Олімпійський спорт як наукова та навчальна дисципліна

На зібрані гроші були відновлені олімпійський стадіон, побудовані велодром і тир. В центрі міста розмістили тенісні корти, павільйони з елінгами і роздягальнями для спортсменів – веслувальників.

НОК Греції за один рік підготував місця для змагань. 6 квітня 1896 року король Греції у присутності 80 тисяч глядачів оголосив Ігри І Олімпіади відкритими. Таким чином християнський монарх відмінив  указ імператора Феодосія, яким той 1500 років тому назад заборонив цей ненависний пережиток язичників.

В ОІ прийняли участь представники 13 країн, які змагались у 9 видах спорту. Головною подією ОІ рахувався марафонський біг, першим переможцем якого став грек С.Луіс , який пробіг дистанцію 40 км за 2 години 58 хвилин 50 сек.

Нагороджували переможців у день закриття ОІ – 15 квітня 1896 р.  Нагородами служили вітки оливи, привезені з Олімпії, дипломи, виготовлені грецьким художником,  а також срібні медалі , виготовлені гравером Шапленом.

Про роль І ОІ Кубертен писав так: "результат ОІ є подвійним - спортивним і політичним.  Якщо усвідомити той вплив,  який можуть здійснити заняття фізичною культурою і спортом на майбутнє держави і на духовні сили нації в цілому, виникає питання: а чи не почалась для Греції у 1896 році нова ера її розвитку?… Сучасний спорт потребує об’єднання й очищення … в кожній країні існують свої правила, неможливо прийти до загальної думки з питання про те, хто є аматором , а хто професіоналом … Я переконаний, що мій почин зможе стати фактором зміцнення миру у всьому світі…"

Ігри І Олімпіади переконливо довели гуманістичну й пацифістську направленість олімпійського руху.

Після успішного проведення І ОІ МОК вирішив надати Іграм дійсно інтернаціональний характер і проводити їх почергово в різних країнах і на різних континентах, хоча Греція розраховувала, що ОІ будуть проводитись весь час на їх території.

 

Ігри І  Олімпіади (Афіни, 6-15 квітня 1896 р.)

Приймало  участь 311 спортсменів з 13 країн (Австралія, Австро-Угорщина, Болгарія, Великобританія, Германія, Греція, Данія, США, Франція, Чілі, Швейцарія).

Програма  ОІ включала 9 видів спорту – боротьба класична, велоспорт, гімнастика, легка  атлетика, плавання, стрільба кульова, теніс, важка атлетика, фехтування, в яких розігрувались 43 комплекти нагород.

Першим олімпійським чемпіоном сучасності став американський спортсмен ДЖЕЙМС КОННОЛІ, який виборов золоту медаль у потрійному стрибку (13м71см).

Національним  героєм Греції став переможець у марафонському бігу СПИРИДОН ЛУІС. Крім олімпійських нагород і слави переможця чекали наступні призи: золотий кубок, заснований французьким академіком Мішелєм Бріалєм, який настояв на включенні марафонського бігу у програму ОІ, бочка вина, талон на безкоштовне харчування на протязі року, безкоштовний пошив одягу і користування послугами перукаря на протязі всього життя, 10 центнерів шоколаду, 10 корів і 30 баранів.

Француз Поль Массон на треку виборов три золоті медалі на різних дистанціях.

У змаганнях  з боротьби не було поділення на вагові категорії. Тому дуже почесна перемога німця Карла Шумана, який був самим легким з учасників. Крім того він отримав перемоги ще у трьох видах гімнастики – опорному стрибку і командних змаганнях на брусах і перекладині.

Найбільшу кількість медалей вибороли грецькі спортсмени (10+19+17), США – 19 (11+7+1), Германії – 14 (?=%="). Без нагород залишились спортсмени Болгарії, Чилі, Швеції.

Вже на перших Іграх сучасності прийшлося зустрітися з інтенсивним використанням ОС у політичних цілях. Засоби масової інформації Греції активно прославляли свою країну, представляючи її як частину західної цивілізації.

