спортивну спільноту, підтримувалась багатьма державними діячами. Але мало хто передбачав , що цю ідею втілить у життя французький просвітитель П'єр де Кубертен, бо Франція на той час не відносилася до країн з розвиненими видами спорту.

 

 

2. П'єр де Кубертен і відродження Олімпійських ігор

 

Відродженню сучасних ОІ світ зобов'язаний в першу чергу енергії і наполегливості – історика, літератора, педагога, соціолога, громадського діяча, барона П'єра де Кубертена (1863-1937 р.р.).

П.Кубертен народився 1 січня 1863 року в Парижі в родині живописця з стародавнього роду Фреда де Кубертена. На нього, вихідця з аристократичної сім'ї. На думку батьків, чекала блискуча військова кар'єра. Але юнак обрав інший шлях. В дитинстві він любив їздити верхи, займатися фехтуванням, веслуванням. Ще у юнацькі роки П'єр виявляє великий інтерес до літератури, педагогіки, філософії, історії, особливо античної. Кубертен зізнався, що саме Олімпія зробила з нього мрійника.

Пізніше Кубертен серйозно зацікавився проблемами спорту, його місцем у системі виховання молодого покоління. Він їде до англійського міста Регбі, щоб ознайомитись з досвідом місцевого коледжу, директор якого Томас Арнольд ще у 30-ті роки ХІХ ст. ввів спорт як метод виховання у цьому навчальному закладі. Створені Арнольдом спортивні команди функціонували на базі самоврядування, продуманої системи фізичного виховання й регулярних спортивних змагань і тому, об'єднані у спортивному клубі вони стали взірцем для копіювання. Спортивна система розвивалася у тісному взаємозв'язку з педагогікою. Молодий француз стає гарячим прихильником ідей Т. Арнольда.

Кубертен вивчає стан і особливості фізичного виховання та спорту у США, Швеції, Німеччині та інших країнах, листується з відомими діячами в галузі фізичного виховання.

Кубертен вирішує присвятити своє життя здійсненню благородної мети – поставити спорт на службу миру, взаєморозумінню і дружбі між народами.

Завдяки глибокому вивченню впливу рухової активності і спорту на здоров'я, культуру, освіту й виховання людей у різних країнах, Кубертен сформував своє відношення до спорту не тільки як до засобу виховання і освіти, але і як до фактору розвитку міжнародного співробітництва, зміцнення миру й взаєморозуміння між народами.

Кубертен запропонував французькому уряду свою олімпійську ідею, першим кроком в реалізації якої повинно було стати розгортання широкої системи міжнародних змагань, протидії роздорів між країнами. Але заклики Кубертена прохолодно були сприйняті  у Франції і йому прийшлося пропагандувати й відстоювати свої ідеї  в інших країнах та в Америці.

Відвідання США й Великобританії дозволило Кубертену знайти активних прибічників відродження ОІ в особі доктора Уільяма Пені Брукса, засновника Олімпійського товариства Мач Венлок і Національної олімпійської асоціації (1895), Уільяма Слоена – професора політичних наук в Пристоні, який користувався великим авторитетом в університетських колах, а також Чарльза Герберта – переможця багатьох крупних змагань 70-х років з бігу і веслуванню, у подальшому крупного організатора спорту, борця за олімпійську ідею і створення міжнародних федерацій.

Процесу відродження ОІ і створення МОК сприяв цілий ряд факторів, серед яких слід назвати бурний розвиток транспорту, що полегшив обмін матеріальними й духовними цінностями між народами, проведення міжнародних промислових і торгівельних ярмарок, конференцій, виникнення міжнародних організацій, у тому числі й спортивних. Кубертен приходить до висновку, що необхідно проводити змагання, на які запрошувати представників всіх країн і всіх видів спорту.

 

3.  Конгрес 1894 року та його роль в олімпійському русі

В січні 1894 року Кубертен розіслав запрошення й програму Конгресу багатьом закордонним клубам, персонально запросив У.Слоена зі США, У.Герберта з Англії, В.Бланка зі Швеції та Ф.Кеменя з Угорщини. На жаль його зусилля не знайшли підтримки в самій Франції. Представники Австралії і Японії письмово підтвердили своє приєднання до уставного конгресу.

16 червня 1894 р. у великій залі  Сорбонського університету (Париж) зібралося близько 2000 чоловік. У запрошеннях був зроблений надпис "Конгрес відродження ОІ". Були присутні 79 делегатів від 49 спортивних організацій 12 країн, включаючи США, Італію, Францію, Іспанію, Грецію і Росію. Виуключно високо оцінив Кубертен роль в організації Конгресу У.Слоена і Ч.Герберта.

Відроджуючи ОІ Кубертен багато взяв з історії організації і проведення стародавньогрецьких ігор. Кубертен детально розробив організацію і процедуру проведення ОІ, додавши елементи, які за його думкою були необхідні для задоволення бажань сучасного людства. В першу  чергу це інтернаціональний характер ігор, включення в програму змагань великої кількості видів спорту, добровільна участь спортсменів-аматорів та ін.

