Олімпійський спорт як наукова та навчальна дисципліна

Однією з гострих проблем розвитку олімпійського спорту у третьому періоді став персональний склад МОК. У МОК не було представників багатьох міжнародних федерацій. У його складі були в основному представники небагатьох країн.

У 1973 році після 43-річної перерви відбувся Х Олімпійський конгрес  (Варна, Болгарія), де гостро обговорювалися питання взаємовідносин МОК з НОК та МСФ. Поряд з 61 членом МОК у роботі Конгресу прийняли участь 66 представників 26 МСФ і 187 представників 82 НОК . в результаті виникли принципові зміни у міжнародному олімпійському русі. Змінився склад МОК. В нього увійшли представники багатьох нових країн, видатні спортсмени (Сергій Бубка у тому числі з 1999 року).

Розвиток олімпійського руху на протязі третього періоду значною мірою визначались особами, котрі у різні періоди очолювали МОК.  Це три президенти: Ейвері Брендедж – 1952-1972 р.р., Майкл Моріс Кілланін – 1972-1980 р.р. і Хуан Антоніо Самаранч – з 1980 р. Якщо діяльність Кілланіна відрізнялась поміркованістю, то стратегічні лінії розвитку олімпійського спорту, реалізовані Брендеджем і Самаранчем, носили прямо протилежний характер.  

У третьому періоді розвитку ОС великі зміни відбулися в програмах олімпійських змагань, в системі підготовки спортсменів-олімпійців, в науково-методичному й медичному забезпеченні, у розвитку матеріальної бази, суддівстві та інше.

У 60-70-х роках в багатьох країнах  будуються  і організуються спортивні центри олімпійської підготовки спортсменів, де створюються всі необхідні умови для здійснення повноцінного тренувального процесу, відновлення, здійснення наукових досліджень.

Сучасна система підготовки і змагань в олімпійському спорті перетворила його в унікальну галузь досліджень резервних можливостей людини, здібності до адаптації у різних екстремальних умовах.

Сучасний олімпійський спорт переконливо показав, що кропітка робота у пошуках взаємних інтересів і компромісів здатна привести до взаєморозуміння і плідної співпраці без застосування методів силового типу.

Підбиваючи підсумки огляду третього періоду розвитку олімпійського спорту не можна не бачити величезного прогресу, котрого добився ОС за 40 років.

 

Ігри ХУ Олімпіади, Хельсінки, 9 червня – 3 серпня 1952 р.

4925 спортсменів (518 жінок) з 69 країн. Найбільш значні Ігри за всі попередні. Вперше приймали участь спортсмени СРСР та інших соціалістичних країн. тому вони стали першими в історії протистояння на олімпійській арені двох політичних суперсистем. Змагання вилилися у гостре суперництво спортсменів СРСР і США. Спорт ставав зброєю "холодної війни". Почалися перегони за світовими рекордами і олімпійськими перемогами.

На цих змаганнях було встановлено 66 олімпійських рекордів (18 світових). У програму Ігор входили 17 видів спорту, 149 дисциплін. Жінки змагалися у 6 видах.

Перша в історії радянського  спорту золота медаль  була отримана метальницею диску Н. Ромашковою (Пономарьовою ).  Вона ж через 8 років здобула другу золоту медаль у Римі.

У стрибках у довжину 9 учасниць 30 разів перевищували попередній олімпійський рекорд. Героєм Олімпіади вважають чеського легкоатлета Е.Затопека, який виборов 3 золоті медалі у бігу на 5 000 , 10 000 м і у марафонському бігу.

Чудово виступили радянські гімнасти. Вони вибороли загальнокомандні золоті медалі, золоті медалі в абсолютній першості  (чоловіки – В.Чукарін, жінки – М.Гороховська). Крім цього було ще багато медалей різного гатунку на окремих видах багатоборства.

У неофіційному заліку спортсмени США  та СРСР набрали однакову суму очок – по 494. Однак американці отримали 40 золотих медале, радянські спортсмени – 22. Крім цього американці взяли 19 срібних і 17 бронзових медалей. СРСР – 30 і 19 . Третіми  були спортсмени Угорщини – 259,5 очок і 42 медалі (16-10-16).