Не все  на перших ОІ було добре (приїхали тільки 13 команд з 34, які мали запрошення, не всі найсильніші спортсмени приїхали), але вони дозволили досягнути головного – відродити й показати життєвість олімпійської ідеї.

 

 

 

1. Загальна характеристика першого періоду Ігор Олімпіад (1896-1912)

 

Перший період характеризується відносно невеликою популярністю міжнародного Олімпійського руху і ОІ Ідея їх проведення кожні 4 роки з труднощами пробивала собі дорогу. Не випадково МОК приурочував ОІ до Всесвітніх промислових виставок у 1900 році в Парижі і у 1904 році у Сент-Луїсі. Наприклад з 625 учасників ігор у Сент-Луїсі тільки 92 спортсмени представляли 11 країн світу, решта – представники США.

Невдале проведення ОІ у Парижі і Сент-Луїсі викликали гостру критику міжнародної спортивної спільноти і нагадало ідею проведення ОІ у Греції. Кубертен запропонував провести проміжні ігри у 1906 році , щоби надати стимул розвитку ОР. Такі ігри були проведені в Афінах 22 квітня – 2 травня 1906 року і залучили до участі 884 спортсменів (7 жінок) із 20 країн, що було значно більше , ніж у Сент-Луїсі. Однак у подальшому такі ігри не проводились.

Ні участь жінок в Іграх, ні проведення у  цей період 14 сесій і 3 конгресів  МОК, ні грунтовні статті Кубертена не змогли компенсувати недостатньо привабливу концепцію організації ОІ, програма яких була розтягнута на декілька тижнів. Принцип єдності часу і дії античних ОІ не виконувався. У багатьох видах спорту  були відсутніми єдині міжнародні правила змагань. До того ж епоха, яка уходила у минуле, була дуже заражена націоналізмом і несла з собою політичну напругу.

Прикладом цього можуть служити події ОІ 1912 року у Стокгольмі. Не дивлячись на напружену в Європі обстановку , в ОІ прийняло участь 2541 спортсменів (57 жінок) з 28 країн. Були високі спортивні результати. У 20 видах л/а були встановлені олімпійські рекорди. Американець Джим Торпа переміг у л/а п’ятиборстві і десятиборстві, але потім у 1913 році в нього відібрали золоті медалі за ніби-то порушення статусу спортсмена-любителя.

Ця та інші історії того часу примусили керівників МОК замислитись над кодексом честі спортсменів. З’являються доповнення й пропозиції з покращання ОІ, виникає ідея розробки Олімпійської клятви.

В цілому цей  період розвитку ОР зіграв велику роль у розвитку міжнародного спорту у різних країнах світу, підвищенню авторитету спорту як важливої сфери суспільної діяльності, розвитку масового спорту і фізичного виховання населення.

Під впливом  ОР почали створюватись різні міжнародні об’єднання і національні організації, метою яких був розвиток спорту. У ці роки були створені Міжнародна аматорська легкоатлетична федерація (ІААФ) – 1912 р., Міжнародна аматорська федерація плавання (ФІНА) – 1908 р., Міжнародна федерація футбольних асоціацій (ФІФА) – 1904 р., Міжнародна аматорська федерація боротьби (ФІЛА) – 1912 р. та ін.

У ці роки для  О. Видів спорту були розроблені правила змагань, введена реєстрація світових рекордів і спортивних досягнень, уніфіковані вимоги до спортивних споруд. Проведення ОІ, крупних міжнародних спортивних змагань стимулювали розвиток матеріальної бази спорту у різних країнах світу – будівництво стадіонів, гімнастичних залів,  басейнів, стрілецьких тирів та інших споруд.

В цей час  почала інтенсивно розвиватись система підготовки спортсменів. Досвід підготовки кращих спортсменів ставав відомим у багатьох країнах, що сприяло вдосконаленню спортивної техніки, підвищенню ефективності фізичної і тактичної підготовки.

