Олімпійський спорт як наукова та навчальна дисципліна

На перших 13 ОІ греки  змагалися тільки в бігу на один стадій, довжина якого складала192,27 м. Цей вид бігу біля півстоліття був єдиним змаганням на Олімпійському святі еллінів. Стартували бігуни зі спеціальних мармурових плит, в яких були зроблені поглиблення для пальців ніг.

На 14-й Олімпіаді (724 рік до н.е.) у програму додається біг на дві стадії. Починаючи з 15 ОІ впроваджується біг на довгі дистанції, довжина яких складала 8, а потім 10, 12, 24 стадії.

Програма ОІ 708 року до н.е. поповнилась пентатлоном, який складався з стрибків, бігу, метання диску. Метання спису або дротика і боротьби. Стрибали греки у висоту і в довжину. А також з гирями з олова. З 688 року до н.е. у програму входив і кулачний бій. Лише 8 років пізніше з'явилися добре знайомі героям Гомера змагання на колисницях . запряжених четвіркою коней. У середині УІІ віку до н.е. у програму змагань був включений панкратіон – боротьба, в якій були дозволені будь які прийоми. У середині УІ віку до н.е. почали практикувати перегони воїнів у повному озброєнні, яке пізніше обмежили тільки щитом.

Змагання з плавання в програми ОІ не включались, хоча греки були чудовими плавцями, тому що фізична підготовка включала в себе і плавання.

Основні види змагань, які включались у програми ОІ:

Біг – один із самих стародавніх видів змагань. Для занять бігом перш за все відбиралися юнаки, які займались полюванням або були пастухами, оскільки їх образ життя розвивав якості, необхідні для бігунів.

Заняття і змагання проводились на спеціальних площадках визначеної довжини, які вимірювались в стадіях, щоб бігуни мали можливість розвинути швидкість і достатньої ширини – для участі багатьох атлетів. Стадій мав довжину 192,27 м і стадієм почали називати саму площадку.

Місце кожного бігуна на старті визначалось жеребкуванням. По прямій пробігали один стадій, після розвороту бігли в зворотньому напрямку, і так всю змагальну дистанцію. Існували різні види бігу: на 1 стадій, на2 стадії. На 8-24 стадії, біг озброєних атлетів на 2-4 стадії.

Метання диску  – було було видом змагань, яке не мало безпосереднього зв'язку з військовою або трудовою практикою. Гомер згадує про змагання з метання диску, яке організував ще Ахілес на честь загинувшого Патрокла. В подальшому метання диску стало одним із видів п'ятиборства. Диск виробляли з каменю, а потім зі свинцю або сплавів. Диски мали діаметр від 17 до 32 см, масу від 1,3 до 6,6 кг. Техніка метання мало чим відрізнялась від сучасної.

Стрибки у довжину – як і біг, були одним із простіших видів змагань. Як вид п'ятиборства змагання у стрибках розвивались у двох напрямках: 1) з використанням обтяжень вагою від 1,6 до 4,6 кг, які учасник змагань тримав в руках під час стрибка; 2) з використанням музичного супроводження (труба), атлет повинен був показати гармонію і ритмічність рухів. Атлети стрибали у чотирикутну яму з піском, довжиною 16 м. Перед ямою клали дошку для відштовхування.

Боротьба – входила у п'ятиборство, а також була окремим видом змагань. Змагання проводились з двох видів боротьби: 1) "стоячи", коли переможцем вважався борець, який поклав суперника на пісок три рази; 2) "нижня боротьба", яка велася до тих пір, поки суперник  не вважав себе переможеним.

Метання спису  – проводились змагання з двох видів метання спису: метання на відстань і метання у ціль. Метання спису на відстань проводилось частіше і було одним із видів п'ятиборства. Спис був дерев'яним, довжиною у зріст людини. Метали спис з визначеного місця після розбігу. Результат зараховувався . коли спис падав у ціль.

Пентатлон – (п'ятиборство) змагання. Яке складалося з п'яти видів атлетики – стрибок. Метання диску і спису. Біг, боротьба.