Делегати конгресу працювали у двох секціях. В першій секції обговорювалась проблема аматорства. На засіданнях другої секції обговорювалася концепція олімпізму.

Напередодні відкриття Конгресу Кубертен опублікував статтю "Відродження Олімпійських ігор", де були викладені принципи і ідеали олімпізму. Обговорення велося в основному по тим пунктам, які визначив у своїй статті Кубертен.

1. як і стародавні фестивалі, сучасні ОІ слід проводити кожні 4 роки;
2. відродженні ігри (на відміну від стародавніх Олімпіад) будуть сучасними і міжнародними. В них будуть ті види спорту, які культивуються у ХІХ ст.
3. ігри будуть проводитись для дорослих;
4. будуть запроваджені суворі визначення поняття "любитель". Гроші будуть використовуватися тільки для організації Ігор, будівництва споруд і проведення свят.
5. Сучасні ОІ повинні бути "пересувними" тобто проводитись у різних країнах.

 

В Хартії МОК основному документі , прийнятому на Конгресі, було зафіксовано наступне:

1. в інтересах моралі Міжнародний конгрес і окремі країни вважають необхідним відродити на міжнародній основі ОІ в сучасній формі, але з дотриманням стародавніх традицій;
2. до участі в Іграх слід запрошувати спортивні об'єднання всіх країн. кожна країна може бути представлена тільки своїми громадянами. Перед ОІ, які будуть проводитись кожні чотири роки, окремі країни повинні проводити відбіркові або попередні змагання з тим, щоб їх репрезентували тільки найкращі спортсмени;
3. у програму міжнародних ОІ будуть включені наступні види спорту: біг, стрибки, метання диску, важка атлетика, вітрильний спорт, плавання, веслування, ковзанярський спорт, фехтування, боротьба, бокс, кінний спорт, спортивна стрільба, гімнастика, велоспорт.
4. За виключенням фехтування у всіх інших видах спорту можуть брати участь тільки аматори. Ті, для кого спорт є професією, не можуть брати участь у змаганнях. (У доданому до протоколу документі відносно "аматорства" відмічалося: "до змагань не допускаються ті, хто професійно займається спортом і ті, хто дістав в минулому або дістає зараз грошові винагороди за заняття спортом. Саме тому на ОІ ніколи не можна призначати грошові призи, а можна вручати почесні нагороди).
5. Комітет має право не допускати до участі у змаганнях тих, хто будь-коли виступав проти Олімпійської ідеї або проти ідеї сучасних ОІ;
6. Для легкоатлетів необхідно організувати головні змагання під назвою "п'ятиборство".

 

1. Утворення Міжнародного олімпійського комітету (МОК)

Список членів МОК був підготовлений П'єром де Кубертеном. Членами МОК стали: Ернест Калло (Франція), генерал Олексій Бутовський (Росія), капітан Віктор Бальк (Швеція), професор Уільям Слоен (США), юрист І.Гут-Ярковський (Богемія, Австро-Венгрія), Ференц Кемень (Угорщина, Австро-Венгрія), Чарльз Герберт і лорд Амптхілл (Англія), доктор Хосе Бенхамін Субіаур (Аргентина), Леонард Кафф (Новая Зеландія), граф Луккезі Паллі і Д'юк Андрія Карафа (Італія), граф Максим де Бузі (Бельгія). Генеральним секретарем МОК був обраний барон П'єр де Кубертен, президентом  МОК – Деметріус Вікелас (Греція).

Складаючи список кандидатів у члени МОК Кубертен перш за все думав про те, щоб ця міжнародна організація була дійсно інтернаціональною. І не випадково, в назві МОК спочатку "міжнародний", а потім вже "олімпійський".

Крім того, багато осіб, які стали  членами МОК, своєю практичною діяльністю доказали вірність ідеям міжнародного відродження ОІ. Дійсно, без допомоги своїх друзів Кубертену навряд чи вдалося б відродити ОІ.

Одним з найближчих  соратників був Е. Калло, який очолював Союз гімнастичних товариств Франції, а з 1894 по 1909 р. виконував функції казначея МОК. Давній друг Кубертена Ф.Кемень – редактор "Угорської педагогічної енциклопедії", автор багаточисленних статей  з проблем освіти і фізичного виховання.

В.Бальк у 1893 році був обраний  президентом Міжнародного союзу ковзанярів, а також був директором Центрального інституту гімнастики Стокгольму і президентом гімнастичного союзу Швеції. О.Бутовський (Росія) був особисто знайомим з Кубертеном.

Слід відзначити, що в перших офіційних бюлетенях МОК не було ніякої інформації стосовно до МОК, як організації. Єдиним виявленим документом є складений і відредагований Кубертеном текст про порядок діяльності МОК, який в подальшому з'явився у версії Статуту МОК, датованому 1908 р.

З метою розширення членства МОК була розроблена своєрідна, далеко не демократична система поповнення його складу, відповідно якій нові кандидати не делегуються своєю країною, а обираються самим МОК. Ця система зберігається до цього часу.

