Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Мая 2013 в 12:38, лекция
Загальна характеристика структури і змісту предмета "Олімпійський спорт"
Сутність спорту, його роль, форми та умови функціонування в суспільстві
Основні терміни дисципліни "Олімпійський спорт"
Олімпійський символ – п'ять переплетених кілець (голубе, чорне, червоне – у верхньому ряду, жовте і зелене – у нижньому), які символізують об'єднання в олімпійському русі п'ять континентів. Символ запропонований П. Кубертеном і затверджений МОК у 1913 році.
Олімпійський девіз – "Швидше, вище, сильніше", запропонований другом П. Де Кубертена П.Дідоном і затверджений МОК у 1913 році, а у 1929 році став складовою частиною олімпійської емблеми.
Олімпійська емблема – офіційна олімпійська емблема, яка складається з олімпійського символу і олімпійського девізу (з 1920 р.).
Олімпійський прапор – біле полотнище з олімпійським символом у центрі. Затверджений МОК у 1913 році за пропозицією П. дЕ Кубертена. З 1920 року олімпійський прапор вивішується на всіх олімпійських змаганнях.
Олімпійський плакат – форма наочної агітації, пропаганди спорту і популяризації ОІ. Використовується також для інформації про олімпійське місто, країну. Випускаються також плакати – афіші про змагання з окремих видів спорту олімпійської програми.
Олімпійський гімн – гімн, затверджений МОК у 1958 році, ноти (партитура) якого зберігаються у штаб-квартирі МОК.
Олімпійські нагороди – медалі, дипломи, призи, які затверджуються і присуджуються МОКом. Медалями нагороджуються призери, дипломами – усі призери, а також спортсмени, які посіли 4-6 місця. До нагород, які присуджуються МОК за особливі заслуги у розвитку Олімпійського руху, відносяться Олімпійський кубок і Олімпійський орден.
Друга група термінів пов'язана з міжнародною олімпійською системою, її принципами, структурою і функціонуванням.
Олімпійська хартія – правила і офіційні роз'яснення МОК, у яких викладені основоположні принципи розвитку олімпійського руху і проведення ОІ. Останній варіант ОХ був прийнятий 96 сесією МОК у 1990 році.
Міжнародний олімпійський комітет (МОК) – найвищий керівний орган олімпійського руху сучасності.
Міжнародні спортивні об'єднання – всесвітні і регіональні неурядові міжнародні організації.
Національний олімпійський комітет (НОК) – керівний орган олімпійського руху в країні.
Міжнародна олімпійська Академія – спеціальна установа, яка діє під сприянням МОК і фінансується НОК Греції. Основне завдання – вивчення теорії і практики підготовки спортсменів, фізичного виховання, пропаганда олімпійського руху та ін.
Олімпійська солідарність – програма МОК з надання допомоги національним комітетам у розвитку олімпійського руху. Програма передбачає пропаганду олімпійських ідей, допомогу в організації підготовки й участі національних команд у змаганнях, розширення контактів між НОК, організація курсів і семінарів, допомога спеціалістами і тренерами.
Олімпійське визнання – визнання МОКом НОКів окремих країн, яке дозволяє цим країнам відправляти національні команди на ОІ , а також МСФ, окремих видів спорту – олімпійськими, що забезпечує їх включення у програму ОІ.
Третя група термінів охоплюєсистему знань, пов'язаних з проведенням ОІ, їх програмою, визнанням переможців.
Олімпійське місто – місто, обране МОК для проведення Ігор. Рішення про обрання приймається не менше ніж за 6 років до проведення Ігор.
Організаційний комітет ОІ – громадський виконавчий орган з юридичним статусом, створений для матеріально-технічного забезпечення проведення ОІ і який приймає на себе відповідальність за обов'язки олімпійського міста.
Олімпійський стадіон – головний стадіон ОІ, де проводяться церемонії відкриття і закриття, а також змагання з найбільш популярних видів спорту (л/а, футбол).
Олімпійське селище – комплекс жилих будов, в яких розміщуються учасники ОІ, а також всі допоміжні приміщення (столові, культурний центр, магазини, тренувальні спортивні споруди та ін.).
Національна олімпійська команда – делегація НОК, яка приймає участь в ОІ. Формується НОКом з подання національних спортивних федерацій з видів спорту та інших організацій. У склад команди входять спортсмени, тренери, офіційні представники, технічний й обслуговуючий персонал.