Панкратіон  – стародавньогрецький вид спорту, який поєднував боротьбу і кулачний бій. В панкратіоні існували відповідні правила: атлети не вдягали рукавичок. Дозволялось використовувати усі прийоми, які застосовувались окремо як в боротьбі, так і в кулачному бої. Розрізняли два види панкратіону: 1) поєдинок атлетів стоячи; 2) продовження боротьби і після падіння атлетів на землю.

 

Ігри перших 24 Олімпіад (684-116 р.р. до н.е.) включали 6 видів змагань і проводились на протязі одного дня. Починаючи з Ігор 25-ї олімпіади, в програму яких були включені перегони на колісницях, змагання вже стали проводитися на протязі двох днів. Поступово кількість видів змагань було доведено до 20, а їх тривалість до 5 днів.

Перший день – день відкриття Олімпіади. Церемонія відкриття, учасники змагань, судді. Тренери давали клятву Зевсу Олімпійському, парад учасників, жертви богам.

Другий день – змагання серед молоді: біг, стрибки. Метання короткого спису в ціль і на відстань, метання диску, кулачні бої.

Третій день – великий  день Олімпіади: змагання для дорослих з тих же самих видів спорту.

Четвертий день – змагання на колісницях, які були самим елітарним видом змагань і змагання озброєних воїнів в бігу.

П'ятий день – визначення переможців, нагородження і виконання пісень на честь переможців.

Програма ОІ не була стабільною і в різні періоди історії  олімпійського руху у Стародавній  Греції змінювалась не тільки кількість і види змагань , але і послідовність розподілення за днями.

За декілька місяців до початку змагань спеціальні посли – спондофори сповіщали керівників держав і областей про час проведення ОІ і робили об'яву про мир в Елладі. Учасники майбутніх змагань приїздили за місяць раніше для ознайомлення з місцевістю і продовженням підготовки.

 

5. Крізні явища у спорті Стародавньої Греції і кінець Олімпійських ігор

 

Починаючи з У-ІУ в. до н.е. у Стародавній Греції ОІ поступово відходять від вимог релігії і все більше уваги приділяється видовищному характеру змагань, іх використання для підвищення авторитету країн-держав та їх керівників.  Кількість спортивних свят поступово росте  й у період між ОІ проводиться багато інших змагань. Ці свята щедро фінансуються, до їх програм поряд з традиційними видами (біг, панкратіон та ін.) включаються видовищні види спорту – перегони на колісницях, біг з факелами та інше.

В ОІ у цей  період приймають участь представники багатьох країн Середземномор'я та Азії. Переможці змагань нагороджуються великими грошовими призами й цінними подарунками, отримують вони матеріальну підтримку й у своїх містах. Поступово комерційний характер змагань, розкіш, з якою вони проводились, розмивають ідеали олімпізму, спорт набуває професійний характер.

З часом спортивна підготовка все більше орієнтувалась на успіх у змаганнях, що приносило славу , грошовий дохід та різні блага. Наприклад, переможець ОІ отримував грошовий приз у сумі 3000-6000 драхм, що було достатньо родині з 3-4 чоловік прожити протягом 5-10 років. Спорт перетворився у професію, що не відрізнялася від будь-якої іншої.

Професіоналізація спорту у Стародавній Греції була прямим слідством політичного, економічного і соціального життя суспільства, котра й визначала поступову трансформацію спорту. перегляд його цінностей та ідеалів.

Крізні явища у Стародавньому  олімпійському спорті набули особливу гостроту після завоювання грецьких держав римлянами у 146 р. до н.е. багато змагань були припинені. Різко понизилась зацікавленість спортом. Падає значення ОІ. Вони починають носити місцевий характер. У римський період почали ще більше розмиватися ідеали Стародавнього спорту. І хоча деякі римські імператори, які симпатизували олімпійським цінностям стародавніх греків, намагалися сприяти розвитку спорту, це не давало бажаних результатів, оскільки римляни не змогли зрозуміти суть олімпізму. Змагання набули більш жорстокий характер, особливо у боксі, боротьбі, панкратіоні.