Конгрес закінчився тріумфально. Під час заключного засідання було багато промов, записи яких на жаль не збереглися.

Відповідно Хартії, прийнятої Конгресом, на МОК були покладені наступні завдання:

1. Забезпечення регулярного проведення Ігор.
2. Піклування про те, щоб Ігри були більш гідними їх славній історії і високих ідеалів.
3. Заохочення росту числа організацій, які б сприяли проведенню змагань спортсменів-аматорів.
4. Керівництво аматорським спортивним рухом і сприяння поглибленню дружби між спортсменами.

На погляд істориків спорту МОК на протязі перших років свого існування працював не дуже активно. Кубертен визхнає, що у цей період часу розвиток олімпізму був штучним.

 

 

Тема № 4

Ігри Олімпіад

 

План:

1. Періодизація Ігор
2. Ігри першої Олімпіади
3. Загальна характеристика першого періоду Ігор Олімпіад (1896-1912)
4. Загальна характеристика другого періоду Ігор Олімпіад (1920-1948)
5. Загальна характеристика третього періоду Ігор Олімпіад (1952-1988)
6. Початок четвертого періоду олімпійського руху сучасності.

 

 

1. Періодизація Ігор

За сторічну історію Олімпіад спорт пройшов складний шлях розвитку і не одразу набув популярність і присутні йому зараз риси і масштаби. Тому історія ОІ сучасності потребує певної періодизації. Існує багато різних підходів до цього питання -  пов’язувати періоди з терміном діяльності президентів МОК (Л.Кун, 1982), з роллю ОР у житті світової спільноти, його вплив і авторитет (Л.Б.Суник,1983), пов’язувати з трьома історичними періодами теперішнього століття (В.В.Столбов,1989).

Необхідно враховувати сукупність всіх факторів політичного, економічного і спортивного характеру, які здійснювали принциповий вплив на розвиток ОР на конкретному історичному етапі. Пропонуються наступні періоди Ігор Олімпіади:

• перший етап – Ігри  І-У Олімпіад (1896 – 1912 р.р.);
• другий етап – Ігри УІІ-ХІУ Олімпіад (1920 – 1948 р.р.);
• третій етап – Ігри ХУ – ХХІУ Олімпіад (1952-1988 р.р.);
• четвертий етап – ХХУ і наступні (з 1992 р.)

 

Ігри Олімпіад

І  1896 Афіни, Греція 311  311 13 44

ІІ 1900 Париж, Франція 1319 11 1330 21 83

ІІІ 1904 Сент-Луіс,США 617 8 625 12 89

ІУ 1908 Лондон, Англія 1998 36 2034 22 111

У 1912 Стокгольм, Швеція 2484 57 2541 28 101

УІІ 1920 Антверпен, Бельгія 2543 63 2606 29 156

УІІІ 1924 Париж, Франція 2856 136 3092 44 126

ІХ 1928 Амстердам, Голандія 2724 290 3014 46 110

Х 1932 Лос-Анджелес, США 921 127 1084 37 117

ХІ 1936 Берлін, Германія 3738 328 4066 49 130

ХІУ 1948 Лондон, Англія 3714 385 4099 59 138

ХУ 1952 Хельсінки,Фінляндія 4407 518 4925 69 149

ХУІ 1956 Мельбурн, Австралія 2813 371 3184 68 163

ХУІІ 1960 Рим, Італія 4738 610 5348 84 152

ХУІІІ 1964 Токіо, Японія 4457 683 5140 94 163

ХІХ 1968 Мехіко, Мексіка 4750 781 5531 112 172

ХХ 1972 Мюнхен, ФРГ 6077 1070 7147 121 195

ХХІ 1976 Монреаль, Канада 4915    1274  6189 88 198

ХХІІ 1980 Москва, СРСР 4311 1192 5503 81 203

ХХІІІ 1984 Лос-Анджелес, США 5458 1620 7088 141 221

ХХІУ 1988 Сеул, Респ. Корея 6983 2438 9421 160 237

 

ХХУ 1992 Барселона, Іспанія 7555 3008 10563 172 257

 

         ХХУІ 1996  Атланта, США                

 

 

2.    Ігри першої  Олімпіади

 

Рішення Паризького конгресу (1894 р.)  про проведення Ігор І Олімпіади сучасності у 1896 році в Афінах було позитивно сприйнято більшістю населення Греції. Але уряд Греції не мали змоги і бажання проводити великі витрати на підготовку місць змагань і проведення такого великого свята.

П. Де Кубертен був вимушений шукати інших місць для проведення Ігор, але його прохання відхилила угорська влада , де він хотів провести таке свято. Тому він почав шукати інші шляхи вирішення цієї проблеми. Він запропонував розраховувати на приватних осіб, які могли б пожертвувати кошти на проведення таких змагань. Цю точку зору підтримав грецький кронпринц Константин, який створив спеціальну комісію сприяння а також звернувся до народу Греції із закликом до пожертвування грошей у фонд підготовки Олімпіади.