 

Ігри ХУІ Олімпіади, Мельбурн, 22 листопада – 8 грудня 1956 р.

Першість у 17 видах спорту виборювали 3184 спортсменів (371 жінка) з 68 країн. героєм Олімпіади став В.Куц з України. Який став олімпійським чемпіоном на дистанціях 5 000 і 10 000 м з новими рекордами. Вдруге поспіль став абсолютним олімпійським чемпіоном у змаганнях гімнастів львів'янин В.І.Чукарін.

У неофіційному заліку переконливу  перемогу здобули спортсмени СРСР – 622,5 очка і 98 медалей (37-29-32). На другому місці спортсмени США – 497,5 очка і 74 медалі (32-25-17), на третьому спортсмени Австралії – 238,5 очка і 35 медалей (13-8-14).

 

Ігри ХУІІ Олімпіади, Рим, 25 серпня – 11 вересня 1960 р.

Ігри Римської Олімпіади увійшли  в історію як прекрасно організовані , з великою кількістю учасників, гострим суперництвом у спортивній боротьбі, видатними результатами.

Але в олімпійському селищі спортсмени західних і східних країн були розселені окремо і навіть харчувались у різних ресторанах. Це не сприяло взаєморозумінню і співробітництва.

У змаганнях прийняли участь 5348 спортсменів (610 жінок) з 84 країн. програма включала 17 видів спорту. на змаганнях було встановлено 76 олімпійських і 30 світових рекордів.

Марафонський біг виграв спортсмен  з Ефіопії , який біг босоніж. Він  поклав початок видатним перемогам  спортсменів з Африки.

Вдало виступили наші гімнасти , особливо кияни Борис Шахлін та Лариса Латиніна, які стали переможцями у багатоборстві і у змаганнях з окремих видів.

В командній першості перемогу отримали спортсмени СРСР – 682,5 очка і 103 медалі (43-29-31). Друга – США , 463 очка і 71 медаль (34-21-16). Третіми стали спортсмени об'єднаної Німецької команди (ФРН і НДР) – 280 очок і 42 медалі (12-19-11).

 

Ігри ХУІІІ Олімпіади, Токіо, 10-24 жовтня 1964 р.

Токійські Ігри за зовнішніми ознаками були кращими за всі попередні. В столиці були побудовані унікальні спортивні споруди, транспортні магістралі, готелі.

В Іграх прийняли участь 5140 (683 жінки) спортсменів з 94 країн. Розігрувалось 163 комплекти медалей у 19 видах спорту.

Змагання з гімнастики були третім оліипійським турніром у якому приймали участь українські гімнасти Б.Шахлін і Л.Латиніна. У багатоборстві  вони посіли другі місця, але отримали золоті медалі в окремих видах. Загалом Л.Латиніна виборола на всіх олімпіадах 9 золотих, 5 срібних і 4 бронзових нагороди, що є своєрідним рекордом в історії Олімпійських ігор серед всіх олімпійців світу. Б.Шахлін виборов 12 медалей (6-4-2).

І – СРСР – 607,8 очок, 96 медалей (30-31-35)

ІІ – США – 581,8 очок і 90 медалей (36-26-28).

ІІІ – Об'єднана Німеччина – 337,5 очок і 50 медалей (10-22-18).

 

Ігри ХІХ Олімпіади, Мехіко, 12 – 27 жовтня 1968 р.

Перші Ігри, проведені в Латинській Америці. Змагання проходили на висоті 2240 м над рівнем моря. Але це не вплинуло негативно на спортивні результати – було встановлено 76 олімпійських рекордів. 28 з яких перевищували світові. Найбільш вдалими були виступи легкоатлетів – було встановлено 30 олімпійських рекордів і 14 світових. Сенсацією став унікальний стрибок у довжину американця Боба Бімона – 8 м 90 см. Цей результат перевищував світовий рекорд одразу на 55 см і його справедливо називають найвидатнішим досягненням ХХ сторіччя.

Сенсацією став також новий спосіб подолання у стрибках у висоту, який показав переможець Р.Фосбері. Всі наступні рекорди досягаються саме цим способом стрибка у висоту. Американець А.Ортур четвертий раз поспіль виборов золоту медаль у метанні диску (1956, 1960, 1964, 1968) кожний раз з олімпійськими рекордами.