ОС уже  в роки першого періоду свого становлення перетворювався в арену співробітництва спортсменів, спеціалістів і любителів спорту у різних країнах.  Завдяки розвитку ОС почав проявлятися взаємний інтерес спортсменів, налагоджувалось співробітництво не тільки у сфері спорту, але й в інших галузях суспільної діяльності  - культурі, науки та ін.

 

Ігри другої Олімпіади проходили у Парижі (20 травня – 28 жовтня 1900 р.) одночасно з функціонуванням Всесвітньої виставки, яка повністю загородила Олімпіаду , зробивши її другорядним придатком.

Організатори  виставки – урядові чиновники  – не надали оргкомітету Олімпіади ніякої допомоги. Не зрозуміло , чому навіть П.де Кубертен був практично усунутий від проведення ОІ.

У змаганнях  прийняло участь 1330 спортсменів з 21 країни (у тому числі 11 жінок).

Змагання  проводились по самим екзотичним виду спорту, починаючі з польотів на повітряних кулях і закінчуючи спасінням життя.

Офіційно  підсумки змагань не проводились, а переможці отримували нагороди через рік по почті, тому що свята закриття ОІ не було. Крім того , змагання були розтягнуті на довгий строк – п’ять місяців.

Однак, не дивлячись на весь хаос, який супроводжував ОІ, вони переконливо показали не тільки життєвість ОР, але й інтенсивний розвиток спорту у світі (поява жінок на змаганнях, збільшилась кількість країн-учасниць). Ніхто з переможців І Олімпіади не зміг повторити свій успіх у Парижі. У програму ОІ були введені нові види спорту, які у подальшому стали дуже популярними – академічна гребля, футбол, кінний і парусний спорт, метання молоту та інші.

Бівльше за всіх нагород отримали французи – 26+36+33, спортсмени США – 20+15+16, Великобританії – 17+8+12.

З особистих  результатів слід відмітити американських легкоатлетів А.Кренцлейна – 4 золоті медалі у бігу на 60м, 110 м з бар’єрами, 200 м з бар’єрами, стрибок у довжину (7м18см),а також Р.Ерві – у стрибках з місця у висоту, довжину і потрійним. Ф.Джервіс показав результат на 100м – 10,8 с, який протримався рекордом до 1924 року. І.Бекстер виборов змагання у висоту –190см і з жердиною –330см.

Ігри ІІІ  Олімпіади проводились у Сент-Луісі (США)  з 1 липня по 23 листопада 1904 року.

МОК не зробив належних висновків з Паризької олімпіади і дозволив проводити наступну під час проведення всесвітньої (чергової) промислової виставки. Тому ОІ стали знову придатком цієї виставки. Не було ні урочистого відкриття ні закриття ОІ. Із-за високої ціни проїзду не прибули на змагання багато провідних спортсменів європейських країн. Не був присутнім і Кубертен. МОК представляли всього три чоловіка.

У змаганнях  з 10 видів спорту прийняло участь всього 625  спортсменів – представників 12 країн (8 жінок), з яких 533 – спортсмени США. Це були "домашні" американські ОІ.

Офіційно  були розіграні 89 комплектів медалей , з яких 70+75+64 вибороли американці. На другому місці Куба – 5+2+3, на третьому Германія – 4+4+5.

Темною плямою ІІІ ОІ була спроба організаторів провести "антропологічні дні" – змагання "кольорових" спортсменів – негрів, індійців та ін.

Ці ОІ були проведені ще на більш гіршому рівні ніж у Парижі. Але можна відмітити і деякі спортивні результати. А.Хан (США) виборов три золоті медалі – 60, 100 і 200м, причому на 200-метрівці установив рекорд (21,6 с), який протримався 28 років (до 1932 року). Повторив своє досягнення у стрибках з місця Р.Ерві. Німець Антон Хейда, який жив і виступав за команду США, виборов 5 золотих і срібну медаль у змаганнях з гімнастики. (Скандал з марафонцем Ф.Лоренцем, якого підвіз друг на машині і він отримав золоту медаль).