Олімпійський церемоніал – Олімпійською хартією передбачені три основні урочисті церемонії ОІ: відкриття, нагородження переможців, закриття.
Олімпійська клятва – урочистий ритуал на церемонії відкриття ОІ. Відповідно Олімпійської хартії клятву виголошує один з видатних спортсменів країни, в якій проводяться ОІ.
Олімпійський вогонь – один із ритуалів на урочистій церемонії відкриття Ігор. Вперше олімпійський вогонь був запалений на Іграх Олімпіади 1928 р. Вічний вогонь, запалений в Греції за допомогою збільшуваного скла, вперше був доставлений естафетою факелоносців для відкриття Ігор в Берліні. З тих пір факельна хода стала найважливішим елементом олімпійської церемонії.
Програма олімпійських ігор – комплекс видів спорту і спортивних дисциплін, з яких проводяться змагання на ОІ. Програму ОІ, в яку входять тільки О. Види спорту, встановлює МОК.
Олімпійські види спорту – визнані МОКом види спорту, з яких можуть проводитись змагання на ОІ. Олімпійський вид спорту повинен мати міжнародне визнання, грунтуватися на високих вимогах до фізичних можливостей людини.
Спортивна дисципліна – відгалуження олімпійського виду спорту, яка включає в себе один або декілька видів змагань. Критерії для включення дисциплін аналогічні для включення олімпійських видів спорту.
Вид змагань – змагання в рамках олімпійського виду спорту або однієї з його дисциплін, яке приводить до розподілення місць серед його учасників і закінчується врученням медалей і дипломів.
Система олімпійських змагань – система відбору учасників ОІ і виявлення переможців. У залежності від специфіки видів спорту, МСФ обирає систему проведення змагань: олімпійську або кубкову (з вибуванням), колову, змішану. З метою обмеження числа учасників в деяких видах спорту, МСФ встановлює кваліфікаційні нормативи, які повинні виконати всі учасники напередодні ОІ.
Олімпійський чемпіон – спортсмен або команда, які здобули золоту медаль на Іграх Олімпіади або зимових ОІ.
Олімпійський рекорд – найвище досягнення, яке установлюють окремі спортсмени або команди в олімпійських видах спорту. Реєструється у відповідності з офіційними правилами відповідних МСФ з видів спорту.
Неофіційний командний залік – система визначення результатів виступу національних команд на ОІ, яка прийнята більшістю НОКів, але не визнана МОК в якості офіційної. МОК додержується позиції, згідно якої Ігри є змаганням між спортсменами, а не між країнами.
Медичний кодекс – розділ Олімпійської хартії, який містить в собі положення про медичний контроль.
Медичний контроль – процедура обстеження спортсменів, яка включає застосування учасниками змагань заборонених стимулюючих засобів (антидопінговий контроль) і участь в змаганнях жінок – осіб з ознаками двостатевості (сексоконтроль. Який проходять тільки жінки).
Методи теоретичного аналізу, узагальнення і побудови концепцій в спорті:
аналіз; синтез; індукція; узагальнення; абстрагування; аналогія; моделювання; системний підхід.
Педагогічні методи: спостереження; вимірювання; опис; експеримент.
Соціологічні методи: спостереження; опитування; документальні методи; соціальний експеримент (формальний критерій Стауфера).
Інструментальні методи: тензодинамометрія; акселерометрія; стереофотограмметрія; стереокінограмметрія; нейрохронометрія; біотелеметрія; електрокардіометрія; електроміографія.
Конкретні методи: аналіз літератури; опитування (анкетування, бесіда, інтерв'ю – респондент і корреспондент); метод експертних оцінок.
Математичні методи й електронно-обчислювальна техніка: формалізація; обчислюють – середнє арифметичне, моду, медіану, дисперсію, середнє квадратичне відхилення, коефіціент кореляції, парний і лінійний коефіціент кореляції, ранговий коефіціент кореляції, факторний аналіз, коефіціент С – Пірсона, інтерполяція, екстраполяція.
Тема 2
Олімпійські ігри стародавньої Греції
План викладання.
Зародившись в Стародавній Греції у УІІІ віці до н.е., ОІ регулярно проводились більше тисячі років, являючи собою одну із найважливіших частин елінської цивілізації.