У змаганнях Олімпіади прийняли участь 5531 спортсмен (781 жінка) з 112 країн.

І місце – США, 713,3 очок і 107 медалей (45-28-34)

ІІ місце - СРСР, 590,8 очок і 91 медаль (29-32-30)

ІІІ місце - НДР, 238 очок і 25 медалей (9-9-7), хоча за кількістю медалей Угорщина її випередила – 32 медалі (10-10-12).

 

Ігри ХХ Олімпіади, Мюнхен, 26 серпня – 11 вересня 1972 р.

Рекордна кількість учасників – 7147 (1070) з 121 країни. В Мюнхені був створений унікальний комплекс спортивних споруд разом з олімпійським селищем. Ігри охопили 21 вид спорту і 195 видів змагань.

Героєм змагань легкоатлетів став український спортсмен Валерій Борзов, який впевнено переміг американців у спринті – на дистанціях 100 і 200 м. У подальшому В.Борзов став першим президентом НОК України і членом МОК.

Третю Олімпіаду поспіль виграв радянський борець з вільної боротьби О.Медвідь.

Сім золотих медалей дісталося американському плавцю Марку Спіцу.

І місце – СРСР, 664,5 очка і 99 медалей (50-27-22).

ІІ місце – США, 638,5 очка і 91 медаль (30-31-30).

ІІІ місце – НДР. 472 очка і 66 медалей (20-23-20).

Ігри Олімпіади в Мюнхені  були відзначені трагічними подіями, коли жертвами арабських екстремістів стали 11 ізраїльських спортсменів.  Обставини ворожнечі, війни і терору, що існували між арабами і євреями з моменту створення держави Ізраїль, були перенесені й на Олімпійські Ігри.

 

Ігри ХХІ Олімпіади, Монреаль, 17 липня – 1 серпня 1976 р.

Підготовлення і проведення ОІ в  Канаді супроводжувалося цілою низкою політичних скандалів (недопущення команди Тайваню до ОІ під назвою Республіка Китай, хоча МОК вже признав НОК республіки Китай, це було прийнято під тиском КНР. Крім того, Нігерія, Уганда і Замбія приєднались до бойкоту, оголошеному раніш Танзанією , якщо до ОІ буде допущена команда Нової Зеландії, регбісти якої їздили в ПАР , де був апартеід. В результаті ще 21 країна відмовилась від участі в ОІ).

На Ігри приїхали  6189 спортсменів (1274 жінки) з 88 країн. Змагання проходили у 21 виді спорту. Встановлено  88 олімпійських і 36 світових рекордів.

І місце – СРСР, 792,5 очок і 125 медалей (49-41-25)

ІІ місце – НДР, 698 очок і 90 медалей(40-25-25) – вперше в історії!!

ІІІ місце – США , 603,5 очка  і 94 медалі (34-35-25).

 

Ігри ХХІІ Олімпіади, Москва, 19 липня – 3 серпня 1980 р.

В Іграх прийняли участь 5503 спортсмени (1192 жінки) з 81 країни. Такі великі країни як СЩА, Японія, КНР, ФРН та ще біля 30 країн бойкотували Ігри із-за вводу радянських військ в Афганістан у 1979 р. Тому за кількістю учасників московська Олімпіада поступалася попереднім у Монреалі і Мюнхені. У політичному відношенні Ігри Московської Олімпіади, так само як і наступної Лос-Анджелеської , виявилися найбільш яскравими прикладами використання олімпійського спорту  як засобу "холодної війни", подальшого поглиблення антагонізму між політичними системами.

У спортивному відношенні ці Ігри не поступилися попереднім. Було встановлено 36 світових рекордів (у Монреалі –34, Мюнхені – 23, Мехіко – 28).

Героєм змагань став кубинець Т.Стівенсон, який отримав свою третю золоту медаль поспіль.

У змаганнях гімнастів Олександр Дитятін (СРСР) отримав 8 олімпійських нагород (3-4-1) – найбільша кількість на одних Іграх за всю історію Олімпіад.