 

Ігри ІУ Олімпіади проходили у Лондоні з 27 квітня по 31 жовтня 1908 року, хоча спочатку право проведення ОІ було надано Риму. Але у 1906 році італійці відмовились проводити ігри посилаючись на труднощі з будівництвом спортивних споруд.

Лондон дав  згоду на проведення ОІ і за короткий термін побудував стадіон, велотрек, басейн, зал для боротьби.

Ігри пройшли  на високому рівні і у всіх відношеннях  перевершили усі попередні.

Приймали  участь рекордна кількість спортсменів – 2034  ( у тому числі 36 жінок) з 36 країн світу. Великобританію представляли 710 спортсменів – найбільша кількість від однієї країни за всю історію сучасних ОІ.

Змагання  проходили по 20 видах спорту . вперше був включений зимовий вид спорту – катання на ковзанах. Суттєво виросла майстерність спортсменів. Переможцями стали представники 14 країн, що значно більше , ніж на попередніх ОІ.

Знову високі , переможні результати у стрибках з місця показав Р.Еврі, який до 6 золотих медалей попередніх ОІ додав ще дві – у висоту й довжину. Взагалі американці мали певну перевагу в л/а – з 27 медалей вони виграли 15 золотих.

В Лондоні  вперше був проведений футбольний турнір, виступали 6 команд з 5 країн. Перше місце вибороли англійці перемігши команду Данії у фіналі.

Успішним  був дебют атлетів Росії . Троє з п’яти уасників повертались додому з медалями: срібні медалі отримали борці класичного стилю Микола Орлов та Андрій Петров. Справжню сенсацію створив Микола Панін-Коломенкін, який став першим   спортсменом Росії, який став олімпійським чемпіоном (у змаганнях з фігурного катання).Для повноти уявлення про цього спортсмена слід сказати, що він був 5-ти кратним чемпіоном Росії, призером чемпіонатів світу 1903 і чемпіонатів Європи 1904 і 1908 років у фігурному катанні на ковзанах, 12-ти кратним чемпіоном Росії у стрільби зі спортивного пістолету і 11-ти кратним з бойового. У віці 56 років став переможцем Всесоюзної спартакіади 1928 року у стрільбі з пістолету. Помер у 1956 році у віці 84 роки.

Найбільш  драматичним випадком на цій Олімпіаді рахують подію, яка трапилась під час марафонського забігу. Першим на стадіон з’явився італійський бігун Дорандо Пієтрі, який знаходився майже у несвідомому стані. Він повернув не в ту сторону . Коли нарешті це збагнув і побіг у правильному напрямку , сили покинули його. Він впав, потім піднімався декілька разів і падав знову. Коли в останнє він впав недалеко від фінішної риски (декілька метрів) і не міг піднятися, вболівальники підбігли і підняли його і допомогли добратись до фінішу, який майже поруч з ним подолав американець Джон Хейес. Судді довго сперечались але дискваліфікували спортсмена за надання йому сторонньої допомоги. Він був позбавлений нагороди, але під час ушанування переможців він був запрошений на трибуну і член королівської сім’ї вручив йому золотий кубок, схожий на той, яким нагороджували переможця у марафонському бігу. У цей день і з цього приводу з амвону собору Св. Петра єпископом були проголошені наступні слова: "На Олімпіаді головне не перемога, а участь", які пізніше були приписані П’єру де Кубертену.

Перше місце  у неофіційному командному заліку зайняла команда Великобританії, яка виборола 147 медалей (57+50+40), на другому місці спортсмени США – 47 (23+12+12), на третьому спортсмени Швеції – 25 (8+6+11).

   

Ігри У  Олімпіади проходили у Стокгольмі (Швеція) 5 травня – 22 липня 1912 року.

Шведи з самого початку існування МОК ставили  питання про проведення Ігор у Швеції.  І коли їм надали таке право у 1904 році почали активно готуватись до їх проведення. Велику допомогу надавав король Швеції. Були дуже добре підготовлені спортивні споруди, продумана організація всіх змагань. Ігри були проведені дуже чітко й успішно.