Історичні дані свідчать, що регістрація   переможців ОІ припинилась у 267 р. Від цього часу і до з61 р. нема відомостей про проведення ОІ. Лише у 369 і 373 р.р. з'явилися деякі відомості про атлета на ім'я Фіоуменос з Філадельфії , що у Малій Азії, який переміг у змаганнях з боротьби, а також про останнього чемпіона ОІ, яким став вірменський цар Вараздат, перемігший у змаганнях борців на 291-й Олімпіаді у 385 р.

Відомий едикт 392 р. імператора Феодосія І, який суворо засуджував традиції язичників: жертвоприношення богам і духам, гадання на тваринах та інше. Дотримання звичаїв та обрядів попередніх віків розглядалось як великий державний злочин.

Існує думка, що ОІ були припинені  просто із-за недостатності грошей на їх регулярне проведення. Фонди Ігор, які існували раніше, давно вже перейшли у руки місцевих римських володарів або християнської церкви. Ще задовго до кінця ІУ в. до н.е. організатори ОІ не одноразово відчували фінансові труднощі і часто здавалося, що Ігри от-от припиняться. Таким чином заборона ОІ імператором Феодосієм І лише прискорила й завершила процес, який почався набагато раніше.

У 395 р. на берегах Алфея на території Олімпії відбулася велика битва візантійців та готів, в результаті якої  були сильно пошкоджені олімпійські споруди. Завершили руйнування Олімпії сильні землетруси , що відбулися у УІ в. до н.е., а також спалення залишків язичних храмів за наказом Феодосія ІІ (426 р.). У подальшому  Олімпія була повністю знищена під товстим шаром піску та іла після великої повені – розливу рік Алфей та Кладей.

 

 

Тема 3

Відродження олімпійського руху

План викладання

1. Спроби відродження Олімпійських ігор
2. П'єр де Кубертен і відродження Олімпійських ігор
3. Конгрес 1894 року та його роль в олімпійському русі
4. Утворення Міжнародного олімпійського комітету (МОК)

 

1. Спроби відродження ОІ

Засновником сучасного олімпійського руху справедливо вважають знаменитого французького просвітителя барона П'єра де Кубертена, багатолітня й цілеспрямована діяльність котрого не тільки дозволила відродити ОІ, але й перетворила олімпійський рух в суттєву сторону суспільного життя світової спільноти. Однак ідеї олімпізму і спроби відродження ОІ робились задовго до появи проекту Кубертена.

Існує думка, що поняття про ОІ було повернено у сферу суспільної свідомості видатним італійським державним діячем епохи Відродження Матео Палмері (1405-1475), коли з'явилася тенденція до використання ідей античного світу. У наступні роки особливу увагу до спорту Стародавньої Греції приділяли видатні державні діячі, педагоги, медики, драматурги, філософи.

Перша відома спроба організації змагань, подібних древнім ОІ , була зроблена англійцем Робертом Довером  на початку ХУІІ століття. У дні св. Троїци він у своєму маєтку робив "Олімпійські ігри", які притягували досить багато глядачів. Програма цих ігор включала в себе боротьбу, фехтування, хокей на траві, змагання на палицях, у стрибках, метання металевого молоту або списа.

Першим серйозним дослідником олімпійського спорту Ст. Греції прийнято вважати англійця Джилберта Веста (1703-1756), котрий свою докторську дисертацію присвятив історії Олімпіад. Він достатньо всебічно розвивав ідеї олімпізму, закликав до відродження Олімпіад, був гарячим прибічником продовження спортивних змагань, які проводилися з 1604 р. і які отримали  назву "олімпійські ігри", але на жаль, припинились.