Історичні корні ОС уходять в глибоку давнину, коли племена, пізніше названі грецькими, почали заселювати Балканській півострів і розташовані поряд з ним острови наприкінці ІІІ – початку ІІ в.в. до н.е. В першій половині ІІ віку до н.е. на острові Крит розвивається фізична культура, близька до тієї, яка виникла у скіфських народів і в Єгипті. Гімнастичні й акробатичні вправи, кулачні бої, боротьба, ігри з биками – були основним змістом спортивних програм, підготовлених для розваги глядачів під час свят і ярмарок.
Уламки гіпсових барельєфів з сценами кулачного бою і боротьби з палацу м. Кноссе – одного з центрів егейської культури, який розташований в центрі північної частини о. Крит, не тільки добре передають напружений характер змагань, але і свідчать про наявність деяких правил, спортивної форми. У борців були шоломи, які застосовувались в битвах, у боксерів – рукавички.
В середині ІІ віку до н.е. після злиття груп ахейських і Егейських племен відбувається поступове формування грецької нації. К півночі від о. Крит на Балканському півострові починається мікенський період розвитку Греції, відомий своїми досягненнями в області архітектури, мистецтва, фізичного виховання.
Пам'ятки гончарного мистецтва ХУІ-ХІУ віків до н.е. свідчать про інтенсивний розвиток спорту, де поряд з тими видами, що існували на о. Крит, з'являються і розвиваються нові – біг, перегони на колісницях. Цей період – період сміливих починань, незалежності й свободи, прагнення до досягнень у різних сферах життя, і у тому числі й у сфері фізичного й духовного вдосконалення людини.
Однак у ХІІІ в. до н.е. багата мікенська культура була знищена ордами войовничих диких племен, які прийшли на Балканський півострів з більш північних районів Європи. Поселення були пограбовані і спалені, корінне населення майже повністю знищене.
В кінці Х в. до н.е. , спустошені в ХІІІ в. до н.е. ці території були знову заселені. Затверджується нова політична структура "місто-держава" – поліс. Поступово поліси перетворюються в центри економічного, політичного і культурного життя Стародавньої Греції.
Кожне з міст-держав мало свій політичний устрій, структуру господарства, систему освіти й виховання. Наприклад, Спарта уявляла собою мілітаристську державу, а в Афінах був демократичний устрій.
Самооборона полісів і утримання в покорі підвладних верств населення зробили життєво важливим перехід до фізичної підготовки у спеціальних закладах Племенні форми несистематичного військового навчання були замінені підготовкою, яка відповідала специфічним особливостям полісів, їх географічному положенню, місцевим видам озброєння й традиціям культу.
Про стан спорту у Стародавній Греції у ІХ-УІІІ в.в. до н.е. можна робити висновки за творами її поетів, в першу чергу, Гомера і Гесіода. В їх творах знаходиться опис такого суспільства, де спорт увійшов у всі ланки життя: молоді люди активно займалися фізичними вправами; полководці і герої змагалися, щоб отримати перемогу; натовпи народу слідкували за змаганнями.
Захоплення спортом яскраво описується в "Іліаді" і "Одісеї". Всі гомерівські герої бажають відзначити в змаганнях, кожний з них добре володіє різними видами спорту і хоче стати переможцем. Популярність в спорті залишила свій слід і в мові: стали істотними для визначення відстані вислови "один кидок диску" або "один кидок спису".
Відомо. Що боротьба й кулачні бої, змагання на колісницях і в бігу були широко розповсюджені в мікенську епоху. Очевидно, тоді ж виникло фехтування. Інші види змагань – стрибки, метання спису, стрільба з луку, про які пише Гомер, напевно виникли вже після занепаду мікенської культури.
Пізніше інших почалися проводитись змагання у стрибках, тому що вони згадуються в "Одисеї" , але відсутні в "Іліаді".
Слід відзначити, що на інтенсивний розвиток спортивних змагань в Стародавній Греції великий вплив зробив найважливіший елемент життя і культури стародавніх греків – агоністика – принцип змагальності, який реалізувався в різних сферах життя (праці, мистецтві, спорті) з метою досягнення найкращого результату, прославлення сфер діяльності, збільшення особистого престижу і слави міст-держав. Агони – різні змагання, в різних сферах діяльності.
Сучасна спортивна термінологія багата грецькими термінами: атлет, стадіон, гантелі, диск, іподром, гімнастика та ін. У той же час стародавні греки ніколи не вживали слово "спорт", яке виникло від стародавньофранцузького слова de sport із значенням розваги, а користувалися словом "атлетика".
Информация о работе Олімпійський спорт як наукова та навчальна дисципліна