І – СРСР, 195 медалей (80-69-46)

ІІ – НДР , 126 медалей (47-37-42)

ІІІ – Болгарія, 41 медаль (8-16-17).

 

Ігри ХХІІІ Олімпіади, Лос-Анджелес, 28 липня – 12 серпня 1984 р.

Після бойкоту попередньої Олімпіади Москва зробила все, щоб бойкотувати Ігри у Лос-Анджелесі – туди не поїхали спортсмени 14 соціалістичних країн, багато з яких були лідерами олімпійського спорту (СРСР, НДР, Угорщина, Болгарія, Куба).

В Іграх прийняли участь 7078 спортсменів з 141 країни. Організаційний комітет Ігор зробив все, щоб змагання пройшли на високому організаційному рівні з чудовою інформацією. Однак відсутність 125 чемпіонів світу значно понизили спортивну сторону змагань. Було встановлено всього 11 світових рекордів. Результати переможців серед важкоатлетів були на 30-60 кг меншими, ніж результати змагань "Дружба", які проходили у цей же час.

Героєм змагань став американський  легкоатлет Карл Льюіс, який переміг у бігу на 100 і 200 м та у стрибках у довжину. Цей успіх він повторив і на наступній Олімпіаді у Сеулі.

І – США, 174 медалі (83-61-30)

ІІ – Румунія , 53 медалі (20-16-17)

ІІІ – Канада, 44 медалі (10-18-16).

 

Ігри ХХІУ Олімпіади, Сеул, 17 вересня – 2 жовтня 1988 р.

Лідери міжнародного спортивного руху і, насамперед , особисто президент МОК, підтримані політичними і державними діячами різних країн світу провели величезну роботу зі збереження і зміцнення олімпійського руху. Успіху Ігор сприяли загальні зміни ситуації в світі, поступове визнання переваги загальнолюдських цінностей над усіма іншими, особливо над політичними амбіціями недалекоглядних політиків.

Ігри у Сеулі продемонстрували усьому світу взірці мирного співіснування і ділового співробітництва і заклали міцну базу для успішного проведення наступних Олімпіад.

На Іграх прийняли участь 9627 спортсменів з 160 країн, які змагалися у 23 видах спорту. в результаті безкомпромісної боротьби народилося 104 олімпійських рекорди, 30 з яких перевищували світові.

І місце – СРСР, 874,3 очка і 132 медалі (55-31-46)

ІІ місце – НДР, 636 очок і 102 медалі (37-35-30)

ІІІ місце – США, 632 очка і 92 медалі (36-31-25)

На іграх були випадки застосування допінгу.  Допінгова проблема висунулася на перший план серед проблем сучасного олімпійського спорту.

 

6.  Початок четвертого періоду олімпійського руху сучасності.

 

Закінчився період "холодної війни", світ визнав пріоритет загальнолюдських цінностей над усіма іншими, зруйновано Берлінську стіну, відбувся розпад СРСР і об'єднання Німеччини.

Результати Барселонських Ігор відомі. Ці Ігри оцінюються як найбільш успішні в історії олімпійського спорту сучасності. Основні напрямки подальшого розвитку олімпійського спорту визначені на ХІІ Ювілейному  олімпійському конгресі 1994 року в Парижі.

Сьогодні вже можна сказати, що з Ігор ХХУ Олімпіади почався  принципово новий етап розвитку олімпійського спорту. Перш за все закінчився період 40-річного протистояння на олімпійській арені соціалістичної і капіталістичної систем.  Однак феномен олімпійського спорту соціалістичних країн назавжди залишиться в історії спорту.

Непередбаченою залишається спортивна сторона справи. Вже сьогодні проглядається можливість гострої конкуренції між чотирма країнами – США, Німеччина, Росія та Китай.

В найближчі роки безумовно збільшиться кількість країн, що включаться у боротьбу за олімпійські нагороди.

Мало надії на те, що отримають  повну підтримку і будуть реалізовані  вимоги прибічників класичних ідеалів олімпізму ізолювати олімпійський спорт від політики, комерціалізації, взаємодії з професійним спортом.

Сьогодні перед МОК стоїть головне  завдання укріплення ідеалів олімпізму в умовах сучасного життя, боротьба проти застосування допінгу в спорті.