Були спроби відродити ОІ і на північноамериканському континенті. Так, у 1779 р. американський конгресмен У. Драйтон запропонував провести спортивне свято з феєрверком на честь Дня Незалежності, посилаючись на древніх греків і їхні ОІ. Помітний слід в історії спорту залишили "ОІ", які проводив доктор У.Брукс в середині ХІХ ст. в містечку Венлок. Переможець Ігор у п'ятиборстві отримував срібний кофійник, який спеціально для цієї цілі надсилав король Греції.

Ідея відродження ОІ неодноразово виникала у ХІХ ст. , коли в різних країнах (Швеція, Канада та ін.) робились спроби проведення під назвою "ОІ" різноманітних змагань, що нагадували б про древню культуру греків, відроджували б дух античних змагань.

Спроби відродити Олімпіади робилися й у Греції. У 1858 р. майор грецької армії Е.Цаппас, котрий мав велику енергію й фінансові можливості, запропонував королю Греції відновити проведення ОІ. Він на особисті кошти створив фонд олімпійців й побудував великий зал для змагань. Наказом короля був створений Оргкомітет і у 1859 році були проведені ігри в Афінах, названі "Панеллінською олімпіадою" і присвячені промисловій та сільськогосподарській виставці. Ігри включали біг на спринтерські та стайерські дистанції, стрибки, боротьбу, метання диску й списа, кінні скачки, лазіння по канату, командне перетягування канату. У змаганнях прийняли участь греки з Малої Азії, Єгипту, Кипру. Нагороджував переможців лавровими вінками й грошовими призами король Греції Оттон І. Такі ігри проводилися ще декілька разів  - у 1870, 1875, 1888 і 1889 р.р.

Однак жодні з цих "ОІ" не перетворились у національні і тим більше у міжнародні змагання. Як писав Кубертен, це "були передчасні і невдалі спроби відновлення ОІ".

Ідея олімпізму підтримувалась й завдяки історичним та археологічним пошукам. У ХУІІІ ст. були зроблені перші спроби провести розкопки у місцях проведення спортивних змагань в Ст.  Греції. Однак успіху вони не мали.

У 1829 р. французька експедиція успішно провела розкопки і знайшла залишки будівель й експонатів, що мали велику художньо-пізнавальну цінність.

Величезну роботу з розкопок у районі Олімпії провів археолог Ернст Курціус (1814-1896 р.р.), який був захоплений ідеями олімпізму. В різні роки він зробив важливі знахідки, що відносилися до ОІ Ст. Греції.

Велику роль у відродженні ОІ зіграли й створені у ХУІІІ-ХІХ ст. національні системи фізичного виховання, для яких олімпійська ідея була природною: німецька (І.Б.Безедов, К.Зальцман, Й.Гутс-Мутс, Г.Фіт, Ф.Анн, Л.Ян та інші), англійська (Д.Локк,Ч.Кінглі,Т.Арнольд, Г.Спенсер), французька (Ж.-Ж. Руссо, Д.Ф.Аморос, г,Демені та ін.), чеська (М.Тирш, І.Фугнер), руська (Є.А.Покровський, Є.М.Дєментьєв, П.Ф.Лесгафт).

Відродженню ОІ допомогло й поширення у другій половині ХІХ ст. різних видів спорту, проведення крупних міжнародних змагань. Так вже у 1846 році в Австралії був проведений перший чемпіонат світу з плавання на дистанції 440 ярдів. У 1858 р. – на 100 ярдів там же.

Крупні міжнародні змагання зі швидкісного бігу на ковзанах , починаючи з 50-х років минулого століття почали проводити у Голландії. Змагання почали проводити й з інших видів спорту.

З метою керівництва розвитком спорту інтенсивно почали створюватися національні й міжнародні спортивні об'єднання – союзи, федерації, ліги, асоціації. Наприклад, у 1858 р. була створена "Національна федерація бейсболу США", у 1863 р. – англійська футбольна ліга, у 1881 р. створена Міжнародна федерація гімнастики (ФІЖ), у 1892 р. – Міжнародна федерація веслувальних товариств і Міжнародна спілка ковзанярів.